Жертв репресій на Тернопільщині вшанували віче-реквієм
У Бережанах, біля каплички в центральній частині міста відбулося віче-реквієм, присвячене 75-й річниці масового знищення політичних в’язнів у місцевій тюрмі.
Учасники сумної події відзначали, що репресії радянської системи на новозахоплених західноукраїнських землях почалися з кінця 1939 року і окремими етапами масових арештів тривали до початку німецько-радянської війни, пише інформаційний портал бережанської громади «Бережани і Бережанщина».
[caption id=«attachment_18938» align=«alignnone» width=«600»]
EPSON scanner image
EPSON scanner image[/caption]
Головними «ворогами» вважалися молоді, свідомі місцеві жителі – українці й поляки – підозрювані в антирадянських настроях, іноді просто люди з неслов’янськими прізвищами. Серед ув’язнених були і зовсім юні – учні сьомого класу школи, і пенсіонери – у минулому військовослужбовці різних армій.
За архівними матеріалами, станом на 10 червня1941 р., в 63 в’язницях України, при ліміті у 30753 місця, перебували 72768 осіб. Зокрема, у Тернопільській області – 3678 ув’язнених, разом по східно-галицьких землях – 15547 осіб. Початок радянсько-німецької війни для багатьох з них став смертним вироком без суду і слідства. Адже, згідно з чинною інструкцією, з початком бойових дій, який підпадав під визначення «надзвичайного стану», усі в’язні, що були засуджені на смерть або до тривалих термінів ув’язнення (від 10 років і більше), підлягали, як «особливо небезпечні», «евакуації по першій категорії» – тобто, негайному розстрілу. Особливо це стосувалося ув’язнених по політичних статтях. В’язниці взялися до виконання інструкції.
Для евакуації в’язнів, 25 червня 1941 р. до Бережан була вислана з Тернополя каральна команда – 22 конвоїри під керівництвом молодшого лейтенанта Глови і двох сержантів. 26 червня евакуйовано першу партію ув’язнених. Але швидке просування німецьких військ перешкодило подальшій евакуації. Тому поступило розпорядження відпустити з в’язниці засуджених чи заарештованих по кримінальних (знайдено було цікавий термін – «побутових») статтях. Усіх інших – політичних, навіть просто затриманих за підозрою, при облавах і відсутності документів – «евакуювати по першій категорії».
З 27 червня 1941 р. в Бережанській в’язниці почалися криваві масові розправи. Не зважаючи на ревіння постійно включених двигунів тракторів, мешканці міста всі ці дні чули з тюрми постріли і крики людей.
Масовий характер розстрілів ув’язнених у Бережанській тюрмі 27 червня підтверджується й на підставі звіту начальника в’язниці Красана.
Свої криваві сліди радянські загарбники намагалися приховати; про необхідність цього видавалися навіть окремі накази. Але, зайняті власною евакуацією і порятунком, працівники в’язниці і НКВС перекладали ці обов’язки один на одного, виконували їх поспішно. Жертви закопували у доверху наповнені загальні ями, іноді кидали на місці розстрілу. Так, у лісі біля села Жуків 12 розстріляних лежали покинутими декілька днів. Жителі не сміли до них наближатися, поки більшовики втекли з району. Те ж саме відбулося і з шістьма розстріляними поблизу с. Баранівка, в урочищі «Писарівка».
Начальник районного НКВС Максимов замордував у підвалі в’язниці 60 ув’язнених, але, всупереч розпорядженню начальства, їх не прибрав і не дав машин для вивозу, втікши з міста. Тільки увечері 29 червня були виділено дві машини. На них завантажили 40 тіл, щоб вивезти до ям, заготовлених на території військової частини, біля замку Синявських. Двадцять тіл залишалися у в’язниці. Під час бомбардування та обстрілу одна машина була підбита. Не доїхавши 200 метрів, виконавці скинули тіла убитих під міст у річку, залишили машини і розбіглися.
Тепер з секретних документів стали відомі деякі подробиці. Зі звітів представника з Києва капітана Паніна начальнику управління в’язниць НКВС УРСР капітану держбезпеки Філіппову від 8 липня 1941 р. стає відомо, що 20 тіл залишилися не вивезеними з підвалів в’язниці, а ще 48 ув’язнених не поховано у самій тюрмі. Панін звинуватив в цьому виконавців «евакуації» Бережанської в’язниці – начальника районного НКВС Максимова, начальника в’язниці Красана.
Усього тепер відомо про 157 розстріляних в Бережанській в’язниці. Частину замордованих закопали у парку біля замку Синявських.).
На початку липня 1941 р. членам ОУН, мешканцям Бережан і сіл району вдалося проникнути у приміщення в’язниці. Те, що вони побачили було жахливим: знівечені трупи зі слідами страшних тортур, закривавлені стіни та підлога. Опублікованих свідчень очевидців є вдосталь.
Але ще жахливішим було побачене на території міського парку. Тут, «на громадській площі біля руїн замку», у трьох могилах, поховані мешканці – більша частина з вищеназваних 157 розстріляних у Бережанській в’язниці. На початку липня німецька окупаційна адміністрація дозволила розкрити дві могили. У них було знайдено понад сімдесят загиблих. Деяких з них було впізнано одразу, як: учителя з с. Нараєва А. Павліва, мешканку Лісник Анну Яцишин. На багатьох жертвах віднаходили сліди страшних, садистських, тортур.
Цінними свідченнями можуть бути спогади Юліана Павліва (1930 р.н.), уродженця с. Нараєва (уже опубліковані й широко цитовані). Ще перед війною була заарештована його тітка Іванна. Тому в перших числах липня його мати, взявши сина із собою, прийшли до Бережанською тюрми. Він описує жахливе враження від побаченого: кров, понівечені трупи зі слідами страшних катувань. Але тітку Іванну вони знайшли на березі річки Золота Липа біля замку, «який НКВД використовував як катівню». Вона, як і інші викопані жертви, були замучені садистськими способами. Деякі тіла виловлювали з річки, «невпізнаних ховали у спільних могилах» на міському цвинтарі.
Упізнані останки дозволялося забирати родичам для поховання належним чином. Так була перепохована на цвинтарі в Лісниках Анна Яцишин.
Представники Державного історико-архітектурного заповідника у . Бережанах спільно із ДП «ОАСУ «Подільська археологія» розробили і запропонували кошторис на проведення пошукових робіт по виявленню захоронень розстріляних в 1941 році в’язнів Бережанської тюрми.
На черговій сесії міської ради директор Охоронної археологічної служби України «подільська археологія» Б.С. Стронець, директор обласної інспекції охорони пам’яток історії та культури М.О. Ягодинська виступили з проектом дослідження місць поховання розстріляних в 1941 році. В результаті було прийнято рішення сесії, в якому затверджено кошторис на проведення пошукових робіт по виявленню захоронень розстріляних в 1941 році в’язнів Бережанської тюрми.
Перший етап робіт буде проведено найближчим часом. В разі виявлення останків буде організовано належне перепоховання на міському кладовищі.
Орест Сарматський
Фото: відкриті джерела
