Святкування дня пам’яті преподобного Іова розпочнуться сьогодні у Свято-Успенській Почаївській лаврі.

    Сьогодні близько сьомої години вечора, після вечірнього богослужіння відбудеться великий хресний хід з мощами преподобного Іова навколо Почаївського монастиря. Хресний хід розпочнеться з Печерного храму і закінчиться в Успенському соборі, повідомили «ТЕРЕН» у святій обителі.

   Завтра заплановано провести ранкову та пізню літургії. Також в Успенському соборі відбудеться всенощне бдіння з акафістом преподобному Іову.  Найближчого четверга, після літургій у Троїцькому соборі відбудеться хресний хід з молебнем з мощами преподобного  Іова територією Лаври, який завершиться в Печерному храмі.

Як пише у своїй книзі «Волинський патерик» протоієрей Віктор Малик, преподобний Іов, ігумен і чудотворець Почаївський народився в побожній сім’ї приблизно у 1551 році. Його родина мала прізвище Залізо, жила на Покутті в Галичині. Хлопчик під час  хрещення отримав ім’я Іван. Коли ж мав всього 10 років, покинув батьківський дім і прийшов в Преображенський Угорницький монастир. Тут настільки перейнявся чернечим життям, що здивував братію монастиря, і в 12 років його постригли у монахи з іменем Іов. Коли досяг церковного повноліття, тобто в 30 років, його рукоположили у священицький сан. Слава про чудного інока рознеслася Волинню та всієюУкраїною. До нього приходять не тільки прості віруючі, але й “нарочиті вельможі”, серед них – поважний захисник православ’я князь Костянтин Острозький і випрошує в ігумена Угорницького монастиря преподобного для того, щоб той очолив Дубнівський Хресто-Воздвиженський монастир. Десь біля 1582 року Преподобний Іов став уже ігуменом Дубнівської обителі. У цьому монастирі він пережив унію, маючи захист Острозького князя Костянтина. Упродовж двадцяти років перебуває у Дубні, а потім покидає Дубнівський монастир і переходить на Почаївську гору, поселяється в печері недалеко від Успенської церкви. Братія дуже полюбила дивного схимника і вибрала його своїм ігуменом.

Він садить дерева, укріплює греблі, копає колодязь на глибину 49 метрів. Іов ніс свої подвиги так ревно, що зовсім не слідкував за здоров’ям. Він настільки схуд, що кості його випирали з-під шкіри, а тіло відпадало від них.

Друкуванням преподобний Іов розповсюджував необхідні для утвердження православ’я книги. На цілі дні і навіть тижні залишав святий ігумен свою братію, щоб перебувати в безперервній молитві і пості. За такі подвижницькі труди Господь благословив його довгим віком життя: він прожив рівно сто років. Одного разу, коли Іов молився, в печері засіяло світло і братія зрозуміло, що преподобний сподобився видіння. “Рівно через тиждень я покину вас”,– сказав він. Так і сталося. Відслужив літургію, причастився, настановив братію, попрощався. Помер 28 жовтня 1651 року.

А через 7 років і дев’ять місяців після поховання преп. Іов у сні з’явився київському митрополиту Діонісію Балабану і наказав відкрити мощі. Видіння повторювалось тричі. Владика пересвідчився, що сни бувають від Бога. У той же день митрополит відправився у Почаївський монастир. Тут дізнався, що й інші люди бачили якесь сяйво над могилою Іова. Він наказав негайно відкрити труну, в якій лежали мощі святого. Вони були знайдені нетлінними і благовонними. Тоді митрополит взяв нетлінні останки преподобного і з честю переніс їх у храм. Було це 28 серпня 1659 року (10 вересня за новим стилем). Пам'ять преподобного Іова Почаївського згадується 19 травня та 10 листопада, знайдення мощей - 10 вересня за новим стилем.

Петро Овчарик

Фото із сайту Почаївської лаври