Віра Олександрович

Про невідворотність смерті і цінність життя дізналися тернополяни (фото, відео)

unnamed-23

- Ми довго думали, яка вистава має закривати ХIV-ті «Тернопільські театральні вечори», - каже директор театру, заслужений артист України Борис Репка. – Адже суспільство сьогодні так потребує любові і співчуття.

Ось тому завершити фестивальну програму вирішили виставою «З любов'ю... Оскар». Привіз п’єсу за твором Е.-Е. Шмітта у Тернопіль Волинський академічний обласний драматичний театр ім. Т.Шевченка. Режисер-постановник - Дмитро Мельничук. Додамо, він теж був на сцені – читав листи від хворого хлопчика.

[embed]https://youtu.be/C2cte01zg1M[/embed]

І хоч вистава - без антракту, але у залі весь час було надзвичайно тихо. Лише час від часу публіка дарувала акторам оплески чи вибухала щирим сміхом, коли, попри серйозність теми, актори жартували у діалогах. Сюжет вистави – простий, адже написаний у формі листів 10-річного Оскара до Бога. Хлопчик - хворий на рак. І він знає, що скоро помре. Виконував цю роль актор Олександр Веремко. Він наче «оживляв» усе те, що у листах за столиком писав хлопчик – Данило Герасимчук.

[embed]https://youtu.be/WLN_zZ6Xp3k[/embed]

- Життя – дивний дар. Спочатку ми його переоцінюємо: вважаємо, що отримали у вічне користування. Потім недооцінюємо, вважаючи його надто коротким і недосконалим, і мало не готові від нього відмовитися. Врешті, усвідомлюємо, що це був зовсім не дар, а кредит. І тоді намагаємося його заслужити, - ось такі слова написав хлопець Богові в одному із листів. 

unnamed-17
unnamed-17

Саме Рожева Пані (так за кордоном називають людей, які з власної ініціативи готові приходити у лікарню, аби підтримувати смертельно хворих – прим.), яку Оскар називає Рожевою Мамою, підказала хлопчику писати листи Богу. Завдяки їм, він проживає на сцені довге життя: кожен день - за 10 років. Тож за 12 днів перед самим святом Нового року Оскар встиг подорослішати і навіть зістарітися.

[embed]https://www.youtube.com/watch?v=WLN_zZ6Xp3k&feature=youtu.be[/embed]

У своїх листах Оскар майже нічого не просить, а швидше - ділиться думками, що є дуже дорослими. Тексту у постановці – доволі багато, але він не «грузить» глядача, бо кожен чує те, що саме йому близьке і зрозуміле. У кого із нас у родинах не було важко хворих? Чи було із ними просто спілкуватися? Що доводилося переживати? Невідворотність смерті, але при цьому - розуміння цінності життя.

unnamed-18
unnamed-18

- Будь-який кретин у віці від десяти до двадцяти років може радіти життю, але в сто років, коли вже не можеш більше рухатися, це – важко, - визнає він у своєму останньому листі. 

[embed]https://www.youtube.com/watch?v=cApsfII1rMY&feature=youtu.be[/embed] До речі, в анотації до п’єси написано, що вона – для камерної сцени. А музику до постановки «З любов’ю… Оскар» написав ізраїльський композитор Даніель Слабодар спеціально для волинян. У виставі вони задіяли як провідних акторів свого театру, так і молоде покоління. Тож публіка по завершенні щиро скупала їх в оваціях.

unnamed-19
unnamed-19

- Завдячуючи вам, ми вийдемо із цього залу зовсім іншими людьми, - подякував волинянам Борис Репка. – Понесемо у світ любов, співчуття, взаєморозуміння.

unnamed-20
unnamed-20

unnamed-21
unnamed-21

unnamed-22
unnamed-22

З іншими матеріалами можна ознайомитись ТУТ, ТУТ і ТУТ.

unnamed-24
unnamed-24

unnamed-16
unnamed-16

Фото і відео автора, а також, надані театром

 

 

Вибір читачів за тиждень

Відео