У часописі "Мелодія вечірньої зорі" з'явилась актуальна пісня борщівської поетеси Лесі Любарської "Українські волонтери".

Волонтери сьогодні - суттєва допомога армії. Навіть важко уявити, що могло бути півтора року тому, якби не вони. Ось кілька рядків з пісні:

"Українські волонтери - ви герої,

рідної землі захисники.

Хоч нема професії такої,

Ви надія наша, земляки".

Про цих сміливців відома волонтерка нашого краю, письменниця Лілія Мусіхіна у Фейсбуці написала: «Бути військовим волонтером, це...
- не мати за що купити найелементарнішого для сім'ї, але радіти, що саме сьогодні в тебе вже є достатня сума для купівлі тепловізора за 4800 євро;
- вставати вранці від дзвінка з фронту, коли в трубці кричать: "Рідненька, нам би форми, комплектів зо 100!" і ти думаєш: "Холєра, це ж багато..." до вечора літаєш, як відьма на мітлі, а наступного ранку оплачуєш і ці 100, і береш ще 50 на всякий випадок, і до наступного вечора їх вже нема;
- за рік війни навчитися розбиратися в тактичних рукавицях, балістичних рукавицях, знати характеристики тканин для форми і на дотик закритими очима визначати граматуру кордури;
- в обличчя знати ледь не всіх військових міста;
- вітатися за руку з солдатами;
- знати номери телефонів хлопців, що залюбки перевірять прострілюванням бронежилет;
 - мати величезну скидку у магазині військової амуніції і бувати там частіше, ніж модниця у європейських бутіках;
- мати класних побратимів, які будуть з тобою за компанію робити все, що завгодно, аби лише від цього була користь солдатам;
 - навчитися заспокоювати заплаканих мам, дружин і витвережувати переляканих щойно мобілізованих одним лише поглядом (а самій тихенько плакати в кутку, коли на серці тривожно);
- навчитися розбиратися в медикаментах і подружитися з суперськими лікарями;
- ставити в загальну чергу на купівлю дорогого спорядження рідного чоловіка і переконувати і його, і себе, що "черга ще не дійшла", а насправді постійно тягати із "тієї купки" гроші на перекриття боргів за штани, берці і под.;
- любити людей і Україну понад усе;
- не розчаровуватись і не боятись;
- вірити в Перемогу».

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.