У тернополянки Тетяни на кухні поселився майже весь світ. Перше, що впадає в око, приходячи до неї на чай, - це холодильник, практично повністю вкритий магнітами.

Її колекція налічує понад 800 оригінальних екземплярів, виготовлених виключно з металу. Жінка каже, що своє хобі вважає розрадою від буденних справ, маленьким таїнством, що зайняло зовсім не значну частинку її життя.

- Як Ви почали колекціонувати магніти?

- Я дуже люблю подорожувати. І свого часу (та й зараз) відвідала багато країн, але магнітиками не цікавилась. Перед черговою подорожжю знайомий попросив привезти йому магніти, мовляв, він їх колекціонує. Тоді купила йому і собі. Так я вперше звернула увагу на магніти. Потім, подорожуючи, я почала привозити собі магніти з інших місць, де бувала. Однак ставилась до них не вибірково: це могли бути гумові, керамічні, дерев’яні магніти. На метал я не звертала уваги взагалі. Головне для мене було, щоб на магнітні вказувалось місто чи країна, які я відвідала.

- А коли це захоплення переросло в активне «полювання»?

- Мабуть, минуло вже понад три роки після того, як я зацікавилась цим. На холодильнику вже майоріло 10-15 магнітів…І тут я задумалась, що до того, як почала збирати магніти, бувала в п’ятьох країнах, але магнітів звідти не мала. Їхати знову туди не планувала, але загорілась ідеєю дістати магніти звідти. Почала шукати їх в інтернеті, і натрапила на оголошення від дівчини з Білорусії, що вона готова обміняти магнітик своєї країни на наш. Ми домовились. Відбувся обмін. Потім вона мені розповіла, що в соціальних мережах є групи, де люди постійно обмінюються магнітами. Я їх знайшла. Так і поринула у світ магнітів. Спочатку дістала їх із тих країн, де бувала. Далі ж постало питання такого азарту, пише "Номер один".

- Розкажіть, як «прийшли» саме до магнітів з металу?

- Пам’ятаю, що мінялась магнітами з жінкою Клавдією із Тамбова. І от постійно, коли я кудись їхала, вона у мене замовляла виключно залізні магніти. Тоді мені вони не дуже подобались. Раз навіть запитала її: «А чому виключно залізні? От керамічні такі гарні, великі…» А вона сказала: «Знаєш, усі починають з цього, але мине час і ти зрозумієш цінність металевих магнітів». От і я десь після цього почала на них звертати увагу. Не знаю, як це відбулось. Але на сьогоднішній день у мене виключно металеві магніти! Чим вони для мене в пріоритеті? По-перше, вони найдорожчі з усіх, які продаються. По-друге, вони привабливіше виглядають. Вони акуратні. Для мене, приміром, чим менший магніт, тим він цікавіший. Метал, крім того, ще й тривкий.

- З чого складається Ваша колекція зараз?

- Орієнтовно у мене зараз 800 залізних магнітів. Більше половини колекції займають карти країн. Крім того, мені подобаються «мультяшні герої», національні парочки. Це те, що я збираю як похідне. Хоча вони всі пов’язані з країнами. Також дуже модні зараз магніти з підвісками. Особливо серед колекціонерів Азії. У мене є трохи магнітів і такого формату. Вони подобаються, але не настільки, як класичні карти. Тому якщо у мене на холодильнику буде проблема з місцем, то я їх виставлю на обмін. Є, до речі, також карти України з підвісками, які я зробила сама, бо у нас їх ще не виготовляють. Навіть уже отримала замовлення від азіаток на своє «дітище». Кілька десятків складають магніти-міста. Був період, коли я їх теж збирала, але потім зосередилась виключно на картах. Дуже подобаються магніти з рухомим елементом. Вони рідко, на жаль, трапляються, але у моїй колекції є таких декілька.

- А як щодо карт України?

- Карти України – це моя гордість. Я тримаю контакт із їх виробниками. Взагалі, коли міняєшся з іноземцями-колекціонерами, існує таке негласне правило: в посилку покласти маленький подарунок. Мені часто приходять цукерки, печиво, це може бути і магніт бонусом. І от я стараюсь висилати як презент наші карти, аби люди, з якими я міняюсь, мали карти моєї країни. Це для мене дуже важливо. Зараз у мене є як «старі» карти-магніти України, так і нові – з «вишивкою». Фактично саме українські колекціонери подали виробникам ідею дизайну цих карт. Їх створювали за їхніми ескізами. Прикро, але магнітів Тернополя «із заліза» досі немає.

- Думаю, читачів, та й мене також, цікавить питання: скільки коштує ваша колекція?

- Є карти ексклюзивні, які вже зняли з виробництва, або їх дуже важко дістати. Тобто вони є в тих країнах, у які рідко приїздять туристи. Дуже багато колекціонерів не лише обмінюються магнітами, а  й продають їх чи купують.  Я, наприклад, маю правило: не купую і не продаю. Лише міняю або привожу сама. Однак є люди, які готові заплатити за рідкісний магніт великі гроші. У мене серед рідкісних магнітів є карта Афганістану, Північної Кореї, Тибету та ін. Знову ж таки туристи там бувають рідко, а отже, і цінність їх зростає. Зважаючи на те, що багато магнітів знімають з виробництва, вони стають рідкісними і, в свою чергу, дорожчають у ціні. Скажу вам так: дуже рідкісний магніт продають навіть за 500-1000 євро. Із екзотичних країн сучасні магніти «стартують» від 100 євро, хоча насправді продаються там за 5-10.

- Серед магнітів бувають підробки?

- Так, на жаль. Приміром, магніти бувають оригінальними і тими, які переробили з брелоків з-під ключів. Буду відверта: у моїй колекції є такі, і такі. Поясню чому. Є країни, де немає в природі поки що магнітів-карт. І відповідно вихід - лише переробити з брелока. Звичайно, «корінні» магніти, тобто ті, що були «створені» саме на території тієї країни, карту якої собою відтворюють, вартують дорожче. Оригінальні магніти мені більше подобаються, але коли немає альтернативи, то поки доводиться змиритися з тим, що є.

- А серед магнітів є, приміром, «фірмові»?

- Так. Є фірма «Ріхлау», магніти якої вважаються найдорожчими, бо там використовують дорогі матеріали. Коштує такий магніт у крамниці від 15 євро. У моїй колекції є магніти від цієї фірми з різних європейських міст.

- Ви обмінюєтесь магнітами з колекціонерами усього світу. А Україна є в цьому списку?

- Так, я знаю чотирьох найбільш потужних колекціонерів з України, з якими ми постійно тримаємо зв'язок. Це люди, які активно колекціонують, мають великі колекції. От ми п’ятеро тримаємось купи, маємо дуже хороші стосунки. Не заробляємо один на одному, не дуримо, адже і серед колекціонерів (в тому числі іноземних) всілякі трапляються...

- До речі, в Росії, мабуть, також є колекціонери, з якими ви обмінюєтесь. Чи не змінилися стосунки з ними після подій на Сході?

- Коли почалася АТО, то це, звісно, вплинуло на наше хобі. До цього ми мінялися з росіянами, мали гарні стосунки. Згодом ми почали принципово видаляти кожного російського колекціонера, який «постив» будь-що проти України. Який би він не мав обмін, але раз відкрито виявляв позицію «проти», значить, нам немає про що з ним говорити. До сьогодні я продовжую обмінюватися лише з чотирма колекціонерами з Росії, які  зуміли повестися гідно в цій ситуації.

- За чим гонитесь зараз? Який магніт прагнете «поселити» у своїй колекції?

- Якщо відверто, то в мене був період, коли я фанатіла від цього. От бачу якийсь магніт, і мене розриває, я хочу його будь-якою ціною. Зараз же я до цього ставлюсь більш-менш спокійно. Коли бачу, що місце на холодильнику закінчується, що тільки придбала бажане, як тут же з’явилося десять нових, розумію, що всього не купиш, не виміняєш. Тобто я почала ставитись до цього вибірково. Якщо щось подобається, пропоную обмін і він відбувається, – то гаразд. Не вийде – теж не страшно. Тому немає сьогодні чогось такого, що би дуже хотілося придбати. Найбільше задоволення я отримую, коли приходжу з роботи і, швидко «підігнавши» всі хатні справи, починаю таїнство відкриття посилок. Дістаю обмінені магніти, тримаю в руках, роздивляюсь, фотографую. Особливо приємно знаходити ще подаруночки. У мене син від цього дуже тішиться, бо, напевно, вже спробував цукерки зі всього світу. Як правило, разом з магнітом мені кладуть у пакунок солодощі.

-  Як рідні ставляться до вашого захоплення?

- Дуже цікаво було спостерігати їх реакцію. На початках вони відверто дивилися на мене, як на божевільну. Говорили: «О боже, знову магніти!». Тобто ставились іронічно і зі сміхом. А потім почали включатись. Коли кудись їдемо, то мій чоловік швидше оглядає магазини з магнітами, ніж я. Він терпляче чекає, як я вибираю, знає, яким надаю перевагу. Тобто він зрозумів, що це безневинне хобі. Жартує часом, правда, що якщо ті всі магніти скласти в  торбу, то вони будуть важчі, ніж холодильник. А син по моїх магнітах почав вивчати світ, питати, що це за країна,  запам’ятовувати їх форми. Хоч і в школі вони ще цього не проходять, але йому вже це цікаво. Не знаю, скільки ще триватиме моє захоплення, але зараз воно мені не заважає. Навіть, навпаки, відволікає від рутинних справ. Тому зупинятися не планую.