Тернопільський «Меморіал» нагадав про більшовистські звірства у тюрмах області на початку Другої світової війни

Низку вражаючих історичних фактів, документальних свідчень було оприлюднено під час звітно-виборних зборів Тернопільської обласної організації  Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса.

Незмінному керівнику цієї громадської організації – Богдану Хаварівському, відомому на Тернопільщині та в Україні краєзнавцю, архівісту, громадському діячеві, який вже десятий рік очолює обласний «Меморіал», одразу вдалося задати діловий тон зборів. Без зайвого «офіціозу» пан Богдан розпочав відверту розмову про те, що хвилює нині активістів цієї організації та згодом окреслив шляхи підвищення ефективності її діяльності.

- Знаєте, я ніколи не думав, що прийде такий час, коли  засадничі  речі «Меморіалу» - вшанування пам’яті січових стрільців, ОУН-УПА, УВО, дисидентів, відійдуть у деякій мірі на другий план, а на перше місце вийде вшанування пам’яті загиблих в АТО… Але така правда життя. Та сьогодні скажу, що робота нашої організації завжди ґрунтувалася на співпраці з органами влади, іншими товариствами. Завдяки стійкості і єдності активістів «Меморіалу», ця організація діє на Тернопільщині і має авторитет у нашому краї та в Україні. З перших днів своєї діяльності  ми спрямовували всю свою роботу на пошуки замордованих українських патріотів та тих з них, які пропали безвісти. Шукали місця, де лежать їхні останки. І, що важливо,  усіх тих, кого знайшли, було перепоховано з почестями. Ось  тут, в цій папці - величезний перелік подібних сумних подій, де «Меморіал» разом із іншими громадськими організаціями брав участь. Майже в кожному населеному пункті нашого краю насипані символічні могили борцями за волю України, знайдено та відновлено місця поховання українських патріотів, зведено пам’ятники, встановлено меморіальні дошки та стели. «Меморіал» безпосередньо долучався до таких подій. Але до нас масово звертаються люди зараз, у час декомунізації про те, що в селах є стели із написами «загинув від рук українських буржуазних націоналістів». Тож маємо зараз спільно з органами влади виправити таку ситуацію. Далі. Скажу, що за підтримки Тернопільської міської ради на Микулинецькому цвинтарі облаштовано братські могили. Там, на тридцять одній мармуровій плиті викарбувано 1180 прізвищ політв’язнів, закатованих у липні 1941 року у тернопільській тюрмі. Упродовж кількох років у перші дні липня спільно із міською радою, громадськістю міста проводимо там траурні мітинги та панахиди. Вшановуватимемо і цього року цю сумну дату, яку згадаємо знову ж таки, передусім, завдяки «Меморіалу». До речі, саме з ініціативи нашої організації свого часу проведено реконструкцію Меморіального комплексу січових стрільців, а на приміщенні колишньої будівлі КДБ встановлено стелу жертвам політичних репресій, де нині діє єдиний в Україні музей політичних в’язнів та репресованих, - нагадав Богдан Хаварівський.

Кажучи про пошукову роботу «меморіалівців», пан Богдан не міг не згадати про те, що репресії радянської системи на новозахоплених західноукраїнських землях почалися з кінця 1939   і окремими етапами масових арештів тривали до початку німецько-радянської війни. Повітові міста, як центри локалізації структур НКВС та НКДБ, тюремних відомств, ставали місцями тортур і нищення місцевих жителів, нищення за будь-що: приналежність до національних організацій, за службову діяльність, за власну думку, навіть – за власний український менталітет. Загалом, на початок літа 1941 року, у 63 в’язницях України перебували 72768 осіб. Зокрема, у Тернопільській області – 3678 ув’язнених, а разом на східногалицьких землях – 15547 осіб. Початок радянсько-німецької війни для багатьох з них став смертним вироком без суду і слідства. Наприклад, з Чортківської тюрми до Умані у липні 1941 року були вивезені і розстріляні 954 в'язні. Так ось, саме з ініціативи обласного «Меморіалу», обласна рада посприяла тому, що в Умані свого часу було відкрито Меморіал жертвам репресій та колишнім в'язням Чортківської тюрми розстріляним тут улітку 1941-го.

Голова обласного «Меморіалу» Богдан Хаварівський, а згодом і його заступник – Антон Грицишин назвали конкретні приклади дієвості «Меморіалу» під час проведення науково-практичних конференцій, виставок, зустрічей із істориками, ветеранами УПА та АТО. Щораз «Меморіал» бере участь в тих чи інших заходах обласного або всеукраїнського масштабу.

Під час зборів голова районного осередку «Меморіалу» у Теребовлі, заслужений художник України Микола Шевчук назвав присутнім ключові акції, в яких брала участь очолювана ним громадська організація. Серед них – проведення Всеукраїнських  живописних та  іконописних пленерів, відправка на Схід України  волонтерської допомоги, зустрічі у Теребовлі із захисниками Вітчизни, відкриття кількох меморіальних дощок бійцям, що загинули в АТО, освячення першого в Україні пам’ятника Небесній Сотні. До 100-річчя боїв на Лисоні, Микола Шевчук, як митець і представник «Меморіалу», братиме участь в облаштуванні та розписах каплиці на цьому легендарному місці біля Бережан.

На зборах йшлося і про те, що обласний осередок «Меморіалу», як культурно-просвітницьке правозахисне благодійне товариство – один із ініціаторів законодавчої реабілітації жертв політичних репресій в Україні, нині проводить активну  боротьбу з наслідками радянсько-комуністичного тоталітаризму, шукає і захищає політичних жертв всіх окупаційних режимів на території області, передовсім, репресованих і депортованих.

Виступаючи, кожен із активістів позитивно оцінював роботу правління та голови обласного осередку «Меморіалу» за останні роки. Тому саме Богдана Хаварівського і було одноголосно переобрано на наступний термін керування цією громадською організацією.

- У наших найближчих планах – подальша співпрація із Українським інститутом національної пам’яті, долучення до розроблення державної програми політики історичної пам’яті. Будемо й надалі розширювати партнерські зв’язки із представниками української діаспори, зарубіжними архівами та окремими організаціями для того, щоб національна боротьба українців за свободу і справедливість, за українську державність в усі історичні періоди була сповна визнана світовим співтовариством. Як ви знаєте, зараз створюється електронна Національна база жертв політичних репресій. Це дуже важлива справа, до якої долучається і наша організація. Адже, коли будуть складені поіменні списки жертв репресій, невдовзі можна буде назвати цифру репресованих в Україні — і в хронологічному, і в територіальному зрізі. А далі маємо досліджувати підґрунтя цієї репресивної політики. Тільки тоді, оприлюднивши кожну трагічну сторінку вітчизняної історії, обставини загибелі наших батьків і дідів, ми у майбутньому можемо отримати вдячність від власних дітей та онуків. І ще. Нам просто треба бути чесними перед собою і перед тими, хто віддав життя за Україну. Вірю, що доживемо до тих прекрасних днів, коли кожен герой, який поліг за Україну, кожен її захисник заговорить через документи, архіви, пресу, через нові дослідження науковців. Саме у цьому і вбачаю головне завдання нашого обласного «Меморіалу», - сказав його очільник Богдан Хаварівський.

Олег Снітовський

Фото автора 

Вибір читачів за тиждень

Відео