/ ///Вони творили гідний театр (фоторепортаж)

17 Лютого 2019, Неділя


Тернополянам на замітку: платити в потягах доведеться більше

Тернопільський вокзал стане приватною власністю?

ФСК «Кристал» Чортків розпочав підготовку до нового футбольного сезону

Підприємливих людей на Тернопільщині не бракує

Відео
Чортківський гурт «Периферія» переспівав українською хіт «Машины времени» (відео)

На Тернопільщині доходи від спадщини чи дарування не приховують

Відео
Гурт Freedom Jazz, у складі якого тернополянка змагатиметься за першість у фіналі Нацвідбору на «Євробачення 2019» (відео)

Для тернопільських водіїв діють нові правила евакуації неправильно припаркованих автомобілів

Відео
На Тернопільщині горіло велике підприємство (відео)

Фоторепортаж
Найтепліші тернопільські місця (фоторепортаж)

Відео
У Тернополі відбувся «Кубок Пушкарів» з армреслінгу (фото, відео)

Тернополян випадково налякали радіоактивним забрудненням

Науковці з’ясували, що допомагає поросятам набирати вагу (Агроновини)

Чи захищають тернополяни свої права споживача?

Тернопільщина: не прозвітуєте до 1 травня, то 31 липня вам про це нагадають штрафом

Це цікаво
17 лютого в історії Тернопільщини

Заліщицький «Дністер» переміг свого опонента

У Гусятині відбувся чемпіонат з шахів на який прийшла рекордна кількість учасників

У Великогаївській громаді вшанували воїнів-інтернаціоналістів (фото)

16 Лютого 2019, Субота


Фоторепортаж
На Тернопільщині відбулося свято розколяди (фоторепортаж)

Погода
Погода у Тернополі 17 лютого

Стало відомо причину «темноти» вокзалу на Тернопільщині

У педагогічному коледжі Чорткова виявили порушень на 700 тис. грн

Тернопільщина: власники «євроблях» 23 лютого згадуватимуть казку про Попелюшку

Фотофакт
Коридори школи на Тернопільщині перетворили у квітучий сад (фотофакт)

Фоторепортаж
Тернопільській зональний відділ взяв участь у всеукраїнській акції (фоторепортаж)

Відео
У Білій, що під Тернополем, хотіли заборонити відеозйомку під час сесій (відео)

На Тернопільщині вшанували пам’ять військового журналіста Дмитра Лабуткіна

Яловичина залишається малодоступною для більшості українців (Агроновини)

Фоторепортаж
Кольори весни у Тернополі (фоторепортаж)

Тернополяни вітають військових журналістів

У Чорткові оголосили конкурс на найкращий слоган міста

Тернополянин збив пішохода на смерть (фото)

На Тернопільщині депутат отримав термін за побиття поліцейського

Відео Фоторепортаж
Тернопільську набережну освітили повітряні кулі (фото, відео)

Фотофакт
У Кременецьких горах з’явилися перші підсніжники (фотофакт)

Тернополянам розкажуть що таке космодром і з чим його їдять

Це цікаво
Кременчанка розповіла, чому у Китаї не прийнято дарувати квіти на побачені і ходити в гості з порожніми руками (фото)

Ретро світлина 100-річної давності на Тернопільщині

Тернополяни зможуть поглянути на склад продуктів по-новому: як зміниться маркування та що покращать

Від початку тижня на Тернопільщині зафіксували понад 100 випадків захворювань на кір

Це цікаво
16 лютого в історії Тернопільщини

Представниця Тернопільського «Інваспорту» виборола срібну нагороду (фото)

На Тернопіллі відбувся Чемпіонат з лову риби з криги на мормишку

На Тернопільщині відтворили події Майдану (фото)

15 Лютого 2019, П’ятниця


Фоторепортаж
У Бучачі відбувся пам’ятний захід «Крізь пекло війни» (фоторепортаж)

Погода
Погода в Тернополі 16 лютого

На Тернопільщині охорона вилучила майже 60 кілограмів незаконної риби

Тернопіль: аптеку №78 уже закрили, а тепер спробують «прикрити тили» (фото)

На Тернопільщині найбільше подорожчали овочі, а цукор – подешевшав

Бенкет на одного не вдався: у Тернополі затримали злодія-невдаху (фото)

Відео
На Тернопільщині знову церковний скандал (відео, фото)

«Щороку на тернопільській Алеї зірок запалюються нові зірки. Але це не означає, що старі тьмяніють в їхньому сяйві», — такими словами історик Сергій Ткачов розпочав вечір пам’яті, присвячений народним артистам України Анатолію Горчинському, Мирославу Коцюлимові, заслуженим діячам мистецтв України Казимиру Сікорському та Михайлу Форгелю.

Захід відбувся в циклі подій «Бункермуз запалює» і мав на меті привернути увагу до театральних корифеїв нашого міста. І, гадаю, із поставленим завданням він впорався, адже зібрав людей, котрі знали, товаришували, творили та жили пліч-о-пліч з цими зірками.

Біля витоків української естради

«Кожен із тих людей, котрих нині згадуємо, ніс своє знамено, і кожен примножив мистецькі скарби не тільки України, а й світу», — відзначила Олена Горчинська, вдова композитора, виконавця пісень, актора, режисера Анатолія Горчинського.

Вона наголосила на тому, що постать й творчість Анатолія Аркадійовича досі не до кінця вивчена. Адже митець проявив себе у багатьох амплуа, і в кожному його вклад достойний пошанування. Мабуть, найвідоміша його іпостась як поета-пісняра. Він — автор понад 350 пісень. А його «Росте черешня в мами на городі», «Поетова коханка», «Приїжджайте частіше додому», «Здравствуй, чужая милая», «Я не третий, я не лишний» не тільки знані всюди, а й названі шлягерами XX століття.

— Анатолій Аркадійович стояв біля витоків української естради. Володимир Івасюк вважав його своїм вчителем, і казав, якби не було «Червоної троянди» – не було б його «Червоної рути», — пригадала пані Олена. — Пісні Анатолія Аркадійовича докорінно відрізняються від тих, що популярні нині. Він писав їх не для того, щоби під них танцювали, а щоби слухаючи їх, люди думали і серце їхнє відчувало. Не всі вірші, що їх писав Анатолій Аркадійович, ставали піснями. Його поетична творчість ще чекає свого дослідника. Так само, як і його набутки як актора. Мало хто знає, що Анатолій Аркадійович починав працювати у київському театрі оперети… Він був чудовим актором – блискуче вживався у ролі, відчував персонажів. Працюючи режисером, він знав, як тактовно підказати й порадити акторам. Анатолій Аркадійович поставив 108 п’єс, з них 43 в Тернопільському драматичному театрі, всі з власною музикою.

Без слів смішити

У деяких з цих вистав грав і Мирослав Коцюлим. Його гра захоплювала глядачів, адже навіть епізодичну роль умів втілити так, щоби вона запам’яталася не гірше за головну. Театр був його життям. А про те, якою людиною він був, розповіла його вдова, акторка Тернопільського академічного обласного театру Олена Коцюлим. З її уст актор постав, як живий. Зі своїми захопленнями — був затятим рибалкою та грибником, в спілкуванні — щирий, душа компанії. А як любив пригощати друзів! Одна за одною нанизувалися історії про те, як готували сімейну ковбасу, коли театр їхав на гастролі, про гриби, котрими пригощали всіх друзів… «Я виконую продовольчу програму», — любив повторювати актор. Та щирість і відкритість переливалася у ролі – був переконливим, природнім, неперевершеним у комедійних і драматичних іпостасях. Чарував залу і без слів. Якось Олена Григорівна почула на спектаклі, як одна жінка запитала іншу: «Чи скоро вийде той артист, що нічого не говорить, а всі сміються?»

Філософ сцени

Актор, художник, скульптор, сценограф Казимир Сікорський був не такою публічною особою, як Мирослав Коцюлим. Його менше впізнавали на вулицях, але його вклад у розвиток театру зокрема, й мистецтва загалом, важко переоцінити.

— Казимир Броніславович був дуже талановитим. У нього була трагічна доля, і як на одну людину йому випало забагато випробовувань. Можливо, тому його творчість й була така – у філософських і неяскравих тонах. Душа його жила тим, що пережив у дитинстві, а потім на схилі літ, — сказала заслужена журналістка України Галина Садовська, вдова Казимира Сікорського. — Нині великий театр розташований на п’ятачку цвинтаря. Отак приходиш і молишся за всіх — за Сікорського, за Коцюлима, за Форгеля, за Корницького. І тут, на алеї, уже театр – чотири зірки, чотири людини. Хоч, на моє переконання, їх мало б бути значно більше. Уже мали б світитися зірки першого народного артиста України з Тернопільщини Ярослава Геляса, народного артиста Павла Загребельного, а також акторів, які ще з нами і серед нас — народного артиста України Володимира Ячмінського, заслуженої артистки України Марії Гонти.

Його родиною був театр

Про художнього керівника драматичного театру Михайла Форгеля мовив актор Юрій Черненко.

— Михайло Якубович – та людина, котра допомогла мені, Миколі Бажанову, Андрію Маліновичу, Олександру Папуші зробити перші кроки у театрі. Та людина, котра підштовхнула, надихнула, спонукала. Слава Богу, що його зірку поставили в бетон, то, кажуть, надовго. Але коли пам’ять закатають у бетон, то буде не те. Поки є пам’ять, людина жива. У Михайла Якубовича не було сім’ї і не було багато людей, котрі б знали його зсередини, знали б у побуті. Його родиною був театр. Його сім’єю були всі глядачі. Пригадую, коли тільки прийшов до театру, він казав: «Дивіться, то Марія Євгенівна – у неї вчіться», «Дивіться, то Мирослав Петрович – погляньте, як він грає цю роль». Іноді була своєрідна ревність, що не мені дісталася роль. На то чув: «Юрку, не будьте глупим, умійте чекати. Будьте достойні того, що вам дають». Коли казав, що у моїй ролі нема що грати, він відказував: «Вам нема що грати. Ви запитайте Коцюлима, Хім’яка, чи там є що грати». Тепер я бачу: там було, що грати.

До речі, дні народження Михайла Форгеля та Юрія Черненка збігалися. «Юрку, хочете працювати у театрі, поміняйте свій день народження, тоді не будемо стикатися інтересами», — пожартував якось Михайло Якубович.

— Ми народися 27 серпня. І я знав, що він у цей день завжди робить шашлики. У мене були свої гості, в нього — свої, але ж ревність дусить – у Маліновича він був на дні народження, у Бажанова — був, у Папуші — був… І ось прийшов день народження, Михайло Якубович на дачі смажить шашлики, я приймаю своїх гостей… О десятій вечора дзвінок у двері. Відчиняю, і першим «входить» величезний букет осінніх квітів – здоровезний, мабуть, зрізали всю грядку. Заходить Маруся Іванівна, Катерина Володимирівна і Михайло Якубович. Ви не уявляєте, як мені то було, коли я рік чи два пропрацював у театрі і сам директор у мій день народження о десятій вечора приніс мені квіти! — захоплено розповідав Юрій Черненко. — А я йому ні разу квітів не приніс… То було не з руки, то просто привітав словами. Тож скажу: не встидаймося любити одне одного. Я дуже тішуся, що нині ми згадали епоху, котра відходить – театр Коцюлима та Ячмінського, Бобровського і Сікорського, Корницького і Форгеля. Зараз театр тільки піднімається. Я б хотів, щоби театр був достойний того рівня, про який мріяв Михайло Якубович, а він хотів театру нового, цікавого, щоби глядачі йшли не посміятися, а подумати, відчути, щоби любили не балачки про акторів, а самих акторів. Щоби театр підносив, виховував глядача…

Наостанок присутні переглянули фільм Анатолія Крохмального про Казимира Сікорського «Життя на чистовик».

Анна ЗОЛОТНЮК

100

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора