102 дні Володимир Базар провів на передовій. Він знає ціну кожному мовленому слову, кожному погляду, кожному потиску руки товаришеві, знає ціну життю.

Розповідає про себе не дуже охоче. Перше враження - скромний і небагатослівний. Коли усміхається - очі сумні. Презентуючи у приміщенні Тернопільської обласної спілки письменників першу свою поетичну книжечку, яка вийшла мізерним накладом, дуже зніяковів, коли хтось назвав його героєм.

"Та який я герой, я будівельник, - відповів. - Я народився не руйнувати, а будувати".

Краще й не скажеш.

Та коли його попросили щось прочитати, враз ожив і внутрішньо змінився, аж засяяв зсередини.

"Поменше пафосу, і трішки щирості.

В обіймах радості - від Бога милості.

Лиш просто вірити, що хай за «дякую»

Буде життя моє усім відзнакою.

І так без сорому - але по совісті.

Буде розписане в правдиві повісті".

Того дня Володя читав багато, всі уважно слухали і схвально кивали головами, мовляв: як влучно, як мудро, а ось у цьому місці - сильно.

Володимир Базар родом із Великого Ходачкова Козівського району, за професією будівельник. Має дружину Оксану і сина Віталія. Добровільно служив у 6-ому батальйоні територіальної оборони. Пише з 1993 року. У спілку його привели волонтери – почули виступ у логістичному центрі на заході "Поети мобілізуються".

"Мені не сумно..." - так назвав свою першу збірку Володимир. Хочеться вірити, що це й справді так.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.