Одного літнього вечора сиділи якось двоє друзів за столом на зеленому подвір’ячку у селі і розмову вели про те, про се. Один із них, поглянувши на різні купи домашнього непотребу, що назбирався впродовж багатьох років біля бабусиної хатини, де ніхто не жив, запитав іншого: «Як ти думаєш, чи можна усе це «добро» комусь віддати або продати?». Михайло Фучила, на той час приватний підприємець, який займався встановленням  енергозберігаючих вікон та дверей, задумався над цим запитанням і вирішив «промоніторити», тобто зібрати усю потрібну інформацію з цього приводу.

Незабаром уже знав, куди і за скільки можна здати вторинну сировину: скляну тару, папір, склобій, поліетилен, пластик, алюмінієві банки тощо. Виявилося, цим займаються тільки у Тернополі, а у Теребовлі таку послугу ще не надає ніхто. Період  на той час у  молодого приватного підприємця з Плебанівки був не з кращих: піднявся курс долара, люди зубожіли, замовлення на встановлення вікон були не часто бізнес занепадав. Тому вирішив перепрофілюватися і не шкодує про це, хоча, як зазначає «великих статків на прийомі вторинної сировини не наживеш, та на життя вистачає!». А головне, його бізнес допомагає  нашому місту ставати ще чистішим! І цього не можна заперечити.

Взяв в оренду приміщення колишньої пилорами на рембудільниці у Теребовлі, подав рекламне оголошення у районну газету (а як же без реклами?!) і справа закрутилася. Перших три місяці було важкувато, доводилося самому об’їжджати магазини, збирати картон чи іншу сировину, а потім люди пішли. «Одна техробітниця з Теребовлі, здаючи вторинну сировину, заробляє ще одну місячну зарплату, - розповідає п. Михайло. – А деякі теребовлянці приїжджають бусом, вивантажують свій «хлам», який назбирався в гаражі чи на подвір’ї,  і деколи навіть грошей не беруть, а дякують нам, що взяли і старі журнали, і склобій. Один аж полегшено зітхнув і сказав, що його гараж після такого генерального прибирання став  значно більшим! Буває і таке, що син мамину улюблену бібліотеку здає на макулатуру, а ми потім змушені вислуховувати претензії».

Та загалом, теребовлянці задоволені цим видом послуг. Більше того, як виявилося, на цій «непростій» ділянці роботи є навіть штатні, які і територію розділили. Тому після святкових дійств у місті чи у  навколишніх селах, вони зачищаючи площу, збирають пляшки з-під пива, води, алюмінієві банки з-під напоїв і здають на пункт прийому вторинної сировини. Є «штатні» працівники і на площадках, де стоять сміттєві баки. Там можна знайти стільки  потрібного непотребу!

Для повної інформації власник цього бізнесу назвав ціни. Макулатуру (газети, журнали, книги, картон) тут приймають по ціні 1 грн. 60 коп. за кг, склотару – від 25  до 70 коп. за пляшку залежно від виробника продукції (найдорожча пляшка- фігурна від микулинецького пива, вона коштує 70 коп.), склобій (прозорий, кольоровий) – 25 коп. за кг, алюмінієві банки – 6 грн. за кг. Тимчасово не приймаються вироби з пластику та поліетилену (кульки, плівка).

Часто на прийомі вторинної сировини сидить батько молодого підприємця  Тимофій Володимирович. Він охоче ділиться думками, добавляючи до слів сина  і свої міркування, каже, усміхаючись: «Наш девіз – щоб місто було чистішим!». З ним не можна не погодитися!

Пункт прийому вторинних ресурсів  знаходиться на території Теребовлянської рембуддільниці, вул. Князя Василька, 152, і працює щоденно з 10.00 до 16.00, субота-неділя – вихідний.

…Про проблему накопичення відходів в Україні вкотре  нам усім нагадала  трагедія на сміттєзвалищі поблизу Львова. А ми так і не навчилися сортувати сміття, як у Європі, в яку так прагнемо. Правда, поряд із баками для побутових відходів у Теребовлі є контейнери для пластику, куди наші люди вкидають все, що непотрібне вдома: тут можна побачити і старий одяг і взуття, і папір, і пінопласт і бите скло, і навіть рослинні рештки. «Штатні екологи» це все сортують і везуть хто тачками, хто візками на пункт прийому вторинної сировини, заробляючи на цьому хай невеликі, та все ж гроші. На жаль, після себе залишають зовсім не «ідеальний» порядок. Та це вже тема  для іншої розмови.

Наталя БОЙЧУК, районна газета «Воля».

Фото редакції газети.