/ ///Над чим зараз працює Леся Романчук?

18 Січня 2018, Четвер


Оновлення на Тернопільщині

На Тернопільщині вкотре ліквідували небезпеку

Це цікаво
“За таке Бог покарати може”. Водохресний Святвечір

17 Січня 2018, Середа


Погода
Тернополян попереджають про ожеледицю

Відео
Тернопільська малеча знялась у кліпі до пісні «I love music» (відео)

У Тернополі патрульні спіймали водія напідпитку

Фотофакт
У Тернополі трапилася ДТП: винуватців двоє (фото)

«Віталька» відвідав Тернопільщину (фото)

Таки дочекалися! Добра новина для учасників АТО з Тернопільщини

Отакої: мільйонерів на Тернопільщині цього разу нарахували менше

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Відео
Кременецький ансамбль на свята виступив перед військовими на сході України (відео)

Анонс
У Тернополі вибиратимуть кращого піаніста

Убивця, який на Тернопільщині за клапоть землі позбавив життя сусіда, отримав 10 років

На Тернопільщині збільшується кількість загиблих від сильних морозів

Мешканців кременецької багатоповерхівки сьогодні будили рятувальники

У Тернополі у Міжнародний день музейних селфі не всюди вдається «сфоткатися»

Тернопільський водій не помітив стовп

Фотофакт
На Театральному майдані перевіряють совісність тернополян (фотофакт)

У Тернополі не розминулися дві маршрутки

Це вже край! На Тернопільщині власників сонячних панелей штрафуватимуть і відключатимуть від мережі

Фоторепортаж
В Збаражі відбувся суд у справі добровольця АТО (фото)

Як тернополяни позбавляються «квадратної голови» після свят (фото)

Фоторепортаж
Чотири вікна вулиці Опільського, які варто помітити (фото)

Волонтер з США, який перебуває на Тернопільщині, вміє працювати з студентами в колоніях

У Розмовному клубі англійської тернополяни можуть зіграти у «Переселенську блуканину»

Тернопільські чоловіки «не здають» своїх дружин

У Лановецькій ОТГ на Тернопільщині змагались за перспективну посаду

Фотофакт
Надмірно чистий Театральний майдан водії сприймають за дорогу (фотофакт)

Дикий кабан «пішов у запій» на тиждень (Агро-новини)

Письменникам Тернопільщини дали 14 днів, аби зробити те, на що чекає від них область

Тернополяни від 1 січня поповнили казну майже на 360 тис. грн

Кременчан вчитимуть як не «влетіти» на малині

Анонс
Як жилося богемі у Тернополі?

2017-ий став роком масштабного оновлення дорожньої інфраструктури Тернопільщини

Аби врятувати життя, на ДТП виїжджали рятувальники

Вночі на автошляхи Тернопільщини виїхала техніка дорожників

На Тернопільщині ледь не згорів магазин

Син нардепа «розвів» тернополян

Хто з народних обранців Тернопільщини не вважає «ДНР» та «ЛНР» терористами

Фоторепортаж
Тернопіль показав Києву автентичний народний одяг (фоторепортаж)

Анонс Це цікаво
В Тернополі розшукують однофамільців засновника нашого міста

Тернополянам піднімуть прожитковий мінімум

Відео
Тернополянка: «Мені за дитину мою образливо, що живемо в такій паскудній державі» (відео)

Фотофакт
Золоті та срібні «боксерські рукавички» вручили кращим спортсменам та тренерам Тернопільщини (фото)

Це цікаво
17 січня в історії Тернопільщини

На Лановеччині перестало битися серце ще одного духівника

Тернополян просять про термінову допомогу

Анонс
Жителів Тернопільщини запрошують на святкову купіль

На Тернопільщині загорівся автомобіль

16 Січня 2018, Вівторок


Погода
Погода у Тернополі 17 січня

Лановецькі чиновники не покликали на корпоратив своїх годувальників

Ім’я лікарки, барди, письменниці Лесі Романчук відоме навіть далеким від літератури. Вона — єдина на Тернопільщині має відзнаку «Золотий письменник України», якою нагороджують романістів, що видали твори накладом понад 100 тисяч примірників.

Цими днями у тернопільській книгарні «Є» відбулася зустріч із пані Лесею. Приводом стало перевидання роману «Софія» у восьми частинах «Навчальною книгою – Богдан». Оформив видання Олег Кіналь, серія вийшла у твердій палітурці.

Тож пропоную дещо з мовленого на зустрічі.

Право на вбивство персонажа

… Як «Софія» прийшла до людей? Дуже прозаїчно. 1998 рік. Викликає мене професор Хміль, тоді завкафедрою, і каже: «Значить так, Леся Іванівна, нам треба написати підручник для медсестер-бакалаврів з акушерства та гінекології». Тоді таких українською практично не було, тож треба було не тільки продумати виклад і наповнення, а й працювати над створенням наукового апарату українською. То був квітень, у видавництві книжка мала бути в липні. І я зробила це (а після того було ще 15 підручників). Коли тримала той великий за обсягом посібник, то подумала — як можу написати стільки наукового тексту за три місяці, то по що б я не створила роман.

Перше речення «Софії» я написала 2 липня 1998 року о сьомій ранку на пляжі. У вересні набрала на комп‘ютері. Залишався фінал. Я знала все, що має бути у фіналі, але не могла себе змусити це викласти на папері, бо було дуже страшно — то мала бути загибель Арсена. 14 жовтня — його тоді вперше зробити вихідним днем — зранку я починаю плакати і писати фінал і так до третьої дня. Перечитати написане я не могла, тому дала набрати лаборантці. Вона приходить за годину заплакана, кидає мені текст і каже: «Що ви зробили?» І так я донині маю співаного і казаного на тему, як мала право вбити Арсена.

Те, що стосується професійної діяльності Софії Синицької — все правда. А все, що стосується її особистого життя – вигадка. В тому числі Арсен. Але, правда, живий? (до залу — А. З.) Живий! (звучить у відповідь – А. З.)

У 1999 році віднесла роман у «Джуру», але надрукували його тільки в 2001 році, бо були різні «авторитетні» письменники, котрі казали «фу», «какабяка», «це фігня», «це ніхто не читатиме», «це не література». Василь Ванчура вирішив видати книжку, коли текст перечитали вже всі його працівники та їх сусіди. Спершу надрукував тисячу примірників, потім ще 45 тисяч. «Богдан» видав стільки, що було сто тисяч. «Золотий письменник України» — відзнака, яка не означає, що ти найкращий, але означає, що твої книжки читають.

Липучки та вузлики сюжету

Я одразу знала, що у «Софії» буде багато частин. Щойно закінчила писати першу, наступного дня почала писати наступну. У тексті мають бути липучки, щоби читач не міг залишити книжку – читав, читав, читав і думав, що ж там буде далі. Всі липучки та вузлики роману я запланувала одразу.

Коли починаєш писати велику прозу, дуже важко спланувати, куди заведуть твої дороги. Виходить, що персонажі — це живі люди, бо ти їм створив характер, тому іноді вони відмовляються чинити так, як би ти того хотів, і самі починають вести тебе.

Зробити з гілки квітуче дерево — це питання таланту прозаїка — населити книжку живими людьми, не просто, щоб було «він пішов, вона сказала» — це так пише репортер, коли когось машина переїхала.

Не роман, а суцільна політика

2013 року один київський дядечко переклав дві мої книжки російською. І каже, їдьмо на форум видавців у Москву. Я віднікувалась, а потім погодилась та подалася туди на свою голову.

Ми поговорили з видавництвом «Захаров». Його представниця спершу казала, що роман їм підходить. А потім кричала на мене: «Вы нас обманули, вы сказали, что это женский роман, но это сплошная политика!». Представник іншого видавництва вважав, що треба змінити всі імена персонажів на російські. Від третього почула, що мені треба взяти псевдонім Александра Романова. Я по-бандерівськи затялася: або книжка буде видана і не буде змінено ані титли, або не буде видана взагалі. Наступний видавець сказав: «Вы должны сами переписать книгу. Не перевести, а переписать на русском языке!» Я так і зробила — сіла і переписала всі вісім книжок. Багато що викинула, багато змінила — щодо стилістики, звісно, а не змісту.

Через якийсь час «Софія» вийшла у видавництві «Мир и образование» накладом чотири тисячі примірників.

Сонячний берег

Що людей найбільше цікавить в «Софії»? Наскільки мені відомо, їх завжди цікавить, як це все було насправді. Скільки вигадки, що було, чого не було.

Так ось. Зараз я пишу книжку з робочою назвою «Як усе було насправді». Кажуть люди, що мемуари треба писати, коли тобі вже багато років, але мемуари писати ніколи не рано. Тому, що живеш і не знаєш, скільки тобі відміряно й відпущено, не знаєш, коли тебе закличуть. Ти розумієш, що тобі треба все залишити на папері, бо бачив це зсередини і ніхто більше такого досвіду не має… Якщо тобі Господь кинув у колиску перо, і сказав: «Дитино, я тебе для цього на цей світ покликав, щоби ти це побачила та написала про це». І от я про це пишу. Книга починається ще до мого народження. Це книга про моїх батьків. Це книга про Колиму. Це книга про те, що було там — що насправді було з нашим народом. Це буде велика книга, і вона не буде написана, знаєте, послідовно. Перша частина буде називатися «Дівчинка із сонячного берега». А сонячний берег — це берег Охотського моря, берег Колими…

Анна Золотнюк

Фото із сайту Лесі Романчук

199

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора