Художник Анатолій Рудницький в Тернопільському обласному художньому музеї відкрив свою персональну виставку.

 Митець народився у Підзамочку, що біля Бучача і, видно з усього, мальовничі околиці цього куточка Тернопілля дуже дорогі для митця, який оригінально відтворює їх у своїх живописних полотнах. В Андрія Рудницького є ціла серія самобутніх робіт, де зображено Бучач, Підзамочок, Зарваниця.

- Скажу відверто, можливо, для тернопільського глядача Андрій Рудницький - поки що маловідомий. Але художник отримав дуже ґрунтовну освіту, - розповідає директор Тернопільського обласного художнього музею, заслужений працівник культури України Ігор Дуда.  -  Митець закінчив Бучацьку художню школу, потім навчався у Вижницькому училищі прикладного мистецтва, Львівському державному інституті прикладного та декоративного мистецтва, який завершив у 1993 році. Під час навчання у Львові обдарований художник постійно удосконалював свої художні здібності. Зокрема, він у львівських музеях днями вивчав творчість майстрів пензля минулого, написав там десятки копій картин всесвітньовідомих авторів. Десь з двадцять років тому Андрій Рудницький презентував персональний вернісаж у Бучацькому краєзнавчому музеї. Пізніше були перші виставки в галереях творчих спілок не тільки Тернополя, Києва, але й у Польщі, у місті Суха–Бескидська та в Портсмуті й Лондоні. У нашому художньому музеї він виставляється вже втретє. Андрій Рудницький має свій стиль, почерк. І це ще раз доказує, що для справжньої творчості не обов’язково треба жити у столиці чи в Тернополі, якщо ти талановитий, то можеш творити будь-де. Упевнений, він би не загубився серед тернопільських художників. Має свою тематику, оригінально створює пейзажі з архітектурними мотивами. Завжди  використовує експресіонізм, як засіб створення свої полотен. У нього виходить живописна експресія. Хоча він і сам каже, що за натурою – спокійний, навіть флегматичний, але як починає писати , то на полотні проявляється, напевно, його внутрішня сутність. А самі його картини написані в гармонійному колориті, - розповів директор Тернопільського обласного художнього музею Ігор Микитович Дуда.  

Особисто мене картини вразили потужним колористичним ефектом, просто образним вихором, сукупністю різнобарвних плям, з яких народжується той чи інший образ. Біля картин Андрія Рудницького хочеться подовгу стояти і вдивлятися у них, щораз находити у них якійсь нові елементи-образи відзеркалень тих вражень які, очевидно, пережив сам автор під час процесу творення. Характерно, що кожна картина, яку нині можна побачити у художньому музеї - це не просто фотографічне відображення, скажімо, пейзажу, а динамічно-емоційне полотно, яке захоплює своє пристрасною палітрою. Відчувається, що митець часто звертається до образів прадідівських земель - до Лемківщини, через полотна передає увесь трагізм і незагойний біль людей, які постраждали внаслідок депортації. Часто на картинах Андрія Рудницького можна побачити сакральні елементи як свідчення багатого духовного світу митця. І ще одна особливість полотен художника: він майстерно створює глибину своїх робіт, певну просторовість, що дає глядачеві можливість начебто, через вікно дивитися на краєвиди, архітектурні перлини, навколишню природу.

Тішуся, що відкрив для себе митця, про творчість якого, на жаль, не знав досі. Сподіваюсь, що ще матиму можливість розповісти читачам «ТЕРЕНУ» про мистецькі твори цього талановитого нашого земляка, який вартує того, щоб про нього знали, як у нас на Тернопіллі, так і за кордоном.

Олег СНІТОВСЬКИЙ

Фото автора