Неодноразово від мешканців та гостей міста, краєзнавців та істориків доводиться чути критику щодо місцевих пам’яток архітектури, меморіальних дощок, муралів.  Все це наводить на думку, що, або місцевим архітекторам бракує свіжих ідей і ясного мислення, або ж їх нестача – проблема місцевої влади.

З цього приводу висловився відомий тернополянин, краєзнавець Тарас Циклиняк, який немало знає про визначні споруди та пам’ятні місця рідного міста:

- Знакові проекти та оригінальні ідеї потребують нестандартного мислення, впевненості та рішучості, - пише Тарас в мережі. - Спочатку середовище формує людей, а потім люди формують середовище. Тернопіль формує середньостатистичний селянин, колишній або поточний. Це помітно у побуті: часто доводиться чути на вулиці або у коментарях просте словосполучення «Я - тернополянин!»? А як він виглядає? Що це за людина і взагалі чи існує? Свого часу пробував у цьому розібратися… A я дуже не люблю формальностей, мабуть ще з дитинства терпіти не можу попси у всіх її проявах. Є, звісно, винятки, але це все рівно здебільшого корм для рибок.

Дуже часто доводиться стикатися з темою меморіальних знаків, пам’ятників, всякого роду декору і т.п. Якби ти знав з яким посилом робиться більшість того, що стоїть на вулицях Тернополя, то точно б не хрестився, проходячи повз, і не шукав би там глибоко змісту. Це, звісно, не привід цим всім перейматися. Ми вчора жартували, що колись то все віднесуть до окремого стилю – «цікавого», який мав місце в далеких двохтисячних роках.

Краєзнавець наголошує на тому, що дуже часто тернополянам елементарно бракує почуття гумору: «Треба вміти сміятися із себе і не так серйозно сприймати все що оточує».

tsyklynyak

Також на цю тему висловився тернопільський історик Петро Гуцал, який неодноразово згадує про те, що у нашому місті фактично не має ані пам’ятників, ані знаків, які мали б оригінальний задум. А що вже казати про пам’ятні дошки тернополянам, яких у місті було немало, зокрема, за воєнних часів.

Студентка історичного факультету Ірина П. також висловилася з приводу місцевих пам’ятників:

- Ставлять тоді, коли припікає. Я зараз веду мову про постамент пам’яті Небесній Сотні…

Часто звучать жарти навіть про те, що, здебільшого, фундаменти (постаменти) пам’ятників – круглі, буцім то, місцевий завод за «совдепії» виготовив їх, але тільки зараз знайшли кошти, щоб їх реалізувати. Що вже говорити, коли навіть Ігорю Петровичу Ґереті встановили пам‘ятник без напису…

Горпина Стрижук

Фото автора