/ /Тернопільська письменниця розповіла, як зберегти себе як особистість

23 Квітня 2019, Вівторок


Відео Фоторепортаж Це цікаво
«Нотр-Дам по-українськи»: величні собори, які ще можна врятувати (фоторепортаж, відео)

Тернополяни здаватимуть цього року «рекордне» ЗНО

Туристичний сезону у Чорткові відкриють блогер-фестом

Тернопільськими великодніми прикрасами захоплюються іноземці (фото)

Відео
Чортківська співачка, котра живе і працює в США, записала чергову пісню (відео)

У місті на Тернопільщині подбали не лише про живих (фото)

Фотофакт
У Тернополі буде ще один напис із серцем (фотофакт)

Житель Чортківщини спершу випивав із сусідом, а потім його обікрав

Біля Катедрального собору в Тернополі знайшли дітей

Фотофакт
У Бережанах дорожні знаки обрамили світлодіодними стрічками (фотофакт)

Фотофакт
На Тернопільщині відбулись проводи призовника (фотофакт)

Фотофакт
На Тернопільщині в одному з будинків повісили неприємну листівку (фотофакт)

Як проходитиме триденний фестиваль «Чортківська офензива»: є перші напрацювання

Увага! Допоможіть розшукати двох неповнолітніх! (фото)

Тернополяни можуть дізнатись, кого підтримали на передовій

Тернополяни можуть переглянути, як псували бюлетені

Відео
Австралійський прапор замайорів у найвищій точці Кременця (фото, відео)

Тернополяни матимуть додатковий транспорт до кладовищ

Тернопільська блогерка розповіла про те, що їй легше писати, аніж говорити

Фоторепортаж
Тернополянка посіла перше місце на олімпіаді з онкології (фоторепортаж)

Фотофакт
У Кременці обіцяють гроші за «здачу» порушників (фотофакт)

Сьогодні вшанують жертв автотрощі за участю автобуса «Луцьк-Тернопіль»

Тернопільщина здивує світ реставрацією унікальної ратуші (відео)

На 69 році життя помер відомий журналіст із Чорткова Богдан Присяжний

Вподобання жителів Бережанщини (інфографіка)

Фотофакт
У Бережанах вже можна отримати електронний рецепт (фотофакт)

Фоторепортаж
На Тернопільщині відбулось свято Писанки (фоторепортаж)

Це цікаво
23 квітня в історії Тернопільщини

Для школярів та активної молоді Теребовлянської ОТГ провели еко-тиждень (фото)

Легкоатлети зі Зборова на змаганнях здобули вісім медалей

На Тернопільщині школярі посадили нові ліси (фото)

22 Квітня 2019, Понеділок


Вулицями старовинного Збаража пройшов Хресний хід (фото)

Погода
Погода у Тернополі 23 квітня

Тернополянці не дозволили проголосувати із закордонним паспортом

Звідки громади на Тернопільщині беруть гроші

На Тернопільщині оголосили жовтий рівень небезпеки

Тернопільщина: не встигнете до 26 квітня, то нарікайте на себе

Фоторепортаж
Тернопільські військовики змагались за першість на спортивному святі (фоторепортаж)

У Тернополі їздять захмелілі водії та з фальшивими документами (фото)

Тернопільські «Красунчики дня»

Фоторепортаж
Тернопільські сецесійні перила

Анонс
Тернополян з дітьми навчать малювати писанки

На Тернопільщині вагітна жінка з дитиною потрапила під колеса мотоцикла (фото)

Це цікаво
Українська паска з італійським колоритом від тернополянки Ірини Гудими (рецепт)

Від фальсифікату молочної продукції страждають і добросовісні виробники, і звичайні споживачі (Агроновини)

Тернопільський рибоохоронний патруль спіймав браконьєрів, які завдали збитків на чималу суму

Як тернопільським вчителям допомогти підліткам зробити мозок пластичним?

У Збаражі агроному обіцяють понад 32 тисячі гривень

Анонс
Тернополянам на фестивалі «Ї» новий роман презентуватиме Павло Коробчук

Вибори на Тернопільщині: ніхто до нікого не має претензій

Троє неповнолітніх тернополян в парку курили марихуану

Тернопільщину внесли в список областей, де впроваджуватимуть пілотні проекти на 922 мільйони гривень

Тернопільська письменниця розповіла, як зберегти себе як особистість

«Маленька крапка знаку запитання». Це – назва нової книжки тернополянки Зоряни Замкової. Про що ця книжка і чому стільки розділових знаків. Поетеса розповідає сайту Про Те.

– Завжди творчістю рятувала власну уяву, зберігала себе як особистість. Колись на очі потрапив глибинний вислів Ростислава Доценка «Над прiрвою всi знаки оклику зiщулюються в знаки запитання». Відтоді розділові знаки набули для мене іншого значення, величини, трансформації. І світ уявила собі отією невеликою крапкою під знаком запитання.

Адже як мало знаємо ми навіть про себе…

Адже на вічні запитання ми, зазвичай, отримуємо лише тимчасові відповіді.

А книга – це теж спроба відповіді собі на вічні запитання. Але, відверто кажучи, ще довго вовтузилася б з виданням нової збірки, якби не добра ідея та її втілення голови Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України Олександра Смика. Це видання – із серії книг тернопільських письменників, здійснене за фінансової підтримки Тернопільської ОДА та Тернопільської обласної ради. Як мовиться, до сказаного можна додати тільки зроблене. Тому у видавництві «Терно-Граф» і побачила світ вибрана часточка моєї творчості.

Книга розділена на цикли. «Ліцензія на вимір суєти», «Інтонація серцебиття» та «Дитинство любові» – три розділи поезії, три складових в одному найсуттєвішому, найглибшому, головному  почутті любові, яким наповнена ця книга: про неможливість дихати інакше, жити інакше, любити інакше, аніж відчуваєш серцем.  Ще три розділи «Елегія мого світанку», «Обгрунтування не потребує» та «У надійному сховку ілюзій» – етюди та новели. Це, в основному, замальовки з натури, розповіді про те, що у цьому світі набагато легше почути відлуння, аніж відповідь.

– Чому крапка і чому знак запитання?

– Писала-ловила слово за словом – метелики химерні у пучці. Це як в отій притчі про вельможу, який розумом хотів перевершити мудреця…«Я візьму в руки метелика, – гадав вельможа, – сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках – живе чи мертве. І якщо мудрець скаже, що живе – я задушу метелика, а якщо мертве – я випущу його.» … І тоді, єхидно всміхаючись, вельможа сказав: «Що я тримаю в руках – живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Все у твоїх руках!» Збентежений вельможа випустив метелика з рук, той полетів на волю, радісно тріпочучись своїми яскравими крильцями…

Все в твоїх руках – вислів настільки об‘ємний і глибокий, як і Соломонове «Все так не буде».  Все в твоїх руках – це про кожен порух життєвої енергії. Як ти використовуєш свій шанс, як розпоряджаєшся почуттями, чому не можеш відпустити зайве чи впустити необхідне в своє життя,  наскільки ти готовий до змін та творення завтрашнього дня.

Отак випурхнув у світ метелик моєї творчості зі скриньки  нерозтрачених почуттів, метелик  емоцій, яким віриш і відчуваєш серцем. Прагну, щоб той метелик прожив не один день…

– На які запитання усе життя шукаєш відповідей? Чи вони різняться, залежно від того, у який період шукала цих відповідей?

– Якщо ви хочете змінити світ на краще – вчіться любити. Це таке всеосяжне почуття!  Як казала мати Тереза: «Любов – це постійний рух, вона переходить від однієї людини до іншої, її отримують і її віддають. Все, що ви даруєте людям, яких любите, вони віддають тим, кого люблять. Таким чином створюється замкнуте коло, і ваша любов, пройшовши через тисячі сердець, повернеться до вас… Істинно любити – означає шукати щастя і повноти життя не для себе, а для тих, кого любиш».

На різних етапах свого життя я чітко розуміла: те, що ти віддаєш світові – повертається до тебе. Завжди намагалася позитивно мислити. Але не завжди мені це вдавалося. Недавно спілкувалася з одним цікавим чоловіком, очі якого випромінювали стільки добра і справжнього милосердя, якого вистачило б на кількох. Він мені порадив допомагати в житті тільки тим, хто просить про допомогу. Шукати і знаходити в людях прекрасне, щире і добре – це надихає і нас самих, й інших людей на прояв їх кращих якостей.

– На що уже знайшла відповіді? Це тебе заспокоїло?

– Здебільшого, ми чуємо тільки ті запитання, на які спроможні знайти відповідь. Якщо прислухаємось до себе – свого великого внутрішнього світу – завжди знайдемо розуміння проблем та отримаємо відповіді. Адже  у світі довкола немає нічого того, чого немає у нашій душі. Але не кожна людина помічає це. Для люблячого світ здається наповненим любов’ю, а для того, хто ненавидить – ненавистю, ми відзеркалюємо те, чим наповнені. Вірю, що світ врятує любов і доброта.

Головне, в шаленій гонитві кожен за своїм щастям не залишитися в порожнечі, виснаженим чи перенасиченим.  Адже розуміння, що втратили в житті більше, ніж придбали може впасти, мов сніг на голову. Найголовніше – це саме життя, без нашарувань суспільних стереотипів і камуфляжу, варто його захищати, очищати, зміцнювати, освітлювати. Берегти.

– Що у житті не можна пояснити ніякими відповідями?

– Те, що не вимагає запитань. У що віриш інстинктивно, беззаперечно. Один мій приятель говорив: у тебе таке гарне запитання, що я не хочу псувати його своєю відповіддю.

Моя «Маленька крапка знаку запитання» – як ще один аргумент, мій живий дар собі і людям. Слова, вимолені та вимовлені тоді, коли серце наповнене любов’ю. Тому коли прочитаєте вірша чи новелу, зайдете в цю творчу майстерню моїх життєвих вражень, фантазій, переконань, може, потрапить на очі щось необхідне душі. Якісь потрібні слова у потрібному місці. Пригощайтесь…

ВІРШІ ЗОРЯНИ ЗАМКОВОЇ

***

Мене жалить трава,
Мені вітер висушує кров,
Мені боязко тут –
Загубили мене у липні.
Я міняю країну
Зелено-рудих дібров
На союзну державу
Під-Ноги-Опалого-Листя.
Диваки – подивуються.
Мудрі завжди змудрять.
А мені – що мені?
У долонях зволожених – осінь.
Дислокую усю листопадову листорать
Під розкидані плетива-батоги,
Під вербові коси.
І уперше тут паморозь сиза –
Гіркотний дух.
Вибираю в скарбничку супу
Редут підпеньок.
Я загублена в метушні.
Щез і віку пастух.
Із мандрівки несу
Потамованих вражень жменю.

***

Іван-чаю нап’юся.

Загороджу думки

полинами –

від нечистого ока.

Хай мервиться тільки

полин.

Адресую усе, що забуду

сказать тобі, мамо,

і залишу листа у поштовім віконці сивин.

З чорнобривцями марка.

Тобі своєчасно

доставлять.

Знаю, ти бережеш,

як коштовності, всі ті

листи.

Навіть ще не написані. Навіть, котрі не

відправлю.

Ти за неспіх мене,

як за інше усеньке –

прости.

Іван-чаю нап’юся.

Гаряче повернеться літо.

Закурликає в спогадах

кровним, родинним теплом.

Я, матусю, тебе хоч

словами

візьмусь відігріти…

***

Озвалися ранку пищалі

золочені

На стриху у сіні пахкім,

притолоченім,

Десь голубом-жінкою,

воркотом-ласкою,

Десь діток медових

життєйською паскою.

І світлом просторим

старечого ґанку

Озвались пищалі золочені

ранку.

Замріяна просінь в очах

не розчесана.

Від себе далека душа

ледь не зчезнула.

Так хороше думать про

все і про всіх.

І уст доторкнувся

здитинілий сміх,

І млістю солодкою двоє

наврочені.

Озвалися ранку пищалі

золочені…

Цей ранок земне моє

світло всотає.

Світає, о Господи, нині

світає…

***

Так визбируєш світ

по краплинці життєвих

вражень, щоби потім здирати з

долонь,

як вишневий глей.

І закоханий ангел в лиці

стає дідьком вражим,

й реагуєш на нього,

неначе на скрип дверей.

Всі різдв’яні стежки

перетоптані

кроком стоніжки.

Усі бублики з’їли –

в полумисках лиш дірки.

І немовби навспак, ти

порядно

живеш собі нишком,

час від часу тихцем

поглядаючи на зірки.

Сповідатися зорям смішно.

Собі довірся.

Так визбируєш світ,

Мов розсипав колись в суєті.

І хизується день

неримованим модним

віршем.

У румовищах долі

бурлакою на самоті.

86

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора