/ /Від слюсаря до ректора медичного інституту – 100 років тому народився Петро Огій

20 Липня 2019, Субота


Шахраювати – самому собі шкодити, довели деякі підприємці на Тернопільщині

Фотофакт
У центрі Зборова – змія (фотофакт)

На Тернопільщині помітили жінку, на яку відкрито безліч кримінальних проваджень (фото)

Гроші Тернопільщині приносять легківки, сільськогосподарська техніка і морожена риба

У Чорткові до приватного будинку прийшла черепаха (фото, відео)

У Тернополі іноземець збив жінку з дитину та пропонував хабар (фото)

Кого шукають роботодавці у Чорткові: ТОП-5 вакансій

Закупівельні ціни на свинину втратили ще 3% (Агроновини)

Фоторепортаж Це цікаво
Кілька особливих дверних ручок Тернополя (фоторепортаж)

За більш як 100 км від Почаївської лаври готують хресний хід

Податківці на Тернопільщині мають свій «Урожай», причому – солідний

Тернопільські випускники уже не мусять читати «Марусю» та «Гайдамаки»

Під час виборів 21 липня за безпекою слідкуватимуть усі підрозділи ДСНС

На Тернопільщині сенсаційна археологічна знахідка змінює стереотипи про Збаразький замок (фото)

Це цікаво
На Тернопільщині омолоджуються унікальною ягодою з кумедною назвою (фото)

Декілька кандидатів з Тернопільщини перед виборами вчинили порушення

Російський журналіст назвав вирок нацгвардійцю з Тернопільщини справжнім абсурдом

Це цікаво
20 липня в історії Тернопільщини

У Байковецькій ОТГ дізнавались про можливості ведення бізнесу в сучасних умовах

«Олімпійське літо» подарувало свято в дитячому оздоровчому закладі «Ромашка» на Тернопільщині

У Лановецькій громаді готуються впровадити нові стандарти поводження з відходами

19 Липня 2019, П’ятниця


Завершилися реколекції для катехитів Тернопільсько-Зборівської архиєпархії

Погода
Яка Явдоха Сіногнійка, такий буде і листопад

На Тернопільщині під час виборів видаватимуть нові паспорти

Фотофакт
У Тернополі забрали смітник і навіть сміття, та недопалки таки залишили (фотофакт)

У день виборів жителі Тернопільщини зможуть слідкувати за трьома екзит-полами

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних

Фотофакт
У Тернополі діти знову на даху багатоповерхівки (фотофакт)

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Бюлетені для голосування на виборах доставлять до виборчих дільниць до кінця дня

Тернополянам на замітку: що робити, якщо вага стоїть на місці

Хвилинка грамотності для тернополян: українські аналоги відомих слів (фото)

Чотири випадки, коли тіні змінюють Тернопіль (фото)

Вигідний бізнес: площі під часником в Україні стрімко зростають (Агроновини)

Фоторепортаж
До Тернополя на відпочинок приїхали діти зі Сходу (фоторепортаж)

Особу мінера залізничного вокзалу встановили

На Чортківщині є печера, до якої приїжджали аж з арабських еміратів (фото)

Футбольна команда з Тернополя гратиме на чемпіонаті у Мадриді (фото)

Гість з Вінниці про Тернопіль: «Циганка» показала розуміння людей сучасної культури

Фотофакт Це цікаво
Над Заліщиками з’явився атмосферний феномен (фотофакт)

Фоторепортаж
Мінімалістичні тернопільські балясини міжвоєння (фоторепортаж)

Відео Фоторепортаж
Музиканти зі Львова повертаються на Набережну Тернопільського ставу (фото, відео)

Чоловіка на Шумщині вбили товариші «по чарці» (фото)

Фотофакт
У Тернополі знову замінували вокзал (фотофакт)

У Тернополі обговорили рівень злочинності та найбільш поширенні порушення

Інсулін, зрізка дерев та очищення озера: На що у Тернополі заклали бюджетні кошти?

Звикайте: тепер у Тернополі визначатимуть, як називати вулиці у селах

У Тернополі майже сотня студентів чекають на присягу

Хабарник напідпитку: водій намагався незаконно врятуватися від відповідальності

Це цікаво
19 липня в історії Тернопільщини

У Бережанах затвердили перелік проектів-переможці Громадського бюджету

Скала-Подільська ОТГ отримала нагороду за внесок у підвищення рівня прозорості та відкритості бюджету

Від слюсаря до ректора медичного інституту – 100 років тому народився Петро Огій

Сто років тому народився перший ректор Тернопільського державного медичного інституту П.О. Огій. Петро Омелянович прийшов на білий світ 16 серпня 1917 року в селі Боровківка Верхньодніпровського повіту Катеринославської губернії (тепер – Верхньодніпровського району Дніпропетровської області) в сім’ї робітника-залізничника.

У 1924-1930 роках навчався в Боровківській неповній середній школі. Після закінчення її у 1930-1934 роках навчався у профшколі Дніпропетровського заводу металургійного устаткування (був учнем слюсаря), а потім працював слюсарем на цьому ж заводі. З 1934 до 1937 року працював на різних посадах (техконторник, ваговик, старший аґент з розшуку вантажів) на залізничних станціях Нижньодніпровськ-Вузол, Діївка, Горзиново Дніпропетровської області. 1937 року вступив на робфак Дніпропетровського медичного інституту, а наступного року був зарахований на І курс. У зв’язку з війною та евакуацією завершив навчання в Ставропольському медичному інституті. 1 серпня 1942 року йому було присвоєно кваліфікацію лікаря (диплом В № 648021), пише medychna-akademia.tdmu.edu.ua.

Після закінчення інституту Петра Омеляновича мобілізували до лав червоної армії. Він був учасником бойових дій і до 1946 року служив на різних офіцерських посадах – від молодшого лікаря полку до начальника санітарної служби округу. Нагороджений орденом Червоної Зірки (1944).

У Ставрополі одружився з випускницею філіалу Першого Ленінградського медичного інституту Светліщевою Лідією Іванівною, яка народилася 12 березня 1919 року в с. Олександрівське Ставропольського краю.

Після демобілізації з 1946 до 1951 року Петро Омелянович працював завідувачем райздороввідділу, районним хірургом і викладачем медичного училища в м. Ківерці Волинської області. Нагороджений Почесним знаком «Відміннику охорони здоров’я».

У 1951-1957 роках Петро Омелянович – клінічний ординатор, а потім асистент кафедри хірургії Київського інституту вдосконалення лікарів і помічник міністра охорони здоров’я УРСР. 1955 року захистив кандидатську дисертацію на тему «Вуглеводна, білкова та знезаражувальна функція печінки у хворих на тиреотоксикоз». Рішенням ВАК від 24 грудня 1958 року (протокол № 57/П) його затвердили у вченому званні доцента по кафедрі «Хірургія».

Наказ № 1 по Тернопільському державному медичному інституту

12 квітня 1957 року Рада Міністрів Української РСР прийняла Постанову № 343 про створення медичного інституту в м. Тернопіль. На підготовчі роботи, пов’язані з його організацією, Міністерство охорони здоров’я УРСР асигнувало 300 тис. крб., у тому числі на устаткування – 243 тис. крб. і на капітальний ремонт – 57 тис. крб. Петро Омелянович отримав призначення на посаду директора новоствореного інституту (наказ МОЗ УРСР № 307-Л від 13 квітня 1957 року). Дружина Лідія Іванівна працювала спочатку асистентом, а з 1962 року – доцентом кафедри педіатрії.

Перед молодим директором постало складне завдання – організувати у стислі строки в невеликому місті перший вищий навчальний заклад і 1 вересня розпочати навчальний процес. Петро Омелянович своєчасно впорався з цим нелегким завданням і протягом 15 років успішно керував довіреним йому навчальним закладом. Завдяки його організаторським здібностям і вмілому керівництву інститут швидко набув репутації одного з провідних медичних навчальних закладів в Україні.

П.О. Огій виступає в актовій залі на урочистому засіданні, присвяченому відкриттю Тернопільського медичного інституту. Перший від трибуни – секретар обкому партії М.О. Петрик, четвертий – голова облвиконкому В.В. Лисенко, п’ятий – перший секретар обкому КПУ Г.І. Шевчук (22 вересня 1957 року)
На першій демонстрації. (Зліва направо): доц. А.О. Верисоцький – декан лікувального факультету, І.П. Ветров – секретар партійної організації інституту, доц. П.О. Огій – директор інституту, проф. А.Г. Мартинюк – заступник директора (7 листопада 1957 року)

При організації інституту передбачалося одночасне функціонування трьох курсів. Улітку 1957 року було успішно зроблено перший тернопільський набір (213 студентів). На два наступні курси зарахували студентів, переведених з 17 медичних інститутів країни, насамперед – з Київського, Одеського, Вінницького, Чернівецького, Івано-Франківського, Львівського. Всього розпочали навчання 624 студенти.

До початку навчального року було організовано 19 кафедр, де стали працювати майже 70 викладачів, з них – 1 доктор медичних наук (проф. А. Г. Мартинюк) і 17 кандидатів наук.

Друга наукова конференція інституту. Доповідає доц. І.П. Тюрина (1958 рік)

Обласна рада виділила інституту два будинки: один – на пл. Свободи, 6 (тепер – Майдан Волі, 1), другий – на вул. 1 Травня, 6-а (тепер – Театральний майдан, 2). Перший з них цілком відвели під навчально-наукові бази 13 теоретичних кафедр. Їх достатньою мірою забезпечили устаткуванням, апаратурою, наочним приладдям, таблицями, експериментальними тваринами та реактивами. В другому корпусі розгорнули кафедри фізики, гістології, біології, марксизму-ленінізму, облаштували кабінети директора та його заступника, деканат, відділ кадрів, бібліотеку, бухгалтерію, фотолабораторію та деякі інші підрозділи.

Новостворений навчальний заклад відвідав міністр охорони здоров’я УРСР Платон Лукич Шупик. (Зліва направо): М.М. Валявський – помічник директора з адміністративно-господарської частини, доц. М.Я. Полянкін – завідувач кафедри анатомії людини, В.Є. Титар – завідувач облздороввідділу, П.Л. Шупик, лаборантка кафедри анатомії людини, П.О. Огій – директор інституту (1959 рік)

Головною клінічною базою стала об’єднана міська лікарня на 305 штатних ліжок, яка тимчасово функціонувала і як обласна.

Найважливішою проблемою перших років діяльності молодого інституту було розширення матеріальної бази. Тому негайно розпочалося будівництво морфологічного корпусу, який 1959 року вже став до ладу. Базою більшості клінічних кафедр стала новозбудована обласна лікарня.

Організація інституту завершилася 1961 року, коли відбувся перший випуск лікарів. Кваліфікацію лікаря було присвоєно 203 молодим спеціалістам, які отримали скерування на роботу в лікувальні заклади різних областей України та інших союзних республік. За організацію ВНЗ Петра Омеляновича нагородили орденом Трудового Червоного Прапора.

Студенти 16 групи V курсу в операційній кафедри факультетської хірургії. Оперує проф. П.О. Огій, асистують проф. О.Н. Люлька і студент Б.Й. Німчук. Праворуч стоять студенти Р.М. Капуста, В.В. Файфура, В.М. Міненко (1960-1961 навчальний рік)

Протягом наступних років інститут під керівництвом проф. П.О. Огія успішно розвивався. Інститут щороку випускав 200-250 медиків і посідав одне з провідних місць у республіці.

1963 року було побудовано віварій, який цілковито забезпечив навчальний процес і наукові дослідження лабораторними тваринами.

Багато зусиль доклав Петро Омелянович до організації в обласній лікарні на базі кафедри факультетської хірургії центральної науково-дослідної лабораторії, яку здали до ладу 1968 року. Її оснастили новою на той час апаратурою. Тут виконували біохімічні, гістологічні, гістохімічні, радіографічні та інші дослідження.

П.О. Огій на державному екзамені. Ліворуч від нього – голова Державної екзаменаційної комісії, проф. Е.О. Сакфельд (Івано-Франківськ) і завідувач кафедри психіатрії, проф. В.В. Ластовецький, праворуч – завідувач кафедри пропедевтичної терапії, доц. М.Г. Масик (червень 1963 року)

Завдяки цим заходам склалися й успішно розвивалися оригінальні наукові напрямки, які не дублювали досліджень інших наукових закладів республіки. Основними науковими проблемами, які розробляв колектив інституту, були такі: патологія органів травлення; фізіологія, біохімія і патологія ендокринної системи; фізіологія і патологія серцево-судинної системи; хвороби системи крові, переливання крові та кровозамінники. За сприяння Петра Омеляновича на базі Тернопільського медінституту відбулися наукові форуми республіканського рівня – виїзна сесія Українського товариства патофізіологів, присвячена питанням фізіології та патології кровообігу (1959), VII виїзний пленум правління наукового товариства хірургів УРСР (1960), республіканська наукова конференція з проблеми «Фізіологія і патологія травлення» (1964), І конференція Українського фармакологічного товариства (1966), пленум правління Українського наукового медичного товариства ендокринологів ((1967). На базі інституту було проведено курси адміністраторів лікарень Всесвітньої організації охорони здоров’я.

П.О. Огій вручає нагрудний знак колишньому голові профкому та майбутньому завідувачу Тернопільського облздороввідділу О.Р. Данилкову (25 червня 1963 року)

1966 року за досягнуті успіхи Петра Омеляновича вдруге удостоїли високої нагороди – ордена Трудового Червоного Прапора.

1971 року завершили будівництво спортивного корпусу, на базі якого розмістили кафедру фізичного виховання.

Було розв’язано питання житлового забезпечення студентів. 1957 року обласна рада виділила інституту два гуртожитки: № 1 на вул. Леніна (тепер – вул. Руська) – на 175 студентів і № 2 на вул. Чехова – на 153 студенти. Цих місць, звичайно, не вистачало. Інститут змушений був помістити в газеті «Вільне життя» оголошення про оренду квартир для студентів. У вересні 1958 року став до ладу гуртожиток № 3 на вул. Чехова на 352 місця, наприкінці 1962 року – гуртожиток № 4 на вул. Клінічній на 335 місць, 1969 року – гуртожиток № 5 на вул. Коцюбинського на 500 місць.

Таким чином, 1972 року, коли Петро Омелянович склав керівництво інститутом, функціонувало п’ять гуртожитків на 1515 місць. У всіх гуртожитках були устатковані кухні, побутові кімнати, пральні та сушильні. В гуртожитках № 3 і № 5 знаходився здоровпункт з його філіалом, у гуртожитках № 2 і № 3 – буфет на 40 посадочних місць, у гуртожитку № 4 – філіал ательє індпошиву одягу. В гуртожитку № 5 працював філіал інститутської бібліотеки з читальним залом на 70 місць.

1968 року для відпочинку співробітників і студентів інституту в с. Більче-Золоте Борщівського району було побудовано спортивно-оздоровчий табір «Берізка» площею 2 га. З 1968 до 1972 року добудували харчоблок з обіднім залом на 120 посадочних місць, два спальних корпуси на 120 осіб і 10 окремих дерев’яних будиночків на 30 осіб. Табір радіофікували. На його території розбили стадіон і спортивні майданчики, посадили понад 300 фруктових і майже 1000 декоративних дерев.

Не менш важливим був той факт, що всіх викладачів забезпечили державними квартирами. Для них виділили окремий будинок на вул. Шевченка (тепер – вул. Грушевського). В цьому також є заслуга Петра Омеляновича.

До 1965 року П.О. Огій за сумісництвом працював доцентом кафедри факультетської хірургії, а з 1965 до 1972 року завідував цією ж кафедрою. За цей період на кафедрі було оптимізовано навчальний процес, сформовано блок навчально-методичної документації. Активно функціонував студентський науковий гурток. Клініка факультетської хірургії була провідною в області. У ній виконували операції на органах грудної клітки, черевної порожнини, ендокринної системи.

П.О. Огій з учнями А.С. Чумаком і Ю.М. Саюком у центральній науково-дослідній лабораторії (1968 рік)

Петро Омелянович, будучи досвідченим хірургом та організатором, багато уваги приділяв підготовці кадрів. У клініці пройшли підготовку шість клінічних ординаторів, три аспіранти, багато лікарів і медичних сестер. Захистили дисертації два доктори і п’ять кандидатів медичних наук. Учні Петра Омеляновича донині працюють у Тернопільському медичному університеті: В.О. Шідловський – професор, колишній завідувач кафедри загальної та оперативної хірургії з топографічною анатомією, травматологією і ортопедією, О.М. Кіт – професор кафедри. Донедавна працював доц. Ю.М. Саюк. Пішли з життя його вихованці А.С. Чумак і Г.Т. Пустовойт.

Проф. П.О. Огій – автор понад 120 наукових праць з різних розділів клінічної та експериментальної хірургії. 1967 року захистив докторську дисертацію на тему «Загоєння ран печінки після гострої комбінованої радіаційної травми». Рішенням ВАК від 12 січня 1968 року (протокол № 1) йому присудили вчений ступінь доктора медичних наук (диплом ММД № 002315), а 7 червня того ж року (протокол № 35/П) затвердили у вченому званні професора по кафедрі «Хірургія» (атестат МПР № 011248).

У співавторстві з проф. О.Н. Люлькою Петро Омелянович опублікував дві монографії – «Тиреотоксикоз и функция коры надпочечников» (Киев: Здоров’я. 1967) і «Тиреотоксический криз» (Киев: Здоров’я, 1973). Петро Омелянович охоче друкувався в обласній пресі. Зокрема, в газеті «Вільне життя» він опублікував статті «Вища школа і життя» (1958), «Народження нового» (1960), «Сьомий» (1963), «Студент стане професором» (1969), «Там, де тиша лабораторій» (1971).

Проф. П.О. Огій брав активну участь у громадському житті Тернопільщини та республіки. Його обирали членом Тернопільського обкому КПУ, головою прав-ління обласного товариства хірургів і членом правління Республіканського наукового хірургічного товариства, головою правління обласного товариства «Знання» і членом правління республіканського товариства.

1971 року за успішну професійну, організаційну та громадську діяльність Петро Омелянович був втретє нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора та обраний делегатом ХХІV з’їзду КПРС від Тернопільської області.

На цей час в інституті функціонувало 34 кафедри, три самостійних курси (туберкульозу, урології, рентгенології з радіологією) та підготовче відділення. В інституті працювало 595 співробітників, з них – 272 особи викладацького складу, 182 особи адміністративно-управлінського та обслуговуючого складу, 141 особа навчально-допоміжного персоналу. Бібліотечний фонд зріс від 26564 примірників книг у першому навчальному році до 161959 примірників 1972 року. За 15 років дипломи Тернопільського медінституту отримали 2694 лікарі.

Два ректори: чинний – П.О. Огій та майбутній – І.І. Гетьман (початок 1970-х років)

7 вересня 1972 року наказом Міністра охорони здоров’я УРСР, члена-кореспондента Академії наук УРСР, проф. В. Братуся № 795-Л Петра Омеляновича звільнили з посади ректора Тернопільського медичного інституту в зв’язку з переходом на іншу роботу. Його наступником призначили доц. І.І. Гетьмана. 30 жовтня 1972 року Петро Омелянович та Іван Ілліч у присутності представника МОЗ УРСР, завідувача Тернопільського облздоровввідділу, заслуженого лікаря УРСР В.Є. Титара підписали «Акт сдачи-приёмки Тернопольского государственного медицинского института». Петро Омелянович переїхав до Києва на посаду директора Інституту гематології та переливання крові.

1973 року Петро Омелянович востаннє виступив в актовій залі Тернопільського медінституту. Лікарі третього випуску запросили його на ювілейну 10-річну зустріч, і він не відмовив. У кафе «Калина» за дружнім столом сиділи два ректори: колишній – Петро Омелянович Огій та новий – Іван Ілліч Гетьман.

Помер Петро Омелянович 16 квітня 1991 року в м. Жовті Води Дніпропетровської області від повторного інсульту. Похований на місцевому цвинтарі.

Василь ФАЙФУРА,

Анатолій ПАЛАМАРЧУК

268

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора