/ /Тернопільська письменниця розповіла, як зберегти себе як особистість

19 Лютого 2018, Понеділок


У Кременці перевірили чим займається молодь вночі

Анонс
20 лютого вшанують пам’ять Героїв Небесної Сотні

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Фоторепортаж
Плитки шоколаду, лінії горизонту та засічки тернопільських фасадів (фото)

Стали відомі деталі вбивства тернополянки в Італії (відео)

Постраждалі на Майдані жителі Тернопільщини отримали грошову компенсацію

Фоторепортаж
Тернополяни показали свій посуд з історією

Тернополянам варто бути обережними: квартирні злодії не сплять

На Тернопільщині проведуть вибори ще у двох ОТГ

Троє нападників побили та відібрали цінні речі у тернополянина

Тернополяни можуть висловити свою думку про електронні підручники

На Тернопільщині авто виїхало на зустрічну смугу

Анонс
У Тернополі навчатимуть кататись на лижах дітей із малозабезпечених сімей

Вулицями Тернополя ходить майстер, який наточує ножі (фото)

Біля залізничого вокзалу зіткнулися два автомобілі

Тернополян просять допомогти врятувати доньку вчительки 3-ої школи

На Тернопільщині депутат допомогла отримати своєму чоловіку землю

З’явився оновлений електротрактор (Агро-новини)

Про мовні «перли», які можна почути і на Тернопільщині

На Бережанщині не розминулися два автомобілі

Фоторепортаж
Тернопільські будинки, які ховаються (фоторепортаж)

У Тернополі дітям допомагають пізнавати світ

Відео
Жителька Тернопільщини під час романтичного побачення опинилась в обіймах… вовка (відео)

Від семи до десяти років загрожує молодим людям за розбійний напад

Тернополяни розвернули усі крісла на «Голосі країни»

Тернопільські активісти закликають «не спускати на гальмах» справу обкрадання бійців АТО

Фермерам з Тернопільщини допомогли дізнатися, хто і як таємно розподіляє їхній мільярд

Тернополян просять стерегтись французьких устриць

У Тернополі закриють один із банків

Лісівники Тернопільщини задумали щось серйозне

З кого спитати за прибирання і ремонт місцевих доріг?

Тернополянам на замітку: долар впав, а євро виріс

Пиво, тютюн і горілка непогано поповнюють казну Тернопільщини

Анонс
Тернополяни подивляться фільм про життя та роботу Девіда Лінча

Тернопільське «Об’єднання добровольців» звинувачують у шахрайстві

Відомий тернополянин знову одружився

Тернополянам на замітку: про що і коли усім треба звітувати

Це цікаво
19 лютого в історії Тернопільщини

Це цікаво
10 неофіційних правил посту від священика

Тернопільщина потерпає від недобросовісних жителів

Жителів Тернопільщини просять про допомогу

Фотофакт
Жахлива буденність Бережан (фотофакт)

18 Лютого 2018, Неділя


Погода
Тиждень розпочнеться ясним та морозним понеділком

Фоторепортаж
«Майдан ридав, а сотня в небо йшла…» (фоторепортаж)

Попри заборону тернополяни гуляють крихкою кригою ставу

Ексклюзив Це цікаво
«До добра і краси» – перший художній фільм Галичини, який знімали на Тернопільщині (частина 2)

Відео
Підсумковий випуск відеоновин у Тернополі за тиждень

Відео
Стрибку тернополянина із балкону церкви встигли перешкодити (відео)

На Тернопільщині злодії дивують своїм вибором

Тернопільщина: за послугами звертаються рідше, але уваги вимагають більше

У Тернополі прощатимуться із 31-річною журналісткою Іриною Венгер  

На місці тристороннього годинника у Тернополі раніше цвіла унікальна рослина

Тернопільська письменниця розповіла, як зберегти себе як особистість

«Маленька крапка знаку запитання». Це – назва нової книжки тернополянки Зоряни Замкової. Про що ця книжка і чому стільки розділових знаків. Поетеса розповідає сайту Про Те.

– Завжди творчістю рятувала власну уяву, зберігала себе як особистість. Колись на очі потрапив глибинний вислів Ростислава Доценка «Над прiрвою всi знаки оклику зiщулюються в знаки запитання». Відтоді розділові знаки набули для мене іншого значення, величини, трансформації. І світ уявила собі отією невеликою крапкою під знаком запитання.

Адже як мало знаємо ми навіть про себе…

Адже на вічні запитання ми, зазвичай, отримуємо лише тимчасові відповіді.

А книга – це теж спроба відповіді собі на вічні запитання. Але, відверто кажучи, ще довго вовтузилася б з виданням нової збірки, якби не добра ідея та її втілення голови Тернопільської обласної організації Національної спілки письменників України Олександра Смика. Це видання – із серії книг тернопільських письменників, здійснене за фінансової підтримки Тернопільської ОДА та Тернопільської обласної ради. Як мовиться, до сказаного можна додати тільки зроблене. Тому у видавництві «Терно-Граф» і побачила світ вибрана часточка моєї творчості.

Книга розділена на цикли. «Ліцензія на вимір суєти», «Інтонація серцебиття» та «Дитинство любові» – три розділи поезії, три складових в одному найсуттєвішому, найглибшому, головному  почутті любові, яким наповнена ця книга: про неможливість дихати інакше, жити інакше, любити інакше, аніж відчуваєш серцем.  Ще три розділи «Елегія мого світанку», «Обгрунтування не потребує» та «У надійному сховку ілюзій» – етюди та новели. Це, в основному, замальовки з натури, розповіді про те, що у цьому світі набагато легше почути відлуння, аніж відповідь.

– Чому крапка і чому знак запитання?

– Писала-ловила слово за словом – метелики химерні у пучці. Це як в отій притчі про вельможу, який розумом хотів перевершити мудреця…«Я візьму в руки метелика, – гадав вельможа, – сховаю його за спиною і запитаю, що в мене в руках – живе чи мертве. І якщо мудрець скаже, що живе – я задушу метелика, а якщо мертве – я випущу його.» … І тоді, єхидно всміхаючись, вельможа сказав: «Що я тримаю в руках – живе чи мертве?» Мудрець трохи подумав, усміхнувся й відповів: «Все у твоїх руках!» Збентежений вельможа випустив метелика з рук, той полетів на волю, радісно тріпочучись своїми яскравими крильцями…

Все в твоїх руках – вислів настільки об‘ємний і глибокий, як і Соломонове «Все так не буде».  Все в твоїх руках – це про кожен порух життєвої енергії. Як ти використовуєш свій шанс, як розпоряджаєшся почуттями, чому не можеш відпустити зайве чи впустити необхідне в своє життя,  наскільки ти готовий до змін та творення завтрашнього дня.

Отак випурхнув у світ метелик моєї творчості зі скриньки  нерозтрачених почуттів, метелик  емоцій, яким віриш і відчуваєш серцем. Прагну, щоб той метелик прожив не один день…

– На які запитання усе життя шукаєш відповідей? Чи вони різняться, залежно від того, у який період шукала цих відповідей?

– Якщо ви хочете змінити світ на краще – вчіться любити. Це таке всеосяжне почуття!  Як казала мати Тереза: «Любов – це постійний рух, вона переходить від однієї людини до іншої, її отримують і її віддають. Все, що ви даруєте людям, яких любите, вони віддають тим, кого люблять. Таким чином створюється замкнуте коло, і ваша любов, пройшовши через тисячі сердець, повернеться до вас… Істинно любити – означає шукати щастя і повноти життя не для себе, а для тих, кого любиш».

На різних етапах свого життя я чітко розуміла: те, що ти віддаєш світові – повертається до тебе. Завжди намагалася позитивно мислити. Але не завжди мені це вдавалося. Недавно спілкувалася з одним цікавим чоловіком, очі якого випромінювали стільки добра і справжнього милосердя, якого вистачило б на кількох. Він мені порадив допомагати в житті тільки тим, хто просить про допомогу. Шукати і знаходити в людях прекрасне, щире і добре – це надихає і нас самих, й інших людей на прояв їх кращих якостей.

– На що уже знайшла відповіді? Це тебе заспокоїло?

– Здебільшого, ми чуємо тільки ті запитання, на які спроможні знайти відповідь. Якщо прислухаємось до себе – свого великого внутрішнього світу – завжди знайдемо розуміння проблем та отримаємо відповіді. Адже  у світі довкола немає нічого того, чого немає у нашій душі. Але не кожна людина помічає це. Для люблячого світ здається наповненим любов’ю, а для того, хто ненавидить – ненавистю, ми відзеркалюємо те, чим наповнені. Вірю, що світ врятує любов і доброта.

Головне, в шаленій гонитві кожен за своїм щастям не залишитися в порожнечі, виснаженим чи перенасиченим.  Адже розуміння, що втратили в житті більше, ніж придбали може впасти, мов сніг на голову. Найголовніше – це саме життя, без нашарувань суспільних стереотипів і камуфляжу, варто його захищати, очищати, зміцнювати, освітлювати. Берегти.

– Що у житті не можна пояснити ніякими відповідями?

– Те, що не вимагає запитань. У що віриш інстинктивно, беззаперечно. Один мій приятель говорив: у тебе таке гарне запитання, що я не хочу псувати його своєю відповіддю.

Моя «Маленька крапка знаку запитання» – як ще один аргумент, мій живий дар собі і людям. Слова, вимолені та вимовлені тоді, коли серце наповнене любов’ю. Тому коли прочитаєте вірша чи новелу, зайдете в цю творчу майстерню моїх життєвих вражень, фантазій, переконань, може, потрапить на очі щось необхідне душі. Якісь потрібні слова у потрібному місці. Пригощайтесь…

ВІРШІ ЗОРЯНИ ЗАМКОВОЇ

***

Мене жалить трава,
Мені вітер висушує кров,
Мені боязко тут –
Загубили мене у липні.
Я міняю країну
Зелено-рудих дібров
На союзну державу
Під-Ноги-Опалого-Листя.
Диваки – подивуються.
Мудрі завжди змудрять.
А мені – що мені?
У долонях зволожених – осінь.
Дислокую усю листопадову листорать
Під розкидані плетива-батоги,
Під вербові коси.
І уперше тут паморозь сиза –
Гіркотний дух.
Вибираю в скарбничку супу
Редут підпеньок.
Я загублена в метушні.
Щез і віку пастух.
Із мандрівки несу
Потамованих вражень жменю.

***

Іван-чаю нап’юся.

Загороджу думки

полинами –

від нечистого ока.

Хай мервиться тільки

полин.

Адресую усе, що забуду

сказать тобі, мамо,

і залишу листа у поштовім віконці сивин.

З чорнобривцями марка.

Тобі своєчасно

доставлять.

Знаю, ти бережеш,

як коштовності, всі ті

листи.

Навіть ще не написані. Навіть, котрі не

відправлю.

Ти за неспіх мене,

як за інше усеньке –

прости.

Іван-чаю нап’юся.

Гаряче повернеться літо.

Закурликає в спогадах

кровним, родинним теплом.

Я, матусю, тебе хоч

словами

візьмусь відігріти…

***

Озвалися ранку пищалі

золочені

На стриху у сіні пахкім,

притолоченім,

Десь голубом-жінкою,

воркотом-ласкою,

Десь діток медових

життєйською паскою.

І світлом просторим

старечого ґанку

Озвались пищалі золочені

ранку.

Замріяна просінь в очах

не розчесана.

Від себе далека душа

ледь не зчезнула.

Так хороше думать про

все і про всіх.

І уст доторкнувся

здитинілий сміх,

І млістю солодкою двоє

наврочені.

Озвалися ранку пищалі

золочені…

Цей ранок земне моє

світло всотає.

Світає, о Господи, нині

світає…

***

Так визбируєш світ

по краплинці життєвих

вражень, щоби потім здирати з

долонь,

як вишневий глей.

І закоханий ангел в лиці

стає дідьком вражим,

й реагуєш на нього,

неначе на скрип дверей.

Всі різдв’яні стежки

перетоптані

кроком стоніжки.

Усі бублики з’їли –

в полумисках лиш дірки.

І немовби навспак, ти

порядно

живеш собі нишком,

час від часу тихцем

поглядаючи на зірки.

Сповідатися зорям смішно.

Собі довірся.

Так визбируєш світ,

Мов розсипав колись в суєті.

І хизується день

неримованим модним

віршем.

У румовищах долі

бурлакою на самоті.

74

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора