/ /Підсвідомі страхи тернополянки

19 Жовтня 2017, Четвер


Під Тернополем грузин на зупинці громадського транспорту «вихвалявся» вибухівкою (фото)

Це цікаво
19 жовтня в історії Тернопільщини

На Зборівщині провели чергову аферу

На Тернопільщині знову пожежа

Бережанська футбольна команда повернулася із поразкою

Зборівська ТВК затвердила текст виборчих бюлетенів з порушенням термінів

18 Жовтня 2017, Середа


Погода
Одягай теплу сукню з дня Хоми

Тернополяни зможуть знайти більше у відкритих даних

Тернополянин розповів, що насправді коїться під Верховною Радою (фото, відео)  

За останні 2 роки майже півсотні жителів Тернопільщини були рабами

Олександр Остапчук: «До ювілею школи ми готуємо унікальний номер» (фото)

«Наукові пікніки» у Кременці: вражаючі експерименти і смачна каша (фото)

Це цікаво
Тернопіль має на кого рівнятися

У центрі Тернополя – ДТП (фото)

Тернопільський «Красунчик дня»

Відео Це цікаво
Тернополяни не хочуть аеропорту (відео)

На Тернопільщині знову карантин і поповнення у ставках

Фотофакт
У центрі Тернополя знову обмежили рух кулями (фотофакт)

У тернопільській школі діти в небезпеці? (фото)

Фоторепортаж
Чотири деталі старих тернопільських дверей (фото)

Тернополяни зможуть їхати у Європу простішим шляхом

Тернопільський «Укртелеком» здає в оренду приміщення (фото)

Унікальні споруди Тернопільщини (фото)

У Тернополі продали землі на 8.6 млн грн

Фоторепортаж
В центрі Тернополя затори: містом рухається колона людей із парасолями (фото)

А хто це умудрився збирати два урожаї на рік? (Агро-новини)

На «Сонячному» у Тернополі горіла квартира

Це цікаво
Тернополяни показали, який хочуть аеропорт (фото)

На Кременеччині на місці озера зроблять мототрек? (фото)

Анонс
В Тернополі презентують «#епістолярніхроніки»

Фотофакт
У Тернополі нарешті правильно вирубують дерева (фото)

Тернопіль визнали комфортним, «прозорим» та «легким»

За оренду землі у Тернополі заборгували 21 млн грн

Це цікаво
Маленький тернополянин врятував квартиру від пограбування

Косметолог з Тернополя радить, що варто їсти і як доглядати за шкірою восени

Ще один корівник відновила компанія «Агропродсервіс»

Куди «йдуть» кошти бюджету Тернополя?

Анонс Це цікаво
Тернополян навчать «photoshopити»

Фотофакт
Прохання тернополян почули (фото)

Питання про виділення землі учасникам АТО у Тернополі розглянуть на наступній сесії міської ради

Фоторепортаж
Тернополянка розповіла про свою подорож до Польщі (фото)

Цьогоріч роботодавці Тернопільщини пропонували роботу більше 30 тисячам працівників

«Громадський бюджет» у Тернополі прирівнюють до фарсу

Спроба №10: забрати мандати в «опальних» тернопільських депутатів не змогли

Під Тернополем на горищі будинку знайшли гніздо шершнів

Анонс
Тернополян запрошують на один з найкращих фільмів про УПА

У Тернополі тривають розбірки: прийняли присягу двоє нових членів ТВК

Відео Фоторепортаж Це цікаво
Папа Римський Франциск благословив корони для ікони Зарваницької Богородиці (фото, відео)

Тернополяни дві доби будуть без води

Це цікаво
18 жовтня в історії Тернопільщини

Крадіжка у колі сім’ї на Тернопільщині

На Підгаєччині горів трактор

В юності хотіла сховатися між однокласниками, щоб ніхто не чіпав. Тиха сіра мишка, а зріст – 180 сантиметрів. Мене було видно, але не чути. Згинала плечі, незграбна, руки-ноги довгі. Обзивали страусом, жирафою, дилдою. Ті комплекси рухали мене вперед усе життя.

Хочу, щоб діти знали: люблю їх, навіть коли кричу.

Зміни зовнішні стаються після внутрішніх. Роками не носила підборів. Зараз – 10-сантиметрові. Збільшувалися разом з упевненістю в собі. Почала студенткою з танкетки. Потім – каблучок на 3 сантиметри, 4. Рідним не подобалося. Але мені стало комфортно бути на виду, пише pro.te.

20 років не можу завершити автобіографічний роман. Почала в 11-му класі. Назва – “Райська пташка”. Придумала легенду про кольорових і сірих птахів. Перші – співають, творять, приносять на землю добро. Другі – все знищують. Кольорові гинуть після того, як щось створюють. Але не зупиняються. Почала історію 5-річної дівчинки. Дописала до шкільного віку.

Маю відразу до тих, хто п’є, курить і матюкається.

У шостому класі однокласниці не говорили зі мною, бо не маю батька. Жіноча дружба потім важко давалася – не могла довіритися й відкритися. Пробачила. Але в мені досі живе та дитина в розпачі.

З дитинства налаштовувала себе: маю все вміти, все могти. Бо не було на кого покластися, крім мами. І бачила, як їй важко.

Вразливість – від незнання себе.

До 30 років боялася темряви. Змалку уявляла, що з неї щось виповзе або нападе. Тато міг захистити, але його не було. Після народження дітей відпустило. Плаче – маю підійти. Коли відповідаєш за чиєсь життя, своє не таке важливе.

У кожному знаходжу щось добре. Хам, але котиків любить, за собачкою доглядає. Не виправдовую тільки вбивць і злодіїв.

У 3-річного сина після щеплення Манту почалися напади астми. Кашляв, не міг дихати. Його забирають у реанімацію, колють і роблять щось. Не знаєш, треба це чи ні. Залишається стояти під дверима, слухати його плач, плакати самій і молитися. Через це не хотіла б немічної старості.

У мами й чоловіка все мусить бути логічним. Не розуміють, яка вигода зустрічатися з дітьми і читати їм казку. Навчилася казати: це мені важливо. І крапка.

Найгірше для подружжя – байдужість. Важливо бачити бажання в очах коханої людини. Коли обоє змінюються і ростуть, є чим захоплюватись і 10, і 20 років.

Навколо нас багато щастя, тільки ми чомусь наче запрограмовані бачити негаразди. Ще гірше – шукати їх або створювати.

6-річною поцупила в гостях марку. Родич служив у Німеччині, присилав листи і листівки. Хотіла нишком повернути, але час минув. Мене це гризло багато років. Якось на родинних посиденьках розповіла про марку. Була вже заміжня. Усі посміялися.

Не буває випадковостей. Навколо – підказки. Намагаюся чути їх.

Якщо важко, рахую кроки. Іду, вітер в лице, я з торбами, вже не можу, падаю. Раз, два, три. Колись же дійду. Так і у справах. Тяжко – перераховую, що ще треба зробити. Воно помаленьку зсунеться.

Де, як і за що жити – вирішує чоловік.

На першу зарплату купила дорогу косметику.

Нас виховували так: усе спільне і всім до всього є справа. Інші краще знають, як тобі треба. До 11-го класу не їздила нікуди. До лікаря ходила з мамою за ручку. Спала то з бабусею, то з мамою. Своєї думки не мала. Дітям ми виділили по окремій кімнаті. Близьким нагадую стукати до них. Це – їхня територія.

Чоловік з однією жінкою може почуватися ніким. А інша так його підніме, що з нею він – орел. Решта – нюанси.

У паспорті записано, що народилася у селі, де і ногою не була. Там півроку до мого народження працювала мама. Цікаво туди поїхати. Постійно з цим стикаюся, коли оформлюю документи.

Жінка зваблює, коли є собою.

Мені комфортно в моєму віці, бо майже все у собі приймаю.

Рахую гроші. Але як щось треба, купую і не шкодую. Постійно економити – програмувати себе на злидні.

Плач – не слабкість. Усе в собі тримати не можна.

Змінила до десятка робіт. Якщо не бачу, куди рухатися далі, пишу заяву.

Емоції, які в житті стримую, висловлюю у фламенко. Підборами вистукую все, що наболіло. Або велику радість.

Кожна людина у житті для чогось нам є. Добра – допомагає. Погана – відтінює те добро.

Маємо традицію – піца по суботах. Готую вечорами. До першої ночі можу бути на кухні.

Багато чоловіків не можуть розділити, хто важливіший – мати чи дружина. Це залежить від того, чи була у матері мудрість відійти на друге місце. Синові 12, а я вже переживаю, чи матиму таку мудрість.

Ірина МАЦКО. Народилася 21 травня 1978 року у селі Кошляки Підволочиського району на Тернопільщині. Батько – музикант, мати – вихователька, за освітою фізик-математик. До 6 років жила у селі Петриків під Тернополем у батьків тата. Коли було 10, батьки розлучилися. Переїхала з матір’ю у село Великий Ходачків Козівського району. ”Тата не вистачає досі. З новою сім’єю живе за кордоном. Спілкуємося скайпом”. Закінчила Тернопільську академію народного господарства і ­Львівську академію друкарства імені Івана Федорова за фахом ”графіка”. ”У 24 народила донечку. Рік приводила себе в порядок, бо набрала 20 кілограмів”. Казки пише з 2007-го. Видала 19 книжок і шість альбомів. 2007‑го започаткувала видавництво ”ІрМа”, яке працювало три роки. Була головним редактором тернопільського відділення видавництва ”Нова дитяча література”. Шість років працювала у видавництві ”Лібра Терра”: худож­ником-ілюстратором, версталь­ницею, художнім редактором. 2011-го організувала літературний дитячий фестиваль ”Дивокрай”. ”Після нього запросили на роботу в бібліотеку. Працювала у трьох”. Авторка книжки-велетня ”Казки із Дивокраю”, яку зробили в центральній дитячій бібліотеці Тернополя. У розвороті має 1,8 метра на метр. Занесена у Книгу рекордів України. Керівник креативної студії ”ІРИска”. Альбом ”Книга мого роду” розійшовся накладом 60 тисяч примірників. Торік його видали в Польщі. Танцює фламенко. Чоловік Ігор – менеджер у торгівлі. Виховують дітей – 14-річну Настю і 12-річного Дмитра. Любить вареники. ”Їм, доки не побачу дна в тарілці. Тому ліплю не часто, раз на місяць”

Автор: Наталія ЛАЗУКА, фото: Володимир ЯВНИЧ

63

  Коментарі Facebook

коментарів

Залишити коментар

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Схожі матеріали
Інші публікації автора
Ми в соціальних мережах
Сільський господар




М’ясокомбінат