15 жовтня екіпажі волонтерської групи «Схід та Захід єдині» розвезли необхідну допомогу нашим військам від Костянтинівки аж до Станиці Луганської.

Від ранку волонтери пройшли за день двома автомобілями з допомогою війську відтинок маршу, що дорівнює півтижневому переходу військ епохи козацтва або двохденному форсованому маршу кавалерії часів Наполеона Бонапарта. У Другу світову це було під силу тільки добре підготовленим бронетанковим з’єднанням вермахту на початковому етапі або ж підрозділам видатних танкістів (українців за походженням) Рибалка та Лелюшенка у завершальних операціях 1944 року радянської армії.

З моменту підготовки маршу за задумом наших координаторів Едуарда Хатмулліна, Василя Конька, Володимира Каніщева потрібно було в найкоротший термін світлового дня «махнути» аж до крайнього підрозділу, що є під нашою опікою у районі за Станицею Луганською, «По ходу» треба було доставити допомогу до тих відділів, які дислокуються по напрямку руху включно в Лисичанську, Сєвєродонецьку, Щасті і дальше на південний схід аж до «станички».

Місця у волонтерських екіпажах наших машин зайняли: Едуард Хатмуллін, Володимир Каніщев, Ігор Крочак на легкій вантажівці, а в славнозвісному нашому бусику «Балу» поїхали Сергій Лукавий і Степан Ладан.

У машини завантажили картоплю, цибулю, мінеральну воду, тушонку «Козацьку» шумського виробництва, домашню консервацію, горох, побутову хімію, теплі речі, військові бушлати «натівських» та українських зразків, військове спорядження (амуніцію, чохли, наплічники), маскувальний костюм до снайперського комплексу «Кікімора», яеий виготовило молодіжне Тернопільське об’єднання «Майбутнє України»), маскувальні сітки на бронетехніку київських волонтерів, військові однострої осінньо-зимових зразків, утеплені (ватні) штани для танкістів, тактичне взуття, оптичні прибори і багато іншого.

Цього разу нас чекали наші побратими та друзі -  тернополянин Андрій Нищота з 44-ї бригади зі своїми хлопцями, Сашко з позивним «Балу» із 15-го окремого гірсько-піхотного бату і командир однієї з рот «Малахіт». Він - з героїчної 128-ї гірсько-піхотної Туркестансько-Закарпатської бригади, яка тепер більше відома як «Дебальцівська».

Побували того дня ми і на багатьох інших позиціях і точках. Солдатське спасибі, свої автографи нашим помічникам, благодійникам на прапорах групи написали воїни 93-ї, 57-ї, 128-ї бригади. У 128-й наш захисник з позивним «Батя» навіть одягнув костюм «Кікімора» і продемонстрував його «маскувальність» на місцевості, а в 92-й бригаді механік, водій танка Олександр Ісаченко з цього з’єднання так сподобав собі логотип нашого шеврону, що ми подарували йому наклейку, яку він одразу ж приліпив до свого бойового залізного коня - танка.

Батальйону «Полтава» і прикордонникам регіонального управління, як завжди, сподобалась наша тушонка «Козацька».

За день на Покрову і з 15 по 17 жовтня наші екіпажі знову «накрутили на колеса» цифру кілометражу тільки по фронтовим дорогам поза тисячу з лишнім кілометрів.

Отримали цього разу і ми подарунки від бійців. Командир з позивним «Малахіт» сам власноручно прикрутив до нашого легендарного бусика «Балу» дзеркало заднього виду взамін нашого поламаного (яке в нього було в запасі для авто зі свого відділу. І ще, як завжди, хлопці його підрозділу поділились надлишком згущеного молока для діточок з дитсадків, якими наша група опікується.

Пізнім вечором ми об’їхали усі позиції, на яких запланували побувати. В одному місці у бінокль спостерігали ворожі позиції, до яких було не так вже і далеко. На зворотному шляху Едуард Хатмуллін допоміг ще одному бійцю з 128-ї бригади якнайшвидше виїхати зі Станиці Луганської до більшого розгалуження доріг, щоби потрапити додому у заслужену офіційну відпустку з передової на Херсонщину. Степан Ладан одному з воїнів подарував своє власне тактичне взуття, оскільки всі комплекти, що ми взяли із собою, на той момент ми вже роздали. Як знають наші постійні читачі, так також неодноразово вже робили і Василь Конько, і Едуард Хатмуллін. Добра традиція – штука, гідна для наслідування.

Дорогою до нашої бази ми спостерігали прекрасний захід сонця на Донбасівській Україні і вечірню мирну тишу. Чи надовго...Скоріше хотілось би, щоб назавжди…

Ігор Крочак, прес-секретар волонтерської групи ГО «Схід та Захід єдині» (фото автора)

P.S. 16 жовтня у Костянтинівці і Краматорську передали землякам посилки з дому. А ще на шляху додому на Тернопілля ми, як завжди, підвозимо бійця-земляка до Кременця у відпустку з фронту, це вже традиція групи. Вільне місце в нашому автомобілі завжди готові надати нашим захисникам. В містечку Чутово, це по дорозі з Харкова на Київ, є чудове кафе «Шарм», де чарівна господиня Надя годує наших бійців, що їдуть у відпустку чи на фронт, безкоштовно. Ми спеціально для цієї цілі передали їй трохи нашої тушонки, мінеральної води та домашніх консервацій.