Тернопільщина має костел-копію патріаршої базиліки у Римі (фоторепортаж)
Понад дев’яносто років тому – 14 вересня 1924 року римо-католицький архієпископ Болеслав Твардовський освятив наріжний камінь будівлі парафіяльного костелу святих Петра і Павла у Теребовлі.
Храм було споруджено у стилі давніх римських християнських базилік за проектом Адольфа Богуша. Це – копія однієї із чотирьох патріарших базилік Рима – «Святого Павла за мурами», яка внесена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.
Через сім років після закінчення військових дій Першої світової війни Теребовля трохи оговталася від її наслідків. Тоді й, пишуть Zabutki, почались роботи із спорудження довгоочікуваного парафіяльного костелу на честь святих Петра і Павла.
Розпочато будівництво з бюджетом майже півмільйона злотих, а через три роки храм, що вміщав до двох тисяч чоловік за проектом Адольфа Жишко-Богуша (1883 – 1948) розкрив свої двері перед вірянами.
Однак, служити справі духовності і віри будівлі на лівому березі річки Гнізної довелося лише у міжвоєнний період ХХ століття, з приходом же в 1939 році на землі Західної України влади рад, почалися антирелігійні гоніння і переслідування, в ході яких храм було зачинено.
Після закінчення Другої світової зганьблена будівля колишнього костелу на одній з головних теребовлянських вулиць недовго перебувала в запустінні – в 1946-ому його місткі приміщення нова атеїстична влада пристосувала під потреби сховища зернозаготовчої організації, в якості якого він виступав чотири роки – до початку 1950-го).
Незабаром проте, коли нагальні питання забезпечення населення їжею відійшли на другий план, чиновники розгледіли всю монументальну велич місцевої перлини архітектури і вирішили використати її благородний вигляд в якості притулку проведення дозвілля молодих талантів, розмістивши тут в 1956 році Будинок культури.
Промінь католицької ж віри знову осяяв ці стіни лише в 1992 році, коли вірянам на ряду з діяльністю вищеназваної громадської організації було дозволено проводити тут богослужіння, з тим, щоб на зорі нового тисячоліття, нарешті, отримати костел Петра і Павла у своє повне розпорядження після переїзду Будинку культури в приміщення кінотеатру імені Тараса Шевченка.
У 1993-му храм відвідав з візитом кардинал Марціян Трофим’як.
З тих самих пір поступово унікальний пам’ятник архітектури в центрі старого міста повертає свій колишній величний вигляд з надією незабаром поніжитися в колишніх яскравих променях слави.
Західний кут теребовлянського Петропавлівського костелу побудований за канонами храмового будівництва ранньохристиянського періоду (римська базиліка). Петропавлівська церква – це витягнутий цегляний прямокутник (20м х 40м) з домінуючим ризалітом центрального фасаду і колонадою тосканського ордеру, що огороджує внутрішній простір перед ним.
Домінанта всього комплексу – центральний фасад будівлі з двома симетричними вежами і портиком з колонами іонічного ордера, прикрашеним по боках від центрального входу фігурами святих Петра і Павла.
Вежі, раніше п’ятиярусні (загальна висота з хрестами становила сорок метрів), а нині, втративши дві свої верхні звукові колонади і пірамідальний дах, являють собою триповерхові споруди з розтесаними з прямокутних і арочних бійниць вікнами на кожному ярусі.
Завершальними штрихами головного фасаду служать високі віконні прорізи другого поверху над портиком, розділені напівколонами і пілястрами коринфського ордера, а так само трикутний фронтон з квадратними тумбами з боків над профільованим лобовим карнизом, прикрашеним декоративними ліпними кронштейнами.
k02
Фото автора
