Три історії трьох храмів Казанської Божої Матері на Тернопіллі (фото)
4 листопада - День Ікони Казанської Божої Матері.
На Тернопільщині є кілька церков, що носять ім’я ікони Казанської Богородиці. Кореспондент «ТЕРЕНу» побував у деяких селах, де є храми із цією назвою.
Храм, де служив священик піхотного полку
У селі Нападівка Лановецького району протоієрей церкви Ікони Казанської Божої Матері отець Володимир Яблонський розповів, що за матеріалами Волинського шематизму у церковному приході села йдеться про те, що храм було збудовано 1742 року «во имя Казанской иконы Божей Матери» на пожертви прихожан.
- Вона була дерев'яною з такою ж дзвіницею. 3 1844 року село знаходилось у володінні князя Михайла-Сервація Константиновича Вишневецького. При церкві священнослужителями були у : 1744 році - священик Анастасій Гірчинський (до 1766 року церква користувалась православними книгами, що видавали у Львові), священик Єфстафій Словинський в 1769 р., священик Андрей Олешицький у 1771 році, з 1772 по 1792 pp. - Феодор Лучинський, священик Іосиф Микульський (друг місцевого поміщика Гедеона Бейнера) - 1794 р., священик Ніколай Шелестовський - 1794 р. У 1795 році служив при Казанській церкві села Нападівки священик Кінбургського піхотного полку Іоан Коверницький, 1796 року - священик Кірасирського полку Петро Летницький. Його заслуга в тому, що він ввів православне хрещення немовлят через занурення у воду. Іоан Андрійович Доросевич служив настоятелем церкви з 1796 по 1802 pоки i помер на тридцять третьому році життя. Син Іоана Доросевича, Михайло, закінчив Київську духовну Академію, був диригентом Академічного хору та вчителював у Kиєвi, прислав у Нападовецьку церкву ручний хрест, який у 1878 році був покладений під престол.
unnamed-15
В історичних документах зберігся факт, що у 1802 році місцеві поміщики збудували уніатську каплицю, яку в 1832 році було пересвячено в католицьку, забрали iз нападівської церкви дароносицю, дзвін, великий служебник. Приходський священик Венедикт Іванович Давидович, навчався в Острозькій духовній Семінарії, був шкiльним товаришем Митрополита Антонія Рафальського i єпископа Острозького Іерофея Лобачевського, у 1811-1813 pp. був вчителем цієї семінарії. Під час великих свят у селі відбувались великі xpecнi ходи, для чого прихожани шили i вишивали власноруч нові хоругви. У скорботні дні прихожани прикладались до плащаниці, яка була «на холсте просто написана». Причащалися предки iз cpiбних чаш. А після кожного богослужіння вони прикладалися до дерев'яного - ручної роботи -хреста. Так минали десятиліття за десятиліттями у храмі, що нині стоїть в Нападівці, розповів отець Володимир Яблонський
Дерев’яні бруси на кам’яному фундаменті…
У селі Раковець Збаразького району за даними Волинського шематизму у 1870 році громада села на чолі зі священиком Ніканором Торським на кошти прихожан будує новий храм в ім’я Казанської Ікони Божої Матері.
- Церкву було збудовано з дерев’яних брусів на кам’яному фундаменті, покрито циновою бляхою і пофарбовано масляною фарбою. У 1870 році за клопотанням громади і сприяння священика Ніканора Торського у селі було відкрито школу, - розповів настоятель храму протоієрей Андрій Ігумен. - У 1885 році священик Ніканор Торський стає Благочинним 2-го округу Кременецького повіту. У 1886 році його переводять на парафію в Білозірку і того ж таки року він отримує Архіпастирське благословіння “за сердечне ставлення до храму Божого”. З 1890 року на парафію с. В. Раковець було призначено священика Іоана Кондрацького. У червні 1891 року Духовенством 2-го округу Кременецького повіту св. Іоана Кондрацького було обрано кандидатом в депутати Кременецького духовно-училищного заїзду.
unnamed-13
27 січня 1899 року священика села В. Раковець Іоана Кондрацького було нагороджено скуфією. У тому ж 1899 році у травні було розроблено маршрут Преосвященого Серафима єпископа Острозького для огляду деяких церков і приходів Кременецького повіту. 28 травня 1899 року його Преосвященство єпископ острозький Серафим після огляду церкви зупинився на ночівлю в селі Великий Раковець.
Великораковецька церква Казанської Божої Матері брала активну участь у підтримці діяльності Волинського Віталієвського жіночого училища. Із січня 1905 року на парафію с. В. Раковець було призначено священика Андрія Шумовського. Св. Андрій Васильович Шумовський був дійсний член товариства на допомогу малозабезпеченим вихованкам Волинського Віталієвського Єпархіяльного училища. Св. Андрій Шумовський помер 1916 року і похований біля сільської церкви. У 1928 році на кошти громади розпочали будувати новий цегляний храм. Його будівництво було закінчено 1931 року. А дзвіницю збудовано у 1933 році. У 1931 році священик Георгій Гаськевич помер і похований біля церкви. У 1946 році фундамент під церквою почав просідати, в стінах зробилися тріщини, потрібно було робити негайно ремонт. Церковна громада на чолі зі священиком Павлом Махлайом організували ремонт церкви. У 1947 році південну і північну стіни церкви було скріплено залізними тягами. За клопотаннями св. Павла Махлая у 1947 році радянська влада дала дозвіл на спорудження і освячення фігури на початку села. У 1949 році поблизу церкви було змуровано ганок і сходи. З організацією колгоспу у 1950 році у церковної громади було забрано парафіяльні церковні будинки із землею і двором. Священика із сім’єю виселили з хати. Землі під церквою і церковним подвір’ям залишилося лише 0,11 сотих. Це були дуже тяжкі часи для церкви. У 1956 році для священика Павла Махлая громада купила хату в жительки с. В. Раковець Малишко Ярини. Але і сама церква потребувала ремонту. Незважаючи на заборони збирати гроші на ремонт церкви було створено комісію. Головою комісії став св. Павло Махлай членами Заяць Дорофей і Будний Максим. Було зібрано необхідні кошти на ремонт церкви. У 1959 році в середині церкви було зроблено повний ремонт. Розпис виконав художник Батовський. У 2008 році за проектом місцевого майстра Ю.Зайця було збудовано нову дзвіницю. Зі старої дзвіниці на нову перенесли три дзвони, - згадує отець Андрій Гумен..
Зрізані хрести, склад і вивезені дзвони
У центрі села Малі Садки (за розповідями старожилів його назва пов'язана із паном, який колись жив у цьому селі. Він був дуже багатий, але у нього був маленький садок. Через це і назва Малі Садки) на найвищому пагорбі знаходилася Миколаївська церква.
- Десь 460 років тому священик церкви села Сураж запропонував місцевим жителям взамін ділянки дубових насаджень (7 га) збудувати храм у селі Малі Садки, - каже ієрей Михайло Онищук. - Пізніше місцевими жителями була збудована дерев'яна церква. Для будівництва використовували дуб, сосну, яку з'єднували дерев'яними цвяхами. Дах покрили червоною черепицею. Через кілька років до храму добудували дзвіницю. І так упродовж багатьох років у Миколаївській церкві проводили богослужіння.
Однак, 29 червня 1961 року рішенням влади церкву закрили. В цей час був знищений іконостас церкви, зрізані хрести. Дзвони та ікони вивезли, а у церкві зробили склад… У зв’язку з тим, що стара дерев’яна церква простояла більш як 300 років і перебувала в аварійному стані, жителі села вирішили побудувати новий храм навесні 1995 року.
Ініціатором будівництва стала жителька села Кость Ганна Федорівна, яка все своє життя присвятили служінню Богу.
Увесь свій вільний час вона жила турботами будівництва храму. Церква будувалася на кошти пожертвувань місцевих жителів села Малі Садки та інших навколишніх сіл. З Божого благословення за п’ять років у 2000 році було зведено новий храм поруч зі старим. Того ж року відбулося посвячення церкви на честь Казанської ікони Божої Матері, тому що з давніх-давен престольний празник у селі святкують саме 4 листопада, у день вшанування Казанської ікони Божої Матері, - розповів «ТЕРЕНу» ієрей Михайло Онищук.
Фото автора
