/ /Тернополянка вижила після розстрілу і стала легендою

25 Квітня 2019, Четвер


Погода
Погода у Тернополі 26 квітня

Фоторепортаж
Парафіяни церкви святого апостола Петра пройшли Хресну дорогу вулицями Тернополя (фоторепортаж)

Відео
У Тернополі шукають причетного до крадіжки чоловіка (відео)

Великі Гаї погодилися платити Тернополю тільки до липня (фото) 

Для тернопільських продавців правила неписані

Тернополяни були готові захищати українську мову під стінами Верховної Ради

На Тернопільщину привезли чуже сміття

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Для цукровиків Тернопілля настали нелегкі часи

Це цікаво
Було/стало: як виглядала Чортківська ратуша сто років тому (фото)

Фоторепортаж
Нестандартні дешиці вулиці Степана Качали (фоторепортаж)

Анонс
У Тернополі шукають лідерів серед англомовних дівчат

У Тернополі спалахнуло сміття у металевому контейнері

Вже відомо, де трактористи отримують до $20 тис./рік (Агроновини)

Фоторепортаж
Допомогу від Аграрної партії та підприємців вже доставили на передову (фоторепортаж)

50 тисяч гривень віддала шахраєві жителька Кременеччини

Онкохворій 15-річній дівчинці з Чортківщини потрібна допомога

Спортсмени із Тернопільщини отримають стипендії від Президента

На Тернопільщині громада отримала майно вартістю 200 тисяч гривень

Фотофакт
Такого на Тернопільщині ще не було – собака за кермом (фотофакт)

Благодійна акція у Чорткові: одинокі люди отримали великодні подарунки (фото)

Фотофакт
На одній із вулиць Тернополя висадили понад тридцять екзотичних кущів (фотофакт)

Фотофакт
У Кременці хулігани нашкодили там, де ще вчора наводили лад (фотофакт)

Тернополянам на замітку: за зневагу до української мови відтепер каратимуть

Фоторепортаж
На Тернопільщині учнів вчать вшановувати героїв (фоторепортаж)

Зниклу жительку області знайшли на залізничному вокзалі

У Тернополі 13-річна дівчина пішла до школи і не повернулася (фото)

На Великдень у Тернополі увімкнуть декілька фонтанів: де та скільки працюватимуть

Порушення правил їзди на мототранспорті – причина травмувань та смертей (фото)

В одному із сіл Тернопільщини пожежа знищила продуктовий магазин 

На Тернопільщині виявляли сепаратистів

Триває «полювання» на іноземних злочинців

На Тернопільщині підсудний обікрав рідну матір

Фоторепортаж
На Тернопільщині борються за природу (фоторепортаж)

Тернопільщина – серед лідерів областей, де найбільше цікавляться новобудовами

Відео
У Білій під Тернополем скоро можуть втратити навіть те, що мають (відео, фото)

Анонс
Чортківська спеціалізована школа набирає баскетболістів та футболістів

Фоторепортаж
У Тернополі допомагають створювати ОСББ (фоторепортаж)

Фоторепортаж
Про благодійність не забувають і перед Великоднем (фоторепортаж)

Фоторепортаж
У місті на Тернопільщині за два дні висадили 100 дерев (фоторепортаж)

Фоторепортаж
На Тернопільщині проводяться ремонтні роботи асфальту (фоторепортаж)

Фотофакт
У Тернополі паркуються на тротуарах (фотофакт)

Це цікаво
25 квітня в історії Тернопільщини

У Шумській ОТГ висадили дитячу алею мрій (фото)

Бережанські лісівники організували толоку в створеній ними зоні відпочинку (фото)

Жителі Шумської ОТГ долучилися до майстер- класу з писанкарства (фото)

24 Квітня 2019, Середа


Фотофакт
У Вишнівецькій ОТГ на «Вишневій алеї» облаштували зону відпочинку (фотофакт)

Погода
Василь землю парить

Сітки не допомогли порушникам наживатися на водоймах Тернопільщина

Тернопіль лідирує у рейтингу підписаних декларацій із сімейними лікарями

Два приміщення у Тернополі планують віддати безоплатно – музею і активістам (фото)

Громади з Тернопільщині мають можливість потрапити у число 50-ти щасливчиків

Тернополянка вижила після розстрілу і стала легендою

У Тернополі живе жінка, про яку знято не один фільм. Вона пройшла всю війну, а на старість стала полковником.

Друга Світова принесла 91-річній фронтовичці Дорі Подемській 20 нагород і забрала… 28 рідних. Серед відзнак – ордени Великої Вітчизняної війни, "За мужність", від Президента Єврейської Ради України. А недавно своїм Указом Президент України присвоїв Дорі Янівні звання "Полковник".
Народилася фронтовичка 22 червня 1924 року. Але святкує ще й 9 травня, бо вважає його своїм  другим днем народження.
– Чому? – цікавлюся.
– Бо залишилася живою, – відказує,- та й числа збіглись: 22 червня та 9 травня. Символічно.
– Де ви служили?
– На фронт пішла сімнадцятирічною, а служила у 68 дівчачому батальйоні окремої зенітно-артилерійської дивізії. Пройшла сім держав світу – Україну, Молдавію, Румунію, Польщу, Чехію, Німеччину – і зустріла День Перемоги в Австрії.

– Дівчата і війна…. Не поєднувані речі…
– О, від нашого батальйону багато що залежало для перемоги. Ми спостерігали за нападом ворога з повітря. Ми мусили точно і своєчасно повідомляти артилеристів у разі нападу, щоб вони вчасно реагували на ворожі літаки. Це було важливо для перемоги.
– Минуло 70 років з часу війни. Що найяскравіше згадуєте з тих п'яти років фронту?

– З воєнних років я можу згадати лише один вічний страх смерті.

– А  що страшніше було пережити: бої в роки війни чи голокост?

– Не задумуючись, скажу, що голокост. Я була одинока. Мама моя все життя хворіла туберкульозом. Коли нам лікар сказав, що вона помирає, я дуже плакала. А вона каже: "Не плач, я тобі при житті нічим не допомогла, а коли помру, я тобою опікуватимуся". Вона це сказала з такою вірою, що я перестала плакати. Я тоді ще не знала, що мене чекає війна. І коли мене разом з євреями повели на розстріл, я дуже розкричалася. Я не розуміла ту політику. Я думала, їх стріляють, бо вони комуністи. Там над ямою стояли сім'ями, а я зовсім одна. Я підняла очі до неба і покликала маму, вона ж обіцяла, що буде берегти мене. А в цей момент нога посковзнулася, і я впала в яму за секунду до кулеметної черги, живою. Коли я почула, що машини роз'їхалися, вилізла з-під трупів і за хвилини вибралася з ями. І я побігла так, як куля вилітає з рушниці. Хіба ж то не страх?
До нашої бесіди долучається голова  Єврейського товариства полковник Ігор Банзарук. Каже,єврейський народ був приречений фашистами до повного знищення. Під час Другої світової війни в гетто та таборах смерті загинуло 6 мільйонів євреїв. У Тернопільській області – 162 тисячі. За мужність і героїзм, проявлені у боротьбі з ворогом 136 відважних синів єврейського народу були удостоєні високого звання Героя Радянського Союзу.

– Я служив у багатьох країнах, – пригадує Ігор Банзарук. – У Німеччині, був на виводі військ з Афганістану, потім служив у нашій дивізії в Тернополі, у Лівані був – перша ротація у 2000 році, і оці нагороди і говорять про цей шлях. Наша ветеранська організація налічує майже 40 чоловік. Шкода, що з кожним роком їх кількість зменшується. Дорою Янівною ми пишаємося, вчимося у неї мужності, волі до життя, оптимізму. Якби люди такого гарту керували проведенням антитерористичної операції на Донбасі, там би вже давно закінчилися бойові дії.

– Як склалось ваше життя після війни? – повертаюсь до розмови.

– По війні я взяла квиток до Вознесенська. Я там вижила, вважала, що це місто буде моїм рідним. Там я зустріла свого чоловіка. Але жити ми там не змогли. Мене переслідували ті крики, постріли, страх. І чоловік мене повіз в Івано-Франківськ, звідки я родом. Їхали через Тернопіль. У нього був тут знайомий. І так ми залишилися. Жили з ним рік в одній квартирі. А потім і ми одержали. Я працювала касиром в автобазі і харчоторзі. Маю лише два записи в трудовій книжці і 62 подяки.

Дора Янівна переконана, що сили людські обмежені, їм необхідна допомога Предвічного, який визначає життєвий шлях і допомагає в потрібний момент з'явитися в потрібному місці. Без цієї допомоги жоден з нас, який би не був мудрий, не зможе досягти бажаного. Хто це розуміє, звертається до Бога: молиться, просить у нього допомоги, а головне, щоб направив на путь істинний…
– Найкраще молитися своїми словами, а не віршем, – навчає пані Дора. – З Богом розмовляти треба, просити прощення за гріхи, а потім просити здоров'я. Я це роблю щодня. Я хочу ще бачити успіхи сина, внука.

Роки фронтовичка є старійшиною Єврейської общини Тернопільщини. Коли ще ходила без сторонньої допомоги, то всі свята в товаристві відкривала молитвою. Саме молитві завдячує своїм довголіттям. Хвалу Царю Небесному і Земному возносить пані Дора на івриті, ідиш, лушинкойдиш. А ще вона знає німецьку, польську, українську і російську мови. Світло і радісно одержувала на них вітання і відповідала, коментувала. Вітальні листівки до фронтовички надійшли чи не з усіх континентів. У світовому кінематографі про неї є кілька фільмів. А ще вона співала грузинською пісню про Суліко, яку почула від солдатів у 45-ому.
Людмила ОСТРОВСЬКА, topnews.in.ua.

 

0

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора