Мабуть, немає у світі людини, яка б щось не колекціонувала. У тернополянина Тараса Демкури круте чоловіче захоплення – ретро-автомобілі.

У своєму кабінеті власник торгово-відпочинкового центру «Атріум», віце-президент з питань регіонального співробітництва Міжнародної торгової палати ІСС UKRAINE, радник голови Тернопільської ОДА зберігає багато міні-цікавинок, а «на волі» стоїть багато справжніх раритетів – залізних коней.

А в офісі у пана Тараса - безліч різноманітних іграшкових моделей старовинних авто, багато з яких  привезені із закордонних поїздок, інші – подаровані друзями. Серед них є дивовижні моделі перших карет – прообразів майбутніх авто, унікальні копії пожежних машин. Тут, в офісі, - 200 експонатів. Насправді їх вже назбиралось 500, але всім не вистачає місця. Недарма ж кажуть, що все в житті починається з маленького. Саме так сталось і в пана Тараса. Маленьке захоплення переросло згодом у велике, особливо після того, як побував у Парижі…

Справжнє чоловіче захоплення

Першими у колекції Тараса Демкури були «Опель Капітан» 1933 року, «Опель Супер 6» 1937 року і БМВ 1934 року. У житті так є. Як тільки починаєш цікавитися якоюсь інформацією, вона починає стікатися до тебе з усіх боків. Так дізнався, що багато старовинних машин  реставрують і продають за кордон. Свої перші ретро-авто придбав аж на Черкащині. Вмовив продавця залишити їх в Україні. Потім були «Москвич-401», який «сучасні Кулібіни» переробили під кабріолет, джип Willys, ГАЗ-21 «Волга» (зараз це позашляховик–пікап).

Унікальна річ - ЗАЗ «Хаммер 6Х6». Такої моделі нема більше ніде у світі, це справжній витвір інженерної думки, авто зроблене із шести «горбатих» «Запорожців». На ньому люблять подорожувати дітлахи. Модель жартома називають сороканіжкою, бо має аж шість коліс!

«Ягуар», на якому їздив президент Ніксон

Кожне авто, так само як і людина, має свою життєву історію. Наприклад, на «Ягуарі XJ6» їздив американський президент Річард Ніксон. Потім його подарували Брєжнєву. Той – Володимиру Щербицькому, а вже він – голові колгоспу з Борщівського району. Щоправда, зараз авто у «важкому» стані, треба докласти чимало зусиль,  аби «повернути» його до життя.

Про свої цікавинки-автомобілі пан Тарас розповідає цілі історії.

«Машини мають добру енергетику, від них йде особливе тепло, вони добрі» - каже, усміхаючись чоловік. І справді, після цих слів іншими очима починаєш дивитися на автомобільний світ. Ось ця рожева машинка – «дівчинка», а ось це сіре невеличке авто з вибалушеними фарами-очима - ну, точно копія «хлопчика», а це авто – за формою нагадує якогось підлітка-розбишаку, а ось це… І тут ми підійшли до найцікавішого експонату, який в народі прозвали «бобіком». Були такі «Уазіки», на яких колись зазвичай їздили голови колгоспів. Цей автомобіль особливий у колекції пана Тараса. Адже це перший у його житті автомобіль, за кермо якого він сів, маючи… 4 роки. Водієм був тато. Правда, перший виїзд виявився трохи невдалим: заїхав у скирту. Відтоді минуло багато років, але чоловік не полінувався і розшукав «бобіка», на якому їздив ще батько…

Мріє про постійно діючий ретро-музей

Тарас Демкура дуже любить Тернопіль. Він мріє створити у ньому постійно діючий музей ретро-автомобілів, аби привабити якнайбільше туристів. Затримка за відповідним приміщенням. Колись експонати Тараса Демкури зберігалися просто неба, під дощем і снігом. Деякі ще й зараз продовжують так стояти. Через це доводилось перед кожним Днем міста по-новому «драїти» всі автомобілі. Кожне місто у світі має свою специфічну «родзинку». Чому б Тернополю її не мати? У планах провести восени Міжнародний фестиваль ретро-автомобілів із автопробігом «Заради миру» до знаменитих туристичних точок Тернопілля: Збаража, Вишнівця, Кременця. Пан Демкура хоче у такий спосіб популяризувати культурну спадщину нашого краю, аби привабити туристи. До речі, у бібліотеці №5 ще й досі згадують радісні дні «ретро-читання» в автомобілях, який організував колекціонер. Сподівається, що міська влада долучиться до цього проекту.

І ще одну важливу добру справу зроблено: підготовлено і відправлено на Схід декілька камазів та мазів. А «Волгу» передали в батальйон «Збруч». Вояки з любов’ю називають її «Ольга Іванівна», бо вона їм, як мама, возить воду і продукти, годує…    

Валентина СЕМЕНЯК.

Фото автора.