/ /Тернополянка вижила після розстрілу і стала легендою

16 Жовтня 2019, Середа


На Тернопільщині злодій підважив вікно, щоб потрапити у чужий будинок

У Тернополі з’явилося місце, де можна безкоштовно набрати води (фото)

На Кременеччині продовжують відновлювати історичну справедливість (фото)

Тернополянам радять утриматись від поїздок автотранспортом через туман

Дзеркала, картини, столики, шафи. Що можна побачити у тернопільських під’їздах? (фото)

Тернопіль має на кого рівнятися

Фотофакт
Тернопільські «Красуні дня»

У тернопільських магазинах спеціалісти виявили неякісне масло

Житель Тернопільщини у криниці виявив небезпечну знахідку

Це цікаво
Тернополяни малюють кавою

У Заліщиках вражали розмаїттям талантів (фото)

На Тернопільщині дедалі частіше хворіють на вітрянку

Фоторепортаж
Домашність Бучача (фоторепортаж)

В Україні збільшилось виробництво м’яса (Агроновини)

Тернополяни повинні пам’ятати про штрафи через пропуски школи

До кінця року у Чорткові добудують дві військові казарми за стандартами НАТО

Анонс
Вчителів STEM-предметів з Тернопілля запрошують на безкоштовний Хакатон

Центром Шумська ганяли десятки підлітків на роликах (фото)

На Тернопільщині нетверезий водій показав підозрілі документи

В одному з супермаркетів Чорткова знову знайшли зіпсований товар (фотофакт)

Заліщицькі поліцейські затримали зловмисника, який викрав з чужого будинку 90 тисяч гривень

Тернополяни можуть долучитись до збору коштів на встановлення стели у Сквері Волонтерів

На Тернопільщині відбулась знакова подія (фото)

«Марк – життя одного фріка», – особливий хлопчик з Тернополя святкуватиме день народження

Фоторепортаж
Тернопільські військовослужбовці повернулись з чергової ротації (фоторепортаж)

Відео
У Тернополі водії маршруток ігнорують правила дорожнього руху (відео)

Фотофакт
На Тернопільщині патруль затримав браконьєрів (фотофакт)

На Тернопільщині правоохоронці підбили підсумки роботи (фото)

Управління юстиції Тернопільської області – без начальника

Фотофакт
У Бережанах скандал: в одній із аптек міста продали зіпсовані ліки (фотофакт)

Відео
Вже вп’яте на Тернопільщині пройшов незвичний чемпіонат (відео)

На Тернопільщині загорівся будинок, під час гасіння пролунав вибух

Житель Польщі у мережі шукає свою родину з Чорткова

Фоторепортаж
Тернополяни побували на Міжнародному саміті (фоторепортаж)

Для жителів Бережан з’явились нові умови у системі водопостачання

На Тернопільщині затримали підозрюваного

Фотофакт
На Тернопільщині продовжуються святкування, приурочені до Дня захисника України (фотофакт)

У Тернополі може відбутись фінал Кубка України з футболу

Фотофакт
Біля тернопільського ставу знайшли нутрію (фотофакт)

З початку року на Тернопільщині врятували 88 людей

Злодійське сусідство: чоловік прийшов погостювати та пограбував господарів

Це цікаво
16 жовтня в історії Тернопільщини

У Великогаївській ОТГ розпочали голосування щодо реалізації ідей громадського бюджету

Анонс
У Байковецькій громаді працюватиме пересувний флюорограф

Делегація з Німеччини завітала у Лановецьку ОТГ (фото)

15 Жовтня 2019, Вівторок


Для жителів Теребовлянської громади облаштували кінопростір під відкритим небом (фото)

Погода
Тернопільським водіям варто бути обережними: вночі обіцяють туман

Жителів Тернопільщини закликають вакцинуватися від небезпечного захворювання

На Шумщині поліцейські провели обшук в одному з будинків

На Черкащині увіковічнили пам’ять відомої уродженки Тернопільщини (фото)

На Тернопільщині люди найбільше скаржаться на тварин

Це цікаво
Тест на знання історії Чорткова: 7 простих фотопитань

Тернополянка вижила після розстрілу і стала легендою

У Тернополі живе жінка, про яку знято не один фільм. Вона пройшла всю війну, а на старість стала полковником.

Друга Світова принесла 91-річній фронтовичці Дорі Подемській 20 нагород і забрала… 28 рідних. Серед відзнак – ордени Великої Вітчизняної війни, "За мужність", від Президента Єврейської Ради України. А недавно своїм Указом Президент України присвоїв Дорі Янівні звання "Полковник".
Народилася фронтовичка 22 червня 1924 року. Але святкує ще й 9 травня, бо вважає його своїм  другим днем народження.
– Чому? – цікавлюся.
– Бо залишилася живою, – відказує,- та й числа збіглись: 22 червня та 9 травня. Символічно.
– Де ви служили?
– На фронт пішла сімнадцятирічною, а служила у 68 дівчачому батальйоні окремої зенітно-артилерійської дивізії. Пройшла сім держав світу – Україну, Молдавію, Румунію, Польщу, Чехію, Німеччину – і зустріла День Перемоги в Австрії.

– Дівчата і війна…. Не поєднувані речі…
– О, від нашого батальйону багато що залежало для перемоги. Ми спостерігали за нападом ворога з повітря. Ми мусили точно і своєчасно повідомляти артилеристів у разі нападу, щоб вони вчасно реагували на ворожі літаки. Це було важливо для перемоги.
– Минуло 70 років з часу війни. Що найяскравіше згадуєте з тих п'яти років фронту?

– З воєнних років я можу згадати лише один вічний страх смерті.

– А  що страшніше було пережити: бої в роки війни чи голокост?

– Не задумуючись, скажу, що голокост. Я була одинока. Мама моя все життя хворіла туберкульозом. Коли нам лікар сказав, що вона помирає, я дуже плакала. А вона каже: "Не плач, я тобі при житті нічим не допомогла, а коли помру, я тобою опікуватимуся". Вона це сказала з такою вірою, що я перестала плакати. Я тоді ще не знала, що мене чекає війна. І коли мене разом з євреями повели на розстріл, я дуже розкричалася. Я не розуміла ту політику. Я думала, їх стріляють, бо вони комуністи. Там над ямою стояли сім'ями, а я зовсім одна. Я підняла очі до неба і покликала маму, вона ж обіцяла, що буде берегти мене. А в цей момент нога посковзнулася, і я впала в яму за секунду до кулеметної черги, живою. Коли я почула, що машини роз'їхалися, вилізла з-під трупів і за хвилини вибралася з ями. І я побігла так, як куля вилітає з рушниці. Хіба ж то не страх?
До нашої бесіди долучається голова  Єврейського товариства полковник Ігор Банзарук. Каже,єврейський народ був приречений фашистами до повного знищення. Під час Другої світової війни в гетто та таборах смерті загинуло 6 мільйонів євреїв. У Тернопільській області – 162 тисячі. За мужність і героїзм, проявлені у боротьбі з ворогом 136 відважних синів єврейського народу були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

– Я служив у багатьох країнах, – пригадує Ігор Банзарук. – У Німеччині, був на виводі військ з Афганістану, потім служив у нашій дивізії в Тернополі, у Лівані був – перша ротація у 2000 році, і оці нагороди і говорять про цей шлях. Наша ветеранська організація налічує майже 40 чоловік. Шкода, що з кожним роком їх кількість зменшується. Дорою Янівною ми пишаємося, вчимося у неї мужності, волі до життя, оптимізму. Якби люди такого гарту керували проведенням антитерористичної операції на Донбасі, там би вже давно закінчилися бойові дії.

– Як склалось ваше життя після війни? – повертаюсь до розмови.

– По війні я взяла квиток до Вознесенська. Я там вижила, вважала, що це місто буде моїм рідним. Там я зустріла свого чоловіка. Але жити ми там не змогли. Мене переслідували ті крики, постріли, страх. І чоловік мене повіз в Івано-Франківськ, звідки я родом. Їхали через Тернопіль. У нього був тут знайомий. І так ми залишилися. Жили з ним рік в одній квартирі. А потім і ми одержали. Я працювала касиром в автобазі і харчоторзі. Маю лише два записи в трудовій книжці і 62 подяки.

Дора Янівна переконана, що сили людські обмежені, їм необхідна допомога Предвічного, який визначає життєвий шлях і допомагає в потрібний момент з'явитися в потрібному місці. Без цієї допомоги жоден з нас, який би не був мудрий, не зможе досягти бажаного. Хто це розуміє, звертається до Бога: молиться, просить у нього допомоги, а головне, щоб направив на путь істинний…
– Найкраще молитися своїми словами, а не віршем, – навчає пані Дора. – З Богом розмовляти треба, просити прощення за гріхи, а потім просити здоров'я. Я це роблю щодня. Я хочу ще бачити успіхи сина, внука.

Роки фронтовичка є старійшиною Єврейської общини Тернопільщини. Коли ще ходила без сторонньої допомоги, то всі свята в товаристві відкривала молитвою. Саме молитві завдячує своїм довголіттям. Хвалу Царю Небесному і Земному возносить пані Дора на івриті, ідиш, лушинкойдиш. А ще вона знає німецьку, польську, українську і російську мови. Світло і радісно одержувала на них вітання і відповідала, коментувала. Вітальні листівки до фронтовички надійшли чи не з усіх континентів. У світовому кінематографі про неї є кілька фільмів. А ще вона співала грузинською пісню про Суліко, яку почула від солдатів у 45-ому.
Людмила ОСТРОВСЬКА, topnews.in.ua.

 

0

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора