/ ///Над чим зараз працює Леся Романчук?

26 Травня 2018, Субота


На Тернопілля завітали гості з Німеччини (фото)

На Тернопільщині ще один футбольний клуб отримав нового тренера

Чи зможуть на Тернопільщині зупинити хвилю домашнього насильства терміновий заборонний та обмежувальний приписи стосовно кривдника?

25 Травня 2018, П’ятниця


Погода
Погода у Тернополі 26 травня

Мультфільм для дорослих про найкраще місто у світі створили на Тернопільщині

Судити тернопільських красунь приїхала Яна Клочкова (фото)

У тернополянина діагностували малярію

На дорозі до Тернополя знову не пощастило велосипедисту (фото)

Чому тернополяни утікають від патрульних? (фото)

Тернополянам на замітку: без сну спогади неможливі

Фотофакт
Тернопільський «Красунчик дня»

Відео Фоторепортаж
Найсумніший останній дзвінок пролунав у одній зі шкіл Тернополя (фото, відео)

Анонс
Що чекає тернополян на вихідних?

Тернополянин поділився плюсами філології для чоловіків (фото)

У Тернополі – проти майбутніх виборів за «законом Януковича» (фото)

Фоторепортаж
Деякі випускники на Тернопільщині отримали подяки і… гроші (фото)

Двадцять років у наркотичній ейфорії прожив харків’янин Андрій

Тернополянин із Los Colorados гордиться бути філологом

Анонс
«Тернополянам розкажуть як комунікувати з поліцією в режимі онлайн»

 «Як впливати на процес прийняття рішень в Україні?» (фото)

Тернопільським студентам привезли вакансії (фото)

Фоторепортаж
Тернопільські школярі: До і Після (фото)

Горілчаних “бізнесменів” у Тернополі прикрили оперативники

Чому тернополянам не радять утримуватися від сексу?

Анонс
На Тернопільщині відбудеться чемпіонат з Карпфішингу

На Тернопільщині допомогли 716 демобілізованим

Тернопіль: із шкільної лінійки – на ходу (фото)

Тернопільські спортсмени вдало виступили на спартакіаді “Повір у себе”

На Тернопільщині прокурор оскаржив занадто м’який вирок для винного

Пам’ятка від міністерства: як аграрію отримати гроші від держави (Агро-новини)

Відео
Злива у Кременці наробила лиха і перетворила частину міста у Венецію (відео, фото)

Екологічні вандали попрацювали в Гусятині? (фото)

Фоторепортаж
У Тернополі попрощались зі шкільним життям (фоторепортаж)

Це цікаво
За кременецькими равликами на інвестиційному форумі стояла черга (фото)

Село на Тернопільщині 40 днів буде оточене зоною захисту у 3 км

Анонс
На Тернопільському стадіоні зійдуться в двобої Чернігів і Харків

Ще одного тернополянина підловили з наркотиками

Тернопільські свободівці позбулися члена

Відому тернополянку відзначили орденом “Берегиня України”

Тернопільщина: водій загинув, а провину спокутувати доведеться власнику авто (фото)

Фотофакт
У Тернополі прагнуть одружитися якнайшвидше (фотофакт)

На Тернопільщині корова без паспорта – не корова

Олександр Богомол: «Поліцейські стали бюрократами, а не сищиками» (фото, відео)

Фотофакт
У Тернополі продовжують будувати стіну (фотофакт)

Це цікаво
25 травня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині відбулася проща вірних Івано-Франківської архиєпархії (фото)

В одному з міст Тернопільщини відбудеться Ліга чемпіонів

На Тернопіллі врятовано житлову та господарську будівлю

На Тернопільщині шукають зниклу дівчину

24 Травня 2018, Четвер


Погода
Останній дзвінок у Тернополі буде з дощем

Викладачі тернопільського університету зробили все, аби студентам було легше

Хто з тернопільських ветеранів отримає вигоду після перегляду статусу?

Ім’я лікарки, барди, письменниці Лесі Романчук відоме навіть далеким від літератури. Вона — єдина на Тернопільщині має відзнаку «Золотий письменник України», якою нагороджують романістів, що видали твори накладом понад 100 тисяч примірників.

Цими днями у тернопільській книгарні «Є» відбулася зустріч із пані Лесею. Приводом стало перевидання роману «Софія» у восьми частинах «Навчальною книгою – Богдан». Оформив видання Олег Кіналь, серія вийшла у твердій палітурці.

Тож пропоную дещо з мовленого на зустрічі.

Право на вбивство персонажа

… Як «Софія» прийшла до людей? Дуже прозаїчно. 1998 рік. Викликає мене професор Хміль, тоді завкафедрою, і каже: «Значить так, Леся Іванівна, нам треба написати підручник для медсестер-бакалаврів з акушерства та гінекології». Тоді таких українською практично не було, тож треба було не тільки продумати виклад і наповнення, а й працювати над створенням наукового апарату українською. То був квітень, у видавництві книжка мала бути в липні. І я зробила це (а після того було ще 15 підручників). Коли тримала той великий за обсягом посібник, то подумала — як можу написати стільки наукового тексту за три місяці, то по що б я не створила роман.

Перше речення «Софії» я написала 2 липня 1998 року о сьомій ранку на пляжі. У вересні набрала на комп‘ютері. Залишався фінал. Я знала все, що має бути у фіналі, але не могла себе змусити це викласти на папері, бо було дуже страшно — то мала бути загибель Арсена. 14 жовтня — його тоді вперше зробити вихідним днем — зранку я починаю плакати і писати фінал і так до третьої дня. Перечитати написане я не могла, тому дала набрати лаборантці. Вона приходить за годину заплакана, кидає мені текст і каже: «Що ви зробили?» І так я донині маю співаного і казаного на тему, як мала право вбити Арсена.

Те, що стосується професійної діяльності Софії Синицької — все правда. А все, що стосується її особистого життя – вигадка. В тому числі Арсен. Але, правда, живий? (до залу — А. З.) Живий! (звучить у відповідь – А. З.)

У 1999 році віднесла роман у «Джуру», але надрукували його тільки в 2001 році, бо були різні «авторитетні» письменники, котрі казали «фу», «какабяка», «це фігня», «це ніхто не читатиме», «це не література». Василь Ванчура вирішив видати книжку, коли текст перечитали вже всі його працівники та їх сусіди. Спершу надрукував тисячу примірників, потім ще 45 тисяч. «Богдан» видав стільки, що було сто тисяч. «Золотий письменник України» — відзнака, яка не означає, що ти найкращий, але означає, що твої книжки читають.

Липучки та вузлики сюжету

Я одразу знала, що у «Софії» буде багато частин. Щойно закінчила писати першу, наступного дня почала писати наступну. У тексті мають бути липучки, щоби читач не міг залишити книжку – читав, читав, читав і думав, що ж там буде далі. Всі липучки та вузлики роману я запланувала одразу.

Коли починаєш писати велику прозу, дуже важко спланувати, куди заведуть твої дороги. Виходить, що персонажі — це живі люди, бо ти їм створив характер, тому іноді вони відмовляються чинити так, як би ти того хотів, і самі починають вести тебе.

Зробити з гілки квітуче дерево — це питання таланту прозаїка — населити книжку живими людьми, не просто, щоб було «він пішов, вона сказала» — це так пише репортер, коли когось машина переїхала.

Не роман, а суцільна політика

2013 року один київський дядечко переклав дві мої книжки російською. І каже, їдьмо на форум видавців у Москву. Я віднікувалась, а потім погодилась та подалася туди на свою голову.

Ми поговорили з видавництвом «Захаров». Його представниця спершу казала, що роман їм підходить. А потім кричала на мене: «Вы нас обманули, вы сказали, что это женский роман, но это сплошная политика!». Представник іншого видавництва вважав, що треба змінити всі імена персонажів на російські. Від третього почула, що мені треба взяти псевдонім Александра Романова. Я по-бандерівськи затялася: або книжка буде видана і не буде змінено ані титли, або не буде видана взагалі. Наступний видавець сказав: «Вы должны сами переписать книгу. Не перевести, а переписать на русском языке!» Я так і зробила — сіла і переписала всі вісім книжок. Багато що викинула, багато змінила — щодо стилістики, звісно, а не змісту.

Через якийсь час «Софія» вийшла у видавництві «Мир и образование» накладом чотири тисячі примірників.

Сонячний берег

Що людей найбільше цікавить в «Софії»? Наскільки мені відомо, їх завжди цікавить, як це все було насправді. Скільки вигадки, що було, чого не було.

Так ось. Зараз я пишу книжку з робочою назвою «Як усе було насправді». Кажуть люди, що мемуари треба писати, коли тобі вже багато років, але мемуари писати ніколи не рано. Тому, що живеш і не знаєш, скільки тобі відміряно й відпущено, не знаєш, коли тебе закличуть. Ти розумієш, що тобі треба все залишити на папері, бо бачив це зсередини і ніхто більше такого досвіду не має… Якщо тобі Господь кинув у колиску перо, і сказав: «Дитино, я тебе для цього на цей світ покликав, щоби ти це побачила та написала про це». І от я про це пишу. Книга починається ще до мого народження. Це книга про моїх батьків. Це книга про Колиму. Це книга про те, що було там — що насправді було з нашим народом. Це буде велика книга, і вона не буде написана, знаєте, послідовно. Перша частина буде називатися «Дівчинка із сонячного берега». А сонячний берег — це берег Охотського моря, берег Колими…

Анна Золотнюк

Фото із сайту Лесі Романчук

221

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора