Народження четвертої дитини VS Творчість
Поява дитини змінила сприйняття дійсності. Це той випадок, коли чутливість, відсутність страху і самурайський спокій можна назвати синонімами. Все відбулося дуже різко, багато людей стали далекими, натомість на їхнє місце прийшли нові, які надихнули на створення нових колекцій картин – “Українська мадонна”, “Земля”.
Сходинки розвитку
Аби творчо розвиватися, потрібні сходинки. Насамперед, йдеться про малювання. Справжнім воно не буває без натхнення. Здавалося б, проста річ: маєш можливість і час – працюй. Але ні. На картині стане тихо, навіть пусто, її не відчують, не куплять…
Картини мають рухатися, творча людина – обмінюватися енергією.
Наступна сходинка – саме цей рух в просторі. Експозиції, спілкування, співпраця з галереями, які регулюють вартість, думка мистецтвознавців, і ще одна важлива річ – рейтинг. Його створюють люди, а не платні арт-видання. Рейтинг митця – це зацікавленість ним, кількість продажів поотен, його потрібність світу.
За десять років роботи я зрозуміла, що можна купити славу, популярність, навіть рейтинг, участь у виставках. Здавалося б, все продається. Але своєї потрібності і зацікавлення не купиш. Ніколи не заставиш людину придбати картини, якщо вони не відлунюють у душі покупця, не зачіпають за живе.
Тому ще одна сходинка – це резонанс. Щоб вразити, потрібно розвиватися в першу чергу як людина. Уникати тих, хто сіє сумнів в душі, мовляв, ти “не вартий”, “не зможеш”, не “не…”, і рухатися до тих, хто любить і потребує. А що означає любить? Це – не просто спостерігає, як ти цвітеш, переживаєш, страждаєш. Це – та людина, яка бере участь у твоєму розвитку. Саме активну участь, бо своїм відношенням вона дає силу переступати сходинку за сходинкою догори, і підтримує, коли здається, що падаєш. Такі люди біля мене, я бережу їх.
Для себе я зрозуміла одне – не було тієї сили, яка підняла б мене на ноги настільки, і розвинула відчуття відповідальності за кожний прожитий день, якби не діти, сім’я.
Про художні здібності донечки
Марічка працює в дещо іншому стилі, ніж я. Передусім, вона – графік, з фарбами ще не дружить. Дуже здібна і старанна дитина. Не можу за неї вирішувати, ким вона буде, але маю підозру, що малюватиме.
Про натхнення
Мене надихає музика і люди яких люблю.
Якщо дивитися на роботу художника, як на певний різновид кар’єри, як це функціонує?
Це функціонує легко, якщо є пристрасть. Спочатку художник малює для себе тому, що хоче мати вдома саме такі картини. Потім дарує друзям, світу. Це вже рекламний період (усміхається – ред.). За цей час йде випробовування – іноді роками. Потім – період виставок, колекцій, співпраця з галереями, перші покупці. І так по колу: виставки, колекції, реклама… Єдине, що змінюється – зростають ціни. Авторські картини – це продукт, ціни якого ростуть у часі, залежно від діяльності митця, кількості публікацій тощо.
Про цільову аудиторію
Моя цільова аудиторія – це люди, які люблять Україну. Бо малюю саме її.
В кожній картині є свій код. Людина розуміє його без слів, лише відчуттями.
Мої нові колекції картин “Українська мадонна” і “Земля” – справжні. Свого часу зачитувалася книгами Альфреда і Христини Шклярських, Аркадія Фідлера, Фенімора Купера, дивилася фільм “Той, що танцює з вовками”, а сьогодні проживаю подібні відчуття в реальності. Хочеться відвоювати свою землю, хоч у такий спосіб – у картинах.
Кажуть, для співаків, майстрів, художників нема території, на якій би вони не мали права реалізуватися. Так, але і ні. Є поряд з цим гідність. Гідність любить випробовувати залежність від почуттів, або грошима: чи не продасишся. Якщо її втратиш – втратиш все.
Картини Олесі Гудими – не для Росії
Мої картини з Росії не видно, ця країна заблокована сторінкою у Facebook Olesya Hudyma Gallery.
Про бажання
Якби з’явився Хтось і запропонував загадати одне – тільки одне! – бажання, я б попросила миру для України.
Запитувала Ірина Юрко. Фото з приватної фотогалереї Олесі Гудими.
