/ /Як простий хлопець із глухого закутка Тернопільщини академіком став (фото)

22 Серпня 2019, Четвер


Анонс
І дорослих, і малих запрошують на іншу версію Дня знань у Тернополі

Фотофакт
Тернопільські «Красунчики дня»

Тернополянам про екологію: як повітряні кульки шкодять довкіллю

На Тернопільщину їде мандрівний хаб

Україна збільшила експорт сала у 15 разів (Агроновини)

Чортків’ян закликають підтримати «синьо-жовтий» флешмоб

Фотофакт
Тернополянин купив у супермаркеті булочку з часником і … варенням (фотофакт)

На Тернопільщині спробують врятувати лабораторію контактної корекції зору

Жителів Тернопільщини стає менше через міграцію та смерть

Фотофакт
У Тернополі в аварію потрапив пожежний автомобіль (фотофакт)

Фотофакт
У Тернопільському парку завелися небезпечні змії (фотофакт)

Фотофакт
На Тернопільщині продовжують ремонтувати дороги (фотофакт)

У Тернополі в торгово-розважальному закладі обікрали взуттєвий магазин

Перестало битися серце викладача тернопільського університету

Фоторепортаж
На Тернопільщині пройшов художній пленер «Zboriv ART Battle» (фоторепортаж)

Анонс
У Тернополі оживе історія: постріли, вибухи, любов та розлука

На Тернопільщині вночі горіла сільська школа

На Тернопільщині дехто дуже цікавиться радіоактивними речовинами

Аферисти обдурили жительку Тернопільщини, яка збирала гроші на лікування сина

Це цікаво
22 серпня в історії Тернопільщини

Байковецька громада підписала Декларацію наміру щодо співпраці з муніципалітетом Ельва (фото)

У Лановецькій ОТГ відбулася акція «Впливай на бюджет своєї громади» (фото)

У Підволочиській ОТГ затверджено стратегію сталого розвитку до 2025 року

21 Серпня 2019, Середа


Анонс
Головною подією святкування 110-ї річниці місцевого футболу буде фінал кубка Тернопільської області

Погода
Матвій негоду підпускає

Чи відповідає нормам джерельна вода, яку тернополяни набирають неподалік міста

Відео
Тернополяни ставляться до вакцинації з довірою (відео)

Фотофакт
Тернопіль має на кого рівнятися (фотофакт)

Фотофакт
Тернопільський «Красунчик дня»

Навколо тернопільського кола (фото)

Фоторепортаж
Іноземці із 14 країн погодилися приїхати до Тернополя, бо в інших містах України такого немає 

Прикордонники затримали тернополянина, який хотів вивезти за кордон старовинні монети (фото)

Заклали плантацію екзотичних горіхів (Агроновини)

Це цікаво
Тернополянка розповіла, скільки коштує оформитись працівником круїзного лайнера

Відео
У Кременці вперше відбулося одруження на висоті 105 метрів (відео)

Фотофакт
У Тернополі частково перекрили вулицю Коновальця (фотофакт)

Кращі науковці Тернополя отримали по 20 тисяч гривень (фото)

У Тернополі поліцейський через посередника хотів отримати хабар від порушника

Відео
Половина кращих випускників залишаються у Тернополі (фото, відео)

На Тернопільщині у службовому кабінеті на хабарі затримали сільського голову (фото)

Нарешті з’явилося те, що допоможе знайти жителям Тернопільщини роботу в агросекторі

На Тернопільщині у ДТП загинув водій воза, неповнолітній хлопець у лікарні з травмами (фото)

Відео
Сесію Тернопільської міськради розпочали із нагородження кращих учнів (фото, відео)

Жителю Тернопільщини, який побив поліцейського, обрали покарання

Фотофакт
У Бережанах водіям начхати на правила дорожнього руху (фотофакт)

Анонс
Тернопіль: почесні і талановиті отримають свої премії вчасно

Це цікаво
21 серпня в історії Тернопільщини

У Лановецькій ОТГ відкрили оновлене терапевтичне відділення (фото)

Копичинці готуються до державних свят (фото)

На Тернопільщині«Олімпійське літо» завітало у «Лісову пісню»

20 Серпня 2019, Вівторок


Буде створено художній фільм про малярську школу Михайла Бойчука – відомого митця з Теребовлянщини

Погода
Який Мирон – такий і січень

Як простий хлопець із глухого закутка Тернопільщини академіком став (фото)

За два кілометри від села Кутиска Лановецького району, серед широких полів неподалік місця, де проходить умовна межа між Волинню і Галичиною, стоїть хутір. Безлюдний протягом трьох пір року, він оживає влітку, коли сюди, на заросле деревами і кущами обійстя з глиняною хатою у центрі, приїжджає сім’я Івана Климишина – нашого видатного сучасника, знаного у світі вченого-космолога, найвідомішого в Україні астронома.

У батьківській садибі Іван Антонович з дружиною Катериною Петрівною, доньками й онуками проводить кращі місяці у своєму житті. Тут йому добре думається, пишеться, а у літній кухні з ганчір’яною запоною замість дверей, яку вночі штурмують полчища комарів, спокійно спиться. Невибагливу простоту і щирість природи рідного краю професор, академік Академії наук вищої школи України, член Міжнародного астрономічного союзу Іван Климишин цінує понад усе.

Рукописами «Історії астрономії» розпалили вогнище

«Вільний птах»  – так діти Івана Антоновича назвали колись цей хутір за його віддаленість від людської метушні. Приїжджаючи сюди на літо з Івано-Франківська, родина веде у садибі на диво аскетичний спосіб життя: воду тягнуть вручну з колодязя на подвір’ї, їжу готують з допомогою газового балона. Ні телевізора, ні інтернету, ні навіть радіо у садибі немає. Із благ цивілізації – лише електрика. 

У свої 80 з «хвостиком» учений, автор десятків монографій, підручників і науково-популярних книг Іван Климишин зберіг дивовижну ясність розуму, прекрасну пам’ять та ерудицію. Він досі викладає у Прикарпатському університеті ім. Василя Стефаника, працює над перевиданням своїх книг. Останнім часом, наприклад, удосконалював окремі розділи «Шкільного астрономічного словника», виданого у 1990 році.

— Деякі статті істотно застаріли у сенсі космології, — каже професор. — Ця наука інтенсивно розвивається, останнім часом з’явилося багато нових ідей. Доводиться пітніти… Скажімо, сьогодні о пів на третю ночі прокинувся, бо не давала спати одна думка – щось не довів до ладу, потрібно заново переробити написане. Моїм головним заняттям була космічна газодинаміка, а не космологія, та треба і з неї дещо доопрацювати, бо, чесно кажучи, нема кому. Багато мудріших є, а не пишуть, бо одна річ знати, а друга – зі словом акуратно вправлятися, складати до ладу речення так, щоб воно легко читалося. За це мене у Москві дуже любили, там 11 моїх книжок вийшло у видавництві Академії наук…

Зазвичай Іван Климишин прокидається о четвертій ранку, аби до сходу сонця вивчити астрономічну ситуацію на небі. Потім сідає за стіл у своєму «робочому кабінеті» — збитому із гілляк і обтягнутому прозорою плівкою наметі. Тут на поличках – десятки книг із фізики, астрономії, біології, хімії, філософії, психології. Тексти професор набирає на друкарській машинці, кожне друге речення переписує 5-6 разів. Вчений пригадав випадок, як третиною рукописів «Історії астрономії», матеріали на яку збирав близько 10 років, мисливці взимку розпалили вогнище. Він тоді зліг на кілька тижнів через стрес, але таки відновив втрачені сторінки. До речі, за останнє століття лише троє авторів написали «Історію астрономії»: у 1898 році англієць А. Беррі, в 1961-му – голландець А. Паннекук і у 2000-му – українець І.Климишин. Перекладену кількома мовами «Історію астрономії» вивчають школярі багатьох країн світу.

Мріяв стати священиком

Як сталося, запитую Івана Антоновича, що син селянина з глухого закутка Волині став дослідником Всесвіту?

— Я хотів бути священиком, — пояснює Іван Климишин. — Мав гарний голос, і служитель нашої церкви запросив мене співати на хорах, читати «Апостола» над небіжчиками. Але в 11 років я сильно простудився, запалення легень переросло у відкриту форму туберкульозу, і про священичу науку довелося забути. На той час туберкульоз можна було залікувати, але не вилікувати. У періоди поліпшення здоров’я я налягав на фізику. Подобалась мені ця наука,  після закінчення школи вступив на фізмат Львівського університету. Ще навчаючись, написав під час курсів лікувань тексти своїх наукових   дисертацій. Докторську захистив у 1971 році у Московському університеті… Не вступив у компартію, а у ті роки це треба було вміти.  Заступнику секретаря парткому інституту я сказав: «Партійна людина має бути атеїстом, а я у Бога вірю». Він мене вже не чіпав, але у 1967 році з ідеологічних причин мене все ж таки не пустили до Праги на Міжнародний астрономічний з’їзд, де мав виступити з доповіддю…

Іван Климишин вилікував важку хворобу самотужки після того, як зайнявся гірськими мандрівками. Замість лікарів, які прогнозували, що з таким діагнозом він і до 30 не протягне, допомогло цілюще повітря Карпат. Гори «знайшли» Івану Антоновичу і його долю – життєрадісну «телефоністку Кет», Катерину Петрівну. Вона працювала у відділенні зв’язку, з якого Климишин часто телефонував друзям. Якось йому забракло трохи грошей, і Катя з’єднала з абонентом у борг. А потім Іван Антонович закохався в очі набагато молодшої від нього дівчини.

Нині професор пишається своєю родиною, доньками, які також уже пишуть і видають власні книжки. Низько схиляє голову на могилі батьків, які дали йому довге і насичене життя.

— Мій батько, звичайний сільський хлібороб, досконало знав зоряне небо, — каже Іван Климишин. — Вночі, коли виводив коней у поле пастися, лягав на гуню і розглядав зорі. Міг, глянувши на розташування сузір’їв, сказати, яка в даний момент година… Мабуть, його кмітливість передалася мені. Вже будучи студентом фізмату, на другому курсі я влаштувався на півставки обчислювача у львівській обсерваторії, поїхав на місяць в експедицію спостерігати за повною смугою сонячного затемнення під Ташкентом. На третьому курсі мені запропонували перейти на астрономічний факультет. Я думав пов’язати своє майбутнє з фізикою елементарних частин, але довелося стати астрономом. На щастя, дожив до того часу, коли космологія об’єдналася з фізикою елементарних частин під назвою «космомікрофізика»… А батькові вдячний просто за те, що я його син, син чесного хлібороба з Тернопільщини. І жодні інші титули мені не потрібні. Титули, як хтось сказав, придумують раби, а присвоюють їх осли… Вірю, що перед Господом Богом всі однаково дурні, тож нема про що говорити…

Одна з основоположних ідей, яку науково обґрунтував Іван Климишин, – це так звана «формула Творця». Їй присвячена окрема книжка. Не відкидаючи еволюційну теорію Дарвіна, вчений вважає, що вона не досконала. Він хоче, щоб діти знали й іншу точку зору щодо походження світу в цілому і появи людини на Землі.

«Природа не могла самотужки все це зліпити, бо їй не вистачило б ні часу, ні матеріалу, — переконаний пан Климишин. — Про це гарно сказав англійський астроном Фред Хойл: «Та не мучилася природа наосліп, бо надінтелект від початку дав їй програму». Та й справді: мушку-дрозофілу мордують уже сто років. Вона може бути без лапок, а на крильцях мати 134 пари очей, та все одно бджоли з неї ще ніхто не зварганив».

Людина ніколи всіх таємниць Всесвіту не збагне, хоча за останні сто років у космології відкрилося багато того, про що вчені кінця XIX століття й не мріяли дізнатися.  

— Те, що ми бачимо на небі, – це тільки одна свічка з двохсот, — наводить аналогію Іван Антонович. — За завісою наших знань – 99, 5 відсотка таємниць Всесвіту. Ніхто досі не знає, що таке темна маса, темна енергія. Всесвіт нібито роздувається з прискоренням, але що його розштовхує на різні боки? При цьому галактики у скупченнях щось утримує. Отже, є прихована маса, та що це таке? Невідомо… 

Кропива ти моя, кропива…

Попри зовнішню енергійність, бадьорість, професор Климишин зізнається, що втомився, і водночас каже: здоров’я йому протягом останніх багатьох років дарує… кропива.

— У цій рослині є величезні запаси всього, що потрібно людському організму, передусім – кремній, — впевнений співрозмовник. — Кавказці довго живуть завдяки своїй воді з багатим вмістом цього елемента. Коли хворів, вивчив свої легені, може, краще, ніж астрономію. Дізнався, що у нижній тканині легень кремнію удвічі більше, ніж у тканині верхівки. Через те туберкульоз в основному починається з верхівок, там, де вразливе місце і є менше кремнію. Господь Бог знає, що українцям треба, але мало хто користується цілющими якостями кропиви. Я ж зриваю її жмут, мию у теплій воді, дрібненько ріжу – і на пательню з двома-трьома ложками сметани та часником…

Він досі не зраджує своєму дитячому захопленню – хоровому співу, іноді співає на хорах місцевої церкви. Духовні мелодії дають професору снаги до життя.

Ім’ям Івана Климишина названо відкриту у 1994 році малу планету між Марсом і Юпітером. Іван Антонович відмахується від здивованих компліментів: «Та дайте спокій! Там тих камінців страшенно багато. Нема в тому нічого надзвичайного».

За вагомі заслуги перед світовою науковою спільнотою і особисте визнання віри Папа Римський Бенедикт XVI нагородив українського ученого Климишина грамотою, «уділяючи своє апостольське благословення й бажаючи щедрої Божої благодаті та небесних ласк».

Його найулюбленішим афоризмом, як і в юності, залишається такий: «Йди вперед або помирай».

Наталія ТАРНАВСЬКА

Фото автора

 

20

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора