/ Тернопільщина вшановує поета-політв’язня

26 Квітня 2018, Четвер


Погода
Вранці у Тернополі ще дощитиме

Міністр сказав, у якій сфері Тернопільщина вибилися в лідери

У тернопільських чиновників варто повчитися купувати дешеві автомобілі

Майбутнім медикам у кременецькому училищі погрожували пістолетом

Відео
Діткам-сиротам із Теребовлі подякував Папа Римський Франциск (відео)

Фотофакт
У Тернополі живуть ще ті винахідники (фотофакт)

 У Бережанах готуватимуть чемпіонів з греблі на байдарках

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Тернополяни знову відпочиватимуть аж 4 дні

Анонс
У Тернополі розважатимуться космонавти

Цієї ночі знову понищили пам’ятник жертвам Голокосту

Фоторепортаж
У Великих Гаях будуть мати нову забавку (фото)

Фоторепортаж
Найдавніші орнаменти у Тернополі (фоторепортаж)

Анонс
Тернополянам розкажуть правду про справжній ірландський віскі

На Тернопільщині завдали шкоди на понад півмільйона грн

Через величезний потік фур обхід тернополя потребує постійного догляду

Фоторепортаж
Тернопільську поліцію «окуповують» дівчата (фото)

Фоторепортаж
Винахідника динаміту згадали у Тернополі (фото)

У селян намагаються відібрати 70 земельних ділянок (Агро-новини )

На Тернопільщині не буде жодного вищого навчального закладу, зате побільшає доцентів

Про їх героїчний подвиг не забули (фото)

Відео
Хто винен у смерті 6-місячної дівчинки, розбиратиметься поліція (відео)

Уже відомо, хто керуватиме Чортківським районом

Відео
На Тернопільщині виборці поскаржилися на те, що їх хотіли підкупити (відео)

Фотофакт
На Тернопільщині замість дерев «виросли» книги (фотофакт)

Незаконні рубки дерев на понад 1 мільйон гривень зафіксовано на Тернопільщині

За чим треба негайно їхати до Кременця? (фоторепортаж)

Відео
Тернополяни готуються до масштабного забігу (відео)

У тернопільській бібліотеці читачам пропонують самим обрати з-поміж 50 тисяч книжок

У Тернополі підстрелили двадцятирічного хлопця

На що тернополяни витратили 8 мільйонів доларів?

Відео
У Тернополі в день щеплення померла 6-місячна дитина (відео)

У проморолику про туристичну Україну Тернопільщині не вділили бодай секунду

У відомого тернопільського гурту – новий учасник

Під колесами мотоцикла опинився хлопчик

У Тернополі ледь не трапився вибух

Адвокати, громадські активісти та представники виконавчої і судової влади Тернопільщини обговорили питання запобігання та протидії домашньому насильству

Відео
Варто знати: які дороги на Тернопільщині дочекаються ремонту (фото, відео)

Анонс
Фільм про психопатів, багатіїв, соціальні привілеї, самогубства і вбивства покажуть у Тернополі

Відео
Скандал: на Степана Барну у Києві відкрили дисциплінарне провадження (відео)

Тернопільська галерея увійшла до п’ятірки найкращих в Україні

Фотофакт
Де на Тернопільщині можна помилуватися сакурою (фотофакт)

Це цікаво
26 квітня в історії Тернопільщини

Як в Кременці підбирали творчо спеціальність (фото)

Для когось на Тернопільщині день завершився «вогняно» (фото)

Для селян на Тернопільщині закуплено нову музичну апаратуру (фото)

У футбольному клубі на Тернопільщини з’явились нові обличчя (фото)

25 Квітня 2018, Середа


Погода
Тернополянам варто прихопити парасольки

Тернопільський таксист ледь не збив дитину (фото)

Відео
За брехню карають жителів Тернопільщини, які хитрують із субсидіями і допомогами (відео)

Спеціалісти компанії з Тернопільщини взяли участь у семінарі асоціації «Дунацська соя» у Відні

Відео
Папа Римський передав подяку діткам з Тернопільщини (відео)

Тернопільщина вшановує поета-політв’язня

Сьогодні минає 65 років від дня народження Степана Сапеляка — відомого українського поета,  публіциста, редактора, автора  книг, правозахисника,  лауреата Національної премії  України імені Тараса Шевченка.

Тихий спомин про славетного земляка 

Годину-спомин «До джерел любові і болю» провели напередодні працівники і читачі Заліщицької районної центральної бібліотеки.
– Саме  у березневі дні, щорічно  з особливою любов’ю і шаною ми звертаємось до  величного імені Кобзаря та його творчості, а також   знайомимось із творчими  доробками митців –лауреатів премії імені  Тараса Шевченка, – сказала у своєму вступному слові директор бібліотеки Ольга Тракало. – Державну премію України  ім. Т. Г. Шевченка  присуджено  у 1993 році  і нашому землякові  Степану Сапеляку, уродженцеві села Росохач Чортківського району, який  у 1967 – 1969 роках  навчався  у Заліщицькій  музичній школі, закінчив міську середню школу. Символічно, що березневі дні  – дати народження Степана Сапеляка  та пам’ятні дні  вшанування  його  Вчителя  і Пророка нашого  – Тараса Шевченка.
     Ведучі  літературної зустрічі у бібліотечній вітальні  – бібліотекарі  Тетяна Баранецька  і Галина Балицька  розповіли  про основні дати і події на   життєво-творчому  шляху письменника-патріота. Степан Сапеляк – знана людина, бо творчість його  спрямована  у майбутнє, а історія життя  – це приклади боротьби  за українську державність, багато  випробувань  душі і долі,  ув’язнення  за мрії  про  незалежну Україну.
Шевченківської премії  Степан Сапеляк  удостоєний  за збірку «Тривалий  рваний зойк», у якій  він, за словами  Павла Мовчана  у передмові до книги,  постає  як «люблячий поет  з нерозмарнованою вірою  у Добро  і Бога». Збірка вміщує  поезії, написані  протягом  20-ти років.  Відображає духовні пошуки  людей, які не могли  змиритися з брехнею,  що вкрила минуле і сучасне  України, яким не байдуже  її майбутнє.

Вірші,  закорінені у долю поета 

Під час години споминів про митця відзначалось, що у центрі його поетичної творчості – людина  з її  соціально-історичними, національними  зв’язками. Вражає у віршах Степана Сапеляка величезна увага до буття нашої нації,  сучасного її стану.  Його вірші,  за словами  Дмитра Павличка,  «трагічні, скорботні,  болящі,  але їхня печаль  природна і людська, глибоко закорінена  в долю поетову і в долю нашої землі, України…».
У 1973 році  Степан  став  членом  підпільної  молодіжної організації, створеної  у рідному  селі Росохач  молодими українськими патріотами. В ніч з 21 на 22 січня 1973 року  на честь 50-ї річниці проголошення Акту  злуки  УНР та ЗУНР  сміливці  вивісили  над державними установами  Чорткова  чотири  жовто-блакитні прапори  і розклеїли  листівки-плакати.  Того ж року  у лютому Степана,  як і його побратимів  заарештували,  а у вересні  обласний суд  засудив їх  до 5-ти років  позбавлення волі  і заслання.Після звільнення  С. Є. Сапеляк  не зміг повернутися  у батьківський  дім. Його  поселили  у село Безлюдівка  під Харковом. У серпні 1988 року  С. Сапеляк разом з активістами-побратимами  вперше  підняли  в Харкові  біля  пам’ятника Шевченку  жовто-блакитний прапор.Після проголошення  незалежності України  у 1991 році  поет був реабілітований  і того ж року  прийнятий  до  Спілки письменників України.
За визначний внесок  у відстоюванні  національної ідеї  та розвиток  Української незалежної держави  Степан Сапеляк нагороджений  орденом «За заслуги ІІІ ступеня», медаллю  «В’язень  сумління»,  відзнакою «Хрест Івана Мазепи».
Степан Сапеляк  – політичний в’язень. Його табірна лірика  різноманітна: вірші його не тільки  відбивають  кипіння  почуттів, але й політ думки. Вміщують найтонші порухи індивідуальних  емоцій  і моральний потенціал  українського народу.
Автор збірки «Без шаблі і вітчизни»  створив  цикл елегій,  порушує  актуальні проблеми  своєї доби: історичної долі України, національної гідності, громадського обов’язку,  закликає націю встати з колін,  не бути рабою  у завойовника.  Поет уславлює людину, її творчу силу,  владу її слова  над тоталітарною дійсністю,  ставить важливі питання,  що мають пробудити свідомість нації.

Українськість  – це нерв його поезії

Наталія Крок  – активний  читач  Заліщицької районної бібліотеки  ділилась  своїми думками   про  творчість Степана Сапеляка,  і,  зокрема,  про  збірку  автора  «Незів’яле листя».
У цій збірці С. Сапеляк пише: « Життя вчить нас  повсякчас, що неабияку силу  має той, хто живиться плодом зі свого грунту,  своєї ріллі,  хто спиває  живу водицю  власних джерел  пам’яті і виробляє себе самого  на багатющих традиціях  й завітах  родинного  вітцівського  спадку… І тільки тоді  життя  чогось  варте».


Сапеляк Степан завжди дорожив спогадами  про Заліщики, рідну школу,  пам’ятав імена вчителів, згадував однокласників,  мріяв   частіше  бувати  у Заліщиках, збирався   відвідати місто своєї юності  у березневу пору  2012 року. Але не судилось… Першого лютого 2012 року він ступив на довгу дорогу Вічності – помер від інфаркту.
Під час відвідин  Заліщицької бібліотеки  у 1997 році юним читачам  він подарував  «Журбопис»,  а 2012 року  надіслав поштою з Харкова  авторські збірки: «Незів’яле листя», «Во ім’я Слова», «Кричі  часу», на яких  автор написав ще й свої побажання,  датувавши їх  8- 9 січня. У дарчих написах  згадав  про  велич «Різдвяної шопки і коляду, образно назвав бібліотеку  «рідним виноградником Слова».  Поділився своїми спогадами: «Заліщики – це відвідини  не тільки  слідів  Осипа Маковея,  високих  круч,  а юних  моїх  сподівань й кохань… Ваш  Степан Сапеляк».
Ольга Панасівна  Дорощук — Середюк та  Василь Петрович Машера  – однокласники Степана Сапеляка, у спогадах  доповнювали відомості   про маловідомі факти, пам’ятні епізоди   з шкільних років.
У теплі спогади юності  поринула  Ольга Панасівна, вчитель української мови і літератури Заліщицької гімназії, однокласниця  Степана Сапеляка, яка  особливо дорожить пам’яттю  про нього.
– Степан Сапеляк був скромним сільським  хлопцем.  Він мав гарне  відкрите обличчя,  розумні сірі очі, широкі брови, які надавали йому  не стільки  впертості в характері, як  здатності на зважені  вчинки. Степан хотів пов’язати  свою подальшу долю  з  музикою, в чому його підтримували рідні,  тому й приїхав  на навчання в Заліщики.  Звичайний хлопчина, він  походив з небагатої сім’ї. Віддав перевагу Заліщицькій музичній школі, бо тут мав можливість  користуватись музичними інструментами, які давали учням  для занять  вдома. Він старанно вчився нотної грамоти та гри  по класу флейти  у викладача  Сливки. У ті шкільні роки  ми, учні  з сіл  жили в шкільному гуртожитку на вулиці Б.Хмельницького  в Заліщиках.  Усі ми  мали  вмотивоване рішення – добре навчатися, а після закінчення школи,  поступити в інститут.
Зі спогадів   Ольги Дорощук і Василя Машери – однокласників Сапеляка  присутні на вечорі-спомині довідались, що Степан  ще тоді читав  заборонені книги, слухав  радіопередачі. Одного разу  він запитав вчителя історії О. С. Тура,  чому не вивчається у школі  історія України  М. Грушевського.
Василь Машера  розповів  про те, що Степан давав йому  і ще багатьом іншим учням  читати  книгу М. Грушевського.  Під час відвідин товариша, з яким вони сиділи за однією партою, ділився деякими думками  у призабутій  повстанській криївці  на той час  у  Винятинцях,  в урочищі  «Стінка».
Друзі  поета-патріота  доповнювали  у спогадах  портрет  свого  вже тепер знаного ровесника, будучи одностайними в оцінці  його ще юначого  вольнолюбного бажання –  бачити Україну  незалежною.
Роман Петрович Краснюк, перший заступник голови Заліщицької РДА    у своєму  виступі  наголосив  на потребі  організувати   літературні заходи  в навчальних   установах  міста  і району,  щоб  ознайомити  учнівську та студентську  молодь  з життям і творчістю  Степана Сапеляка.
– Цей  поет- патріот  ніколи  не сіяв  зерна  розбрату,  навіть після ув’язнення, а плекав хліб  єдності,  прагнув  до  консолідації  нації   і зробив для  цього  все що міг.  Він любив людей  і довколишню природу. Його вірші   проникнуті  вболіванням  за долю України, – сказав Роман Краснюк.
Є  у  Степана Сапеляка такі чудові рядки: «Птахами і квітами  пригорнімось  у краю  своїм україннім». Саме цими закличними  рядками автора  завершилась зустріч  у бібліотеці  на його честь,  а пам’ятні  спогади, слова  промовців стали   квітами  у вінок  його пам’яті.

Орест САРМАТСЬКИЙ

Фото надано Ольгою Тракало

22

Залишити коментар

  Коментарі Facebook