/ /Підсвідомі страхи тернополянки

12 Грудня 2017, Вівторок


Це цікаво
Ретро-світлини поштівок із Теребовлі

Анонс
Жителів Тернопільщини запрошують на концерт хорової духовної музики

11 Грудня 2017, Понеділок


Погода
З Парамона земля кам’яніє, річка холоне

Вчора у Тернополі трапилося аж 5 аварій

Фотофакт Погода
Зима по-тернопільськи: замість дороги – ріки (фотофакт)

Фоторепортаж Це цікаво
Комплексний палац на Тернопільщині (фоторепортаж)

У Тернополі побільшало вживаних тролейбусів

Неповнолітній з Тернопільщини, якого обвинувачують у вбивстві випускниці, виявляється, вже порушував закон

У Тернополі BMW X5 в’їхав у Daewoo: двоє постраждалих

Фотофакт
Тернопільські «красуні дня»

Чи роблять збитки тернополяни у день Андрія?

Андрій Грицишин: «Чому влада разом із екс-регіоналами усунули Єгора Соболєва з посади голови Антикорупційного комітету»

Депутати Тернопільської обласної ради тепер мають… право (фото)

Кінопрорив відбудеться у Тернополі уже в цю неділю

Один із тернопільських університетів показав закулісся (фото)

На що Тернопільщина витрачатиме гроші, вирішуватимуть усі разом

Тернополяни після школи вмітимуть управляти фінансами

У Кременці презентували книгу вартістю 1200 грн (фото)

Із фестивалю поблизу Тернополя відправлятимуть листи в ексклюзивних конвертах (фото)

У Тернополі згадали про військових та волонтерів

Відео
Нардеп із Тернопільщини Олег Барна побив жінку (відео)

У Тернополі збили пішохода

Туристам стане легше  мандрувати дорогою Тернопіль-Умань

За переїзд у село платитимуть чималі гроші  (Агро-новини)

Анонс
У Тернополі планують відкрити новий нічний клуб?

Відомий тернопільський фестиваль «Файне місто» відзначили

Тернополяни можуть обрати найбезпечніший автомобіль

Фоторепортаж
Чотири дерев’яні квітки тернопільських дверей (фоторепортаж)

Тернополянин присвятив заплив в “моржатнику” підтримці протестувальників у місті

Втрата у просторі, тунельний зір, дезорієнтація – тернополяни «п’яніли» без алкоголю

Українсько-польський дует тернопільських студентів переміг на Всеукраїнському фестивалі

Тернополянам на замітку: як боротися із «хандрою» взимку

Яка ціна престижу ОТГ?

Фотофакт
На тернополян уже незабаром чекатиме новорічна казка (фотофакт)

Це цікаво
Відома голлівудська акторка – родом із Тернопільщини

Фотофакт
У центрі Збаража з’явилися веселі олені (фото)

У Тернополі п’яний водій вилаявся на патрульних

У Кременці проведуть кастинг для зйомок фільму «Червоний. Без лінії фронту»

Тернополянам на замітку: курс валют знизився

Анонс
Тернополянам розкажуть про Перу і ще 43 країни

Отакої: підприємці Тернопільщини нарікають, але мільйони платять

Це цікаво
Тернополяни уже скоро зможуть відвідати унікальний музей

Тернопільська дамба знову на ремонті

Фотофакт
Не дати загинути сімейству лебедів просять ланівчан (фото)

Це цікаво
11 грудня в історії Тернопільщини

Жителям Тернопільщини розповіли, які злочини найважче розкрити

У архіві на Тернопільщині свіжі поповнення

Даринка Панасюк знову виборола першість

Бережанські учні займаються благочинністю (фото)

10 Грудня 2017, Неділя


Погода
Якщо 11 грудня день теплий — на холодне літо

«Вони жерли той поп-корн навіть в момент, коли капелан читав останню молитву над 200-м»

Тернополяни мають рік, щоб придбати електромобілі дешевше

В юності хотіла сховатися між однокласниками, щоб ніхто не чіпав. Тиха сіра мишка, а зріст – 180 сантиметрів. Мене було видно, але не чути. Згинала плечі, незграбна, руки-ноги довгі. Обзивали страусом, жирафою, дилдою. Ті комплекси рухали мене вперед усе життя.

Хочу, щоб діти знали: люблю їх, навіть коли кричу.

Зміни зовнішні стаються після внутрішніх. Роками не носила підборів. Зараз – 10-сантиметрові. Збільшувалися разом з упевненістю в собі. Почала студенткою з танкетки. Потім – каблучок на 3 сантиметри, 4. Рідним не подобалося. Але мені стало комфортно бути на виду, пише pro.te.

20 років не можу завершити автобіографічний роман. Почала в 11-му класі. Назва – “Райська пташка”. Придумала легенду про кольорових і сірих птахів. Перші – співають, творять, приносять на землю добро. Другі – все знищують. Кольорові гинуть після того, як щось створюють. Але не зупиняються. Почала історію 5-річної дівчинки. Дописала до шкільного віку.

Маю відразу до тих, хто п’є, курить і матюкається.

У шостому класі однокласниці не говорили зі мною, бо не маю батька. Жіноча дружба потім важко давалася – не могла довіритися й відкритися. Пробачила. Але в мені досі живе та дитина в розпачі.

З дитинства налаштовувала себе: маю все вміти, все могти. Бо не було на кого покластися, крім мами. І бачила, як їй важко.

Вразливість – від незнання себе.

До 30 років боялася темряви. Змалку уявляла, що з неї щось виповзе або нападе. Тато міг захистити, але його не було. Після народження дітей відпустило. Плаче – маю підійти. Коли відповідаєш за чиєсь життя, своє не таке важливе.

У кожному знаходжу щось добре. Хам, але котиків любить, за собачкою доглядає. Не виправдовую тільки вбивць і злодіїв.

У 3-річного сина після щеплення Манту почалися напади астми. Кашляв, не міг дихати. Його забирають у реанімацію, колють і роблять щось. Не знаєш, треба це чи ні. Залишається стояти під дверима, слухати його плач, плакати самій і молитися. Через це не хотіла б немічної старості.

У мами й чоловіка все мусить бути логічним. Не розуміють, яка вигода зустрічатися з дітьми і читати їм казку. Навчилася казати: це мені важливо. І крапка.

Найгірше для подружжя – байдужість. Важливо бачити бажання в очах коханої людини. Коли обоє змінюються і ростуть, є чим захоплюватись і 10, і 20 років.

Навколо нас багато щастя, тільки ми чомусь наче запрограмовані бачити негаразди. Ще гірше – шукати їх або створювати.

6-річною поцупила в гостях марку. Родич служив у Німеччині, присилав листи і листівки. Хотіла нишком повернути, але час минув. Мене це гризло багато років. Якось на родинних посиденьках розповіла про марку. Була вже заміжня. Усі посміялися.

Не буває випадковостей. Навколо – підказки. Намагаюся чути їх.

Якщо важко, рахую кроки. Іду, вітер в лице, я з торбами, вже не можу, падаю. Раз, два, три. Колись же дійду. Так і у справах. Тяжко – перераховую, що ще треба зробити. Воно помаленьку зсунеться.

Де, як і за що жити – вирішує чоловік.

На першу зарплату купила дорогу косметику.

Нас виховували так: усе спільне і всім до всього є справа. Інші краще знають, як тобі треба. До 11-го класу не їздила нікуди. До лікаря ходила з мамою за ручку. Спала то з бабусею, то з мамою. Своєї думки не мала. Дітям ми виділили по окремій кімнаті. Близьким нагадую стукати до них. Це – їхня територія.

Чоловік з однією жінкою може почуватися ніким. А інша так його підніме, що з нею він – орел. Решта – нюанси.

У паспорті записано, що народилася у селі, де і ногою не була. Там півроку до мого народження працювала мама. Цікаво туди поїхати. Постійно з цим стикаюся, коли оформлюю документи.

Жінка зваблює, коли є собою.

Мені комфортно в моєму віці, бо майже все у собі приймаю.

Рахую гроші. Але як щось треба, купую і не шкодую. Постійно економити – програмувати себе на злидні.

Плач – не слабкість. Усе в собі тримати не можна.

Змінила до десятка робіт. Якщо не бачу, куди рухатися далі, пишу заяву.

Емоції, які в житті стримую, висловлюю у фламенко. Підборами вистукую все, що наболіло. Або велику радість.

Кожна людина у житті для чогось нам є. Добра – допомагає. Погана – відтінює те добро.

Маємо традицію – піца по суботах. Готую вечорами. До першої ночі можу бути на кухні.

Багато чоловіків не можуть розділити, хто важливіший – мати чи дружина. Це залежить від того, чи була у матері мудрість відійти на друге місце. Синові 12, а я вже переживаю, чи матиму таку мудрість.

Ірина МАЦКО. Народилася 21 травня 1978 року у селі Кошляки Підволочиського району на Тернопільщині. Батько – музикант, мати – вихователька, за освітою фізик-математик. До 6 років жила у селі Петриків під Тернополем у батьків тата. Коли було 10, батьки розлучилися. Переїхала з матір’ю у село Великий Ходачків Козівського району. ”Тата не вистачає досі. З новою сім’єю живе за кордоном. Спілкуємося скайпом”. Закінчила Тернопільську академію народного господарства і ­Львівську академію друкарства імені Івана Федорова за фахом ”графіка”. ”У 24 народила донечку. Рік приводила себе в порядок, бо набрала 20 кілограмів”. Казки пише з 2007-го. Видала 19 книжок і шість альбомів. 2007‑го започаткувала видавництво ”ІрМа”, яке працювало три роки. Була головним редактором тернопільського відділення видавництва ”Нова дитяча література”. Шість років працювала у видавництві ”Лібра Терра”: худож­ником-ілюстратором, версталь­ницею, художнім редактором. 2011-го організувала літературний дитячий фестиваль ”Дивокрай”. ”Після нього запросили на роботу в бібліотеку. Працювала у трьох”. Авторка книжки-велетня ”Казки із Дивокраю”, яку зробили в центральній дитячій бібліотеці Тернополя. У розвороті має 1,8 метра на метр. Занесена у Книгу рекордів України. Керівник креативної студії ”ІРИска”. Альбом ”Книга мого роду” розійшовся накладом 60 тисяч примірників. Торік його видали в Польщі. Танцює фламенко. Чоловік Ігор – менеджер у торгівлі. Виховують дітей – 14-річну Настю і 12-річного Дмитра. Любить вареники. ”Їм, доки не побачу дна в тарілці. Тому ліплю не часто, раз на місяць”

Автор: Наталія ЛАЗУКА, фото: Володимир ЯВНИЧ

63

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора