/ ///Вони творили гідний театр (фоторепортаж)

21 Червня 2018, Четвер


Ще двоє посадовців «провинилися»

Фоторепортаж
У малюнках тернопільського ілюстратора люди впізнають себе (фото)

Тернополянин розширив свої можливості у Раді суддів України

Анонс
Тернополян запрошують на «ДН Павла Зіброва»

Тернополяни можуть стати громадськими омбудсменами на виборах

Тернопільським військовим буде простіше проходити службу

На Тернопільщині ледве не трапилося лихо

Тернополянка потрапила в «ТОП-500 найвпливовіших жінок України»

Тернополян очікує зміна субсидій

У Тернополі є вулиці, де ями сягають до 1,5 м в ширину та 20 см вглиб

Тернополяни зможуть взяти участь в Іграх нескорених

Відома тернополянка розповіла усю правду про Ейфелеву вежу

Хто з тернопільських абітурієнтів «склав/не склав» ЗНО?

Ще один тернополянин дозволив себе обікрасти

Львівський священик розповів тернополянам, як вберегтись від розлучень

Тернопільські реалії: п’яні за кермом, так ще й з наркотиками та пістолетом

Фоторепортаж
У селі під Тернополем тепер можуть роздивитися небо (фоторепортаж)

Неповнолітня тернополянка регулярно крала у відомому магазині

Це цікаво
21 червня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині відбулась подія «світового масштабу»

На Тернопіллі виявили чергову небезпечну знахідку

На Тернопільщині бібліотекарі запрошують дітей громади на екскурсії

Фоторепортаж
Футбольна команда з Збаража перемогла ФК «Тернопіль-Педліцей» (фоторепортаж)

20 Червня 2018, Середа


Погода
Яка погода чекає тернополян у найдовший день року?

Презентоване на Тернопільщині диво виявилося не всім по кишені

Анонс
На Тернопільщині увіковічнять пам’ять про Героїв

У Тернопільських маршрутках продовжуються крадіжки

У деяких тернопільських пенсіонерів будуть більші пенсії

Відео
У селі на Тернопільщині всі безкоштовно вчаться бойовому мистецтву (відео)

Тернопіль має на кого рівнятися: у сусідньому місті відібрали близько 80 локацій для вигулу собак

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

ОТГ на Тернопільщині матимуть план для підвищення фінансової спроможності

Анонс
Чим дивуватиме «лайтова» сцена фестивалю «Файне Місто»

Фотофакт
Тернопільське сміття може повторити долю львівського (фотофакт)

Підприємство на Тернопільщині захопило землі

Відео
ОТГ з Тернопільщини показала всій Україні приклад економії коштів (фото, відео)

Закупівельні ціни на молоко впали на 13% (Агро-новини )

Трьом колишнім  депутатам міськради з Тернопільщини доведеться заплатити штраф

Священик з Тернопільщини презентував книгу про капеланів

Тернопільську молодь готують змінювати Україну

Тернополяни зможуть недорого поїхати в Будапешт

На проспекті Бандери в Тернополі масштабна аварія

Фотофакт
На Тернопільщині град залишив жителів села без урожаю (фотофакт)

Молодь з Тернопільщини отримала нічне задоволення (фото)

З житлом на Тернопільщині пощастило двом сім’ям переселених

Спортсмени у тернопільському гідропарку матимуть роздягальні та туалети

На Тернопільщині знов виявили смертельну хворобу

Фоторепортаж
Різні вікна одного унікального тернопільського будинку (фото)

На скільки на Тернопільщині зросли ціни?

У Тернополі вводять «сухий закон» на один вечір

«Сльози Гронського» у Тернополі чекатимуть кращих часів

На Тернопільщині виявили небезпечний скарб

«Щороку на тернопільській Алеї зірок запалюються нові зірки. Але це не означає, що старі тьмяніють в їхньому сяйві», — такими словами історик Сергій Ткачов розпочав вечір пам’яті, присвячений народним артистам України Анатолію Горчинському, Мирославу Коцюлимові, заслуженим діячам мистецтв України Казимиру Сікорському та Михайлу Форгелю.

Захід відбувся в циклі подій «Бункермуз запалює» і мав на меті привернути увагу до театральних корифеїв нашого міста. І, гадаю, із поставленим завданням він впорався, адже зібрав людей, котрі знали, товаришували, творили та жили пліч-о-пліч з цими зірками.

Біля витоків української естради

«Кожен із тих людей, котрих нині згадуємо, ніс своє знамено, і кожен примножив мистецькі скарби не тільки України, а й світу», — відзначила Олена Горчинська, вдова композитора, виконавця пісень, актора, режисера Анатолія Горчинського.

Вона наголосила на тому, що постать й творчість Анатолія Аркадійовича досі не до кінця вивчена. Адже митець проявив себе у багатьох амплуа, і в кожному його вклад достойний пошанування. Мабуть, найвідоміша його іпостась як поета-пісняра. Він — автор понад 350 пісень. А його «Росте черешня в мами на городі», «Поетова коханка», «Приїжджайте частіше додому», «Здравствуй, чужая милая», «Я не третий, я не лишний» не тільки знані всюди, а й названі шлягерами XX століття.

— Анатолій Аркадійович стояв біля витоків української естради. Володимир Івасюк вважав його своїм вчителем, і казав, якби не було «Червоної троянди» – не було б його «Червоної рути», — пригадала пані Олена. — Пісні Анатолія Аркадійовича докорінно відрізняються від тих, що популярні нині. Він писав їх не для того, щоби під них танцювали, а щоби слухаючи їх, люди думали і серце їхнє відчувало. Не всі вірші, що їх писав Анатолій Аркадійович, ставали піснями. Його поетична творчість ще чекає свого дослідника. Так само, як і його набутки як актора. Мало хто знає, що Анатолій Аркадійович починав працювати у київському театрі оперети… Він був чудовим актором – блискуче вживався у ролі, відчував персонажів. Працюючи режисером, він знав, як тактовно підказати й порадити акторам. Анатолій Аркадійович поставив 108 п’єс, з них 43 в Тернопільському драматичному театрі, всі з власною музикою.

Без слів смішити

У деяких з цих вистав грав і Мирослав Коцюлим. Його гра захоплювала глядачів, адже навіть епізодичну роль умів втілити так, щоби вона запам’яталася не гірше за головну. Театр був його життям. А про те, якою людиною він був, розповіла його вдова, акторка Тернопільського академічного обласного театру Олена Коцюлим. З її уст актор постав, як живий. Зі своїми захопленнями — був затятим рибалкою та грибником, в спілкуванні — щирий, душа компанії. А як любив пригощати друзів! Одна за одною нанизувалися історії про те, як готували сімейну ковбасу, коли театр їхав на гастролі, про гриби, котрими пригощали всіх друзів… «Я виконую продовольчу програму», — любив повторювати актор. Та щирість і відкритість переливалася у ролі – був переконливим, природнім, неперевершеним у комедійних і драматичних іпостасях. Чарував залу і без слів. Якось Олена Григорівна почула на спектаклі, як одна жінка запитала іншу: «Чи скоро вийде той артист, що нічого не говорить, а всі сміються?»

Філософ сцени

Актор, художник, скульптор, сценограф Казимир Сікорський був не такою публічною особою, як Мирослав Коцюлим. Його менше впізнавали на вулицях, але його вклад у розвиток театру зокрема, й мистецтва загалом, важко переоцінити.

— Казимир Броніславович був дуже талановитим. У нього була трагічна доля, і як на одну людину йому випало забагато випробовувань. Можливо, тому його творчість й була така – у філософських і неяскравих тонах. Душа його жила тим, що пережив у дитинстві, а потім на схилі літ, — сказала заслужена журналістка України Галина Садовська, вдова Казимира Сікорського. — Нині великий театр розташований на п’ятачку цвинтаря. Отак приходиш і молишся за всіх — за Сікорського, за Коцюлима, за Форгеля, за Корницького. І тут, на алеї, уже театр – чотири зірки, чотири людини. Хоч, на моє переконання, їх мало б бути значно більше. Уже мали б світитися зірки першого народного артиста України з Тернопільщини Ярослава Геляса, народного артиста Павла Загребельного, а також акторів, які ще з нами і серед нас — народного артиста України Володимира Ячмінського, заслуженої артистки України Марії Гонти.

Його родиною був театр

Про художнього керівника драматичного театру Михайла Форгеля мовив актор Юрій Черненко.

— Михайло Якубович – та людина, котра допомогла мені, Миколі Бажанову, Андрію Маліновичу, Олександру Папуші зробити перші кроки у театрі. Та людина, котра підштовхнула, надихнула, спонукала. Слава Богу, що його зірку поставили в бетон, то, кажуть, надовго. Але коли пам’ять закатають у бетон, то буде не те. Поки є пам’ять, людина жива. У Михайла Якубовича не було сім’ї і не було багато людей, котрі б знали його зсередини, знали б у побуті. Його родиною був театр. Його сім’єю були всі глядачі. Пригадую, коли тільки прийшов до театру, він казав: «Дивіться, то Марія Євгенівна – у неї вчіться», «Дивіться, то Мирослав Петрович – погляньте, як він грає цю роль». Іноді була своєрідна ревність, що не мені дісталася роль. На то чув: «Юрку, не будьте глупим, умійте чекати. Будьте достойні того, що вам дають». Коли казав, що у моїй ролі нема що грати, він відказував: «Вам нема що грати. Ви запитайте Коцюлима, Хім’яка, чи там є що грати». Тепер я бачу: там було, що грати.

До речі, дні народження Михайла Форгеля та Юрія Черненка збігалися. «Юрку, хочете працювати у театрі, поміняйте свій день народження, тоді не будемо стикатися інтересами», — пожартував якось Михайло Якубович.

— Ми народися 27 серпня. І я знав, що він у цей день завжди робить шашлики. У мене були свої гості, в нього — свої, але ж ревність дусить – у Маліновича він був на дні народження, у Бажанова — був, у Папуші — був… І ось прийшов день народження, Михайло Якубович на дачі смажить шашлики, я приймаю своїх гостей… О десятій вечора дзвінок у двері. Відчиняю, і першим «входить» величезний букет осінніх квітів – здоровезний, мабуть, зрізали всю грядку. Заходить Маруся Іванівна, Катерина Володимирівна і Михайло Якубович. Ви не уявляєте, як мені то було, коли я рік чи два пропрацював у театрі і сам директор у мій день народження о десятій вечора приніс мені квіти! — захоплено розповідав Юрій Черненко. — А я йому ні разу квітів не приніс… То було не з руки, то просто привітав словами. Тож скажу: не встидаймося любити одне одного. Я дуже тішуся, що нині ми згадали епоху, котра відходить – театр Коцюлима та Ячмінського, Бобровського і Сікорського, Корницького і Форгеля. Зараз театр тільки піднімається. Я б хотів, щоби театр був достойний того рівня, про який мріяв Михайло Якубович, а він хотів театру нового, цікавого, щоби глядачі йшли не посміятися, а подумати, відчути, щоби любили не балачки про акторів, а самих акторів. Щоби театр підносив, виховував глядача…

Наостанок присутні переглянули фільм Анатолія Крохмального про Казимира Сікорського «Життя на чистовик».

Анна ЗОЛОТНЮК

94

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора