/ /Роман Пахолок: «Чи може хтось уявити Чортків без студентів? Я – не можу. Бо місто стане сумнішим, старшим, сірішим»

21 Лютого 2018, Середа


Фоторепортаж
Групування за кольором. Жовтий у під’їздах Тернополя (фоторепортаж)

Ціни на квартири в новобудовах Тернополя не зросли (інфографіка)

Це цікаво
7 книжкових новинок року

Анонс
Тернополяни познайомляться із секретами сучасного життя у різних країнах

Тернополяни не дарма страйкували під стінами Верховної Ради та Адміністрації Президента

Фільм, який презентували у Тернополі, уже можна подивитися в мережі

Фотофакт Це цікаво
30-метрова кременецька пальма дивує цвітом столичний ботсад (фотофакт)

Це цікаво
21 лютого в історії Тернопільщини

Зловмисники на Тернопільщині взялися за старе

Зоряна Замкова: “Амбіції без таланту – найнебезпечніша річ у світі”

«Ріка любові» отця Василя – книга проповідей, роздумів і наук

Як не потрапити у халепу та довести все до кінця

20 Лютого 2018, Вівторок


Погода
Весь день у Тернополі сніжитиме

За дороги Тернопільщини візьмуться турки?

Відео
Тернополяни думають, що події Майдану можуть повторитися (відео)

Пам’ятаймо: у Небесній Сотні – семеро з Тернопільщини

Тернополяни розповіли про «чорні дні» 2014-го

Тернополянин на Олімпіаді потрапив в десятку

Тернополянка постраждала від «мобільного» шахрайства

Фотофакт
Тернопільська “Красуня дня”

Це цікаво
Тернополяни зможуть познайомитись із науковими винаходами через загадкові квести

Молодіжним ГО Тернопільщини потрібно понад мільйон, а передбачили лише 220 тисяч гривень

Тернопільські легкоатлети привезли із Києва колекцію кубків

Ефективність сервісу «Відкрите місто» можуть оцінити тернополяни

Фотофакт
Байковецька ОТГ матиме вуличні тренажери (фотофакт)

У Тернополі змагатимуться за “Кубок Шухевича”

Село на Тернопільщині сьогодні згадує, як тут на руках несли славетного земляка

Діти з Тернопільщини вперше у 2018 році виїхали оздоровитись

На Тернопільщині в ДТП загинув водій легківки (фото)

У Тернополі півроку навчатимуть соціальному підприємництву

Тернопільські артилеристи здобули бронзу на чемпіонаті з армреслінгу (фото)

Українського Гомера сьогодні згадують у Кременці

Старшокласник розшукав невідомі факти про підпільну друкарню ОУН на Тернопільщині

Фотофакт Це цікаво
Поблизу Шумська з’явився креативний брендовий напис (фотофакт)

Відео
Тернополянам про ранкову молитву нагадують в Instagram (відео)

Фоторепортаж
На вірність українському народу присягнули молоді офіцери поліції Тернопільщини (фото)

Тернополяни мають шанс зазирнути за лаштунки фестивалю «Файне Місто»

Вже відомо, куди за рік лісівники Тернопільщини поділи майже 16 млн грн

Через кременецького олімпійця Міністр влаштує «серйозний розбір польотів»

Анонс
В Тернополі покажуть «Провини наші»

Фоторепортаж
Куди зникли реліквії синагоги у Підгайцях? (фото)

Тернопільський суддя хоче потрапити до Ради Суддів

Унікальний атлас лікарських рослин презентували на Тернопільщині

У Тернополі шукають музикантів для відомого конкурсу

Мільйон на двох – сума застави для підозрюваних у торгівлі людьми

Громада приміського села з Тернопільщини ще вагається, чи вступати їй в ОТГ

Китайцям дадуть 100 га для будівництва сонячної станції за 50 млн євро (Агро-новини)

Фотофакт
Крижана небезпека загрожує й збаражанам (фотофакт)

Кременецький олімпієць нагороджував юних українців

Анонс Це цікаво
Тернополяни шукатимуть містику у місті

Тернополянам стало легше одружитись

Тернополянин таки виступить на олімпіаді в Кореї

Роман Пахолок: «Чи може хтось уявити Чортків без студентів? Я – не можу. Бо місто стане сумнішим, старшим, сірішим»

Мешканці Європи гордяться своїми вишами з давньою і багатою історією. В Україні у тернопільському Чорткові є свій унікальний освітній центр. Вже століття тут навчають учителів. Сьогодні традиції продовжує Чортківський педагогічний коледж імені Олександра Барвінського. Серед майже 800 його студентів понад 130 закінчили школи з відзнакою. Це – кожен шостий.

Директор коледжу Роман Пахолок розповів «Нашому ДНЮ» про те, як створити потужну освітню спільноту в маленькому містечку і як це може змінити життя самого міста.

7

Про перспективу і молодь

– Романе Івановичу, ваш навчальний заклад – серед найстаріших в області. Колись в Чорткові була цісарсько-королівська чоловіча вчительська семінарія. І сьогодні ви навчаєте майбутніх педагогів. Які традиції зберегли і що нового впроваджуєте у підготовці вчителів?

– Дійсно, в Чорткові з 1908 року діяла чоловіча вчительська семінарія з польською мовою навчання. Наш коледж не є прямим наступником цієї семінарії, але те, що у місті вже протягом цілого століття готують учителів, свідчить про наступне: у Чорткові є дух учительства, а добрі традиції навчати когось вчити інших не лише зберігаються, а й розвиваються.

– Випускники вашого коледжу стають студентами найкращих українських вишів. Як вдалося створити у Чорткові потужний освітній центр? І які, на вашу думку, перспективи розвитку освіти в невеликих українських містах? Адже, наприклад, у Франції практично однакова якість навчання як у столиці, так і в провінціях.

– З січня 1940 року в стінах педшколи, потім училища, тепер коледжу готують учителів. Шляхом наполегливої праці, передачі досвіду поколінь, доброго підбору педагогічних кадрів, вступу на навчання розумних, творчих молодих людей і створилася Чортківська учителька школа. У нас справді висока якість навчання і виховання. Ми раді та вдячні водночас, що батьки довіряють нам своїх дітей.

Найплідніша співпраця за останнє десятиріччя в нас склалася з Тернопільським національним педагогічним університетом. У приміщенні коледжу діє Чортківський навчальний центр дистанційних комунікацій Прикарпатського національного університету ім. Стефаника. У нас є зручна, прагматична ступеневість. Наші випускники по обраній спеціальності вступають у виші ΙΙΙ-ΙV рівня акредитації одразу на третій курс для продовження навчання.

Щодо розвитку освіти у провінції – відповім коротко. Думаю, що сумна перспектива саме в невеликих українських міст, якщо в них  не буде ліцеїв, училищ, коледжів, якщо в них не буде ядра, згустку прогресу – нашого студентства, нашої прекрасної молоді.

Чи може хтось уявити Чортків без студентів педагогічного, медичного,  економічного коледжів? Я – не можу.  Бо місто стане сумнішим, старшим, сірішим.

6

Про гарний сюжет і гарний бюджет

– Сьогодні в Україні впроваджують концепцію нової школи, яка потребує і нового вчителя. Як ви її оцінюєте? Якого вчителя сьогодні готує ваш заклад?

– Ви знаєте, на мою думку, концепцію придумати не важко.  Важче її розробити. А ще важче впровадити в життя, реалізувати. Педагогічна нива дуже чутлива до тих, хто її оре, засіває, вирощує врожай, збирає. А ще вона хоче сприятливої «погоди» (політичної, економічної, соціальної, культурної, демографічної).

До 12-річки ставлюся дуже стримано. А сучасного вчителя готуємо так, щоб міг творчо, високопрофесійно реагувати на всі вимоги часу педагогічного сьогодення і на перспективу.

Знайомий кінорежисер якось влучно сказав: для кіно дуже добре, коли є гарний сюжет, але ще краще, коли і гарний бюджет для нього. Так само і з концепцією.

– Недавно у вашому закладі були гості з Франції, які, стоячи, аплодували творчим колективам училища. Чому ви стільки уваги приділяєте культурі? І як це сприяє формуванню особистості студентів?

– Спочатку почну сухо, офіційно: народна художня студентська мішана хорова капела, народний художній жіночий хор «Берегиня», народний художній мішаний хор «Brevis», народний художній хор «Юність», народний художній вокальний ансамбль «Веснянка», народний художній танцювальний ансамбль «Яблуневий цвіт», народний художній духовий оркестр, народна художня студія ужитково-прикладного мистецтва «Соняшник», чоловіча хорова капела, студентський фольклорний гурт «Василько»… І все це під керівництвом талановитих, творчих, досвідчених і молодих керівників у нас співає, грає, танцює, малює, вишиває…. На якому рівні це твориться у нас? Банально, але правдиво і щиро скажу – на високому. Про це – відгуки компетентних культурних діячів, нагороди з міжнародних, всеукраїнських, регіональних, конкурсів, фестивалів.

Чому стільки уваги приділяємо культурі? А чи можна уявити вчителя, вихователя без культури, тобто безкультурного? Ні, це нонсенс. А отже в нас створено добрий ґрунт, середовище, коли молоді люди,  опановуючи професію, збагачують себе культурно. Більше скажу: нам стало «тісно» у Чорткові.

З пропозицією відвідати з концертами сусідні райони я звернувся до голови Тернопільської ОДА Степана Барни. Уважно вислухавши, Степан Степанович відразу зробив зауваження: «А чому лише до сусідів?» – і одразу запропонував зробити концертно-мистецьку акцію з ідеєю єдності, віри у нездоланність, перемогу нашого народу. Так зародився наш обласний мистецький тур під патронатом керівника області. До речі, Степан Степанович теж –  педагог за професією, вихованець сім’ї, де панував дух вчительства – добре розуміє потреби тих, що навчають, і тих, хто навчається.

8

Про доброго вчителя і владу

– Як ви самі формувалися як людина, керівник, педагог? Які уроки життя для вас були найважливішими?

– Я народився справді з любові моїх добрих батьків – мами Катерини і батька Івана. Це вони навчили мене читати, любити рідну землю, мову, пісню,  поважати людей. Мати бачила мене лікарем, батько – священиком, а вийшов – вчитель. Я вдячний за вчителя.

Життя давало багато уроків. Працюючи перші роки у школі, я був дуже вимогливим і строгим. І одного разу на уроці перед опитуванням підійшов до дошки учень (прізвище і  ім’я його я пам’ятаю досі) і каже: «Ставте мені двійку, ніж я маю старатися, мучитися, а потім все одно її одержати».

Ці слова хлопчини мене змінили, дуже, на все життя. Зі всіх якостей найголовніші риси, які мають бути у справжнього вчителя, – це доброта і любов до дітей.

8 травня цього року – рівно 8 років я на посаді директора. Щасливий і гордий, що вдалося багато зробити для розвитку закладу. Щиро дякую педагогічному колективу, працівникам коледжу і особливо студентам за співпрацю, розуміння і підтримку.

– Ми звикли порівнювати себе з мешканцями країн, які вважають розвиненими. Ви жили деякий час у США. Чого, на вашу думку, все-таки не вистачає українцям і українській системі освіти?

– Так, волею долі я декілька років прожив в іншій країні, в іншому суспільстві. Навіть певний час працював в одній з тамтешніх суботніх українських шкіл. Система освіти у США є вузькоспеціалізованою, зі своїми конкретними перевагами  і певними недоліками. В Україні діє добра система освіти. Але її треба виважено інтегрувати в європейську освітню систему. Обов’язково слід враховувати один момент: щоб із сучасним, інтенсивним гойданням колиски не загубити дитину. Іншими словами – зберегти національне педагогічне надбання, що вирізняє нас в добру сторону від педагогіки інших народів. Дуже мудро писав наш Кобзар – і чужому научайтесь, й свого не цурайтесь.

– Наостанок поділіться, як вдається підтримувати заклад у такому гарному стані в наш непростий час? Як будуєте свої стосунки з владою?

– Майже всі, хто приходить у наш заклад, кажуть, що у нас гарно. Можливо це не скромно, але багато змін відбулося саме в останні роки. Засновником і власником коледжу є Тернопільська обласна рада, у галузевому відношенні коледж підпорядкований  управлінню освіти і науки Тернопільської ОДА. В нас  добрі відносини з керівництвом і депутатами облради. Дякуємо за підтримку і розуміння.

За розміром грошових вкладень у галузь освіти нинішній керівник області Степан Барна, на мою думку, позитивно відрізняється від своїх попередників. Відкриття нових шкіл, капітальні ремонти шкільних приміщень, нові дахи, енергозберігаючі вікна, ремонти котелень, сучасне обладнання  для навчальних кабінетів, комп’ютерні класи – далеко не повний перелік добрих і потрібних справ, які справді робляться у шкільництві Тернопілля. Хотілося б попросити від майже тисячного колективу працівників і студентів нашого коледжу сприяння у виділенні коштів для перекриття шатровим дахом приміщення студентського гуртожитку. Від такої співпраці лише виграє справа навчання, виховання дітей, молодої України.

Ірина Матуш

208

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Comment (1)
  1. точно не знаю як ран1ше. але я там вчилась з 1964 року. Я вже немолода людина. котра живе в столиц1, 1 може пор1внювати багато дечого. Хочу сказати. що у т1 роки педколектив був наст1льки погано п1дготовлений. що я коли прийшла п1сля свое1 школи. де були дуже квал1ф1кован1 вчител1. просто не могла зрозум1ти про що йде мова. бо в них нав1ть не було словникового запасу. щоб пояснити матер1ал. Багато викладач1в були чисто випадковими людьми – ж1нками тамошн1х в1йськових, котр1 майже щороку пере1жджали з м1сця на м1сце 1 не були п1дготовлен1. щоб вчити педагог1в початково1 школи. Тепер я розум1ю, яка то була масова тупизна. Як тепер – не знаю. Хоча. розмовляючи з деякими прац1вниками осв1ти. пересв1дчуешся. що недалеко в1д1йшли.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора