/ /Трохи іронії, нігілізму й трешу. Про роботи Юрія Фучили

12 Грудня 2017, Вівторок


На посадовця із Тернопільщини відкрили кримінальну справу

Це цікаво
Ретро-світлини поштівок із Теребовлі

Анонс
Жителів Тернопільщини запрошують на концерт хорової духовної музики

11 Грудня 2017, Понеділок


Погода
З Парамона земля кам’яніє, річка холоне

Вчора у Тернополі трапилося аж 5 аварій

Фотофакт Погода
Зима по-тернопільськи: замість дороги – ріки (фотофакт)

Фоторепортаж Це цікаво
Комплексний палац на Тернопільщині (фоторепортаж)

У Тернополі побільшало вживаних тролейбусів

Неповнолітній з Тернопільщини, якого обвинувачують у вбивстві випускниці, виявляється, вже порушував закон

У Тернополі BMW X5 в’їхав у Daewoo: двоє постраждалих

Фотофакт
Тернопільські «красуні дня»

Чи роблять збитки тернополяни у день Андрія?

Андрій Грицишин: «Чому влада разом із екс-регіоналами усунули Єгора Соболєва з посади голови Антикорупційного комітету»

Депутати Тернопільської обласної ради тепер мають… право (фото)

Кінопрорив відбудеться у Тернополі уже в цю неділю

Один із тернопільських університетів показав закулісся (фото)

На що Тернопільщина витрачатиме гроші, вирішуватимуть усі разом

Тернополяни після школи вмітимуть управляти фінансами

У Кременці презентували книгу вартістю 1200 грн (фото)

Із фестивалю поблизу Тернополя відправлятимуть листи в ексклюзивних конвертах (фото)

У Тернополі згадали про військових та волонтерів

Відео
Нардеп із Тернопільщини Олег Барна побив жінку (відео)

У Тернополі збили пішохода

Туристам стане легше  мандрувати дорогою Тернопіль-Умань

За переїзд у село платитимуть чималі гроші  (Агро-новини)

Анонс
У Тернополі планують відкрити новий нічний клуб?

Відомий тернопільський фестиваль «Файне місто» відзначили

Тернополяни можуть обрати найбезпечніший автомобіль

Фоторепортаж
Чотири дерев’яні квітки тернопільських дверей (фоторепортаж)

Тернополянин присвятив заплив в “моржатнику” підтримці протестувальників у місті

Втрата у просторі, тунельний зір, дезорієнтація – тернополяни «п’яніли» без алкоголю

Українсько-польський дует тернопільських студентів переміг на Всеукраїнському фестивалі

Тернополянам на замітку: як боротися із «хандрою» взимку

Яка ціна престижу ОТГ?

Фотофакт
На тернополян уже незабаром чекатиме новорічна казка (фотофакт)

Це цікаво
Відома голлівудська акторка – родом із Тернопільщини

Фотофакт
У центрі Збаража з’явилися веселі олені (фото)

У Тернополі п’яний водій вилаявся на патрульних

У Кременці проведуть кастинг для зйомок фільму «Червоний. Без лінії фронту»

Тернополянам на замітку: курс валют знизився

Анонс
Тернополянам розкажуть про Перу і ще 43 країни

Отакої: підприємці Тернопільщини нарікають, але мільйони платять

Це цікаво
Тернополяни уже скоро зможуть відвідати унікальний музей

Тернопільська дамба знову на ремонті

Фотофакт
Не дати загинути сімейству лебедів просять ланівчан (фото)

Це цікаво
11 грудня в історії Тернопільщини

Жителям Тернопільщини розповіли, які злочини найважче розкрити

У архіві на Тернопільщині свіжі поповнення

Даринка Панасюк знову виборола першість

Бережанські учні займаються благочинністю (фото)

10 Грудня 2017, Неділя


Погода
Якщо 11 грудня день теплий — на холодне літо

«Вони жерли той поп-корн навіть в момент, коли капелан читав останню молитву над 200-м»

Трохи іронії, нігілізму й трешу. Про роботи Юрія Фучили

Коли побачила картинку Юрія Фучили, де напис на пакеті «Босс» ненав’язливо трансформувався у «Босх», зрозуміла, що його тре фоловити. Далі були не менш цікаві роботи з картою України та цеглинками замість Криму, візерунками светриків «Бойз», сакральними серцю кожного тернопільця церквами, секондами та аптеками. Одним словом нині розмовляю із дизайнером Юрієм Фучилою про його роботи, співпрацю з «Кроком» і розпитую про глобальне та локальне.

УСЕ МОЖНА «СПИХНУТИ» НА ПОСТМОДЕРНІЗМ

— Як ти називаєш свої роботи і чи можна їх віднести до певного жанру?

— Я це називаю просто картинками. Насправді їх не так вже й багато, це своєрідне хобі. Вільного часу в мене мало, але коли втомлююся від нудної верстки та хочеться трохи розвеселити друзів у Фейсбуці — для мене вони якраз те, що треба. Чесно кажучи, ніколи не намагався це якось класифікувати. Та й не вважаю, що це так важливо, адже в наш час усе можна «спихнути» на постмодернізм:) Трохи іронії чи сарказму, трохи нігілізму, трохи трешу — і виходить те, що виходить.

— З чого все почалося? І яка мета цих робіт?

— Яка робота була першою, вже й не пам’ятаю. Починалось все з того, коли в 2009-му  влаштувався верстальником у редакцію одного цікавого журналу у Тернополі. Це було вузькоспеціалізоване видання, яке орієнтувалось на м’ясну промисловість.

Окрім верстки матеріалів, робив рекламні блоки різноманітних нішевих приладів, приміром, апаратів із обробки, зберігання м’яса, виготовлення ковбас і т. п. Це дуже закритий і консервативний ринок, де рекламодавець хоче, щоби все було яскраво та впадало у вічі. Ясно, що тут далеко не розженешся, і треба було робити банальні речі. Але одного разу я зрозумів, що було б прикольно, якби паралельно можна було б робити якусь прикольну рекламу, яка тішила хоча б мене і редакцію. Тоді я це робив у неробочий час суто для практики. Так з’явились такі  рекламні принти, як ковбаски у вигляді олімпійських кілець, фарширована м’ясом лампочка чи фарш-торт зі свічками. Бувало, наважувались показати клієнту такі «божевільні» роботи, відтак з’явилась робота, де на обкладинці журналу зображений космонавт, котрий стоїть на Місяці, а замість спускового модуля — кутер (це такий апарат, який рубає м’ясо на фарш). Таких робіт в мене назбиралась ціла купа. А згодом це перейшло в такі оті картинки у Фейсбуці.

А мета… ну, якщо грубо сказати, то скоріше це для приколу. Хоча впевнений, що першопричина будь-якої творчості — це така своєрідна реакція організму на подразнення навколишнього середовища, і, в свою чергу, ця реакція вже у вигляді результату творчості сама подразнює навколишнє середовище. Якщо чесно, то я намагаюсь не забивати собі голову всілякою метафізикою 🙂

 

ВИСТРІЛЮЄ ЗНЕНАЦЬКА

— Розкажи про співпрацю з «Кроком» в оформленні обкладинок.

— З «Кроком» я співпрацюю десь із 2010 року. Одного разу мені подзвонив Юра Завадський (з яким був знайомий ще до того) і сказав щось типу «Я чув, що ти верстаєш, так? Нам тут невеличку поетичну книжку треба зробити». Я погодився, і пішло-поїхало. Були книжки, в яких я оформлював і обкладинку, і робив верстку; а ще були серії «Піксель» і Серія перекладної поезії, дизайн яких розробляв Ілля Стронґовський. Він оформлював обкладинки, а я верстав внутрішню частину.

Працювати із Завадським — саме  задоволення. Найчастіша відповідь на моє питання: «А що має бути на обкладинці?» це: «Що хочеш!». Звичайно, потім, коли є два-три варіанти обкладинки, ми обговорюємо, що погане, що краще і як це покращити, але до пропозицій типу «погратися зі шрифтами» чи «зробити цей чорний колір ще чорнішим» не доходило. Взагалі, я помітив: чим освіченіша людина, тим легше і приємніше з нею працювати. Тому із Завадським у мене проблем ніколи не було і немає.

— Коли працюєш з комерційними роботами, як далеко дозволяєш собі зайти в іронії?

— У більшості робіт тримаю іронію на прив’язі. Не скажу, що вона є визначальним фактором, але є випадки, де у серйозних роботах вона вилазить. Із останнього — це обкладинка книжки про литовських партизанів «Браття лісовії», де зображена граната у вигляді соснової шишки. Але, як правило, вповні  іронія виходить у картинки на Фейсбуці.

— Як в тебе відбувається відбір об’єктів для «переробки». І чи близька тобі іронія як метод?

— Спочатку народжується ідея. Зазвичай вона виникає спонтанно і нараз. За декілька секунд її частинки перемішуються, шукаючи найбільш вдалу форму, а потім уже мої руки тягнуться до Фотошопу чи Ілюстратора. Ніколи такого не буває, що я подумав собі: «А давай зараз щось прикольне зроблю», сідаю — і через півгодини все готово. Ні, такого не буває. Воно вистрілює зненацька.

Більше часу займає пошук картинок для «переробки» та їх фотошоплення. Часом ідея так і залишається ідеєю через брак вміння зробити те, що задумав, або через відсутність сировинного матеріалу.

«РОБОТИ ДЛЯ ТИХ, ХТО НА МОЇЙ СТОРОНІ»

— У тебе є, так би мовити, і соціальні роботи. Як думаєш, коли уявити, що ці картинки розвісили на біг-борди, вони би спонукали когось про щось задуматися?

— Я вважаю, що намагатися перетягнути когось на свою правильну сторону, використовуючи насмішку, навіть дуже тонку, — це не зовсім вірно. Для цього треба більш раціональні, прагматичні і наполегливі методи. Тому мої роботи призначені для тих, хто і так уже на моїй стороні або десь посередині. Вони показують людині, що вона не одна така, і не треба боятись того, що думаєш.

— Я це так плавно підводжу, як ти картинкою на балконі ятриш душі тих, хто звик до білого пластику) То розкажи, в чому мета увічнення картинки з Пінкфлойдівського альбому.

— По-перше, для мене Пінк Флойд — інтимна річ. Коли в 11-му класі я вперше почув пісню Time з альбому Dark Side of the Moon (обкладинка якого тепер на моєму балконі), я подумав: «Блін, яку ж фігню я слухав до того?!». Це повністю перевернуло моє ставлення до музики і загалом до мистецтва. Я впевнений, що Пінк Флойд — найкраще, що сталося з музикою у другій половині ХХ ст.

Ідея з балконом виникла під час його ремонту. Мій брат, який робив мені ремонт, сказав: «Можна було б і щось намалювати, якщо вже так гарно зашпаклювали піноблоки». Я зразу почав прокручувати в голові те, чому би пасувало там бути, щось нескладне і некрикливе. На думку зразу спала пінкфлойдівська призма. До речі, її малював брат, а я тільки розмітив макет.

Що ж до мети, то це намагання розширити свою зону комфорту за межі дверей, огородити себе тими речами, які любиш, поділиться ними з іншими.

Знайомі, котрі в курсі теми, кажуть що це справляє певний педагогічний ефект — підлітки цікавляться «незрозумілою картинкою» на балконі і так відкривають нову для себе музику.

Запитувала Анна Золотнюк

Фото надані Юрієм Фучилою

339

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора