Бариста Микола Ілик розповідає про лате-арт (фото)

20916986_1461397773945200_33257204_n

«Мистецтво вливання молока в каву — як спосіб комунікації, бо усмішка, яку викликає малюнок, інколи змістовніша, ніж кількагодинний діалог», — каже бариста Микола Ілик.

З ним розмовляю про те, що стоїть за розетою на поверхні еспресо: концентрацію уваги, формування намірів, об’єктивне мистецтво та інше.

— Лате-артом займаюся відколи прийшов почав працювати в «Кармі Каві». Можна було розвиватися у різних сферах, але лате-арт перетягнув отим «арт». Я й до того займався різним мистецтвом, щоправда не малював — більше музикою та писав різні штуки.

20937969_1461396310612013_1826860984_n
20937969_1461396310612013_1826860984_n

— Лате-арт купив тим, що тут все дуже чітко. У поезії чи музиці ти можеш роздувати, накручувати, описувати щось крізь своє суб’єктивне бачення, потім ще хтось до того доєднається і пішло-поїхало. Тут, починаючи малювати, маєш знати, що саме малюватимеш — інакше нічого не вийде. Ти не можеш ані змінити початий малюнок, ані внести в нього корективи. Тому перше і найголовніше – намір. Це ставлення локальних намірів і їх виконання своєрідний тренажер для глобальних цілей в житті та їх реалізація.

Друга штука — концентрація. Вся увага зосереджена на малюнку, котрий виконуєш, інші об’єкти відсікаються. Маєш бути там і зараз. Створюючи малюнок, одночасно утримуєш близько чотирьох кіл уваги – це досить багато. Контролюєш, як одна рука тримає рівно чашку, друга вливає молоко під потрібним кутом. Щоби створити малюнок, є секунд десять, інакше молоко змінить структуру та розділиться на фракції. Тут як з жінкою — прийшов, побачив, переміг. Як сперматозоїд. Лате-арт дуже чоловічна штука.

20938803_1461398483945129_23785874_n
20938803_1461398483945129_23785874_n

— Якось Степан Хміль написав, що єдині люди мистецтва це скульптори. Я почав думати, і зрозумів, що він має рацію. Якщо у скульптора є намір створити обличчя, то те, чи схоже воно на прототип, можна легко оцінити. Це високий рівень об’єктивності. А, якщо говорити про музику, то взяв, наклепав щось, воно не вийшло, щось поміняв – і о, звучить, я так і хотів, – брешеш собі і всім. Так само з літературою - почав писати – хотів про одне, получилося про інше – завернуло, як таксі. Ніхто ж не знає, яким воно мало бути за задумом. А тут все не так. Тут або вийшло, або ні.

— Є одна основна фігура – коло, а комбінації кіл створюють малюнок. Є кілька класичних малюнків, та по-суті можна намалювати будь-що: гори, оленів, зебри, коників… Але, щоби це придумати і втілити, слід мати багато навичок. Треба спрогнозувати, як рідина буде вливатися, коли, як і де зупиниться. Це досить важко передбачити, бо треба враховувати одразу багато факторів і те, як вони взаємодіятимуть.

20916044_1461397137278597_1047276484_n
20916044_1461397137278597_1047276484_n

— На чемпіонатах з лате-арту треба створити дві абсолютні копії однієї картинки. Бо, якщо ти двічі можеш повторити одну й ту ж картинку, це означає, що в тебе відточені рухи, і ти два рази поспіль можеш бути однаково сконцентрованим, щоби намір втілився з точністю один в один. Це високий рівень майстерності.

— Мене часто запитують, чи не шкодую, що мій малюнок засипають цукром. Ні. Я тут бачу свої штуки – так вчишся не прив’язуватися до речей, а потім це застосовуєш у житті. Найглобальніше то, певне, не прив’язуватися до людей, хоча на каві це важко розвинути, але по трохи можна. Це як монахи, котрі створюють янтру, а потім знищують її в один момент.

20916044_1461397137278597_1047276484_n
20916044_1461397137278597_1047276484_n

Лате-арт — це частина мистецтва у роботі, де воно, здавалося б, не присутнє. Власне, ти малюєш для себе – вдосконалюєш свої навички, і, якщо хтось оцінить, то добре. Наша робота, грубо кажучи, – це служити людям і радувати їх – на секунду чи дві, годину (якщо «шторить» від кофеїну).

— І про кофеїн. А більше про каву. З розвалом совка до нас прийшло багато всього західного. Серед нього і кава на штиб «Нескафе» — та, чию низьку якість та поганий смак маскували сильним просмаженням зерен. Так народ навчився і поставив галочку, що кава має бути гіркою. Це так в’їлося, що й досі побутує думка — чим більше кривишся, тим більше «шторить». Але це не так. Кава не тільки гірка — її смаковий спектр ширший, ніж винний. Смаки є надзвичайно різні — починаючи від фруктових і квіткових, закінчуючи запахом кулька та асфальту (але то вже, коли підгоріла).

Записала Анна Золотнюк

Фото Миколи Ілика  

Вибір читачів за тиждень

Відео