Тернопіль отримав нового-старого міського голову Сергія Надала і суттєво оновлену міську раду. До неї увійшли представники "Свободи", "Блоку Петра Порошенка "Солідарність", "Народного контролю", "Батьківщини", "Самопомочі", "Громадянської позиції" і Радикальної партії.

Чого слід очікувати від такого партійного «різнобарв’я»? Чи «світить» Сергієві Надалу таке ж спокійне життя, яке він мав у попередній каденції? Про це і не тільки «Терен» запитав у координатора Тернопільської експертної групи Ярослава Чорнозуба.

У раді має утворитися дієва опозиція

Активісти уперше у Тернополі 25 жовтня провели регіональний екзит-пол. Нагадаємо, раніше такі опитування були лише національного рівня. Ініціатива належала коаліції «За чесні вибори». Волонтери досліджували явку виборців, які партії були фаворитами у тернополян, а також – яким було голосування за кандидатів у мери. І отримані активістами цифри майже на 100% співпали із результатом, озвученим у ТВК. 

- Чи здивував вас отриманий волонтерами результат?

- Громадський екзит-пол насамперед повинен був покласти край розмовам про правильність чи неправильність рейтингів, які озвучували перед виборами різні кандидати і партії. Методологію ми запозичили із національного екзит-полу. І вона себе виправдала.

Щодо результату, то він нас зовсім не здивував. Адже Тернопільська експертна група буквально за тиждень перед тим проводила соціологічне дослідження. От його результати дійсно нас ошелешили. Натомість цифри екзит-полу лише підтвердили, що соціологію ми провели правильно. Фактично, ми ще за тиждень знали, яким буде результат виборів.

До речі, плануємо проводити різні соціологічні дослідженні у Тернополі і надалі. Адже їхні результати, за наших реалій, стають інструментом впливу на владу. Принагідно дякую тернополянам, які дуже толерантно ставилися до наших волонтерів. Жодного хамства, неадекватної поведінки не було. Це говорить про те, що все-таки ми ростемо.

- Хотілося б кинути погляд у майбутнє. Прогнози – річ невдячна, але… Уже відомо, яким буде склад міської ради. Думаю, із переліком майбутніх депутатів знайомі і ви. Чи буде здатна працювати рада у такому «барвистому» складі?

- Очевидно, міська рада буде змушена працювати. Інших варіантів у депутатів немає. Наскільки це буде складно для нового-старого голови? Це лише питання часу. Незважаючи на всі політичні протиріччя, є такі речі, які потрібно вирішувати, адже місто має жити. Очевидно, політики шукатимуть компроміси і консенсус. Не сумніваюся, що багато спірних питань, особливо щодо земельної сфери, діяльності комунальних підприємств, дехто із депутатів буде намагатися піддати ревізії.

Яка перспектива в опозиції? У міській раді саме зараз триває формування більшості. На жаль для Сергія Надала, цього разу – не однопартійної. Втім, цю більшість він все одно зможе контролювати. Ось тут дуже важливим є інше: чи зможуть депутати, які не підтримують чинного мера, стати ефективною опозицією? Чи станеться так, як у минулому скликанні – вони просто опустили руки і фактично нічого не робили. Наприклад, навіть не намагалися втрутитися у той безлад, який був у роботі комісій. Вони ж навіть не засідали, а були фейковими, по суті.

Хочеться вірити, що в цьому скликанні знайдуться кілька лідерів, які зможуть у свої руки взяти прапор опозиції і унеможливити здійснення справ, що не йдуть на користь громаді, або вчинків, які ми всі вважаємо корупційними. Час покаже…

«Вільні позиції» депутатів - неприпустимі

- Чи допоможе тернополянам контролювати нових обранців норма Закону «Про місцеві вибори», що стосується імперативного мандату – тобто можливості відкликання депутата, який себе дискредитував?

- Той Закон, який ви згадали, дійсно недолугий, недосконалий, тяжкий, незрозумілий, однак він має один очевидний «плюс». Адже партії, в яких знайдуться зрадники, що підуть самовільно у більшість, зможуть реально втілити норму про імперативний мандат, тобто забрати повноваження у свого депутата. Це дійсно може стати серйозним застереженням від порушення партійної дисципліни.

Власне, ніхто силоміць людину у раду не тягнув. Якщо вона прийняла правила гри, якщо пішла із командою, яка має свої політичні преференції, то мусить їх дотримуватися. Якщо сьогодні Блок Петра Порошенка «Солідарність» - це провладна партія, то очевидно, що в одному ряду із її депутатами, не можуть стояти представники «Громадянської позиції». Те саме стосується Радикальної партії і «Свободи». Саме норма про імперативний мандат не дозволить утворитися неприродним коаліціям. Хочеться вірити, що зусиль партійних офісів досить буде, щоб поставити заборону на так звані «вільні позиції». Адже це заважає політичному структуруванню. Ми всі зацікавлені в тому, щоб у партіях не було «тушок», щоб хтось когось перекуповував – за гроші чи інші інтереси.

Але те все, що я сказав, - не більше як гіпотези. Лише час покаже, чи ті, кого обрали тернополяни, кого обрали українці, готові нести відповідальність за свої слова і справи. Чи будуть вони, врешті, дотримуватися принципових речей? Адже, коли на цих виборах люди віддавали свої голоси за когось, то фактично вони голосували за партійні бренди. Особистості мали набагато менше значення.

- Так, виборці начебто мають право відкликати депутата. Однак остаточний крок має зробити все-таки партійний осередок, який запропонував цього кандидата. Чи не стануть вони на власну позицію? Думку громади ж можуть ігнорувати…

- Думаю, що протиставляти себе громаді політичні партії не наважаться. Адже для них це – те саме, що йти на самогубство. Голос народу, а якщо він ще й проявляється після виборів, це – взагалі небезпечно для партій. Вони цього бояться. Так, коли відбуваються вибори, то партійці змушені йти до людей, спілкуватися. Але коли негаразди проявляються після виборів, коли прихильники тієї чи іншої політичної сили прийдуть під офіс і скажуть: «Заберіть цього негідника, тому що ми не голосували за нього. Ми голосували за партію, яка є в опозиції чи, навпаки, при владі…», це викличе шалений резонанс.

Річ у тім, що після Майдану у Порошенка уже немає такої влади, яку мав Янукович. Хоча безперечно де-юре вона залишилася, але морально він нам не може заборонити говорити правду. Так, українці дійсно втомилися від тих політичних процесів, якими «лихоманить» країну. Люди хочуть просто жити, виховувати дітей, відпочивати, творити, а не мерзнути на майданах і ходити на мітинги. Однак настає час, коли вже немає сили терпіти. Тож я прогнозую, що буде ще чимало проявів локального спротиву людей щодо діючої влади… 

Важливі і прізвище кандидата, і партія

- У складі нової міської ради буде лише 42 депутати, а не 60. Партійне представництво також суттєво зміниться. Хоча деяким політичним силам під час цих виборів було важкувато закрити списки на округи…

- Так, це було проблемою майже для всіх. За винятком, напевно, лише «Батьківщини» і «Свободи», адже це – вже структуровані, старіші партії, у них є розгалужена мережа осередків. Тож у цих двох політсилах була навіть конкуренція між охочими стати кандидатами на певних округах.  

Тобто під час цих виборів ми знову пересвідчилися у тому, що політична система в Україні ще не сформована, дає постійні збої. Деякі партії – безвідповідальні, взагалі не готуються до виборів, постійно не працюють з електоратом. Ось тому виборці у бюлетенях знали або людину, за яку хотіли проголосувати, або партію, якій симпатизують. Рано чи пізно ми все одно дійдемо до того, що структурованість відбудеться. Люди врешті почнуть усвідомлювати, що не тільки прізвище важливе, а й партія, яка цю людину веде, а також - навпаки.  

- Зрозуміло, що у міській раді буде група депутатів, на яку чинний мер опиратиметься. Хтось складе опозицію Сергію Надалу. Що, врешті-решт, із цього всього вийде? Що ж буде з Тернополем?

- ​Будь-яка конкуренція сприяє покращенню. Адже монополізм – як у бізнесі, так і в політиці призводить до того результату, який протилежний бажанню споживача. Ми вже мали Радянський Союз і одну партію. Очевидно, що це було погано. Тільки тоді, коли створилися інші партії, у людей з’явилися можливості висловлювати свої думки, відстоювати позицію.

Тож мені хочеться вірити, що конкуренція дієвої опозиції із тією більшістю, яку створить Сергій Надал, піде на користь і місту, і городянам. Також хочу вірити, що опозиція буде справжньою, а не декларативною. Законних методів, тобто інструментарію для впливу на владу вистачає: прокуратура, суд, антимонопольний комітет тощо. Тільки слід навчитися це ефективно використовувати. Популістська опозиція Тернополю не потрібна, адже вона може зіграти на руку тим, хто планує якісь незаконні дії. Це – гіпотези, звичайно. Але ми можемо таке припускати, зважаючи на попередній досвід. Політика – це мистецтво можливого. Тож політикам треба вміти домовлятися. Коли треба, ховати свої амбіції. Адже має бути розуміння: не зробиш цього, то караван зупиниться, справа не буде рухатися. Тому ми незабаром пересвідчимося, наскільки зрілими є тернопільські політики.

Звісно, без протистоянь не минеться. На те і є політики, щоб ламати списи, часом створювати шоу. Вочевидь, ходити на сесії журналістам буде набагато цікавіше. Адже у цій каденції багато хто із медівників просто ігнорував засідання. Було нецікаво! Голова поставив питання на розгляд – депутати проголосували. І на цьому – все. Жодної іншої точки зору, бачення під іншим кутом. А ще один дуже важливий момент: на будь-яку дію має бути протидія. У політиці і в управлінні – теж. На будь-яку правильну ініціативу міського голови і більшості потрібно давати так само правильну дію, але іншу. Тоді буде вибір планів розвитку, варіанти, а не гола критика. А це – уже позитив…

Віра ОЛЕКСАНДРОВИЧ

Фото із відкритих джерел