Книга "Рабів до Раю не пускають" має бути настільною у всіх свідомих українців

Місяць тому "Терен" першим написав про нову книжку тернопільської письменниці Неоніли Крем'янчанки про наших земляків, героїв Небесної сотні" "Рабів до Раю не пускають". Після цього пані Неоніла стала отримувати багато запрошень на презентацію книги у різних закладах культури. Презентація вже відбулася у Збаражі, Кременці, а сьогодні - в обласній універсальній науковій бібліотеці.

Що б там не казали, а таких книг люди сьогодні потребують, навіть незважаючи на стрес і втому від напруженої ситуації в державі. Час від подій на Майдані злетів непомітно швидко. Це вже історія, але вона настільки реально жива, що іноді навіть важко усвідомити, що всі ми сучасники і рушії цієї історії.

На презентацію книги прийшли батьки героїв – батько  Назарія Войтовича та мами Устима Голоднюка і Тараса Слободяна.

Авторка книги пані Неоніла книгу писала чотири місяці на одному диханні, вдень і вночі. На Майдані вона була недовго. За самим же страхітливим кровопролиттям на Інститутській спостерігала далеко від України, в Італії. Вже тоді для себе вирішила, що коли повернеться додому, то обов'язково напише книжку про ці події. Адже слово, на її думку, має велику силу, воно сильніше за кулю, бо може переконати. 

Неоніла Крем'янчанка 

Олександр Капінос, Устим Голоднюк, Василь Мойсей, Назарій Войтович, Тарас Слободян, Ігор Костенко. Скільки добрих слів було сказано на адресу цих світлої пам'яті хлопців! Однак важко було розповідати про своїх дітей, які загинули за Україну, самим батькам. Мама Устима Голоднюка зі сльозами на очах розповідала, що "він таким вже народився": змалечку багато читав про історію козаків, обливався холодною водою, ходив босоніж, пропагував серед своїх друзів здоровий спосіб життя. Після 13 років вирішив навчатися у Львівському військовому ліцеї ім. Героїв Крут. Захоплювався історією Спарти. Мужньо переносив все, ніколи ні на що не скаржився, ніколи нічого не просив, завжди лікувався спортом. Часто посилався на слова Івана Сірка "Рабів до Раю не пускають". 

Презентована книжка має 3 розділи: "Герої Небесної сотні з Тернопільщини", "Гартовані у полум'ї Майдану", "І на оновленій землі...". Два герої з другого розділу, які залишилися живими, завітали на презентацію. Ігор-Ярослав Антонюк ("Бурий") та знаний художник, член волонтерського об'єднання "Теребовлянська вежа", голова однойменної районної організації "Меморіал" ім. В. Стуса Микола Шевчук. 

Мати Устима Голоднюка Ірина

Особисто мене вразила історія Ігоря. Все більше і більше переконуєшся: як багато залежить від виховання. Хлопця виховувала бабуся Марія Михайлівна Флейтута, колишня зв'язкова українських повстанців. Тому не дивує, що згодом він став членом організації "Тризуб" імені Степана Бандери, займався у спортивному клубі "Характерник" (влітку - у Червонодібровській Січі,копії Запорізької Січі). Щороку їздив охороняти порядок під час прощі у Зарваниці. На Майдані був в охороні Дмитра Яроша. Пізніше отримав важке поранення - осколком знесло частину черепа... Довго довелося хлопчині лікуватися, але Господь сотворив чергове диво, він залишився живим. Про Ігоря можна розповідати дуже багато, хоча йому минуло лише 25 років.

Книга "Рабів до Раю не пускають" має бути настільною книжкою не лише у підростаючого покоління, але й у всіх свідомих українців, незалежно від віку. За однієї умови - якщо знайдеться спонсор або державне видавництво (чи всі вкупі) і зголоситься видрукувати солідний тираж. На передвиборчий агітаційний, перепрошую, мотлох гроші знаходяться? Серед олігархів патріоти ще не перевелися? Авторка змогла видати власним коштом аж... 200 примірників.

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.

 

Вибір читачів за тиждень

Відео