/ /Тернополянка відверто розповіла про життя в Португалії та відносини з відомою свекрухою

18 Листопада 2017, Субота


Погода
Погода у Тернополі 19 листопада

Ланівчани скаржаться на хамство та зухвалість у місцевій аптеці

Тернопільщина: на ремонт доріг заробили 73 млн грн, але цього замало

Поліція попереджає тернополян про небезпечну жувальну суміш

На Тернопільщині чоловік помер через власну необачність

Не вірити сумнівним пропозиціям просять жителів Тернопільщини

Картка тернополянина відтепер стане у пригоді в громадському транспорті

Жителі “Сонячного” нарешті дочекалися (фото)

Фотофакт
У Кременці креативна реклама – догори дригом (фотофакт)

Як завжди прекрасний Тернопіль (фото)

У Кременці зніматимуть продовження фільму «Червоний»

Стартапом тернополянина зацікавились  інвестори з Європи та Америки

В Україні вирощують ягоди, від яких молодіють жінки (Агро-новини)

Фоторепортаж
Єдиний в Україні Меморіал пам’яті жертвам псевдособору 1946 року відкрили на Тернопільщині (фоторепортаж)

Годинник на ратуші у старовинному місті на Тернопільщині  ось-ось запрацює (фото)

Ремонт дороги Порохова – Космирин на етапі завершення

Відео
Компанія “Агропродсервіс” привітала працівників сільського господарства із професійним святом (відео)

З Тернополя до польського кордону – європейськими дорогами

Фоторепортаж
Чотири квітки на тернопільських кахлях (фоторепортаж)

Це цікаво
Лідія Чайковська: «Найбільше бояться медичної реформи – лікарі»

Тернопільщина: за які гроші відповідальні роботодавці?

Це цікаво
18 листопада в історії Тернопільщини

У Тернополі побили дівчину?

Фотофакт
Шокуючі світлини Бережанської міської ради (фотофакт)

У Збаражі знову “політичний” скандал

На Тернопільщині ледь не згорів гараж

17 Листопада 2017, П’ятниця


Погода
Іній на деревах — незабаром буде мороз

Оригінальна пропозиція поступила від мера Чорткова

У Бережанах хочуть за оренду деяких установ лише 1 грн

Тернополянкам на замітку: як схуднути за допомогою зумби

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних?

Тернополяни більше не побачать нових копійок?

Тернополянам на замітку: безвіз буде контрольованим і платним?

За несплату аліментів тернополян можуть змусити відпрацьовувати

Фотофакт
У Тернополі з’явився інопланетянин? (фотофакт)

Як підлікуватися в санаторії абсолютно безкоштовно?

Скільки вихідних матимуть тернополяни на новорічні та різдвяні свята?

Для зручності тернопільських рибалок розробили інтерактивну карту заборонених для ловлі місць

В Україні вирощують чорний часник (Агро-новини)

Фотофакт
Тернополяни продовжують вести себе, як мудаки (фотофакт)

На Тернопільщині дітей-сиріт на свята запрошують у сім’ї

У Тернополі – майже 30 ДТП з дітьми

На Тернопільщині виявили два випадки спалаху африканської чуми свиней

Фоторепортаж
На Тернопільщині лемки збирають родинне дерево (фото)

Тернополянам на замітку: бензин подорожчає до Нового року

Чи встигне Степан Барна виконати свою обіцянку?

Це цікаво
17 листопада в історії Тернопільщини

На Тернопільщині віднайшли аномальну зону

Дітям із Тернопільщини буде чим зайнятися у вільний час

Плантацію дугласії виростили на Тернопільщині

Хто виборов першість у обласному чемпіонаті на Тернопільщині?

Тернополянка відверто розповіла про життя в Португалії та відносини з відомою свекрухою

Колишня тернополянка Руслана Веніславська уже 16 років живе в Португалії, її чоловік Юрій — 18-ть, а їхній 18-річний син Віталій у далекій країні з трирічного віку.

Переглядаючи їхні родинні фото в соцмережі, зрозуміла, наскільки вони сумують за рідними в Україні. «Моя улюблена свекруха!» — з гордістю підписала пані Руслана один із фотоальбомів. Свекруха й справді чудова — талановита акторка Тернопільського обласного драматичного театру Марія Гонта. Відомим у Тернополі був і свекор — покійний актор Микола Веніславський. Акторське подружжя виростило двох синів, та одна родинна гілка, вочевидь, назавжди «прищепилась» у Португалії. Днями «НОВІЙ…» вдалося поспілкуватися з Русланою Веніславською.

— Пані Руслано, чому ваша сім’я виїхала до Португалії?

— Наприкінці 90-их в Україні було скрутно, тому чоловік подався до Португалії. Коли синові було півтора року, я теж поїхала за кордон. Там красива природа, вражаюча архітектура, можливість заробити, але я щодня тужила за сином, тому невдовзі забрала його до себе. Ми планували, що до шкільного віку побуде з нами, але рік за роком, і нині він — випускник португальської школи, мріє вступити до військової академії в Португалії. Війна на Донбасі позначилася на його життєвому виборі — хоче служити у військах НАТО, щоб впливати на ситуацію в світі.

— На яку роботу вам вдалося влаштуватися в чужій країні?

— На початках чоловік працював на будівництві, я — на фабриці, потім прибирала, але  після кризи 2008-го чоловік залишився без роботи і ми зареєстрували свою фірму з вантажних перевезень. Маємо фуру, чоловік курсує країнами Європи, я ж веду адміністративну роботу, для цього мені довелося навчатися і скласти іспит з курсу управління. Мешкаємо на околиці міста Авейро.

— В Україні ви викладали в музичній школі. Не шкодуєте, що нині цим не займаєтесь?

— Музичний талант не закопую: співаю в церковному хорі, виступаю у складі тріо українок. Незабутнім був виступ тріо в супроводі оркестру музикантів-магістрів, які повинні були швидко «зловити» мелодію й акомпанувати нам. Ми тоді виконували пісню «Гуцулка Ксеня». Мій син теж має чудовий слух, хоча ніколи не займався музикою. Талант нашої бабусі-акторки передався й онучці Мар’яні Веніславській, що мешкає в Тернополі і професійно займається музикою. Марії Євгенівні цьогоріч виповниться 80 років. Її самовідданість і щира любов до акторської діяльності яскраво демонструють, що театр для неї — понад життя. Нині у неї троє онуків, четверо правнуків. «Вірте у краще!» — завжди підтримує нас. В Україні залишилися й мої батьки — ми з сестрою, яка теж переїхала до Португалії, безмежно сумуємо за ними.

Пані Руслана з чоловіком та сином.

— Ваш син Віталик більше українець чи все-таки португалець?

— Віталик знає українську, бо вдома спілкуємося лише рідною мовою, цікавиться історією України, нинішніми подіями на Батьківщині, вивчає свій родовід. А українець він чи португалець? Нехай сам скаже…

Віталій: — Україна — це країна, де я народився, де мої рідні, а сьогодення і майбутнє пов’язані з Португалією. Щороку літаю в Україну до рідних, маю там друзів.

— Що тобі подобається в Україні, а що вражає?

— Українці щирі та доброзичливі, молодь — сучасна і цілеспрямована. А вражає те, що, скажімо, в аеропорту, коли поскаржитись, що тобі розбили валізу, то замість того, щоб вибачитися і вирішити проблему, яку мені «організували» вантажники аеропорту, отримаєш хамську відповідь.

— Пані Руслано, чи в усіх сім’ях наших емігрантів діти розмовляють українською?

— Іноді зустрічаюся з українськими сім’ями, де діти не розуміють української мови, бо вдома спілкуються португальською. Навіть священик в українській церкві іноді сповідає їх португальською. Віталик не має права забути українську мову — це наш неписаний сімейний закон.

— Розкажіть, чи легко вести власний бізнес у Португалії? Чи не «придушують» податки?

— Якщо в Португалії вести бізнес чесно, то не виникає проблем. Хоча там теж суттєві податки. Якби ми працювали лише в межах країни, було б важче, відтак заробляємо на закордонних перевезеннях. У нашому бізнесі чималий грошовий обіг, значна частина грошей іде на розвиток, адже, скажімо, незначний ремонт фури обходиться у кілька тисяч євро. Від податкової інспекції не варто нічого приховувати. Якось я забула внести у відомість маленький маршрут і не заплатила 18 євро податку, то через рік отримала майже 900 євро штрафу. А нещодавно, керуючи автомобілем, отримала на мобільний телефон дуже важливий дзвінок і змушена була відповісти. Відразу мене наздогнала поліція і мені довелося заплатити 120 євро штрафу. Але, на мій погляд, це правильно: закон один для всіх.

Марія Гонта — гордість усієї родини.

— Чи почуваються португальці захищеними? Чи чесні там суди?

— Мій чоловік судився з роботодавцем через невиплату зарплатні. Суд виграв, роботодавець мав повернути йому 7,5 тисячі євро, але донині не віддав. Суди приймають справедливі рішення, але потім буває затягування виконання рішень через жахливу бюрократію. Моя знайома теж судилася із роботодавцем, виграла суд, але нічого не отримала, бо усе його майно записане на дружину і сина. Але там усе-таки працюють над подоланням бюрократії. Наприклад, якщо раніше я ходила до школи по довідку щодо витрат сином коштів на обіди для отримання субсидії, то тепер усе миттєво передають через інтернет.

— У Португалії теж існують субсидії?

— Держава надає соціальну пільгу тільки на харчування і оплату підручників для дітей у школах і садочках, а за комунальні послуги платимо за повною вартістю. Якщо торік за обід син платив 1,46 євро, то цьогоріч у зв’язку із деяким зменшенням наших доходів йому зменшили ціну до 73 центів. Діти із незаможних сімей харчуються безкоштовно. Мінімальна зарплата в Португалії складає 650 євро, деякі пенсіонери отримують лише 400-500 євро — ледве виживають. Але й чиновники там не розкошують, мешкають у простих будинках, а не в палацах.

— Ви вболівали за Євромайдан, а нині — за події на Донбасі?

— Під час Майдану я прокидалася ночами з почуттям провини, що сплю в теплому ліжку, в мирній країні, а мої співвітчизники, особливо молодь, ночує на асфальті і відстоює права українців, у тому числі й моїх батьків. Ми дивилися прямі трансляції, коли почалися розстріли, щовечора бігли до церкви, відправляли молебні в центрі міста Порту, аби донести до світу наш заклик про допомогу. Важко було довести байдужим португальцям, що Росія напала на Україну, але нас почули. Ми проводили концерти для збору коштів українським захисникам. Пригадую, співала з нашим тріо Шевченкову «По діброві вітер виє…» і після слів «якби знала, що загине — була б не пустила» розплакалася на сцені… А після концерту моя похресниця з Тернополя зателефонувала і сказала, що на війні загинув її хлопець… Наші емігранти організували збір підписів, аби Португалія приймала на лікування українських бійців. Португальський уряд розглядав наше питання більше року і парламент таки дозволив. Нині у військовому госпіталі на реабілітації перебувають двоє українських героїв. На чужині найбільше болить серце саме через війну і через те, що самотніми залишилися вдома наші батьки…

530

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора