Легендарний футболіст тернопільської «Ниви» Ігор Яворський затримався на чолі канадського клубу «Атомік Селектс» із Торонто лише півроку. Нині він знову вдома, шукає варіанти працевлаштування. В інтерв’ю UA-Футболу фахівець розповів, чому пропрацював у країні Кленового листка так недовго, про нефутбольні заробітки в Канаді колишніх першолігівців і специфічне ставлення місцевих мешканців до того, що вони називають «соккером».

- Ігоре Петровичу, повернутися в Україну – то ваше рішення?

- Моє. Життя так склалося. Довелося їхати в Росію, ховати дружинину маму. Хоча загалом команда грала непогано. При мені «Атомік Селектс» провів 11 матчів. У п’ятьох ми виграли, чотири рази програли, а ще два поєдинки звели до нічиїх. Ми знаходилися на третьому місці, відстаючи від лідерів лише на очко. Втім, про якийсь результат у тих умовах думати складно. То тільки у казках усе так солодко. Футболісти там грають як любителі, а гроші заробляють, влаштувавшись на роботу: на будівництво, електриком – хто що вміє. Заробити можна непогано, адже в Канаді за годину платять у середньому 15-20 доларів. Але поєднувати працю з тренуваннями складно. Хлопцям довелося пропускати заняття, випадати з тренувального процесу. Зрештою, питань до гравців я не маю. Вони що могли, те робили.

Та й стимул грати не дуже великий. Мова не лише про гроші. Умови такі, що навіть посівши перше місце, у класі ми не підвищувалися. Все тому, що вищого ешелону банально не існує. Вище лише MLS, а то вже американська ліга. Щоб заявитися туди, треба за принципом NBA чи NHL мати гроші, тобто, надати фінансові гарантії, збудувати футбольний стадіон. ФК «Торонто» таку арену має. Вміщує вона 45 тисяч і майже на всіх матчах забита вщент.

- На матчах «Атомік Селектс» у Canadian Soccer League, наскільки я розумію, не так людно?

- Про що ви говорите? Крім українців, на наші поєдинки майже ніхто й не ходив. То футбол, який не приносить радості ні тренерам, ні футболістам. Коли розумієш, що твоя робота нікому не потрібна, працювати важко. Хоча футболісти старалися, аби ті 200-300 осіб, які відвідували наші поєдинки, отримували задоволення. А як по-іншому, якщо більшість із тих вболівальників твої знайомі? Втім, одначе то не те. Постійно згадував Тернопіль. Не беру навіть часів, коли «Нива» у вищій лізі грала. Нещодавно збирався повний стадіон на кубковому матчі з «Севастополем». На наших іграх у першій лізі 5000 людей ходило постійно.

- Разом з вами до Канади поїхало кілька футболістів «Ниви»…

- Олександр Семенюк, Ігор Ільків, Ігор Мельник, Михайло Басараб, Василь Шпук, Андрій Даньків. Ось вони й працювали. Звичайними робочими. Зарплату отримував лише я. Та й то лише тому, що на іншу працю часу не залишалося. На тренуваннях у нас займалося до 40 гравців. Я працював одночасно з першою, другою командою і з хлопцями, не старшими 23-х років. Заняття вели вдвох із менеджером Анатолієм Цибрієм. Звісно, давався взнаки й мовний бар’єр. Англійську я знаю лише на рівні окремих фраз, тих, які мені постійно потрібні в роботі. Тому допомагали ті українські хлопці, які володіють мовою ліпше за мене. Швидко ж вивчити англійську заважало ще й те, що середовище спілкування було україномовним. Поряд чимало хлопців зі Львова, Тернополя. Вони живуть там вже багато років.

Мушу сказати, що Canadian Soccer League не така проста, як дехто собі думає. П’ять-шість команд звідти спокійно могли б грати у нашій першій лізі. Мова найперше про «Serbian White Eagles», «Toronto Croatia», «Waterloo». За ці колективи виступає по шестеро-семеро леґіонерів. Хорвати, серби, македонці – всі вміють грати у футбол. Вразило те, що майже всі матчі Ліги проводяться на штучних полях.

Джерело: www.ua-football.com