/ /Підсвідомі страхи тернополянки

20 Вересня 2018, Четвер


Відео
Над Кременцем пролетіло 13 військових вертольотів… (відео)

У Тернополі групи продовженого дня будуть безкоштовними

«Файне Місто» може отримати «Оскар»

Фотофакт
На Шумщині досі б’ють рекорди: знайшли вже 350 артилерійських снарядів (фотофакт)

Терміново
Центральні вулиці Тернополя перекриють після обіду

Фотофакт Це цікаво
Одне із найдивніших імен України належить тернополянину (фотофакт)

Фотофакт
У Кременці знову понищили знаки (фотофакт)

Звання «Найкращий юний автор України» отримала тернополянка

На Тернопільщині судитимуть лісників

Фотофакт
Тернополянин просить патрульну поліцію відреагувати на порушення (фотофакт)

Засудили тернополянина, який збрехав правоохоронцям

На Тернопільщині студенти збирали сміття біля річок (фотофакт)

Тернополяни не зможуть отримати спадщину?

Це цікаво
20 вересня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині не забувають про військових

На Тернопільщині школярі мають сучасний спортивний майданчик (фото)

Християнська молодь показала як вміє відпочивати (фото)

ФК «Кристал» розгромив футбольну команду з Вишнівця

19 Вересня 2018, Середа


Погода
Тернополянам обіцяють ще кілька теплих деньків

Фоторепортаж
Тернопільських військовиків розважав відомий український гурт (фоторепортаж)

З новими паспортами Грузія для тернополян стане ще ближчою

Фоторепортаж
Тернопільські артилеристи отримали чудовий подарунок (фоторепортаж)

Громади Тернопільщини отримають додаткові кошти

Тернопільщина має високий показник у рейтингу захворюваності на кір

Тернополянам хочуть підвищити тариф на проїзд у тролейбусах

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Фотофакт
Спортивний майданчик у Тернополі чепурять напередодні відкриття

Що робить у США керівник ОТГ з Тернопільщини?

Пасічники Тернопілля придбали медичне обладнання для дитячої лікарні

Школярі зі всієї України відвідали підприємство на Тернопільщині

Терміново
Серед білого дня на Тернопільщині побили журналіста (оновлено)

Україну чекає рекордний врожай сорго (Агро-новини)

На Тернопільщині чоловік постраждав через власну думку

На Тернопільщині зловили браконьєрів на гарячому

Терміново Фоторепортаж
У Тернополі викрили дев’ять підпільних закладів 

Анонс
Книжкову колекцію мистецького подружжя представлять у Тернополі

Фоторепортаж
Старшокласники на Тернопільщині змагались за Кубок з пейнтболу (фоторепортаж)

Тернопільські пенсіонери можуть отримати електронне пенсійне посвідчення

Тернопільські лікарі отримали відзнаки за порятунок на Сході

Фоторепортаж
Керівник Укравтодору проінспектував дороги Тернопільщини

У мережі Facebook нові правила

У тернопільський університет навідався іноземний науковець

Фотофакт
Сміттєзвалище у центрі міста ліквідовано (фотофакт)

На Чортківщині раніше судимого крадія взято під варту

Чоловіків з марихуаною піймали на березі Тернопільського ставу

Тернополяни залишились без товару і без грошей

На Борщівщині син обкрадає власну матір

На Тернопільщині є ризик повернення малярії

Фотофакт
На Тернопільщині учні безкоштовно отримали нове обладнання (фотофакт)

Фотофакт
На «Стіні плачу» у Теребовлі – Дерево життя (фотофакт)

Шахрайку-ясновидицю оголосили в державний розшук (фото)

Відео
Сергій Притула перетворився у народного депутата Дмитра Добкіна (фото, відео)

В юності хотіла сховатися між однокласниками, щоб ніхто не чіпав. Тиха сіра мишка, а зріст – 180 сантиметрів. Мене було видно, але не чути. Згинала плечі, незграбна, руки-ноги довгі. Обзивали страусом, жирафою, дилдою. Ті комплекси рухали мене вперед усе життя.

Хочу, щоб діти знали: люблю їх, навіть коли кричу.

Зміни зовнішні стаються після внутрішніх. Роками не носила підборів. Зараз – 10-сантиметрові. Збільшувалися разом з упевненістю в собі. Почала студенткою з танкетки. Потім – каблучок на 3 сантиметри, 4. Рідним не подобалося. Але мені стало комфортно бути на виду, пише pro.te.

20 років не можу завершити автобіографічний роман. Почала в 11-му класі. Назва – “Райська пташка”. Придумала легенду про кольорових і сірих птахів. Перші – співають, творять, приносять на землю добро. Другі – все знищують. Кольорові гинуть після того, як щось створюють. Але не зупиняються. Почала історію 5-річної дівчинки. Дописала до шкільного віку.

Маю відразу до тих, хто п’є, курить і матюкається.

У шостому класі однокласниці не говорили зі мною, бо не маю батька. Жіноча дружба потім важко давалася – не могла довіритися й відкритися. Пробачила. Але в мені досі живе та дитина в розпачі.

З дитинства налаштовувала себе: маю все вміти, все могти. Бо не було на кого покластися, крім мами. І бачила, як їй важко.

Вразливість – від незнання себе.

До 30 років боялася темряви. Змалку уявляла, що з неї щось виповзе або нападе. Тато міг захистити, але його не було. Після народження дітей відпустило. Плаче – маю підійти. Коли відповідаєш за чиєсь життя, своє не таке важливе.

У кожному знаходжу щось добре. Хам, але котиків любить, за собачкою доглядає. Не виправдовую тільки вбивць і злодіїв.

У 3-річного сина після щеплення Манту почалися напади астми. Кашляв, не міг дихати. Його забирають у реанімацію, колють і роблять щось. Не знаєш, треба це чи ні. Залишається стояти під дверима, слухати його плач, плакати самій і молитися. Через це не хотіла б немічної старості.

У мами й чоловіка все мусить бути логічним. Не розуміють, яка вигода зустрічатися з дітьми і читати їм казку. Навчилася казати: це мені важливо. І крапка.

Найгірше для подружжя – байдужість. Важливо бачити бажання в очах коханої людини. Коли обоє змінюються і ростуть, є чим захоплюватись і 10, і 20 років.

Навколо нас багато щастя, тільки ми чомусь наче запрограмовані бачити негаразди. Ще гірше – шукати їх або створювати.

6-річною поцупила в гостях марку. Родич служив у Німеччині, присилав листи і листівки. Хотіла нишком повернути, але час минув. Мене це гризло багато років. Якось на родинних посиденьках розповіла про марку. Була вже заміжня. Усі посміялися.

Не буває випадковостей. Навколо – підказки. Намагаюся чути їх.

Якщо важко, рахую кроки. Іду, вітер в лице, я з торбами, вже не можу, падаю. Раз, два, три. Колись же дійду. Так і у справах. Тяжко – перераховую, що ще треба зробити. Воно помаленьку зсунеться.

Де, як і за що жити – вирішує чоловік.

На першу зарплату купила дорогу косметику.

Нас виховували так: усе спільне і всім до всього є справа. Інші краще знають, як тобі треба. До 11-го класу не їздила нікуди. До лікаря ходила з мамою за ручку. Спала то з бабусею, то з мамою. Своєї думки не мала. Дітям ми виділили по окремій кімнаті. Близьким нагадую стукати до них. Це – їхня територія.

Чоловік з однією жінкою може почуватися ніким. А інша так його підніме, що з нею він – орел. Решта – нюанси.

У паспорті записано, що народилася у селі, де і ногою не була. Там півроку до мого народження працювала мама. Цікаво туди поїхати. Постійно з цим стикаюся, коли оформлюю документи.

Жінка зваблює, коли є собою.

Мені комфортно в моєму віці, бо майже все у собі приймаю.

Рахую гроші. Але як щось треба, купую і не шкодую. Постійно економити – програмувати себе на злидні.

Плач – не слабкість. Усе в собі тримати не можна.

Змінила до десятка робіт. Якщо не бачу, куди рухатися далі, пишу заяву.

Емоції, які в житті стримую, висловлюю у фламенко. Підборами вистукую все, що наболіло. Або велику радість.

Кожна людина у житті для чогось нам є. Добра – допомагає. Погана – відтінює те добро.

Маємо традицію – піца по суботах. Готую вечорами. До першої ночі можу бути на кухні.

Багато чоловіків не можуть розділити, хто важливіший – мати чи дружина. Це залежить від того, чи була у матері мудрість відійти на друге місце. Синові 12, а я вже переживаю, чи матиму таку мудрість.

Ірина МАЦКО. Народилася 21 травня 1978 року у селі Кошляки Підволочиського району на Тернопільщині. Батько – музикант, мати – вихователька, за освітою фізик-математик. До 6 років жила у селі Петриків під Тернополем у батьків тата. Коли було 10, батьки розлучилися. Переїхала з матір’ю у село Великий Ходачків Козівського району. ”Тата не вистачає досі. З новою сім’єю живе за кордоном. Спілкуємося скайпом”. Закінчила Тернопільську академію народного господарства і ­Львівську академію друкарства імені Івана Федорова за фахом ”графіка”. ”У 24 народила донечку. Рік приводила себе в порядок, бо набрала 20 кілограмів”. Казки пише з 2007-го. Видала 19 книжок і шість альбомів. 2007‑го започаткувала видавництво ”ІрМа”, яке працювало три роки. Була головним редактором тернопільського відділення видавництва ”Нова дитяча література”. Шість років працювала у видавництві ”Лібра Терра”: худож­ником-ілюстратором, версталь­ницею, художнім редактором. 2011-го організувала літературний дитячий фестиваль ”Дивокрай”. ”Після нього запросили на роботу в бібліотеку. Працювала у трьох”. Авторка книжки-велетня ”Казки із Дивокраю”, яку зробили в центральній дитячій бібліотеці Тернополя. У розвороті має 1,8 метра на метр. Занесена у Книгу рекордів України. Керівник креативної студії ”ІРИска”. Альбом ”Книга мого роду” розійшовся накладом 60 тисяч примірників. Торік його видали в Польщі. Танцює фламенко. Чоловік Ігор – менеджер у торгівлі. Виховують дітей – 14-річну Настю і 12-річного Дмитра. Любить вареники. ”Їм, доки не побачу дна в тарілці. Тому ліплю не часто, раз на місяць”

Автор: Наталія ЛАЗУКА, фото: Володимир ЯВНИЧ

63

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора