/ /Відома тернополянка ділиться секретами сімейного щастя

14 Грудня 2017, Четвер


Погода
Якщо на Авакума йде дощ, то йтиме він ще 40 днів і тиждень

Новорічне диво уже у Тернополі  (відео)

Фотофакт
На Тернопільщині показали «мудаків року» (фотофакт)

На Тернопільщині найменше «чужих» (інфографіка)

У соціальному гардеробі для тернополян не вистачає теплого взуття (фото)

Фотофакт
У Збаразьких калюжах можна втопитися? (фотофакт)

На «Сонячному» збили людину

Фотофакт
Тернопільська «красуня дня»

Тернопільські депутати розважались на вечорницях (фото)

Вуличне радіо з Тернополя добралося вже сусідньої області

Україна отримала те, що доброволець із Тернополя називав пришвидшенням перемоги

Двоє керівників громад з Тернопільщини заробили від Прем’єра (фото)

Тернополянам радять берегти здоров’я і не відвідувати місцевих поліклінік

Трагічна смерть у Тернополі, яка забрала життя дівчини

Для тернополян залишилося обмаль часу

Відео
Чому теребовлянцям повертатимуть по 700 гривень? (відео)

Волонтери із Тернопільщини везуть на передову те, що рятує життя

Це цікаво
Тернопільська письменниця розповіла, як зберегти себе як особистість

Тернополяни зможуть побачити своїх зірок на…календарі

Фоторепортаж
Орнамент з зубами у Тернополі (фоторепортаж)

Найкращий рівень інтелекту на Тернопільщині показали студенти Кременецького ліцею (фото)

Виробництво молока екстра-класу зросло (Агро-новини)

Вифлеємський вогонь миру засвітить на Тернопільщині (розклад)

Хто допомагає ланівецьким пожежникам?

Миколай одному з вишів принесе в подарунок ректора

В Інтерсіті у Тернополі знайшли вибухівку

Це цікаво
Тернопіль не перестає дивувати

Це цікаво
У день Св. Миколая пластуни для тернополян готують щорічний сюрприз

Фотофакт
У Тернополі продовжують розмножуватися мудаки (фотофакт)

Фотофакт
Чехи «переживають» за своїх у Тернополі (фотофакт)

Тернопільський фестиваль увійшов до п’ятірки кращих

Фотофакт
13 пожежників та 3 одиниці техніки знадобилось, щоб врятувати від вогню підприємство на Тернопільщині (фото)

За незаконне видобування каменю на Тернопільщині понесуть покарання

На Тернопільщині фіксують відчутне зниження рівня безробіття

Фотофакт
До Шумська ялинку привезли під конвоєм? (фотофакт)

У Тернополі зіткнулися BMW та Audi: є жертви

Фоторепортаж
Чотири деталі тернопільського функціоналізму (фоторепортаж)

Фотофакт
Велетенська куля прикрасить місто на Тернопільщині (фотофакт)

Анонс Це цікаво
Тернополяни покажуть, що зберігають на хатніх полицях

Кременецький нацпарк отримав довгоочікувану новину від Уряду

Скандальному священику з Тернополя «світить» від 5 до 8 років за ґратами?

Це цікаво
14 грудня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині покривають вбивцю відомого активіста (відео)

Чи бути лісовому господарству на Тернопільщині?

Учні із Тернопільщини вкотре довели, що вони є найрозумнішими

Добрим серцем отця із Тернопільщини захоплюються усюди

13 Грудня 2017, Середа


Погода
Прийшов Наум, зимній вітер подув

У Тернополі шахраї продовжують працювати за старою схемою

Тернополян обкрадають просто у центрі міста

У Тернополі чоловік збирався скоїти самогубство

Тернополянам на замітку: як стати успішними

Андрій Курков у Тернополі: «Досвід найпопулярнішого  француза – нині дуже важливий для України»

Відома тернополянка ділиться секретами сімейного щастя

Тернопільська радіожурналістка Ірина Моргун каже, що в житті не пропаде. Вона вміє колотити бетон, професійно фугує шви керамічної плитки, якісно косить газони, а ще копає і сапає, працює головним редактором ТВО радіопрограм філії НСТУ «Тернопільська регіональна дирекція» і  любить пофілософствувати про життя. Із читачами «НОВОЇ…» Ірина ділиться думками про стосунки між чоловіком і жінкою, а також своїми поглядами на себе і світ.

— Мудра жінка та, яка вміє правильно розставити акценти, – усміхається Ірина. – Ну, не приготувала я нині той клятий борщ. Не біда, що в холодильнику, окрім яєць і слоїка варення, нічого нема. Але подивись, чоловіче, як чистенько в нашій хаті! І як рясно в саду цьогоріч яблука вродили! А твоя дружина — ще той мудрагелик, вже замовила швидку доставку піци (чи суші, на ваш смак). Словом, вміння перемикати увагу, не бути нудною і вміти дивувати — ці якості справжній скарб для кожної жінки.

Ірина Моргун народилася у селі Велике Вербче Сарненського району Рівненської області. За освітою – магістр культурології. Працювати на радіо почала під час навчання на третьому курсі Рівненського державного гуманітарного університету. Перше місце роботи – радіо «Край» РОДТРК.

— Переїжджаючи до Тернополя, шкодувала себе, – розповідає. – Бідачка, куди ж ти їдеш? А як же плани щодо наукової роботи, викладання в інституті, кар’єрне зростання? Вже пізніше зрозуміла: дурня це все. Виявляється, моя жертва заради дорогої серцю людини мізерна. Це йому, живучи зі мною, доводиться жертвувати значно більшим — власним спокоєм, наприклад.

Ірина, коли виходила заміж,  керувалася передусім інтуїцією і вважає, що не помилилася.

— Ідеальний чоловік — це особа з добре розвиненим почуттям відповідальності. У те, що чоловіка можна перевиховати, не вірю. Як на мене, секрет вдалого шлюбу і спокійного сімейного життя у вмінні йти на компроміс.

Не подобається, коли чоловіки одягають те, що робить їх схожими на жінок. І ще.  Мужчина в будь-якому віці у вузьких штанцях з дупцею по коліна мого зацікавлення не викличе. Дуже люблю, коли мужчина вбирається у вишиванку. Але якщо примудриться вдягнути її під класичний чи офісний костюм – все… Він для мене як ікона стилю вмер.

До свого зовнішнього вигляду Ірина Моргун також вимоглива.

— У жодному разі не сяду на ровер у вечірній сукні, а на роботу не прийду в коротесеньких шортиках. Але люблю робити яскраві акценти в одязі. Вважаю, що життя красиве, коли кольорове.

Кажуть, негарних жінок не буває. Будьмо відверті: переважній більшості милують око в міру вгодовані та доглянуті створіння ще й зі смаком одягнені. Але, як відомо, будь-яке диво триває три дні і з однією красою жити не будеш. Хоча мені завжди подобалися красиві люди. Буває, може привернути увагу якась дрібничка. Тому одне з моїх улюблених занять – спостерігати за людьми. Може, у когось з вас виникала думка: «Чого це вона так витріщилася?» Вибачте, я без претензій, хобі у мене таке.

З чоловіком Юрієм Ірина виховує двох дітей – Олену та Олександра.

— Виховуючи двох дітей, насамперед намагаємося враховувати їхні бажання. «Тато сказав» чи «Мама наполягає» – ці правила в нашій сім’ї дієві, але стараємося їм пояснювати, чому вирішили саме так, а не інакше. Звісно, вони бунтують, сперечаються. Переконана, поводитися треба так, аби діти мали позитивний досвід. Що з цього вийде — побачимо, коли вони виростуть.

Наша старшенька досягла підліткового віку, починає трохи віддалятися, самозаглиблюватися. Щоб контролювати ситуацію, намагаюся з нею проводити більше часу. Каюся –  меншого розцяцькала. Довелося змінити вектор виховання цього мужчини –  тепер з ним тато воює.

Найважливіше для Ірини – свобода, попри заглиблення у сім’ю, побут і роботу, яка забирає багато часу.

— Свобода – це щось схоже на можливість відкинути певні умовності. Задля щастя потрібно лише жити в мирі із самим собою. Іноді мене запитують, чи змогла б я сидіти вдома? Так, доглядала б квіточки, пильнувала банячки… Але недовго.

У всьому Ірина звикла бути відмінницею, вдома – також.

— У побуті я естетичний педант,  – продовжує. – Неорганізований, захаращений простір мене пригнічує. Вдома має бути гарненько, все на своєму місці. Люблю облаштовані зі смаком помешкання. Коли діти були дрібніші, думала, захворію на якусь досі невідому людству просторово-клінінгову хворобу. То конструктор під ногами валявся, то ті бісові мікроскопічні «ніндзяги» під килим залазили… Тут – папір різали, там – вже стіни помалювали…  Тепер за чистоту й порядок боремося разом.

Мене з дитинства вчили все робити на відмінно. Маю з цим пожиттєвий клопіт. Пригадую, як складно було на першій роботі. В колективі працювали різні люди. Їхній життєвий досвід і професійні здобутки були й залишаються для мене надзвичайно вагомими. В той період я дуже боялася осоромитися, зробити щось не так або ж не виконати якесь завдання. У результаті доводилося дерти з-під себе, ловити на льоту, щоб тримати марку й не пасти задніх. За цей життєвий досвід і слушні поради я  їм дуже вдячна.

До речі, у людях мене дратує аморфність. Не люблю лінивих. У мене був славний дідусь, знаний майстер на всю околицю. Будував церкви, хати, займався ковальством. Умів зробити і воза, й бочку, і скрипку. Трудоголіком був. Іноді косив чи ладнав щось на третій день престольних свят. Всі обурювалися, а він казав: «Робота – не гріх, лінощі гріх».

Ціную в людях щирість. Захоплююся тими, хто має велику силу волі. Підтримую думку про те, що наше оточення нас формує.

Свої недоліки, які заважають їй у житті, Ірина відкрито визнає. Каже, що постійно потрібно працювати над собою.

— Не вмію визнавати своїх помилок, — каже. – А якщо й намагаюся, то роблю це невчасно. В цьому плані ще є над чим працювати. Коли маю поганий настрій, ходжу й дратую всіх навколо. Коли відчуваю, що атмосфера досягла точки кипіння, тікаю до спортзалу, на ровер або в інше місто. І, диво-дивне – настрій піднімається пропорційно до подоланих кілометрів. А ще якщо не з’їла впродовж дня щось солоденьке, яблуко чи горішки – все, день пропав. Якби був клуб емоційно залежних – записалася б туди першою. Тому заняття у спортзалі двічі на тиждень і ровер коли заманеться рятують від нестачі таких потрібних моєму організмові речовин.

Я балакуча, іноді аж занадто, але ніколи не говоритиму з сусідами про гроші, з чоловіком — про політику, а з колегами — про сімейні проблеми.

Що таке добро? Ірина вважає себе доброю людиною, але водночас в кашу собі плюнути не дасть.

— Добро в моєму розумінні дуже схоже на поняття людяності у кращих його проявах, – усміхається. – Я не з тих, хто підставляє ліву щоку, отримавши по правій. Я з тих, хто може дати здачі.

Для впевненості у завтрашньому дні для жінки необхідні не лише люди, які її люблять, хобі, трохи спостережливості за іншими, а й трохи грошей і вміння не заздрити іншим.

— Гроші й статки… – резюмує Ірина Моргун. – Хто їх не хоче? Тут або красти вагонами, або дуже працювати. Проте жити стає набагато комфортніше, коли виховуєш у собі та дітях здатність не заздрити. Мистецтво тішитися звичайному… Звучить пафосно й банально, але запитайте себе, коли ви востаннє дивилися на зоряне небо, спостерігали за тим, як по віконній шибі стікають обважнілі краплі дощу, або як солодко дрімають, тихо посопуючи, ваші діти?

260

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора