Феноменально рідкісну птаху – ластівку-альбіноса виявлено у Теребовлі.

Її знайшли теребовлянці на своєму подвір'ї, що на вулиці Богуна.

Не схожа вона на інших членів пернатої сім'ї, адже є абсолютно білою, пише інформаційний портал «Теребовля – твоє місто».

Про цих птахів читаємо, що вони є рідкісними у живій природі, а для наших місць – справжня сенсація. Вчені стверджують, що птахам-альбіносам, незважаючи на їх незвичайну красу, доводиться нелегко. У них дуже ламке пір'я у порівнянні з пір'ям звичайного кольору. Альбіноси погано бачать вдень і дуже сприйнятливі до сонця. Тому невідомо жодного випадку, коли, наприклад, ластівка-альбінос полетіла в Африку і повернулася назад. Більш того, через контрастні відмінності, їх часто не приймають побратими. Бути «білою вороною» - означає бути гнаним. Такий «расизм» особливо поширений у птахів.

Однак ця маленька блондинка явного дискомфорту не відчувала. Її, як і інших пташенят, годували батьки-ластівки, потім разом з усіма вчили літати.

ласт02

Як зауважує зоолог-орнітолог Євген Писанець, не можна сказати напевне, але все ж однією з причин, що приваблює людей в зоологічні музеї та зоопарки, є можливість побачити на власні очі братів наших менших, не схожих на тих, що вже добре знані. Пересічного відвідувача приваблює в першу чергу різноманіття незвичних для нього форм і забарвлень звірів, птахів, змій... Разом з тим природа інколи дозволяє собі примхи, роблячи незвичними добре відомих тварин, що нас оточують. Ці примхи втілюються в створіннях, що сильно відрізняються від своїх родичів за забарвленням. Можливо, нашим читачам доводилося зустрічатись з тваринами, які виділялись серед своїх братів білим забарвленням. Наприклад, серед птахів, адже це одна з найбільш доступних для спостереження група тварин. Якщо той же птах мартин навряд чи здивує когось своїм білосніжним вбранням, то білий горобець в групі своїх коричнево-сірих родичів, приверне загальну увагу.

Такі тварини називаються альбіносами (від латинського слова albus, що означає білий, світлий). Подібні створіння завжди викликали інтерес у спеціалістів-зоологів, внаслідок чого вони потрапляли в музейні колекції. В Зоологічному музеї Національного науково-природничого музею Академії наук України є такі унікальні представники пташиного племені.

За довгі роки існування музейних колекцій в них вдалося зібрати альбіносів, здобутих в різних місцях і в різний час. Нажаль, не всі дані про те, де, коли і ким здобуті екземпляри, збереглися. Але походження деяких з них відомо достеменно.

Відомі також знахідки тварин, зокрема птахів, у яких забарвлення оперення було відсутнє не повністю, а частково. Зустрічі з ними теж дуже рідкісні не лише для аматорів, а й для професіоналів. Про це досить яскраво свідчать їх поодинокі екземпляри в колекціях музеїв. Наприклад, з 524 звичайних повзиків, які потрапили у фондові колекції Зоомузею за майже столітній період, є лише один частковий альбінос (здобутий в 1966 році в Краснодарському краї В.Очаповським). Ще один такий екземпляр – серед качок – чирків-тріскунків (здобутий в 1987 р. в Чернігівській області України М.Клєстовим).

Зрозуміло, що дослідників зацікавили причини появи таких тварин. Перш за все необхідно було з'ясувати, від чого взагалі залежить забарвлення у птахів. Один з визнаних авторитетів в області орнітології (розділ зоології, що вивчає птахів), професор Г. Дємєнтьєв, ще в 1940 р. в своєму фундаментальному учбовому посібнику з вивчення хребетних стверджував, що забарвлення пір'я обумовлено двома причинами – структурою (будовою) самого пера і наявністю особливих барвників – пігментів. Пізніше більш детальне вивчення цього питання дозволило з'ясувати, що пігменти не лише визначають особливості забарвлення. Їх роль набагато більша – деякі з них приймають участь в процесі дихання (гемоглобін), інші – зору (родопсин), треті захищають від згубної дії ультрафіолету (меланін). Саме відсутність меланіну є однією з причин розвитку альбінізму.

А з чим, власне, пов'язана відсутність пігментів у альбіносів? Чому майже у всіх нормальних птахів ці пігменти є, а у альбіносів – ні? Довгий час відповіді на це питання мали досить відносний характер. Наприклад, експериментальним шляхом було встановлено, що утворення пігменту якимось чином пов'язане з діяльністю щитовидної залози. Якщо препарати, що були з неї виготовлені, вводили в організм в незначній кількості, це стимулювало утворення пігменту, якщо в значній – то призводило до часткового розвитку альбінізму. Сучасні дослідження показали, що альбінізм є наслідком порушень нормальної роботи певних генів, як у тварин, так і у людини.

Ці теоретичні роздуми підтвердилися пізнішими дослідженнями. Було встановлено, що вихідним біохімічним продуктом для утворення пігменту меланіну є амінокислота фенілаланін. Однак для того, щоб меланін утворювався нормально, ця амінокислота повинна пройти ряд змін і, в тому числі, перетворення в проміжну речовину – тирозин. І якщо під впливом певних генів порушується біохімічний процес і тирозин не утворюється, це приводить до розвитку альбінізму.

Після цих досліджень таємниця альбіносів перестала бути таємницею. Але в природі багато інших тварин-сюрпризів, чиє забарвлення, через помилки в роботі генів пігментації, набуває абсолютно не притаманної їм палітри і малюнків.

Фото – «Теребовля – твоє місто»