Під час прес-туру на Донеччину тернопільським журналістам і волонтерам вдалося побувати на позиціях українських військових. У напівзруйнованому приміщенні, яке колись було лікувальною установою, є велика бібліотека, більшість видань з якої невдовзі зникнуть назавжди.

До журналістів бійці поставилися з пересторогою — вже були такі, які зробили «ведмежу послугу», викривши місце дислокації… Раптом один боєць просить нас зайти в приміщення, де є, каже він, чудова бібліотека. 

— Приженіть машину, вивезіть книги, бо коли стане зовсім холодно, спалимо їх. Ми не вандали, але якщо не буде чим палити, доведеться згрішити, - пояснює молодий військовий.

Журналісти потрапили у приміщення бібліотеки не через двері, а через побиті вікна. У брудних коридорах стоять велетенські горщики з засохлими екзотичними пальмами.

Від огляду приміщення, яке колись називалось бібліотекою, перехоплює подих: книжки, сторінки, погризені щурами, валяються на підлозі впереміш з недопалками і недоїдками.

Ми довго не наважувались зайти. Відчуття, ніби стаєш не по книгах, а по трупах. Боєць починає перебирати книжки на полицях. Видно, що його також болить ця бібліотека.

— Тут багато видань зарубіжних класиків: Дюма, Мопассан, Драйзер. Є і російські класики — повні зібрання творів Пушкіна, Лермонтова, Достоєвського, Чехова. А ось тут — усі томи медичної енциклопедії!

Хлопець наскладав для нас цілий стос шедеврів літератури,  очі його кричали: «Врятуйте їх! Вивезіть!». Поряд з російськомовними прорадянськими книжками валялися і багато українських авторів, але Шевченка, Франка, Лесю Українку я не побачила. 

Час вже йти, а що прихопити з собою, не знаєш. Тут і тижня не вистачить, щоб усі книги перебрати… Вже коли поверталися в авто з книгами в оберемках, тернопільський волонтер, який їхав з нами, розповів, що тут «за пару кроків» - ворожі снайпери.

— Поки ви були в бібліотеці, я вирішив піти вище. На даху будівлі був наш боєць, спитав, чи хочу подивитись на «сепарів». Дав бінокль і сказав не висовуватись. Я міг побачити лице ворога, а він бачив нас…

Ми їхали, і розуміли, що, скоріш за все, ніхто бібліотеку вивозити не буде. Сюди рідко коли доїжджають волонтери, і навряд хтось ризикуватиме життям заради напівзруйнованої книгозбірні.

Ми привезли у Тернопіль трохи книжок з «донецькою» пропискою. Моя колега Лілія Костишин «прихистила» зібрання Вальтера Скотта у восьми томах, я взяла перший том «Нагороди України», Трублаїні «Шхуна «Колумб», Драйзера, Іваничука «Місто» та ще декілька книжок, які вже знайшли нових господарів.

… Дивлюсь на тих «переселенців», а перед очима розтрощена бібліотека з написом «Книга - джерело знань».

Юлія НІКІТІНА

Фото автора