Історичний центр Тернополя невеликий, але околиці міста можна вивчати довго.

Журналісти видання “Фокус” підготували список 10 унікальних місцин в 10 кілометрах від обласного центру.

Острів

За розкішними воротами в стилі необароко колись стояв палац графів Баворовських. У парку навколо палацу був ставок і рукотворні водоспади. У Першу світову тут розмістився штаб 11-ї російської армії Південно-Західного фронту. Комплексу це дорого обійшлося: війна знищила палац, залишивши тільки зефірні, оздоблені гірляндами квітів ворота. За ними – модерністська римо-католицька каплиця, яку будували в 1930-х рр. за проектом Альфреда Маєвського, але так і не встигли закінчити. Зараз в костелі квартира для місцевого священика, високий неф перегородили на два поверхи. Мабуть, це єдиний випадок на Тернопільщині, коли непотрібний костел (а в області таких сотні) використовується під житло.

Буцнів

У сусідньому з Островом селі Буцнів є прекрасний зразок романтичної архітектури авторства відомого львівського архітектора Юліана Захаревича – костел-усипальниця родини Серватовскіх (1888). Зберігся чудовий барельєф роботи львівсько-віденського скульптора Станіслава Романа Левандовського. Трохи вище розташована гарна церква Непорочного Зачаття Діви Марії (УГКЦ, 1744). Поблизу святині зберігся пам’ятний хрест на честь позбавлення від кріпосного права (1848).

Залізничний віадук

Кордоном між Островом і Буцневе є річка Серет, через яку перекинуто кам’яний залізничний віадук (1897). Міст постраждав в Першу світову війну, його відновили в 1928-1930 рр. за проектом архітектора Балабана.

Плотича

Трохи осторонь від траси Р39, в зарослому старому парку, стоїть обласна туберкульозна лікарня, також відома як палац графів Коритовських (1720). Палац сильно постраждав в 1915 р – старожили кажуть, що селяни ховалися за товстими стінами від обстрілів, а коли фронт відсунувся від Плотича, з палацу винесли все, що можна. Поруч з палацом – Успенська церква (1900).

Великий Ходачків

Остов колись красивого костелу, збудованого в 1920-х рр. за проектом Тадеуша Шнайдера, видніється з траси. Село до Другої світової війни було переважно заселене етнічними поляками – і майже всі його жителі були вбиті під час боїв за Великий Ходачків 1944 р Зовсім не старий ще храм виглядає зараз древньої і живописної руїною.

Байківці

Серед нескінченних кварталів величезних незграбних вілл легко заблукати – Байківці, притискаються до тернопільської об’їзної зі сходу, давно перетворилися з простого подільського села в анклав тернопільських нуворишів. Поспішайте побачити невеликий костел з високою дзвіницею, адже побудований в 1930-х рр. храм довго стояв безхазяйним, тому дах на башті продірявився. Зараз екс-костел передали одній з православних громад села – і, на жаль, близький той день, коли верхівку-сигнатурку на дзвіниці замінять блискучою жерстяної цибулиною. Автентика загине – досвід подільських реалій говорить, що так відбувається завжди в подібних випадках. Трохи осторонь від костелу – приземкувата кам’яна церква св. Параскеви (1900). Сільська мрачноватая одноповерхова школа – багато разів перебудований класицистичний двір сімейства Шелісскіх (ХІХ ст.).

Чернелів-Руський

Не тільки костели будували навколо Тернополя в стилі суворого північного модерну. Прекрасний і строгий зразок цього стилю звели з дикого каменю в 1911 р на місці дерев’яної бабусі-церкви за проектом архітектора Андрія Лушпинського. На храм селяни зібрали 30 тис. Крон і всі необхідні матеріали. Освятили церкву 14 жовтня 1912 р. Священиком храму був Микола Михалевич, просвітитель і завзятий бджоляр.

Чолганський камінь

На виїзді з Чернелова Руського з лівого боку, навпроти колишнього тракторного стану, в траві стоїть самотній високий камінь з вирізаним на ньому хрестом і ледь помітними петрогліфами. Ніяких поховань під каменем археологи не знайшли, і його призначення невідомо досі. У народі обеліск називають Чолганскім каменем. Дивний збіг: саме така назва була у міста Теофіполь до 1740 г. Але валун названий не на честь містечка, а в пам’ять про хуторі Чолганщіна, який знаходився поруч. Місцевість навколо каменя досліджена дуже добре: тут працював відомий тернопільський археолог Ігор Герета. Були знайдені сліди пшеворської (VI століття до н. Е. – IV століття н. Е.) Та черняхівської культур (III-IV століття н. Е.). У Чернелове Російському плекають плани влаштувати на місці розкопок невеликий археологічний музей.

Село Соборне

Як могло статися, що на вкрай патріотичній Тернопільщині аж до 2016 року існувало село з радянською назвою Жовтневе? Відповідь проста: старовинне ім’я не подобалося селянам ще більше. Чернелів Мазовецький – назва польська, адже до Другої світової війни більшість жителів села були етнічними поляками. У 1945 році, під час операції «Вісла», сюди пригнали переселенців з 21 села на Лемківщині. Від місцевого замку і каменю не залишилося, але туристові тут є на що подивитися. На березі Гнилої Гнєзно стоїть старий водяний млин, всередині якого збереглися механізми. Сільська школа розмістилася в панському будинку сім’ї Подлесскіх, яких місцеві жителі на свій манер називають Подлевскій. Побудований в 1810 р костел Непорочного Зачаття давно позбувся вежі-дзвіниці і зараз служить греко-католицькою церквою. Навколо храму – кам’яні хрести і відразу три скульптури Мадонни. Дві біля входу в храм – з 1860-х рр. Та, яка стоїть трохи осторонь, – найстаріша, з XVIII століття. В роботі відчувається вплив школи Йоганна-Георга Пінзеля.

Товстолуг

Місцевий старий цвинтар може дати уявлення про те, наскільки професія різьба по каменю була популярна на Тернопільщині в ХІХ і на початку ХХ ст. Цим ремеслом тут займалися цілі династії – благо, червонуватий теребовлянський пісковик був доступним матеріалом. Безліч надгробків тут (та й на десятках інших кладовищ в Тернопільському, Теребовлянському, Бучацькому, Збаразькому або Гусятинському районах) усіяні скульптурами святих і мадонн. І стоять вони на похованнях простих подільських селян. У багатьох із статуй уже добігає кінця запас міцності: фігурні різьблені хрести валяться в нескошену траву, а обезголовлені святі Онуфрія ось-ось зачеплять своїми бородами землі. Придорожню фігуру св. Яна Непомука приписують комусь із учнів Йоганна-Георга Пінзеля. В поле на схід від Товстолуг – козацька могила-курган зі старими хрестами (XVI ст.). Поблизу кургану росте старезний дуб.