Київ - це великий офіс, а Тернопіль - місто

Олег Покальчук - багатогранна особистість. Позиціонує себе як соціальний психолог, але в душі він у першу чергу - письменник-фантаст, і вже потім бард, політолог, один із засновників товариства "Меморіал", товариства Лева, Народного Руху, перший керівник післявоєнного "Пласту". Автор таких книжок як "Контакт четвертого рівня", "Смальта буття", "Мої пісні", "Як правильно сісти в куток, не думаючи про ведмедя".

На думку пана Олега, з яким вдалось поспілкуватися під час його перебування у Тернополі, за останніх 2 тисячі років люди не змінилися. Ще й досі їх найбільше цікавить "квартирне питання" (за Булгаковим), тобто виживання у цьому світі.

Свій день Олег Покальчук починає з Інтернету, іншими носіями практично не користується. До «живих» ЗМІ, каже, відніс би різноманітні «живі журнали» і коментарі до цікавих статей. У них значно більше для нього як психолога інформації про сучасну моду на інформаційні тренди, життєві уподобання людей та загальний клімат у суспільстві.

Свої публіцистичні та наукові твори пан Олег друкує на електронних носіях, все інше - у паперовому форматі. Книжковий формат пов'язаний з проблемою захисту копірайту. 

Довіряти майбутнім прогнозам Покальчука можна, в них є доля правди. Пригадую політичну ситуацію за Ющенка, початок нової передвиборчої кампанії. Коли журналісти запитали Покальчука про те, чого чекати від Юлі та Янека (мовляв, "Нас замочать у сортирі чи в судах?"), він, як у воду дивився, і відповів: "У судах. Якщо не будете слухняними. Але це відбудеться не відразу, може бути, що настануть наступні позачергові вибори. Хоча дехто отримає по шиї ще й раніше".

Олег Покальчук твердо переконаний, що інформаційне поле на будь-якій війні не буває правдивим. Про це ще Шевченко писав - "у кожній хаті своя правда". На думку політолога, український інформаційний простір не просто цікавий, він, на відміну від інших, особливий. Для прикладу: Київ - це не місто, це великий офіс, Чернігів - вже не село, але ще не місто, а Тернопіль - це місто. Звідси все і випливає. Наприклад, Франція. Вона непомітно перетворюється на мусульманську країну. Там сформувалась критична маса мусульман (20 відсотків), яка стала впливати на ситуацію в країні. Відтак обличчя цього суспільства стало видозмінюватись. Інформаційні війни завжди відбуваються через "голови" (свідомість, підсвідомість). Що треба для того, аби створити у ворожій нам країні агентурну сітку? Яких підібрати людей? Підбирають тих, які мають образи на суспільному рівні, амбіції, такі люди дуже правильні. Принциповими людьми легше маніпулювати.

Політолог Покальчук, аналізуючи ситуацію, що склалася в нашій країні, розмірковує так. На 30 відсотків людей інформаційно впливати важко, інші 30% - ідіоти (у перекладі грецькою - це люди, які не виконують свої обов'язки), решта 30% - і не се, і не те. Оці "решта" є скрізь. Щоб кудись не вляпатися, треба відслідковувати події і ... змінювати поведінку.

Для прикладу. У Генічеську стояв батальйон "Львівський". Від самого початку були комунікаційні проблеми з місцевим населенням. Чому? Пояснювати не треба. Але вчинили дуже мудро: замінили бійців жителями Житомирщини, і все стало на свої місця.

Нам всім сьогодні треба пам'ятати: головне завдання пропаганди - міняти поведінку. Отож, будьте пильними!

Валентина СЕМЕНЯК

Фото автора

 

Вибір читачів за тиждень

Відео