/ ///Відлуння загубленого світу на Тернопільщині. Кам’яний кумир (частина 1)

14 Грудня 2017, Четвер


Погода
Якщо на Авакума йде дощ, то йтиме він ще 40 днів і тиждень

Новорічне диво уже у Тернополі  (відео)

Фотофакт
На Тернопільщині показали «мудаків року» (фотофакт)

На Тернопільщині найменше «чужих» (інфографіка)

У соціальному гардеробі для тернополян не вистачає теплого взуття (фото)

Фотофакт
У Збаразьких калюжах можна втопитися? (фотофакт)

На «Сонячному» збили людину

Фотофакт
Тернопільська «красуня дня»

Тернопільські депутати розважались на вечорницях (фото)

Вуличне радіо з Тернополя добралося вже сусідньої області

Україна отримала те, що доброволець із Тернополя називав пришвидшенням перемоги

Двоє керівників громад з Тернопільщини заробили від Прем’єра (фото)

Тернополянам радять берегти здоров’я і не відвідувати місцевих поліклінік

Трагічна смерть у Тернополі, яка забрала життя дівчини

Для тернополян залишилося обмаль часу

Відео
Чому теребовлянцям повертатимуть по 700 гривень? (відео)

Волонтери із Тернопільщини везуть на передову те, що рятує життя

Це цікаво
Тернопільська письменниця розповіла, як зберегти себе як особистість

Тернополяни зможуть побачити своїх зірок на…календарі

Фоторепортаж
Орнамент з зубами у Тернополі (фоторепортаж)

Найкращий рівень інтелекту на Тернопільщині показали студенти Кременецького ліцею (фото)

Виробництво молока екстра-класу зросло (Агро-новини)

Вифлеємський вогонь миру засвітить на Тернопільщині (розклад)

Хто допомагає ланівецьким пожежникам?

Миколай одному з вишів принесе в подарунок ректора

В Інтерсіті у Тернополі знайшли вибухівку

Це цікаво
Тернопіль не перестає дивувати

Це цікаво
У день Св. Миколая пластуни для тернополян готують щорічний сюрприз

Фотофакт
У Тернополі продовжують розмножуватися мудаки (фотофакт)

Фотофакт
Чехи «переживають» за своїх у Тернополі (фотофакт)

Тернопільський фестиваль увійшов до п’ятірки кращих

Фотофакт
13 пожежників та 3 одиниці техніки знадобилось, щоб врятувати від вогню підприємство на Тернопільщині (фото)

За незаконне видобування каменю на Тернопільщині понесуть покарання

На Тернопільщині фіксують відчутне зниження рівня безробіття

Фотофакт
До Шумська ялинку привезли під конвоєм? (фотофакт)

У Тернополі зіткнулися BMW та Audi: є жертви

Фоторепортаж
Чотири деталі тернопільського функціоналізму (фоторепортаж)

Фотофакт
Велетенська куля прикрасить місто на Тернопільщині (фотофакт)

Анонс Це цікаво
Тернополяни покажуть, що зберігають на хатніх полицях

Кременецький нацпарк отримав довгоочікувану новину від Уряду

Скандальному священику з Тернополя «світить» від 5 до 8 років за ґратами?

Це цікаво
14 грудня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині покривають вбивцю відомого активіста (відео)

Чи бути лісовому господарству на Тернопільщині?

Учні із Тернопільщини вкотре довели, що вони є найрозумнішими

Добрим серцем отця із Тернопільщини захоплюються усюди

13 Грудня 2017, Середа


Погода
Прийшов Наум, зимній вітер подув

У Тернополі шахраї продовжують працювати за старою схемою

Тернополян обкрадають просто у центрі міста

У Тернополі чоловік збирався скоїти самогубство

Тернополянам на замітку: як стати успішними

Андрій Курков у Тернополі: «Досвід найпопулярнішого  француза – нині дуже важливий для України»

Відлуння загубленого світу на Тернопільщині. Кам’яний кумир (частина 1)

До читачів.

Сайт «Терен» продовжує публікацію матеріалів місцевого дослідника Назарія Наджоги під загальною назвою «Загублене Тернопілля». Назву ми обрали не випадково, бо віримо, що загублену річ колись та й можна віднайти. Так і з історією нашого краю. Є цікаві факти, які невідомі широкому загалу. Нашим читачам пропонуватимемо дізнатися більше про те, чим колись славилося Тернопілля, але зараз про це майже ніхто не знає. Дуже часто ми захоплюємося цікавинками звідусіль, а цими текстами ми хочемо звернути увагу на оригінальність того, що маємо під боком – в межах Тернопільської області.

Першу частину історії Кременецьких штолень читайте ТУТ.

Другу частину читайте ТУТ.

Інші тексти в рубриці «Загублене Тернопілля» виходитимуть на сайті «Терен» щосуботи та щонеділі о 20 год.


Науковці, археологи, історики багато часу присвячували Медоборам. Легенди та перекази народжувались на берегах Збруча. Здавалось би, саме тут язичництво і християнство поєдналось в одній вірі. Тут молились і жреці, і священики, піднімали хрести і возносили капища богів.
Безліч туристів сьогодні відвідує язичницький культовий центр, а місцеві люди ще досі з острахом поглядають на ці височини.
Опираючись на дослідження науковців, міфи, народний фольклор та власну уяву, можна заглибитись в тисячолітнє минуле Тернопільщини. В Гусятинському районі – найвищі вершини Медоборів. Саме тут колись були одні з найбільших городищ, де поклонялись богам дохристиянського культу…       
Літо, 988 рік, рік Хрещення Київської Русі. 6496 рік за давньослов’янським літочисленням.

З древнього тексту Нестора Літописця.
Переклад на українську мову з церковнослов’янської. Оригінал тексту: «Повне зібрання руських літописів», видане Археографічною комісією в Санкт-Петербурзі російською та церковнослов’янською мовами, 1846р.; том. 1.
«За Божим промислом в цей час розболілися у Володимира очі, і не бачив нічого, і тужив сильно, і не знав, що робити. І послала до нього цариця (Анна – сестра Візантійських імператорів Василя і Костянтина,стала дружиною князя, – прим. автора) і передала: «Якщо хочеш позбутися хвороби, то хрестися швидше, інакше не збудешся хвороби цієї». Почувши, Володимир сказав: «Якщо справді виповниться це, то воістину великий буде Бог християнський». І повелів хрестити себе. Єпископ же корсунський (Корсунь – нині руїни Херсонесу, Крим, Україна, – прим. автора) з попами цариці, оголосивши, хрестив Володимира; коли поклав руки на нього, зараз прозрів він. Володимир же, відчувши своє раптове зцілення, прославив Бога: «Тепер побачив я Бога істинного». Це бачили дружина (військо) його, і багато хрестилися» […]
[…]  Після цього Володимир взяв царицю, і Настаса Корсунського, і попів корсунських, з мощами святих Климента і Фіва, учня його, взяв посуд церковний, ікони на благословення собі […]  Забрав також два мідних ідола (в оригіналі тексту – капища, – прим.), чотири мідних коня, що нині стоять за церквою Святої Богородиці […] Віддав Корсунь Грекам, як викуп за царицю, а сам прийшов до Києва. І коли повернувся наказав кумирів скинути, одних зрубати, інших – віддати вогню.  Перуна ж наказав прив’язати до хвоста коня і волочити ним з гори по Боричеву до Потоку (в оригіналі – на Ручай, – прим.), і приставив дванадцять чоловіків сікти його металевими жезлами. Не заради того, щоб дерево відчувало, а на вигнання біса. Великий Ти, Господи, чудні діла Твої! вчора шанований людьми, а сьогодні осміяний. Коли волочили Перуна по Потоку до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо ж не схвалювали святого хрещення. І, притягнувши, скинули його в Дніпро. […] Наступного ранку вийшов Володимир з попами цариці і з Корсунськими на Дніпро, і без числа люду зібралося…

Фото 1. Хрещення Русі – фреска В. М. Васнецова, Свято-Володимирський Кафедральний Патріарший собор, м. Київ (фото з сайту)

Серпень, 1848 рік. Річка Збруч, кордон між Австро-Угорською та Російською імперіями.
Королівство Галичини та Володимирії. Кілька кілометрів на північ від села Личківці. Пасовища в заплавах Збруча (нині Гусятинський район Тернопільської області).
Такого спекотного літа наГусятинщині ще не було, дощ не падав більше місяця. Збруч подекуди висихав до потічка. Земля на березі річки через посуху вкрилася тріщинами.
Два пастухи Мартин Бартошевський та Іван Халаман з Личковець в обідню пору погнали корів на водопій.
– Мартине, ану глянь. Он там, у воді якийсь капелюх. Хтось вже певне втопився,  – насторожено звернувся до друга Іван.
– Слухай, Іване, той капелюх не потопельника. Він не пливе за водою, весь час на одному місці… Та як би голова з-під води стирчить.
Хлопці залізли у річку, щоб переконатись, чи бува не несе Збруч втоплену людину. Та через хвилину перелякані виходили на берег. У тому місці, звідки виднівся червонуватий капелюх, стояв чотиригранний кам’яний стовп, вертикально занурений в річку. Під капелюхом пастухи побачили обличчя прадавніх божків, повернутих на кожну сторону світу.

Слухи про те, що в Збручі пастухи знайшли поганського ідола, швидко розійшлись в селі. Місцеві й так недолюблювали сусідського лісу і гори Богіт, дітей самих туди не пускали. Переказували різні історії про блуд, який може вчепитись людини навіть серед білого дня. Говорили, що вже й з Мартином та Іваном лихе трапляється.
– Та поява викликала сум’яття серед людей, – писав про знахідку польський дослідник, археолог Ґабріель Лєнчик.
Чутки дійшли до місцевого дідича Костянтина Заборовського та прикордонної застави. Як витягали ідола з річки описав польський граф, мистецтвознавець Мечислав Людвік Потоцький (1810 р. н. –помер у Львові в 1878). У своєму листі до Краківського наукового товариства в 1850 році Потоцький зазначив, що ідола витягнули не повністю.
«Прикордонні караульні негайно дали знати про те до садиби і за піклуванням тодішнього управителя запрягли три пари волів і незабаром витягнули на берег чотиригранний тесаний стовп з надзвичайно твердого каміння. Має на чотирьох своїх боках барельєфні різні незграбні висікання, а в горі ж являє собою статую язичницького божка. Трохи глибша в тому місці вода унеможливила впевнитись чи той стовп стояв на якомусь п’єдесталі або чи тільки сам знаходився. Очевидці, які бачили, як витягали його з води, стверджували, що на тому місці були сліди великих каменів, які наче належали до п’єдесталу, але замулені доволі глибоко і недосяжні, щоб їх добути…».
Вага чотиригранного ідола становить одну тонну, висота – 2,57 м, ширина – 30 см. До сьогодні збереглося твердження: коли витягали Святовида зі Збруча, почувся хрускіт каміння, наче він відламався від свого постаменту. Майже точне місце знахідки відоме лісникам Медоборів. Була лиш одна спроба за півтори століття видобути п’єдестал язичницького бога, та й та невдала.

Фото 2. Заплави річки Збруч, де був знайдений Святовид (фото з сайту Природного заповідника «Медобори»), (фото з сайту Природного заповідника «Медобори»).
Фото 3. Копія ідола, Тернопільський обласний краєзнавчий музей

Сьогоднішні дні. Село Крутилів, Гусятинський район
Село Крутилів не має прямого автомобільного сполучення з жодним населеним пунктом Тернопільської області. Добратись туди з Тернополя чи Гусятина можна лише через Хмельниччину, минаючи місто Сатанів.
Коли запитати про напрямок в Сатанові, там скажуть, що села під назвою Крутилів не знають.
– Може Кринцилів? – перепитувала продавчиня у магазині біля старої єврейської синагоги.
П’ять кілометрів добре асфальтованої дороги справді тягнуться лише до Кринцилова. Село розташоване на лівому березі Збруча.  Тут за радянських часів збудували один лікувальний санаторій. Нині половина села – це території приватних оздоровчих закладів. Окремі схожі на величезні палаци з американських серіалів на кшталт «Династії».
Кринцилів з Хмельниччини і Крутилів Тернопільщини з’єднує кам’яний міст через Збруч. Достатній за міцністю і шириною для проїзду навіть великогабаритних автомобілів. На відміну від лівого берега, правий ще зберігає свою природну автентичність і не є забудованим. Тут проживає близько півсотні людей.
Втім, «крутилівці» вже не ототожнюють себе з назвою рідного села. Тут вважають, що по обидва береги річки є одне село Кринцилів.
Вочевидь, дає про себе знати слабкий адміністративний зв’язок і відсутність дорожнього сполучення Крутилова з Тернопільською областю. Чи не всі крутилівці пов’язані з туристичним бізнесом лівобережжя.  Чи не всі приватні санаторії Кринцилова користуються природними багатствами та історичними принадами правобережжя Збруча.
Від Сатанова до Кринцилова пролягає дві дороги. Одна з них – напряму, друга через село Сатанівська Слобідка. Хмельницька обласна рада виключила село з облікових даних 24 квітня 1997 року та приєднала землі до міста. Тут теж є збудовані кілька нових відпочинкових баз та велика пожежна частина.
Із західник околиць Сатанова добре видно вдалині купол Свято-Троїцького монастиря у Сатанівській Слобідці. Цей монастир зіграв вагому роль в християнізації найближчих поселень та в подолані вірувань язичників.

Фото 4. Краєвид з околиць Сатанова на Медобори, вдалині видніються куполи Свято-Троїцькиго монастиря.

В туристичній брошурі, яку можна придбати у храмі, написано, що на зламі язичницької віри печери заселив  чернець з гори Афону в 839 році. Вважається, що він був учнем святих Кирила і Мефодія і поселився в центрі язичницької культури.
Також в брошурі згадають короткий переказ про князя, який хрестив Київську Русь.
«За легендою у 981 році під час походу на поляків, печери відвідав сам князь Володимир Великий! На перший погляд легенда абсолютно безпідставна, адже князь був язичником».  
Справді, у 981 році князь Володимир міг проходити цими землями. Про це свідчить Нестор Літописець. Переклад з вище згаданого видання «Повне зібрання руських літописів» 1846 року:
«В рік 6489 (981р. від Різдва Христового – прим.авт.). Іде Володимир на Ляхів і захопив він міста їхні Перемишль, Червен та інші, і до сього дня вони під Руссю».

Однак, версія про перебування українського князя на Тернопіллі під час військового походу є малоімовірною.
Дивлячись на карту, бачимо, що Сатанів не лежить на шляху між Києвом та Перемишлем. Давньоруські князі ходили на Галичину через Волинь. І така легенда не має літописних підтверджень. Про ми згадаємо в наступних частинах.
Навіть якщо й був Володимир в печерах, то ще більш ймовірно, він відвідував у 981 році не монахів, а прямував у святі для язичників місця – у прадавні святилища дохристиянських вірувань. Нині це лісисті гори Звенигород, Богіт, Ґолда та їхні долини між селами Крутилів, Городниця і ЛичківціГусятинського району.
_________________________

У наступних частинах: мандрівка до «Пущі відлюдника», відьма Бабиної долини, загадки і легенди печер, портал у інший вимір та багато іншого не менш цікавого.

Фото 5. Дзвіниця Свято-Троїцького монастиря в Сатанівській Слобідці, збудована в ХVІ столітті.
Фото 6. Печерний коридор під монастирем
Фото 7. Вид на Крутилів зі сторони Кринцилова, внизу у верболозах тече Збруч.
Фото 8. Міст між селами Крутилів і Кринцилів через річку Збруч.

 

Назарій НАДЖОГА

123

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора