Ось уже 31 рік минув, як 26 квітня 1986 року палаючим смолоскипом упала з неба зірка полин, вкривши попелом усе навкруги. Впала, сіючи навсібіч незриму отруту усьому живому, відтак – біль і смерть. І приборкати, як з’ясувалось, далеко не мирний атом вийшли ліквідатори. Більшість із них були військові, пожежники, лікарі, тобто люди, які розуміли, чим може закінчитись така «боротьба». Однак хіба думаєш про страшну, нездоланну недугу, коли навколо так сонячно і квіти цвітуть, і весело співають птахи? Та підступний атом діє непомітно, і невдовзі вже зранку почуваєшся спустошеним і виснаженим, бо подоланий вогонь поступово знищує зсередини.

Тож як сьогодні, коли на сході країни триває АТО, живеться людям, які встали на шляху розбурханому атому, розповів заступник голови Тернопільської обласної організації інвалідів Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль Україна» Олександр Деркач, пише gazeta1.

– Минулого року з нагоди 30-х роковин трагедії на Чорнобильській АЕС Президент Петро Порошенко підписав указ, а уряд видав розпорядження про відзначення цієї дати. На жаль, законодавчі акти носили декларативний характер. 30 років тому ми виконали свій обов’язок перед Батьківщиною, натомість державою фактично нічого не зроблено для покращення життя «чорнобильців», – гостро почав розмову Олександр Станіславович. – Скажімо, ми сподівалися, що будуть внесені зміни до постанови Кабінету Міністрів від 23 листопада 2011 р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щодо покращення пенсійного забезпечення «чорнобильців». Натомість було внесено зміни, які ще більше звузили права цієї соціально незахищеної групи. А саме, уряд прийняв постанову №112, яка обмежила рівень пенсійного забезпечення «чорнобильцям», які оформляють собі пенсію. Тобто якщо 3 роки тому пенсіонер–«чорнобилець», який ішов на відпочинок, отримував дві надбавки до пенсії (як інвалід війни та «чорнобильську»), то тепер йому нараховують лише одну. Тобто людина може бути одночасно почесним донором, «чорнобильцем», інвалідом війни, але, «завдячуючи» постанові, вона отримає лише одну надбавку. Я вважаю цей документ антиконституційним, бо він обмежив права однакових соціальних груп людей. Більше того, виходить парадоксальна річ: якщо злочинний уряд Азарова хоча би трохи прислуховувався до “чорнобильців”, то два наступні Кабміни вносять лише дискримінаційні поправки.

– Давайте зупинимось на цьому детальніше.

– Якщо говорити про надбавки через інвалідність, йдеться про 40% від прожиткового мінімуму, плюс “чорнобильська”, але якщо раніше її розмір також становив 40% прожиткового мінімуму, то зараз уряд зафіксував її у розмірі, встановленому 3 роки тому, в 2014 р. Тобто замість покращення органи соціального та пенсійного забезпечення постійно обмежують права «чорнобильців». Наведу такий приклад. Відповідно до статистичних даних, наданих головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області на наш запит, з 1 січня 2014 р. по 1 січня 2016 р. з приводу призначення пенсії, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», до Фонду звернулось 397 громадян, які мають 2-у або 3-ю категорію постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи. Із них відмовили майже третині. Щоправда, через суди 66-ом із них пенсії таки призначили. Я вважаю, що Пенсійний фонд перевищує свої повноваження, не визнаючи посвідчення учасника ліквідації аварії на ЧАЕС і не призначаючи пенсії за вказаною статтею, тобто зі зниженням пенсійного віку. І свою правоту ми постійно доводимо в судах і жодного разу не програли Пенсійному фонду.

Мало того, що «чорнобильці» 2-ої категорії дійсно проводили роботи з ліквідації аварії і від місяця до півроку перебували в зоні лиха, а тепер не можуть отримати обіцяної законодавцем пенсії за віком, віднедавна їм почали нараховувати мізер – 949 грн.! Це ж менше законодавчо визнаного з 1 січня 2017 р. прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (1 тис. 247 грн.) і суперечить ст. 30 Конституції України. А таких людей на Тернопільщині проживає 1 тис. 644 особи (загалом в області мешкає 1 тис. 755 учасників ліквідації аварії на ЧАЕС). Ось до чого призвела політика уряду щодо так званого «покращення пенсійного забезпечення».

Єдиним позитивом, але зі сльозами на очах, можна вважати нещодавно прийняті зміни до Закону «Про статус і соціальний захист громадян…», який значно полегшує дружинам померлих ліквідаторів 1 категорії отримати статус вдови ліквідатора. Нині цей статус у повному розумінні вибороли 512 жінок, але насправді їх утричі більше.

Щодо ліквідаторів 1 категорії, то й тут не обійшлось без перегинів, оскільки урядом розроблено надзвичайно складний механізм призначення пенсії щодо розміру відшкодування фактичних збитків. У нашій області проживають 442 особи, які мають право на отримання такого виду пенсій. Але оформити її змогли лише 88, з них восьмеро – за рішеннями судів. Решті також призначено мінімальну пенсію! Причина – відсутність довідки про заробітну плату. Минуло 30 років після аварії і зараз практично не можливо знайти підприємство чи організацію, звідки людину відряджали у зону аварії. Крім того, зарплати нараховувались неправильно, оскільки всі документи були засекречені. Сьогодні Міністерство праці і соціальної політики розробило просто корупційний механізм надання такої довідки, тому жоден бухгалтер не береться скласти такого документа, бо Пенсійний фонд все одно скаже, що він неправильно складений. Більше того, сам механізм нарахування заробітної плати не відповідає тогочасному законодавству: ліквідатори, залежно від зони перебування, отримували платню п’ятикратного розміру, плюс 60% премії, однак зараз Пенсійний фонд цього не враховує. Але ж постанови Ради ЦК КПРС та Ради Міністрів СРСР від 7 травня 1986 р. №524-156 та від 10 червня 1986 р. N 207-7 ніхто не відміняв! От і вийшло, що сьогодні в державі «чорнобильці» – найбідніша категорія.

– Але ж розроблено комплексну програму медико-санітарного забезпечення.

– Так, і в цьому році нашій області виділено 570 тис. грн., тобто приблизно по 12 грн. кожному потребуючому «чорнобильцю»! Але й ці кошти ще не надійшли. І хоча це просто мізер, ми й цьому раді, бо вони хоча б частково покриють витрати на складні операції, дороге лікування. На жаль, лишається недосконалим механізм їх розподілу та використання. Тим не менше, минулого року Рахункова палата провела моніторинг їх використання, за результатами якого нашу область відзначили як одну з найкращих: у нас проліковано 600 осіб і на кожного витрачено приблизно по 150 грн. Цьогоріч виділили на 70 тис. грн. менше, у підсумку і виходить по 12 грн. на людину. Трохи більше, ніж на буханець хліба. Тож питається: чи не краще зменшити державний апарат і т.п.? Зрозумійте, це ж принизливо для людини, яка, не замислюючись, ризикувала своїм здоров’ям і навіть життям!

– Крім оздоровлення, чи діє механізм соціального захисту «чорнобильців»?  

– Складається враження, що чиновники намагаються про нас забути і взагалі не помічати. На сьогодні урядом не розроблено і не прийнято програми соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, хоча дія попередньої закінчилась у 2015 році. І це все, незважаючи на наші звернення. Держава чи таки чиновники не бажають віддавати свій борг цим людям.

– Лакмусовим папірцем для суспільства стала відмова уряду безкоштовно харчувати дітей ліквідаторів у дитячих садочках і школах. Невже й у патріархальному Тернополі цієї проблеми не вирішено?

– Наші законодавці все частіше через Закон про державний бюджет України вносять зміни у чинне законодавство, аби призупинити дію статей, спрямованих на соціальний захист громадян. Таким чином, з 1 січня 2016 р. в Україні припинили безкоштовно харчувати дітей батьків-ліквідаторів або евакуйованих із чорнобильської зони. У Тернополі проживає лише 213 дітей, а в області – 6 тисяч 822 неповнолітніх. Нещодавно ми звернулись до міського голови Тернополя, і Сергій Надал пообіцяв у новому навчальному році вирішити цю проблему, адже йдеться про одного-двох учнів у кожній школі. І якщо годують дітей учасників АТО, невже не знайдеться ложка каші для дитини ліквідатора аварії на ЧАЕС? Це ж приниження  дітей!

– Якби Вам випала можливість звернутись до Президента, Прем’єр-міністра чи парламентарів, що б Ви їм сказали?

– Зважте: 4 роки тому було внесено 51 поправку до Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що суттєво зменшило соціальні гарантії і права «чорнобильців». Минулого року цей документ було профінансовано лише на 8%, сьогодні ж, певно, і цього нема. Чомусь Кабмін дозволяє собі у ручному режимі регулювати діючі закони. Тим часом біля меморіалів наші керівники чого тільки нам не обіцяють! Та чи краще, щоб ви про нас взагалі забули? Як, скажімо, забули свої обіцянки надати житло сім’ям «чорнобильців». У підсумку за 30 років у Тернополі спромоглися придбати аж 12 квартир, хоча в черзі перебуває дві сотні! Щоправда, нещодавно під час зустрічі з міським головою Тернополя той пообіцяв до кінця цього року виділити одну-дві квартири. Евакуйовані були повністю забезпечені житлом, а от ліквідатори – дещицю. Погодьтесь: ліквідатори з родинами мають право на нормальне житло!

Жанна Попович 

Цифра: 1 644 постраждалих у Чорнобильській катастрофі, які проживають на Тернопільщині, отримують мінімальну пенсію за віком – від 949 до 1247 грн.

За даними обласної організації інвалідів Всеукраїнської громадської організації інвалідів «Союз Чорнобиль Україна»