27 Січня 2022, Четвер


Погода
28 січня у Тернополі не погуляєш – обіцяють сильний дощ зі снігом та вітер

«Омікрон» змусив медиків на Тернопільщині оновити алгоритм дій для хворих

Неподалік Тернополя трапилась ДТП (фото)

Які сорти яблук найпопулярніші: що обрати для закладання саду? (Агроновини)

Іван Чайківський пропонує підтримати українських товаровиробників

Дереворізи, книги та особисті речі: на Тернопільщині діє виставка присвячена 107 річниці з Дня народження Якова Гніздовського

Відео
Футбольний клуб «Нива» Тернопіль розпочав тренування після зимової відпустки (фото, відео)

Горбатюк відмовився вийти на зв’язок з колонії: засідання апеляції у справі вбивства тернопільської тату-майстрині вкотре перенесли (фото)

Для жителів Тернопільщини доступний методичний збірник «У разі надзвичайної ситуації або війни»

Двоє засуджених за вбивство активіста з Тернопільщини вже вийшли на волю (фото)

Фоторепортаж
Жахлива трагедія: у Тернополі вшанували пам’ять жертв Голокосту (фоторепортаж)

Поліцейські Тернополя повернули додому літню жінку (фото)

Анонс
Тернополяни можуть пробігти Королівський трейл «Щедрик-2022» і долучитись до благодійності

Тернополянин привласнив електроінструментів на суму 15 000 гривень у свого вже колишнього приятеля

Світлина церкви з Тернопільщини здобула перемогу у відомому фотоконкурсі

Відео
Тернопільські ФОПи перебувають у Києві від 25 січня, вимагаючи відтермінування касових апаратів (відео)

Відео
Розшукують молодиків, які хуліганили у торговому центрі Тернополя (відео)

Тернополяни, які купуватимуть чи продаватимуть академічні роботи, відповідатимуть перед законом

Майже сотня шкіл Тернопільщини перейшли на дистанційне навчання

Погода
До уваги тернополян-водіїв: негоду можна перечекати на спеціальних майданчиках

Одне з державних підприємств сплатило чималу суму штрафу через незаконну порубку лісу в заказниках Тернопільщини

Легкоатлетка з Тернопільщини виборола золоту медаль на чемпіонаті України (фото)

У Тернополі внаслідок ДТП загинула жінка (фото)

Тернополяни просять виокремити проекти шкіл та лікарень у Громадському бюджеті

На Тернопільщині зайнявся житловий будинок

У Тернопільській області реконструювали одразу 6 приймальних відділень

Такого ще не було у цьому році: потужна коронавірусна хвиля накрила Тернопільську область

Це цікаво
27 січня в історії Тернопільщини

26 Січня 2022, Середа


Погода
Погода у Тернополі 27 січня

У Тернополі обстежили лише 475 будинків, тому роботу комісій продовжать до 15 лютого (відео)

Тернопіль має на кого рівнятися (фото)

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

На посаду ректора Тернопільського технічного університету претендує четверо осіб

Тернополянам на замітку: порядок оскарження рішення медико-соціальної експертної комісії

Біатлоністка з Тернопільщини прийшла сьомою в індивідуальній гонці на Євро-2022

Де у Тернополі можна отримати бустерну дозу вакцини

ДТП на одній із вулиць Тернополя: автомобіль врізався в будинок (фото)

Нові карантинні обмеження: як працюватиме Тернопіль

У селі Єлизаветівка знаходиться перший мурал з королевою Єлизаветою (Агроновини)

Як розвивають цифрове забезпечення у Тернопільській громаді?

Тернополянка продавала особливо небезпечну психотропну речовину

Відео Фотофакт
У заповіднику на Тернопільщині зафіксували появу рідкісного звіра (фото, відео)

Юні лижники Тернопільщини показали найкращі результати на чемпіонаті України

Тернополяни із бустерною дозою отримають ще 500 гривень

Суддю з Тернопільщини звільнено у відставку

Увага, тернополяни, працюють телефонні аферисти

У Тернополі може з’явитися пам’ятник «чотирилапій тернополянці»

Потрібна допомога на лікування 20-річному юнаку з Тернопільщини, який отримав важкі травми у ДТП (фото)

Відео Фоторепортаж
Настасівські пампухи та інші смаколики у «Зимовій казці» (фото, відео)

У Тернополі відкриють пункт забору зразків біологічних матеріалів для визначення антигену на COVID-19

На Тернопільщині дозволили відкрито здійснювати звукозапис, фото- і відеофіксацію під час перевірок

Шукають донорів для хлопчика з Тернопільщини, який бореться з раком крові

На Тернопільщині живе 90-річна легендарна зв’язкова УПА

Ще в юні літа Євгенія Мальська боролася за волю України на рідній Козівщині, була зв’язковою в Організації українських націоналістів.

“Я була бандерівкою, нею і є, — гордо мовить бабця Євгенія. — Ми добре знали тоді, на що йдемо. Ми не були бандитами якимись, злодіями. Просто любили свою Україну. У нашому роду всі, і старі, і малі, любили Україну і мріяли про її незалежність. Моя родина заплатила дорогу ціну за це. Братика Петра у 29 років замордувало НКВС… До того він через свою участь в ОУН сидів ще й у найстрашнішій польській тюрмі — Березі Картузькій. От тільки звідти зумів вийти живим, а від совєтських катів — ні. Вони, як тільки прийшли до нас у Західну Україну, відразу ж почали забирати вчителів, лікарів, всю нашу “Просвіту”. З тих арештованих мало хто повернувся додому живим. Про звірячі катування та жорстокі вбивства затриманих люди дізналися вже після червня 1941 року, коли москалі у паніці почали тікати. Тоді у тюрмах трохи не кожна родина знаходила тіла замордованих рідних. І наша — теж…

"У 1943 році я прийняла присягу й отримала псевдо “Русалка”, — розповідає Новій тернопільській газеті упівка Євгенія. — Не тільки я вступила до ОУН, разом зі мною було багато наших хлопців та дівчат. Скільки тих хлопчиків і дівчаток бідних полягло потім у мочарах і лісових хащах… Як мене батьки не просили, не відмовляли — вони ж уже одну дитину втратили, то щоб хоч я залишилася, — я їх не послухалася. Мабуть, уперше в житті. Переживали вони за мене дуже, бо енкаведисти, як вовки, — і вдень, і вночі — відстежували борців за волю України. Бувало, йду вночі на завдання — чи ґрипсу (таємне послання) несу, чи хлопцям їсти, чи перепроваджую до криївки когось із наших — мама відразу ж вклякає перед образами. Повертаюся під ранок — а вона ще колінкує…”

«У кожній другій хаті був повстанець, а в кожній третій — зрадник»

“Наші хлопці”, “мої дівчата” — своїх побратимів, які вже теж у літах, бабця Євгенія називає тільки так. Про них може розповідати годинами: “Я — що, мені, вважай, пощастило — жива-здорова залишилася, хоч не раз за волосок від смерті була, і по тюрмах-Сибірах ніхто не тягав… А могли би, бо охочих “закласти” вистачало. Тоді ж як було — у кожній другій хаті був повстанець, а в кожній третій — зрадник… Одного такого — на псевдо “Богданко” — ми виявили і в своїх лавах. Він у лісі з хлопцями був, а потім їх “всипав” — зрадив, їх під час бою повбивали, а “Богданко” їхньою кров’ю вимазався, енкаведисти стріляли в повітря, а він падав “мертвий”… Трупи повстанців москалі потім повикидали, а “Богданка” забрали з собою до машини — “етого ми самі вибросім”… Ми коли про те довідалися, зрозуміли, що він і мене здасть… Але, видно, я йому подобалася, тому він мене і не виказав. Я тоді не така, як тепер, була… (Сміється, — авт.) Багато років по тому, то були десь 60-ті, нібито випадково зайшов до мене на подвір’я — подивитися. Сказав мені: “Ніц ти за ці роки не змінилася…”

Скільки разів я була за волосок від того, аби “всипатися”, і щоразу якось Бог милував. Пам’ятаю, як з дівчатами довідалася, що енкаведисти у рів за селом поскидали тіла наших повстанців. Опорядили їм тихцем могилу, вінка сплели, покликали священика, щоб покропив… А тоді вирішили зазнимкуватися коло тої могили. А на другий день того знимкаря вже кагебешники “тягали”. Щастя, що він нікого не зрадив… Який тоді страх над нами усіма був, то годі і переповісти. Я про те, що була в УПА, своїм дітям розповіла вже аж тоді, коли настала вільна Україна. Вони ж до школи ходили, поміж люди, могли щось не те комусь бовкнути, то боялася, щоб їх за маму-бандерівку не “тягали”…

Пізно, ох, пізно ви надумалися за таке писати, — скрушно хитає головою бабця. — Вже нас нема майже нікого. Два роки тому наш побратим-повстанець помер, дзвоню до дівчат, то розказують, що на його похороні навіть не було кому прапора взяти в руки… А син його потім до мене приїжджав, каже, розкажіть щось про тата… Така біда була — батьки не могли навіть дітям про свою боротьбу розказати. А вже як стала Україна, як ми тішилися, Боже!.. До Козови з нашого братства упівського (ми ж всі зналися, трималися купи!) всі поз’їжджалися, йшли ми містом і співали пісень повстанських. Але маю жаль до нашої влади: як то стільки років нас мати за нізащо? Щоб червоні комісари і “визволителі” мали і пільги, і пенсії, і все, а ми — нічого, навіть слова доброго?"

Матір зреклася мертвої доньки

Переживає бабця Євгенія, коли дивиться репортажі зі Сходу. Душею і серцем вона там, на фронті, разом з українськими “хлопчиками”. Якби їй трохи менше літ та ноги не так боліли — теж поїхала б на війну. “А то дивлюся, як там молоді хлопці — цвіт нації — гинуть, і плачу… Нині їх хоч згадають, оплачуть, квіти на могилку принесуть… А в нас було таке, що не годен був навіть признати свого брата чи сестру, сина чи доньку серед мертвих, а замість могили пси кості розносили… У Козовій знаєте як багато будинків на костях наших хлопців стоять… Там бункери ще від німців позалишалися, то совіти туди трупи повстанців і скидали. Хто міг, той крав їх потім, аби хоч поховати по-людськи, а багато хто там так назавжди і залишився… У сусідньому Олесині жила дівчина, красива була — дуже, а косу яку розкішну мала!.. Вона пішла до лісу, залишивши вдома дитинку свою і маму стареньку. А потім був бій, і вона загинула, і її тіло виставили у центрі села на опізнання. Енкаведисти робили так — ставили драбину і на ту драбину спирали мертве тіло — щоб здалеку здавалося, ніби то жива людина стоїть. Привели її маму до неї та й кажуть: “Ну, чьто, узнайошь свойо бандєровскоє отродьє?” А вона на те — “ні, не знаю її”. А місцевий начальник міліції їй і каже — та як, придивися, це ж твоя донька, ось її коса. А мама, бідна, не признається, бо ж знає, що їй за те буде… Так і не признала доньки, відійшла, а за якихось пару метрів не витримала, упала посеред дороги, мов нежива… То її енкаведисти відкачали швидко і відразу ж з внучкою на воза посадили — до Сибіру вивозити… Отаке було, — розповідає Євгенія Михайлівна. І тут же сумно додає: — Боже мій, як згадаєш все те… Одним тішуся: нині підростає вільне покоління українців, котрі — я в це свято вірю — ще збудують справжню Українську державу. Таку, якою вона ще нам бачилася. Тоді “Слава Україні!” ми вимовляли так щиро і побожно, як молитву до Господа”.

 

5

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
rek
Схожі матеріали
Інші публікації автора