/ /Вишивки майстрині Ірини Кошелінської з фотографічною точністю показують куточки старого Тернополя

23 Жовтня 2018, Вівторок


Що тернополяни втратять через нелегальне працевлаштування?

Відео
Чи вільні від корупційних ризиків тернопільські комунальні підприємства? (відео)

Фоторепортаж
У Кременці відсвяткували поважний ювілей (фоторепортаж)

Анонс
Тимофій Гаврилів привезе у Тернопіль «Червневу зливу»

Фотофакт
У Тернополі їздять пусті тролейбуси (фотофакт)

У Бережанах для опалення використовують паливні брикети

Дефіцит гречки призведе до її подорожчання – прогноз (Агро-новини)

Відео Фоторепортаж
Підземний монастир та наскельні малюнки. Що приховує печера на Львівщині (фото, відео)

Факт шпигування у лісовому масиві зафіксовано на Тернопільщині (фото)

Тернополяни стали бронзовими призерами чемпіонату Європи

У Тернополі збільшили оплату за гарячу воду і тепло

Відео Фоторепортаж
Дискусія: чи можна зробити Тернопіль безпечнішим містом? (фото, відео)

Чоловік погрожував власній матері та дружині розправою

Дерева у горщиках ростуть на Тернопільщині

У Тернополі муніципальна поліція бореться з банерами (фото)

Фотофакт
У Тернополі відремонтували аварійні сходи (фотофакт)

У Збаражі змагалися за звання кращих баскетболістів

Фотофакт
Залили «Сливу» так, що не дійшли до смітника (фотофакт)

Відео
З’явилося відео вечірнього зіткнення маршрутки та автомобіля у Тернополі (відео)

Вже вкотре на Тернопільщині горить сміття

У Тернополі безпритульна жінка годує собак

Анонс
У Тернополі буде шанс поділитись несказаним

На Тернопільщині горіла дача

У Тернополі голосують за «Громадський бюджет»

Смерть під мотоблоком

Відео
У Вишнівці хтось мордує двох собак (відео)

Автозлодія піймали оперативники Тернопільщини

Каналізаційний люк на Тернопільщині «схопив у заручники» автомобіль (фотофакт)

Фоторепортаж
Як тернопільські рятувальники Петросул підкорювали (фоторепортаж)

Анна Зварич: «Християнство – не просто віра, а спосіб життя»

Фоторепортаж
На Тернопільщині школярі за два дні стали успішними (фоторепортаж)

У Тернополі на вулиці Живова буде встановлено спеціальний турнікет

Фотофакт
У Тернополі поблизу «Сільпо» не розминулись маршрутка та автомобіль (фотофакт)

Терміново
Сьогодні двічі у Тернополі відключатимуть світло

Це цікаво
23 жовтня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині відбувся тематичний вечір

Відео
Лісники на Тернопільщині відтепер з новою технікою (відео)

Близько 25 тисяч паломників завітали на професійні прощі у Зарваниці

Поліція Тернополя подала короткий звіт про роботу патрульних

22 Жовтня 2018, Понеділок


Погода
Завтра у Тернополі буде дощ

На Тернопільщині діти мерзнуть у навчальних закладах

У мережі поширюють неправдиву інформацію щодо «чумки» у Тернополі

Відео
Нерви не відновлюються: у самому центрі Тернополя постійно виникає довжелезний затор (фото, відео)

Тернополяни більше не зможуть купувати українські шампанське і коньяк

Жителя Тернопільщини, який зберігав пароль від картки на папірці, обікрали

Двоє дорослих, одна дитина і дощ замість душу – волонтер Тай Сміт розповів про Тернопільщину

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Відео
У Тернополі недільний вечір завершився теплим джазом (фото, відео)

Фотофакт
Тернопіль: меморіальну таблицю Герою Радянського Союзу почепили на місце (фотофакт)

На Тернопільщині затримали підозрюваного в різанині

Колектив з Тернопільщини здобув перемогу на міжнародному фестивалі (фото)

Юнак поплатився волею за вкрадені на Тернопільщині прикраси

Вишивки майстрині Ірини Кошелінської з фотографічною точністю показують куточки старого Тернополя

Вишивки тернопільської майстрині Ірини Кошелінської з фотографічною точністю показують куточки Тернополя кінця ХІХ – початку ХХ століття. Тут і парафіяльний костел Матері Божої Неустанної Помочі, і костел єзуїтів, і катедральний собор. Ірина Кошелінська — корінна тернополянка. Тож поспілкувалася з майстринею і про її роботи, і про улюблені місця Тернополя, повідомляє Погляд.

— Дуже люблю тристоронній годинник у центрі. Вишила його, але той, ще перший, — каже телефоном пані Ірина, коли домовляємося про місце зустрічі.

На жаль, погода не сприяє розмові на свіжому повітрі, тому спілкуємося в кабінеті. Поки робіт, присвячених давньому Тернополю, сім, але співрозмовниця не збирається на цьому зупинятися:

— Ось зруйновані костел єзуїтів (тепер швейна фабрика), парафіяльний костел (на його місці тепер ЦУМ), — показує пані Ірина свої роботи. — Це наш тристоронній годинник, тут — катедра. Мені цікаво вишивати ті куточки Тернополя, котрі або не збереглися, або були змінені. Місто на старих фотографіях має свій шарм, принадливість. На нього приємно дивитися, в ньому хотілося б побувати.

Запитую, як виникла ідея вишити картинки минулого.

— Мені завжди подобалася вишивка. Вчилася біля бабусі, потім у школі. Було, тривалий час не бралася за голку з ниткою, а в останні три роки як почала вишивати, то не можу зупинитися — так мене захопило. Саме вишивка врятувала мене від депресії. До речі, вишиваю тільки картини — сорочки та рушнички братися не так цікаво. Якось сиділи з друзями і вони, знаючи мою любов до старого Тернополя, підкинули ідею вишити картину із його зображенням. Я задумалася. Знайшла стару фотографію вулиці Руської, завантажила її в програму, котра перетворює зображення у схему для вишивки. Вишила. Експеримент вдався. Я захопилася ідеєю відновити таким чином образки старого Тернополя. До речі, моя бабуся теж дуже любила вишивати. Саме вишивка звела її з моїм дідусем. Бабуся розповідала, що колись працювала в людей помічницею. Ті жили на вулиці Коперника. Вікна їхньої квартири виходили на вулицю. І ось якось вона сиділа в вікні та вишивала. Так її побачив мій дідусь…  Тепер мені шкода, що не цікавилася у дідуся та бабусі минулим міста. А ось коли почала вишивати цю серію, мій тато був ще живий. Він впізнав і стару вулицю Руську, і парафіяльний костел. Згадував, який красивий той був. Тато пам’ятав, як шпиль костелу лежав на землі, як то було шкода, а зарадити не мали як. Він пам’ятав, як підривали церкву на рогатці. Але говорили не тільки про сумне — запам’яталися його історії про «кавалєрку» на стометрівці…  Це вже нині я відчуваю інтерес до минулого. Коли маю вільну хвилинку, люблю дізнаватися про нього. Якось прочитала про першого власника й засновника міста Яна Амора Тарнавського, інформація мене вразила, я вишила його портрет.

Щоби створити вишивку, пані Ірина шукає старі фотографії. Підходять не всі — світлини мають бути високої якості, деталізовані.

— Я вишиваю хрестиком, бо в цій техніці мені легко імпровізувати. Світлину, котру хочу вишити, перетворюю за допомогою програми у схему. Відтак починаю вишивати. Вишиваю фрагментами, тому картинка «розвиднюється» вже тоді, коли доробляю майже до кінця. Потім підправляю деталі, бо трапляється, деякі елементи погано проглядаються. Завершальний етап — віддаю майстрові, щоби оформити в рамки. І так виходить, що на одну картину потрібно близько двох місяців. То клопітке захоплення, але воно мені подобається. Сиджу і «дзьобаю», як я то називаю. Без вишивки вже не можу — коли кілька днів не беруся за голку з ниткою, відчуваю, що мені чогось дуже не вистачає.

Вишивки пані Ірини створюють органічну серію образків старого  міста — йдеться не лише про те, що на них зображено. Роботи об’єднує уважність до деталей, їхнє скрупульозне відтворення. А ще  колористика — чорно-білий монохром із зеленим тонуванням.

— Вирішила зупинитися саме на такому кольоровому форматі тому, що він нагадує старі світлини. А ще так колір не відволікає від зображення. На вишивках найчастіше постають архітектурні ансамблі, а їхню довершеність і гармонійні лінії найкраще підкреслює монохром. Він же додає виразності зображенню.

У планах співрозмовниці — відтворити на вишивках куточки, дорогі з дитинства.

— Чомусь я саме зараз гостро відчула своє коріння. І все це якось логічно пов’язалося із вишивкою. Адже архітектура зберігає у собі пам’ять про минуле. Тепер мені особливо дорогі ті місця, котрих уже нема. Хата моєї бабусі стояла там, де нині звели податкову. Майже все дитинство я провела у тих місцях. Звісно, улюбленим місцем, де гуляли й гралися з друзями, був парк імені Тараса Шевченка. Тоді він був зовсім інакшим. Там було багато атракціонів: «Чортове колесо», «Кімната сміху», маленькі «Американські гірки», «Ромашка». На вихідні там збиралася сила-силенна людей. Там же зупинялися цирк і лунапарк. Пригадую, як ми заглядали на танцювальний майданчик, куди нас, дітей, не пускали. Як бігали на літній естраді (тоді вона ще була за парканом, і ми чекали, коли можна буде потрапити всередину). Ну а з літнього  кінотеатру ми просто не вилазили. Парк видавався невеликим і дуже затишним. Тепер дуже хочу створити вишивку, де був би зображений вхід до парку ім. Т. Шевченка. Бо він мені дуже дорогий – оті колони мали дуже красивий вигляд, і коли парк перебудовували і їх знищили, мені було дуже шкода…

Я просто розчиняюся у нашому місті. Не можу уявити, що могла б жити десь інакше. І тому думаю, що моє захоплення вишиванням видів старого Тернополя – то тривале захоплення.

Анна Золотнюк.

Фото надані Іриною Кошелінською.

170

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора