23 Вересня 2021, Четвер


Тернополянин знепритомнів та помер просто за кермом

У громаді на Тернопільщині не підтримали петицію про безкоштовне харчування школярів

Це цікаво
Презентували книгу, в якій описані місця героїчної слави на Тернопільщині

Гімназія на Тернопільщини стала показовою школою Майкрософт

Світовий попит на горіхи стабільно зростає (Агроновини)

Одне з комунальних підприємств Тернопільської обласної ради отримає нового очільника

У Тернополі чоловік отруївся через цигарку

Фоторепортаж
Мандрівки Тернопільщиною. Побутова археологія (фото)

В одній із громад на Тернопільщині відбувся футбольний фестиваль для школярів

Жителя Грузії, наближеного до лідерів кримінального світу, спіймали у Тернополі оперативники (фото)

Відео
Від сьогодні Тернопільщина у «жовтій зоні» (відео)

Тернопільський журналіст Ярослав Буяк, якого вважали зниклим, помер у лікарні

Жителя Тернопільщини засудили за участь у проведенні псевдореферендуму

Оперативники викрили раніше судимого тернополянина на крадіжці мобільного телефону

Шахраї виманюють кошти від імені відомого священника з Тернопільщини

100-річний дідусь судиться з Чортківською міськрадою за землю

Коронавірус на Тернопільщині: понад 220 нових хворих зафіксували медики за останню добу

Відео
У п’яти громадах Тернопільщини заклади освіти працюватимуть дистанційно (відео)

Мешканців Тернопільщини розбудив землетрус

Це цікаво
23 вересня в історії Тернопільщини

22 Вересня 2021, Середа


Погода
Погода в Тернополі 23 вересня

Юні тернополяни здобули шість медалей на Чемпіонаті України з вітрильного спорту

На Тернопільщині епідемія закриття шкіл: тепер – в Монастириській громаді

У жовтні нікого у Тернополі штрафувати ще не будуть, щоб усі звикли до змін у правилах перевезень

Фотофакт
Один з музеїв Тернопільщини поповнився трагічним експонатом

У Тернополі – відповідальні вчителі та вихователі, тому діти 23 вересня підуть у школи і садочки

Це цікаво
Тернопіль має на кого рівнятися (фото)

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Терміново Фотофакт
На проспекті Бандери у Тернополі ДТП: на мосту уже утворився корок

В одній з громад Тернопільщини зібрали гроші, аби допомогти дитині

Два відомства Тернопільщини підписали меморандум про співпрацю

У сучасній STEAM-лабораторії учні Тернопільського ліцею досліджуватимуть навколишній світ (фото)

До благодійної акції «Монетки дітям» долучився Тернопільський мистецький коледж

В Україні вироблятимуть амарантово-лляні чипси (Агроновини)

Анонс
У місті на Тернопільщині представлять гуцульську міфо-денс-оперу «Олекса Довбуш»

Дванадцять ДТП трапилося за минулу добу в Тернополі

Тернополянин здобув перемогу на всеукраїнському турнірі

На Збаражчині під час перевірок у дитячих садочках виявили порушення

Тернопільські поліцейські перевірятимуть дотримання карантинних обмежень «жовтої» зони епідемічної небезпеки

На Тернопільщині невідомі жінки винесли з помешкання пенсіонерки 28 тисяч гривень

Відео Фоторепортаж
В історичному селі на Тернопільщині ремонтують дорогу (фото,відео)

На Тернопільщині в «жовтій зоні» зможуть працювати заклади, де 80% персоналу вакциновано

Тернополянки вибороли срібло та бронзу на Чемпіонаті України

Фоторепортаж
Прогулянки Тернополем. Рослини, що підтримують балкони (фото)

Оперативники Тернопільського відділення поліції викрили дачного злодія

На Тернопільщині пропав відомий журналіст (фото)

Працівники муніципальної інспекції Тернополя отримали два електроавтомобілі (фото)

На Тернопільщині директорів шкіл вчили поводитися з вогнегасниками (фото)

Медики на Тернопільщині вже мають інноваційні ліки від коронавірусу

Чоловік, перебуваючи під слідством, вчинив новий злочин

Фоторепортаж
У Тернополі урочисто відкрили музей пожежно-рятувальної справи (фоторепортаж)

Тернопільську митницю очолив Дмитро Дорофій, який боровся із контрабандою в Одесі

Неймовірна історія життя героя із Тернопільщини

Хочемо розповісти нашим читачам незвичну історію про місто Заліщики та його героя, який був учасником бойових дій та патріотом своєї країни. Він захищав нас, наших дітей та рідних. Загинув як герой. Це 23-річний Орест Квач, якому у Заліщиках відкрили меморіальну дошку.

cmXo858ui_c
“У її очах завжди відбивалося сонце. Коли вона прокидалася, воно світло їй росою. Коли ходила вулицями, воно ховалося в асфальті і звідти посилало їй свої промені. Коли брала його за руку, воно ховалося у рукаві її сукні. Коли лягала спати, сонце ховалося під її ліжком так, щоб відбиватися у її дзеркалі.
Її усі так і називали – сонячна дівчинка. Друзі інколи забували її ім’я, кажучи просто – сонце. А вона їх усіх так любила, що ніхто ніколи не бачив, як вона сумує. Та хіба може сумувати сонячна дівчинка, у якої навіть вночі живе сонце. Хіба ж можна сумувати, коли під твоїм вікном шумить Дністер, а над головою світять зорі.
Його звали Орест. Він любив її. Любив, як він сам казав, з самих пелюшок. Перебільшував, але це було не важливо. Вони познайомилися дуже давно. Колись давно вихователька в дитсадку привела її за руку. Привела і представила перед групою, сказавши – тепер вона буде з нами і ви її полюбите. Орест усміхнувся незнайомці, а потім подивився у вікно. За вікном виднілися схили каньйону. В небі літали чайки, перегукуючись між собою. Дівчинка тим часом сіла біля нього. Їх погляди зустрілися. Вона усміхнулася, і подарувала Оресту трохи променів. Він відвернувся, бо ніколи не бачив стільки сонця. У його рідних Заліщиках часто ішли дощі. Орест не любив ці дощі. Любив їх тільки тоді, коли він ввечері, потайки від батьків, пробирався до Дністра. Він ховався під велетом містом і слухав, як краплі опускалися на воду. Слухав, як по мосту проїжджали машини. Або як вітер гнав хмари над його містом. Одного разу, повертаючись додому, він зустрів її. Сонячна дівчинка йшла з іншим хлопчиком і щось розповідала про себе. Орест усміхнувся їм і пішов далі. Раптом розродився грім і блискавка влучила у церкву, яка стояла над містом. Стояла біля сусіднього села, із дивною назвою – Хрещатик. Діти злякалися грому і побігли додому…
Наступні кілька років він присвятив їй. Спочатку він дізнався, що старший за неї менше ніж на рік. Рівно на 11 місяців і 1 день. Його тішила ця думка. Адже він старший, він більше бачив, більше знає. Він покаже їй своє рідне місто. Вона його полюбить. Спочатку місто, а потім і його. Неодмінно. Адже він Орест.
Якось, коли вони гуляли схилами каньйону, з яких його рідне місто було схоже на великий острів із мільйонами вогнів, він зупинився і запитав у неї – а ти мене любиш. У відповідь вона подивилася на захмарене небо. І він побачив, як звідти опустилися сонячні промені, прорізавши хмари. Він обійняв її ніжно, так, як це вміють робити діти, і повів до їх улюбленого місця. Сонце ліниво опускалося за кручі, але він ловив його в її очах. Сонячні промені прощалися із хвилями Дністра, а він показував їй їхній дім, школу, ближню церкву, потім ще одну іще. Він любив дивитися, як промені відблискують на їх куполах. Хоч зараз вони уже і заховалися за лісом, який розрісся на схилах, та він добре уявляв, як завтра на світанку вони знову прийдуть до їхнього міста. Вони дивилися як мостом проїжджають величезні вантажівки. Правда, звідси вони здавалися зовсім малими. Майже іграшковими. Вони сиділи на краю обриву, перед ними далеко внизу шумів Дністер, ніби запрошуючи в свої мокрі обійми. Десь там за містом почав сходити місяць. Діти схилили голови і почали засинати. Але раптовий голос мами розбудив їх. Вона прийшла за ними, знаючи, що діти люблять допізна сидіти на цьому місці. Мама завжди хвилюється даремно, говорив не один раз Орест. Але потім із невеликим острахом ішов по стежці, яка вела вниз через дерева до моста. Ішов і радів, що мама поруч. Далі був уже такий звичний перехід з Тернопільської до Чернівецької області. Саме за мостом були їх межі. Він бажав їй на прощання сонячних снів і йшов за мамою додому.
Невдовзі він зрозумів, що вона старша за нього. Набагато старша. Просто якось так вийшло, що вона виглядає як дуже маленька дівчинка. Це чари, думав він. І старався пізнати її ще більше.
Про те, що хоче бути завжди поряд із нею, він зрозумів одного ранку на світанку. Коли вони сиділи на своєму місці, закутавшись в тепле простирадло. Вони чекали сонця. Хотіли подивитися, як прокидається їхнє місто. Як промені підуть гуляти між деревами старого парку, який починався відразу за берегом Дністра. Як вони виблискуватимуть у воді. Як ранішній рибалка сяде на свого човна і попливе на зустріч цим променям. Як чайки разом із ластівками радітимуть цьому ранішньому сонцю. І в ту мить він зрозумів, що ті дощі, які він так не любив, давно уже зникли. Зникли з того часу, як він захотів приходити з нею щодня до цього місця і милуватися своїм рідним містом. Він дивився в її очі і мріяв. Мрій було дуже багато, але уголос насмілився сказати тільки те, що хоче бути поряд із нею завжди. Вона усміхнулася і сказала – я теж. Сонце світило уже давно.
Їхня дитяча мрія здійснилася. Вона ні на хвилину не залишила його. Здавалося, це нереально, але вона була поруч завжди. Коли поїхав вчитися в столиця, коли з наснагою тренувався, коли несамовито підтримував свій улюблений клуб. Коли боровся за її майбутнє. Вона була з ним. Навіть в той день, коли він перестав старіти…
Вони знову в його рідних Заліщиках. Він усміхається дивлячись на той самий міст. Усміхається своїй школі. Усміхається усім, хто гуляє вулицями цього прекрасного міста і зустрічає його обличчя. Він такий. Адже він Орест. І вона знає – він захищатиме її завжди. Своїм духом, вірою, волею і правдою, які передалися її народу.
Йому було 23. Їй уже 24.
Його звали Орест. Її звати Україна”.

ar_kwEzOzO4

147

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

прайс-на-рекламу
rek
Схожі матеріали

Інші публікації автора