Бісер, перламутр, корал, скляні намистини, старовинні монети та гуцульські зґарди… — прикраси молодої майстрині з Тернополя Ірини Галущак — сучасна інтерпретація традицій. Вона творить унікальні ґердани, кризи, браслети, сережки… Про особливості роботи над прикрасами я й поспілкувалася з Іриною.

— Любов до рукоділля передалася мені від мами. Це наше сімейне хобі. Вишивати мене навчила бабуся, коли мені було п’ять років. Пізніше почала вишивати мама: спочатку картини, а потім закохалася в народне мистецтво. Любов до нього вона передала мені.

unnamed-12

Я пробувала себе у різних видах рукоділля, але бісероплетіння захопило найбільше. Ним займаюся вже близько десяти років. Спочатку це було звичайне хобі, а пізніше переросло у бізнес і повноцінну роботу. Бісероплетіння — це дуже цікаве та захоплююче заняття. З малесенької намистинки можна створити все, що завгодно. Бісероплетіння для мене як медитація, воно мене зовсім не втомлює, навпаки, я почуваюся максимально комфортно та спокійно, коли займаюся такою делікатною роботою.

unnamed-16

Спочатку виготовляла тоненькі браслетики. Потім опанувала складніші схеми та візерунки за матеріалами книжок. Почала плести кольє. Якось до рук потрапила книжка «Українські народні прикраси з бісеру» Олени Федорчук. Тепер ця книжка моя «робоча біблія». У ній я вперше побачила, що українське бісероплетіння існує. Мене підкорили поєднання кольорів і різноманітність форм. І саме ця книжка надихнула мене працювати в народному стилі. Я вирішила, що хочу займатися реконструкцією саме народних українських прикрас.

unnamed-13

Нині є досить багато матеріалів про українські народні оздоби, є багато фотографій в Інтернеті, їх можна оглянути в експозиціях етнографічних і краєзнавчих музеїв. Тож знайти цікаві орнаменти не складно.

Є ще незліченна кількість візерунків, які я планую реконструювати, але на всі, мабуть, і кількох життів не вистачить. Я вважаю, що людина не повинна переставати вчитися, тому відвідую різноманітні майстер-класи, переглядаю навчальні відео, спілкуюся з майстринями. Нині мене цікавить пошук нових матеріалів і фурнітури для прикрас, працюю над поліпшенням їхнього вигляду та якості.

unnamed-15

 Використовую різний матеріал. Для намист — сучасні скляні намистини ручної роботи lampwork виробництва Індії та Італії. Найбільше мені подобається працювати зі старовинними матеріалами — коралом і перламутром, а ще люблю додавати у намиста давні монети — такі прикраси стають ексклюзивними.

Намиста зі скляних намистин із хрестиками я роблю за аналогією до старовинних гуцульських зґард, але це сучасна інтерпретація. Хрестики виготовляють українські майстри-мосяжники за старовинними взірцями. Такі прикраси — синтез минулого та сучасного.

 Найбільше мені подобається робити силянки (кольє в народному стилі). На другому місці – сережки. А ось свої прикраси я ношу не часто, бо вони досить специфічні для щоденного гардеробу. Але одягаючи вишиванку, доповнюю образ власноруч зробленими намистами.

 Найголовніше не тільки в рукоділлі, а й в будь-якому занятті — робити все з настроєм та задоволенням.

P.S. Дякую батькам, що стали першими спонсорами та інвесторами мого хобі. Без вас нічого цього б не було!

На фото: Ірина Галущак разом із мамою Світланою, майстринею художньої вишивки; роботи Ірини Галущак.