/ ///Вони творили гідний театр (фоторепортаж)

24 Лютого 2018, Субота


Це цікаво
Керамічні дива мисткині із Тернопільщини

У Тернополі відбулася історична зустріч

Відвідини по-тернопільськи

23 Лютого 2018, П’ятниця


Погода
У вихідні на Тернопільщині суттєво похолодає

На Тернопільщині посадять екс-прокурора

Тернополянин потрапив у десятку на Олімпіаді

До Німеччини і назад за 1000 гривень

На Тернопільщині депутати відправили у відставку голову ОТГ, бо той надто дорого обходився громаді

Фоторепортаж
В Білій знову лунали постріли та вибухи (фото)

Тернополянам на замітку: для схуднення потрібно пити воду

Фотофакт
Тернопільська «красуня дня»

Тернопільські перевізники дізналися, як вони віддаватимуть частину свого прибутку

Що чекає тернополян на вихідних?

Деяких мисливців на Тернопільщині поставлять на «голодний пайок»

Не все так погано: Тернопільщина – законодавець моди і приклад для інших (фото)

Про гвоздики та 23 лютого написала тернопільська письменниця

Кременецька учениця перемогла у Міжнародному конкурсі (фото)

Фоторепортаж
У Тернополі журналісти розпочали день із прес-сніданку (фото)

Жителька Тернопільщини дарує Коперніка та Енштейна

Тернополянам пояснюють, хто винен у бідності українців

Шанувальники творчості Івана Марчука святкують річницю операції «Повернення»

Майбутнім матусям Тернопільщини буде корисно знати, яку роботу можна виконувати під час вагітності

У Тернополі відкриють виставку наймолодшої художниці України

На Тернопільщині будуть вчити дітей за новими стандартами

Фоторепортаж
Автентичні кольори. Блакить у кахлі (фоторепортаж)

Качка може стати альтернативою пестицидам (Агро-новини)

Анонс Це цікаво
Тернопільські аристократи: хто вони?

Фоторепортаж
На Тернопільщині можна переглянути унікальну виставку (фото)

Менше 40 грн «з’їдають» за добу тернополяни

Сміттєпроводи у тернопільських багатоповерхівках можуть заборонити

У Кременецькому районі завершився період без голови…

Анонс
Муніципальний Галицький камерний оркестр запрошує на «Музику вихідного дня»

Відео
Шукають очевидців нападу на екс-депутата в Тернополі (відео)

Трагічна доля митця з Тернопільщини

Тернополяни у «лимонному» флешмобі можуть допомогти онкодиспансеру

У Києві одна із вулиць отримала ім’я видатного уродженця Тернопільщини

Анонс
Чудовий кінококтейль на будь-який смак – вже у Тернополі

Прокурора, затриманого на хабарі, відпускають під домашній арешт

Фоторепортаж
Вигадливі та фантазійні. Кілька балясин середмістя (фоторепортаж)

Новий проект у Тернополі увічнить знаменитих гімназистів

Як тернополянам вберегти житло від злодіїв?

Олена Кравець розповіла про те, як її проміняли у «95 кварталі» на Тетяну Песик

Відео
Тернополяни першими оплачують проїзд банківською карткою в приватних маршрутках (відео)

Тернопільська спортсменка прокоментувала програш на Олімпійських іграх

Екс-заступнику прокурора на Тернопільщині винесуть вирок

Це цікаво
23 лютого в історії Тернопільщини

Підступну аферу провернули на Тернопільщині

На Тернопільщині виявили чергову небезпеку

Дівчинка із Тернопільщини виборола першість на Міжнародному конкурсі

Фотофакт
У Бережанах смердючий скандал (фотофакт)

22 Лютого 2018, Четвер


Погода
У Тернополі ще трохи сніжитиме

Грузинська команда в Тернополі провела заміну

«Щороку на тернопільській Алеї зірок запалюються нові зірки. Але це не означає, що старі тьмяніють в їхньому сяйві», — такими словами історик Сергій Ткачов розпочав вечір пам’яті, присвячений народним артистам України Анатолію Горчинському, Мирославу Коцюлимові, заслуженим діячам мистецтв України Казимиру Сікорському та Михайлу Форгелю.

Захід відбувся в циклі подій «Бункермуз запалює» і мав на меті привернути увагу до театральних корифеїв нашого міста. І, гадаю, із поставленим завданням він впорався, адже зібрав людей, котрі знали, товаришували, творили та жили пліч-о-пліч з цими зірками.

Біля витоків української естради

«Кожен із тих людей, котрих нині згадуємо, ніс своє знамено, і кожен примножив мистецькі скарби не тільки України, а й світу», — відзначила Олена Горчинська, вдова композитора, виконавця пісень, актора, режисера Анатолія Горчинського.

Вона наголосила на тому, що постать й творчість Анатолія Аркадійовича досі не до кінця вивчена. Адже митець проявив себе у багатьох амплуа, і в кожному його вклад достойний пошанування. Мабуть, найвідоміша його іпостась як поета-пісняра. Він — автор понад 350 пісень. А його «Росте черешня в мами на городі», «Поетова коханка», «Приїжджайте частіше додому», «Здравствуй, чужая милая», «Я не третий, я не лишний» не тільки знані всюди, а й названі шлягерами XX століття.

— Анатолій Аркадійович стояв біля витоків української естради. Володимир Івасюк вважав його своїм вчителем, і казав, якби не було «Червоної троянди» – не було б його «Червоної рути», — пригадала пані Олена. — Пісні Анатолія Аркадійовича докорінно відрізняються від тих, що популярні нині. Він писав їх не для того, щоби під них танцювали, а щоби слухаючи їх, люди думали і серце їхнє відчувало. Не всі вірші, що їх писав Анатолій Аркадійович, ставали піснями. Його поетична творчість ще чекає свого дослідника. Так само, як і його набутки як актора. Мало хто знає, що Анатолій Аркадійович починав працювати у київському театрі оперети… Він був чудовим актором – блискуче вживався у ролі, відчував персонажів. Працюючи режисером, він знав, як тактовно підказати й порадити акторам. Анатолій Аркадійович поставив 108 п’єс, з них 43 в Тернопільському драматичному театрі, всі з власною музикою.

Без слів смішити

У деяких з цих вистав грав і Мирослав Коцюлим. Його гра захоплювала глядачів, адже навіть епізодичну роль умів втілити так, щоби вона запам’яталася не гірше за головну. Театр був його життям. А про те, якою людиною він був, розповіла його вдова, акторка Тернопільського академічного обласного театру Олена Коцюлим. З її уст актор постав, як живий. Зі своїми захопленнями — був затятим рибалкою та грибником, в спілкуванні — щирий, душа компанії. А як любив пригощати друзів! Одна за одною нанизувалися історії про те, як готували сімейну ковбасу, коли театр їхав на гастролі, про гриби, котрими пригощали всіх друзів… «Я виконую продовольчу програму», — любив повторювати актор. Та щирість і відкритість переливалася у ролі – був переконливим, природнім, неперевершеним у комедійних і драматичних іпостасях. Чарував залу і без слів. Якось Олена Григорівна почула на спектаклі, як одна жінка запитала іншу: «Чи скоро вийде той артист, що нічого не говорить, а всі сміються?»

Філософ сцени

Актор, художник, скульптор, сценограф Казимир Сікорський був не такою публічною особою, як Мирослав Коцюлим. Його менше впізнавали на вулицях, але його вклад у розвиток театру зокрема, й мистецтва загалом, важко переоцінити.

— Казимир Броніславович був дуже талановитим. У нього була трагічна доля, і як на одну людину йому випало забагато випробовувань. Можливо, тому його творчість й була така – у філософських і неяскравих тонах. Душа його жила тим, що пережив у дитинстві, а потім на схилі літ, — сказала заслужена журналістка України Галина Садовська, вдова Казимира Сікорського. — Нині великий театр розташований на п’ятачку цвинтаря. Отак приходиш і молишся за всіх — за Сікорського, за Коцюлима, за Форгеля, за Корницького. І тут, на алеї, уже театр – чотири зірки, чотири людини. Хоч, на моє переконання, їх мало б бути значно більше. Уже мали б світитися зірки першого народного артиста України з Тернопільщини Ярослава Геляса, народного артиста Павла Загребельного, а також акторів, які ще з нами і серед нас — народного артиста України Володимира Ячмінського, заслуженої артистки України Марії Гонти.

Його родиною був театр

Про художнього керівника драматичного театру Михайла Форгеля мовив актор Юрій Черненко.

— Михайло Якубович – та людина, котра допомогла мені, Миколі Бажанову, Андрію Маліновичу, Олександру Папуші зробити перші кроки у театрі. Та людина, котра підштовхнула, надихнула, спонукала. Слава Богу, що його зірку поставили в бетон, то, кажуть, надовго. Але коли пам’ять закатають у бетон, то буде не те. Поки є пам’ять, людина жива. У Михайла Якубовича не було сім’ї і не було багато людей, котрі б знали його зсередини, знали б у побуті. Його родиною був театр. Його сім’єю були всі глядачі. Пригадую, коли тільки прийшов до театру, він казав: «Дивіться, то Марія Євгенівна – у неї вчіться», «Дивіться, то Мирослав Петрович – погляньте, як він грає цю роль». Іноді була своєрідна ревність, що не мені дісталася роль. На то чув: «Юрку, не будьте глупим, умійте чекати. Будьте достойні того, що вам дають». Коли казав, що у моїй ролі нема що грати, він відказував: «Вам нема що грати. Ви запитайте Коцюлима, Хім’яка, чи там є що грати». Тепер я бачу: там було, що грати.

До речі, дні народження Михайла Форгеля та Юрія Черненка збігалися. «Юрку, хочете працювати у театрі, поміняйте свій день народження, тоді не будемо стикатися інтересами», — пожартував якось Михайло Якубович.

— Ми народися 27 серпня. І я знав, що він у цей день завжди робить шашлики. У мене були свої гості, в нього — свої, але ж ревність дусить – у Маліновича він був на дні народження, у Бажанова — був, у Папуші — був… І ось прийшов день народження, Михайло Якубович на дачі смажить шашлики, я приймаю своїх гостей… О десятій вечора дзвінок у двері. Відчиняю, і першим «входить» величезний букет осінніх квітів – здоровезний, мабуть, зрізали всю грядку. Заходить Маруся Іванівна, Катерина Володимирівна і Михайло Якубович. Ви не уявляєте, як мені то було, коли я рік чи два пропрацював у театрі і сам директор у мій день народження о десятій вечора приніс мені квіти! — захоплено розповідав Юрій Черненко. — А я йому ні разу квітів не приніс… То було не з руки, то просто привітав словами. Тож скажу: не встидаймося любити одне одного. Я дуже тішуся, що нині ми згадали епоху, котра відходить – театр Коцюлима та Ячмінського, Бобровського і Сікорського, Корницького і Форгеля. Зараз театр тільки піднімається. Я б хотів, щоби театр був достойний того рівня, про який мріяв Михайло Якубович, а він хотів театру нового, цікавого, щоби глядачі йшли не посміятися, а подумати, відчути, щоби любили не балачки про акторів, а самих акторів. Щоби театр підносив, виховував глядача…

Наостанок присутні переглянули фільм Анатолія Крохмального про Казимира Сікорського «Життя на чистовик».

Анна ЗОЛОТНЮК

89

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора