У Ватикані за душі жертв землетрусу моляться перед іконою з Тернопільщини (фоторепортаж)
Перед святим образом чудотворної ікони Теребовлянської Божої Матері, копію якої створила мисткиня з Теребовлі, моляться у ці трагічні дні італійці.
Ще у червні цього року під час офіційного візиту до України державного секретаря Ватикану кардинала П’єтро Пароліна, у Львові йому було передано копію Теребовлянської Божої Матері. Тоді, як повідомляла РІСУ, глава Української греко-католицької церкви, Блаженніший Святослав підкреслив, що саме собор святого Юра протягом століть був символічним місцем, куди сходила сила, що давала життя УГКЦ та робила її, за словами папи Франциска, Церквою, що виходить назовні – потребам, скорботам та плачам людей. Цей «вихід назовні» - на схід і на захід, на думку глави УГКЦ, зробив її справді глобальною Церквою, і тепер її громади є в Північній та Південній Америці, Австралії, країнах Європи, а також в Казахстані, Сибіру, на Далекому Сході. Так ось, державний секретар Ватикану кардинал П’єтро Паролін того дня взяв участь у святковій Літургії у соборі, де зберігається чудотворна ікона Теребовлянської Богородиці. У своєму слові кардинал наголосив на місії візиту до України – висловити солідарність народу, що страждає.
«Я приїхав до вас перш за все для того, щоби зустрітись із постраждалими від насильства війни, обійняти їх від імені Папи та принести їм конкретну допомогу милосердя Церкви», - зазначив він.
Своїм візитом кардинал дав початок гуманітарній акції «Папа для України», що розподілятиме кошти, зібрані на заклик папи Франциска. Символічно, що приїзд такої високої духовної особи з Ватикану збігся із 15-ю річницею історичного візиту святого папи Івана Павла ІІ, який у 2001 році коронував чудотворну ікону Теребовлянської Божої Матері.
Та повернімося до сьогоднішніх днів. Як вже йшлося, на згадку про відвідини собору кардинал Паролін отримав копію чудотворної ікони Теребовлянської Богородиці, яку 15 років тому коронував папа Іван Павло ІІ.
Хто ж автор святого образу, подарованого кардиналу з Ватикану? Його створила у Зарваницькому духовному центрі під час першого Всеукраїнського іконописного пленеру «Вікно у Небо. Зарваниця-2016» молода мисткиня Марія Тимчук (Шевчук), викладач Теребовлянського вищого училища культури. До речі, вона – дочка заслуженого художника України Миколи Шевчука, керівника згаданого пленеру, під час якого він створив копію Зарваницьккої Божої Матері, передану в один із українських храмів Варшави.
Так ось, Микола Шевчук - один із засновників художнього відділу навчального закладу, який закінчила його дочка Марія. Вона, як випускниця відділення образотворчого мистецтва і педагогіки Кам’янець-Подільського педагогічного університету, зараз викладає у рідному училищі.
- Кожен крок, кожна наша думка, подих і кожна наша справа – у руках Божих. Мені дуже приємно, що донька у своїй творчості обрала за пріоритет саме іконопис. Ми разом працюємо вже не один рік, написали низку ікон, мали кілька спільних виставок – каже пан Микола. - Радію, що нам випало писати саме ці чудотворні образи, під благодаттю яких живе наша родина, а тепер ще й віруючі у Варшаві та Ватикані, – розповів Микола Шевчук.
А його дочка Марічка, продовжуючи розповідь батька, із хвилюванням каже, що з особливим трепетом дізналася, про те, що створений нею святий образ Теребовлянської Божої Матері було передано до Ватикану.
- Нині Італію спіткало страшне природне лихо – землетрус… Вірю, що там, у Ватикані, молитви до ікони, написаної у Зарваницькому духовному центрі полегшать страждання сотень родин, де є загиблі та поранені. Теребовлянська чудотворна ікона Божої Матері – одна із найстаріших “плакучих” ікон України. Знаємо, що ця ікона не раз рятувала українців у години лиха. Тож нехай і її копія, там, в Італії, допоможе стражденним, як допомагають християни-італійці нам, у важкий час протистояння з російським агресором, - сказала Марія Тимчук (Шевчук).
Щодо походження ікони Теребовлянської Пресвятої Богородиці, то можна ствердно сказати одне: вона із давніх часів належала родині Римбалів, яка з покоління в покоління успадковувала священичий сан в Теребовлі, - пише Патріарший паломницький центр Української греко-католицької церкви. - До слова, так, як Терлецькі при церкві св. Юра в Дрогобичі або Попелі при церкві при св. Івана Хрестителя в Городку. Перші історичні повідомлення саме про цю ікону Божої Матері свідчать, що вона спочатку знаходилася у світській церкві, парохом якої був Григорій Римбала. Надалі ікона Пресвятої Богородиці знаходилася в монастирській Святопреображенській церкві василіянської чернечої обителі. У теребовлянській судовій книзі від 1663 року записано, що вперше “…Образ Пречистої Діви плакав у четверговий день перед українським Великоднем”…Знову, вдруге ця ікона Пречистої Діви Марії”… ревно плакала змінившися”, у Великодну Суботу. Оповідь про плач Теребовлянської ікони Пресвятої Богородиці подає в своєму творі “Небо новоє” й Іонікій Галятовський. Очевидцями цього чудотворного дійства Теребовлянської ікони Божої Матері була козацька сотня із сотником Іваном Суловським, а також багато народу як духовного, так і шляхетного стану, міщан і простих людей, які під присягою це засвідчили. До речі, серед очевидців чуда були представники різних церковних обрядів і конфесій. Надалі історичні джерела засвідчують, що в 1651 р. лише завдяки чуду, яке діялося за посередництвом молитви до Теребовлянської чудотворної ікони Пресвятої Богородиці, жителі краю оборонили теребовлянський замок від турків і татар. Власне завдяки Божому Провидінню і заступництву Пресвятої Богородиці теребовлянський замок витримав і облогу багатотисячного турецького війська, яка тривала з 29 вересня до 6 жовтня 1673 року. Під час його облоги турки намагалися підірвати замкові мури за допомогою великої кількості вибухівки. Бачачи, що задумали вчинити турки, захисники замку не маючи ні найменшої надії на поміч військами із сторони і зазнаючи великих втрат від безперервних атак ворога, вони звертаються із щиросердечними молитвами до Пресвятої Богородиці, з вірою благаючи в Небесної Заступниці порятунку. Вибух… Сталося велике, нечуване чудо. Не завдавши шкоди замковим мурам величезної сили вибухова хвиля вдарила по турецьких військах, внаслідок чого вони зазнали дуже великих втрат. В момент вибуху за свідченням очевидців, на мурах замку вони бачили в сліпучо-білій одежі Пречисту Діву Марію…
Із 1673 року ця чудотворна ікона Божої Матері знаходилася у теребовлянській міській церкві святого Миколая. Цього ж року, відповідно з поданням Духовної комісії єпископської консисторії, рішення якої базувалося на зізнаннях очевидців чудотворних дійств, стверджених під присягою, єпископ Йосиф Шумлянський проголосив Теребовлянську ікону Пресвятої Богородиці чудотворною. У 1674 р., зважаючи на близькість Теребовлі до Кам’янця-Подільського, звідкіля турки здійснювали свої численні грабіжницькі напади на галицькі землі, за рішенням єпископа Йосифа Шумлянського Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці урочисто перенесли до Львівського архикатедрального собору святого Юра. З часом для ікони побудували окрему каплицю Покрови Пресвятої Богородиці, де її примістили на гарно облаштованому престолі.
Нині Теребовлянська ікона Пресвятої Богородиці знаходиться у Архикатедрі святого Юра, в кіоті під склом при південній (лівій) стіні нави. На ній – срібна позолочена карбована шата справлена ігуменом о. Діонісієм Олександровичем у 1718 році. Згідно задокументованих даних, Мати Божа два рази під час битв із турками – у 1676 р. біля Жванця і в 1683 р. біля Відня – в чудесний спосіб відвернула від єпископа Йосифа Шумлянського загрозу смерті. Йдучи у військові походи проти турків, єпископ завжди щиро молився перед Теребовлянською чудотворною іконою Пресвятої Богородиці (в походах він брав участь як дорадник польського короля Яна Собеського). У 1704 році, коли шведи обступили Львів і взяли його в облогу, Пречиста Діва, до якої молилися львівські міщани перед Теребовлянською іконою, врятувала місто від розорення шведськими військами. Більше того, міський хроніст писав, що “…Мати Божа в тій іконі розплакалася, і своїми сльозами спонукала шведського генерала Штембока зректися величезної контрибуції з львів’ян, надалі її не домагатися і залишити місто в спокою”.
До слова, у 2000 – 2001 роках, Теребовлянську чудотворну ікону Пресвятої Богородиці було реставровано. Реставраційні роботи виконали Ярослав Мовчан та його син Данило. І що цікаво, серед тих, хто засвідчив під присягою чудотворні дійства Теребовлянської ікони Божої Матері в далекому 1663 р. теж були Мовчани – Іван та Самуїл. Тож нині віруючі йдуть як до Теребовлі, так і до Львова, щоб поручитися своїй Небесній Матері. А тепер до них додалися італійці, українці, які вимушені працювати за кордоном, сподіваючись, що українська святиня, яка з давніх-давен покривала й покриває християн своїм омофором, берегла й береже, опікувалася і надалі опікуватиметься над усіма, хто вірить у силу Богородиці та Отця нашого – Ісуса Христа. Бо ж сказано: хто живе надією на Всевишнього, той під покровою Бога Небесного спочиває…
Фото автора та РІСУ
