Микола Шпаковський і Ростислав Фук: «Хочемо зберегти наше, за бабці Австрії викохане, слово»

В вересні на Форумі видавців у Львові Микола Шпаковський і Ростислав Фук презентуватимуть свою першу збірку «Сільські вісті». Туди увійдуть 20 блогів, які хлопці пишуть вже більше трьох років. Про особливу мову їх текстів, секрети творчості і просто жарти ми поговорили з молодими авторами.

- З чого розпочалося ваше письменницьке життя?

М. - З газети «Ровесник», там я у віці 14-ти років писав романтичні вірші. А загалом, в школі нас вчили римувати і нічого не говорили про солдата Швейка.

Р. – Ми з Шпаком часто жартували, переписувались по Скайпу і придумували історії, а якось оформили в текст і надіслали в Добу, для жарту. А далі – купа переглядів, людям сподобалось і пішло-поїхало.

- В який момент ви усвідомили, що потрібно взяти клавіатуру і почати написати?

М. - Це був чийсь день народження, цигарка на двох і Пінк Флойд.

- Звідки взялася ідея писати особливою мовою, можна сказати, олітературненим сільським суржиком? Як би ви назвали такий прийом?

М. - Ми часто їздимо приміськими маршрутками, електричками, є родини в селах. Ми це все чуємо, ця мова в наших венах. Колись вона помре, але вона ще існує.

Р. - Наш прийом можна сміливо окреслити як Фукіншпак або Шпакінфук.

- Де берете типажі для своїх історій? Чи можуть ваші друзі і знайомі впізнати себе у ваших блогах?

М. - Це люди з життя. В кожній нашій родині знаходяться люди, які щиро розповідають про свої життєві сюжети. Ми якраз для них і пишемо.

Р. – Є багато навіть поіменно друзів. Часто звертаємо увагу на характерні риси знайомих людей. Так що бійтеся нас.

 

- Є щось таке про що хотілося б написати, але боїтесь чи не наважуєтесь з інших причин?

М. - Ми давно почали. Що більше ми не боїмося – тим більше нас читають.

Р. – було таке, що нас просили не писати про мобілізацію, це в лютому було, а то ще нас «попересаджують».(Сміється). Але усе одно з’явилося «Село і мобілізація»і ми написали все, що думаємо.

- Отак все, що думаєте? А як же авторські фантазії? Чи повністю співпадають ваші власні погляди з написаним «авторами» блогу, адже, якщо вірити надрукованій на обкладинці інформації, соціальний і інтелектуальний рівень їх дещо відрізняється від вашого?

М. - Наші погляди виразні у підтексті до користування діалектизмами. Ми були ще перед Майклом Щуром, до речі. Погляди аграрні, бо якщо вимре село – то місто не буде мати як привозити на балкони вирощувати свині. Наш інтелектуальний розвиток залишається поки що на рівні магістрів, Ростик – філолог, а я психолог.

Р. – В кожному жарті є доля жарту. Часом блог стає навіть методом вирішення для себе певних питань, ми іронізуємо, жартуємо і вже простіше дивимося на проблему.

- Як прийшла ідея зібрати блоги у збірку?

М. - Це все випадково. Скайп і пиво. І він був мені винен 50 гривень. Тепер я йому 800.

- Хто вам у цьому допомагав і допомагає досі, адже збірка ще у друці, попереду промоція?

М. - Без друзів нічого зараз не зробиш, а такі ще залишаються, в книжці можна буде побачити прізвища. Промоція чи ні, серед своїх мусимо спочатку продати, як сувенір чи що. І на Італію, там наша діаспора.

Р. – (говорить підкреслено офіційно) Хочемо подякувати Юрію Завадському, Юрію Матевощуку, Skype, І Зоряні Биндас.

- Хто продумував дизайн обкладинки? Адже всі розуміють, що зараз дуже важливо, аби книжка мала привабливий зовнішній вигляд.

М. - Юрко Завадський. Ми довго сміялися. Він крутий!

Р. – На обкладинці такі суперові трактористи – то ми!!!

- Як би ви окреслили головну тему збірки? Думаєте, вона матиме популярність? Адже всі блоги можна знайти у вільному доступі в мережі?

М. - Принципову, для людей. І тема для людей, які хочуть, мають і люблять. Найгірше, що зараз може бути на світі – це наша збірка. Коштуватиме дешево, на наші презентації прийдуть хіба що старі рокери і по всьому. Але люди, які вміють читати з паперу. А запрезентуємо, де добре заплатять.

Р. – Хто зараз видає книжки в Україні для прибутку? Собі вдома поставимо, будемо збірки збирати, як марки.

- Де збираєтеся презентувати збірку?

М. - А запрезентуємо, де добре заплатять.

Р. – На Форумі видавців, у вересні.

- Ви дійсно талановиті хлопці, зайняті в різних сферах творчості: Ростик залучений до кількох музичних проектів (Los Colorados, Новимний кудень, Midnight Blues ), а Микола – лідер гурту Шафа Шамана, автор музики і текстів, активно займається громадською діяльністю. Як ви все встигаєте? Відкрийте секрет такої працездатності.

М. - Ми не встигаємо. Але встигли знайти собі двійників, вони замість нас хай щось розкажуть.

Р. – Мене щовечора чекають гарячі вечеря і дружина. От завдяки їм я повен сил і творчих планів. То моя найкраща підтримка і підзарядка.

- Для кого ви пишете? Хто ваші потенційні читачі?

М. - Скоріш за все – це моменти дружби. За безкоштовно. Пишемо якраз для таких, як і ми – недоурбанізованих, які розуміють, що щастя їх приведе у живу природу.

Р. – Це частково наші потенційні слухачі, які слухають нашу музику, друзі і кілька юдей, які трохи петрають в галицькому сільському діалекті. Бо останнім часом стають модними «полтавские наречия», а де ж наше, за бабці Австрії викохане, слово?

- Побажайте щось нашим читачам

Читайте більше якісної літератури, довіряйте достойним засобам масової інформації і смійтесь, бо сміх продовжує життя.

Спілкувалася Тамара Коблик

Вибір читачів за тиждень

Відео