/ /10 відомих тернополян в дитинстві

26 Серпня 2019, Понеділок


Спортивний огляд тижня: тернопільські веслувальники та велосипедисти найкращі в Україні

Терміново
У центрі міста знову палає Зелена церква (фото)

У нічному Тернополі втеча водія завершилась пострілами (фото)

Відео
У центрі міста вночі палала «Зелена» церква (фото, відео)

Про біль школи на Тернопільщині (фото)

Долар не здається: що тернополянам треба знати про поточний курс валют

Тернополяни бігали за героїв України на фоні Високих Татр (фото)

Шоумен з Тернопільщини Сергій Притула коментує аварію своєї тещі

Це цікаво
26 серпня в історії Тернопільщини

Анонс
У Скалу-Подільську ОТГ завітає гуртобус

Діти Острівця, Застіночого та Зубова спільно взяли участь у «Веселих канікулах з Богом» (фото)

Футболісти «Медоборів» зробили подарунок Ростиславу Ціху у вигляді перемоги

25 Серпня 2019, Неділя


«Незалежність України – це великий Божий дар», – єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівський УГКЦ

Погода
Погода у Тернополі 26 серпня

Відео Фоторепортаж
Як тернополяни в Києві пройшлись Маршем захисників (фоторепортаж, відео)

На Тернопільщині «капають» на тих, хто не платить податки 

Фоторепортаж Це цікаво
Богдан Ткачик: «Сергій Параджанов приніс нам величезну коробку цукерок та пряників…» (фоторепортаж)

Фоторепортаж
День Незалежності на Тернопільщині відсвяткували не так, як усі (фото)

Фоторепортаж
Модерністичні деталі тернопільських будинків (фоторепортаж)

Три сотні бичків з Тернопілля відправилися в Ліван

Діткам учасників бойових дій вручили шкільне приладдя

Відео Фоторепортаж
Представники Байковецької громади у День незалежності отримали перемогу на конкурсі в Болгарії (фото, відео)

На молочній фермі згоріло близько 800 корів (Агроновини)

Тернополянам повідомили, коли варто очікувати епідемію грипу

На Тернопіллі заборонили ловити річкових жителів

Фоторепортаж
Давні стрічки та квіти тернопільських будинків (фоторепортаж)

Викривати порушників тернопільським митникам допомагають іноземці

Відео Фоторепортаж
Гурт «Без обмежень» на День незалежності у Тернополі подарував прем’єру пісні (фото, відео)

Терміново
Загинув військовий з Тернопільщини

На Тернопільщині відкрили меморіальну дошку поліцейському, який загинув під час виконання службових обов’язків (фото)

Фоторепортаж
На набережній Тернопільського ставу діти ліпили вареники бійцям

Бізнесмени з Тернопільщини найбільше «люблять» Польщу, Німеччину і США

Тернополяни можуть відсвяткувати День міста у польоті

Тернопільщина: на прийом до Ігоря Комендата можна записатися по телефону

Це цікаво
25 серпня в історії Тернопільщини

Одна з найуспішніших громад Тернопілля поповнилася двома селами

Байковецька громада підписала першу міжнародну Угоду про співпрацю (фото)

Митрополит Тернопільсько-Зборівський заснував чергову парафію у Полонному, що на Хмельниччині (фото)

24 Серпня 2019, Субота


На Тернопільщині учасники велопробігу подолали понад 25 кілометрів на честь дня народження України (фото)

Погода
Погода у Тернополі 25 серпня

Фоторепортаж
Народний художник України, громадсько-політичний діяч Богдан Ткачик: «Сповідую триєдність: Бог, Україна, Родина»

Без тиску і контролю належні зарплати на Тернопільщині платять не всі

Фоторепортаж
У Тернополі стартував Чемпіонат світу з водно-моторного спорту (фоторепортаж)

Поверхні тернопільської вулиці Дивізії Галичини (фото)

Фоторепортаж
Художники Тернопільщини по-своєму зустріли День Незалежності України (фоторепортаж)

Це цікаво
Тернополянин розповів про вирішення проблеми з протягами в автобусах

Українці вирощуватимуть паприку для Індії (Агроновини)

Тернопільщина: на актуальні запитання відповів Сергій Господарик

У Тернополі чоловіка підозрюють у серійній крадіжці бритв для гоління

Тернополянин буде причетним до створення найпотужнішого онлайн-курсу України та світу

Жителю Тернопілля, який постраждав на підприємстві, зменшили розмір відшкодування через відсутність трудового договору

На вулиці Лук’яновича у Тернополі прибрали незаконну споруду (фото)

10 відомих тернополян в дитинстві

Усі ми родом із дитинства та часто у дорослому житті забуваємо про ті найщасливіші і найпрекрасніші миті безтурботного світу. Альбоми із старими світлинами допомагають відновити спогади про мрії, про перше кохання і перше розчарування, про вірних друзів і нехитрі ігри.

Дітьми ми всі вірили в диво і це допомагало нам впевнено йти до своєї мрії. Занурення у світ чорно-білих фото допомагає нам черпати натхнення, наснагу і досягати нових успіхів. Відомі тернополяни привідкрили для сайту "Діти" світ дитячих років.

 Тарас Демкура – підприємець
 – Мої дитячі роки пройшли з батьками в селі, які працювали в колгоспі. Вони виховували  четверо дітей. Дуже добре пам’ятаю ті часи, коли упродовж літа міг бути на зборі врожаю з батьком. Також часто їздили на риболовлю, ходили до лісу по гриби, грали в футбол. Це були дійсно щасливі та безтурботні роки, але переді мною був приклад моїх батьків, які вміли відповідально ставитися до роботи, цінували та поважали людей, завжди знаходили час для своїх дітей.
У мене один син. Разом з дружиною намагаємося виховувати його на власному прикладі. Ми дуже любимо його і пишаємося кожним його успіхом. Шкода, що в нас лише одна дитина…

Віталій Мариновський – підприємець, громадський діяч
 – До 6 років жив разом з батьками на Дружбі. Звичайно, батьки любили мене, але найбільше уваги і любові отримував від бабусі, якої, на жаль, вже нема. Коли ми переїжджали на нову квартиру в інший мікрорайон – «Новий світ», то бабуся Неля важко це пережила, вона ніяк не хотіла мене відпускати. У старому дворі мав дуже багато друзів, та й на новому місці також швидко знайшов однодумців. Уже в 4 роки почав ходити за покупками до магазину. Молодшого брата водив за руку до садочка з 5 років, а потім вже і до школи його водив. Ми росли досить самостійними хлопцями.

 Михайло Гросуляк – ресторатор, засновник мережі «Самогонна ресторація» 
 – Взагалі в родині поважали старших. І як дід говорив, то його уважно слухало дванадцятеро дітей. Його життєву мудрість тепер передаю своїм нащадкам. Дід завжди казав мені: «Михасю, пильнуй те, з чого хліб їж».
Батько був звичайним сільським будівельником і кожна друга хата у селі Вигода збудована його руками. Він також був фахівцем тієї справи, у якій нікого вже не залишилося на Мельниці-Подільському кущі, зокрема вмів плести риболовні сіті і правильно їх розставляти. Також робив дністровські човни і ловив рибу. В дитинстві я не мав можливості грати в футбол, зате навчився місити глину ногами і доглядати за худобою. Батько скотарював на фермі і я з 6 років допомагав йому. Тоді я так ненавидів корів, але тепер ось повернувся до вирощування худоби і отримую від того задоволення. Розумію, що виховання працею є правильним. Постійно згадую діда та батька в молитвах, дякую їм за науку. По династії у спадок передавалися поплавкова шнурівка і нижня шнурівка, до якої чіплялися грузи. Шнурівка сплетена з волосся кінського хвоста. І зараз ця реліквія в мого сина Віталія. А ще одна реліквія – половина човна, зробленого батьком, тепер є окрасою одного з закладів. Всі ці спогади і речі, які мають енергетику роду, не замінять жодних маєтків.

Олена Лайко, радіоведуча 
 – Слово «дитинство» для мене асоціюється з моєю сім’єю, з тією безмежною добротою, любов’ю та щирістю, якими завдяки найближчим, найдорожчим людям від ранку до ночі був наповнений кожен мій дитячий день. Мама, тато, бабуся, дідусь, тьотя і я – ми всі разом, веселі та щасливі, – вдома, у нашій маленькій квартирці на першому поверсі в Центрі, де, як не дивно, всім завжди вистачало місця, – і нам шістьом, і численним друзям та родичам, які так часто до нас заходили-приїздили-відвідували-ночували-жили. Дитинство – це смачні запахи тортів, пиріжків, тістечок та усілякої іншої смакоти, якою з такою любов’ю та безмежною фантазією балувала домашніх моя бабуся – неперевершена кулінарка-самоучка. Я досі не можу зрозуміти, як їй вдавалося завжди так смачно готувати! Особливо «смачним» у моїх спогадах чомусь «спливає» Новий рік. Щоб поставити ялинку, у нашій крихітній квартирі доводилося переставляти меблі, але живе колюче деревце, прикрашене скромними іграшками, сніжинками, цукерками на ниточках, ватяними сніжками, на ці свята було у нас завжди. Як і кутя – «татова» – з пшеницею, медом та горішками, і «бабусина» – з рисом і родзинками…
А ще дитинство для мене – це Тернопіль – рідне місто, любов до якого я, очевидно, отримала разом із відчуттям всеохоплюючої любові, у якому тоді жила. Театральний сквер, зелень та фонтани, повз які йшла щоранку, – спочатку в садочок, за руку з бабусею чи мамою, а потім до школи, парк імені Т.Шевченка з набережною та тінистими алеями, де ми гуляли з дідусем, «Човники» та «Ланцюжки» атракціонів, куди мене водила кататися тьотя, в ті роки – зовсім юна, красива і сама сповнена бажання гуляти містом, кататися на гойдалках, ласувати морозивом у «Сніжинці», ходити в кіно, тим більше, що, живучи в Центрі, вибір в цьому плані був дуже широкий – «Україна» «Перемога», «Франка», клуб Залізничників, парк Шевченка чи парк Слави…

Юлія Винокур – директор «Tv-4»
 – Люблю гортати сімейні альбоми, адже в них стільки добра і світла. І в тих чорно-білих фотографіях чомусь багато енергетики. Мої батьки пережили Голодомор. Я в свого батька запитувала про цей період. Він розповів, що його батьки працювали на току і ніхто не міг звідти і зернини взяти, а йому малому давали підситок, наповнений квітом акації як їжу на цілий день. І він розповідав, що вона була смачною. Я вдячна, що в моєму дитинстві такого не було. А воно було щасливим і барвистим. Пам’ятаю, як ми малими полюбляли їсти брикети киселю чи заварного крему. І це так було смачно.
З трьох років займалася народними танцями і досі, як зустрічаюся зі своїм партнером по танцях, то згадуємо всі ці моменти. А в дворі у мене в друзях були переважно хлопці, окрім подруги Люди. Як згадує мама, що, навчаючись у 8-9 класі, вони приходили до нас додому і кликали грати в хокей чи футбол. І коли в мене запитують, чому моє хобі риболовля, відповідаю, що це родом із дитинства. Разом із хлопцями-друзями ходили рибалити з першого класу. В мене була свої вудка і донка. У третьому класі я на донку впіймала величезного коропа, несла його під дощем додому. Вся родина пишалася моїм уловом.
А ще пам’ятаю мамину казку. Біля мого ліжка був килим із зображенням оленів. Мама розповідала мені, як ми зустрічаємо оленів у лісі, заходимо у хатинку лісника, п’ємо у ній молоко і залишаємо йому записку із подякою. Вже згодом цю казку я розповідала своїм дітям.

 Олександр Папуша – заслужений артист України
 – Дитинство – це прекрасна пора. В неї поринаю, коли на душі неспокійно, тоді заплющую очі і враз відчуваю мамине тепло, щире татове слово, спокій, затишок … Дитинство – це пізнання світу, як казкова пригода, яку згадуєш з теплом упродовж життя.
Пам’ятаю, як у школі у третьому класі робили постановку вистави «Мальчиш Кибальчиш». Як я хотів у ній грати!!!!!!!!!!!!!!!! А мене не взяли – це моє перше дитяче розчарування. А коли у 9-ому класі не взяли до хору– розчаруванню не було меж! Сказав собі:  «Виросту – втру всім носа!» Так і сталося. Мрії збулися. Сам навчився грати на гітарі, складаю пісні, пишу вірші, ще й актором став. Ось такі дитячі невдачі (на той час для мене це було кінцем світу) привели мене до моєї професії, у якій я нині щасливий!

В’ячеслав Жила – режисер, заслужений діяч мистецтв України
 -Пам’ятаю, як у у 5-6 років дивився фільм «Вій» і «Фантомас». Боже, як же цікаво було, але і водночас страшно, особливо обличчя Фантомаса чи Вія. Потім вночі прибігав спати до бабусі, яка, сміючись, заспокоювала. Я ж тоді і не здогадувався, що «Фантомас»  – комедія. Та це страшилки для дітей.
А ще малими в дворі вирішили зробити лялькову виставу. Там я, звичайно, режисерував. Уже не пригадую назви. Це була імпровізація з усіх казок, які ми знали. Для акторів-виконавців я у батька попросив тараньки і вкінці гордо кожному роздавав такі смаколики.
Пам’ятаю риболовлю з батьком. Скільки то було пригод! Риболовлею захоплююсь досі.

 Юрій Дейнека – начальник управління стратегічного розвитку міста Тернопільської міської ради
 – Перша моя закордонна подорож у 1977 році відбулася до Польщі, адже мій дід за походженням поляк і ми поїхали відвідати родину. Ми гуляли в парку і фотограф запропонував зробити пам’ятну світлину із величезним собакою породи сенбернар. Мені пропонували сісти на нього, але через свій страх я цього не зробив, а лише став з боку і взяв його за повідок. Це дуже яскравий спогад з дитинства. Я вперше побачив породистого і доглянутого пса. Також тоді грав в футбол із хлопцями з польської родини. Мову не дуже добре знав, але знаходили спільну мову без особливих проблем.

Степан Барна – голова Тернопільської обласної державної адміністрації.
 -У дитинстві був досить нечемний і дуже не любив ходити до дитсадка. Головна причина полягала в тому, що мене не влаштовував його графік. Треба було все робити по годинах. Не любив спати в обід, що спонукало мене втікати з садочка.
Народився в Нагіринці Чортківського району, тому спогадів досить багато, адже здебільшого бавилися на вулиці. Переважно грали в мілітаризовані ігри, а також мали можливість гратися у закинутих будівлях. І одного разу я потрапив до старої дерев’яної церкви. В одній частині храму колода прогнила, завдяки чому ми пролазили до середини. І під враженням від церкви я до 9 класу був переконаний, що стану священиком.
Також пам’ятаю, як мама мала мороку з тим, аби вранці нагодувати мене. Я намагався встати якомога раніше, лиш би не снідати, вилізав на дерево і їв фрукти по сезону. Тому мама приходила, коли я ще спав, будила і примушувала мене їсти.

Ната Бенч – телеведуча, організатор урочистих подій
-У дитинстві мене цікавило все навколо. Важко сказати, що я була чемною дитиною. Такою ж залишилася і тепер, проте це дало можливість постійно пізнавати щось нове. Можливо, віра у дива допомогла мені сьогодні зайнятися тією справою, яка дарує людям миттєвості щастя і радості.

139

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора