Тернопільський лікар розповів про ризик смерті

IMG_0994_001

Надзвичайно сумно констатувати, але, за даними МОЗ, Україна – друга у світі країна за кількістю смертей від серцево-судинних захворювань.

Хто у цьому винен? Як відомо, всі хвороби – від життя, а жити, коли твоя країна у постійному стані війни, політичних і економічних потрясінь, непросто навіть тим, у кого найтренованіше серце. Втім, як зауважує завідуючий кардіологічним відділенням Тернопільської комунальної міської лікарні №2 Борис Степанчук, причина збільшення кількості випадків серцево-судинних захворювань не тільки у тому, пише nova.te.ua.

— Борисе Івановичу, розкажіть, яка сьогодні ситуація із серцево-судинними захворюваннями серед тернополян?

— На жаль, кількість випадків серцево-судинних захворювань збільшується щороку. Збільшується також кількість хворих з невідкладними станами кардіології, які надходять у блок реанімації. Крім того, серцево-судинні захворювання «помолодшали»: якщо раніше зазвичай інфаркти траплялися у людей 50-60-річного віку, то нині 30-річні пацієнти з інфарктом – для нас не дивина…

— У чому причина таких невеселих фактів?

— Передусім справді велике значення відіграє стресовий фактор. Не помилюся, якщо скажу, що ми усі нині живемо у постійному стресі. Навіть у транспорті щодня спостерігаю височезний рівень агресії: люди можуть вибухнути через дрібничку. Та це не дивно, зважаючи, в якому стані перебуває наша країна. Має значення також раннє паління, вживання алкоголю та всіляких енерготоніків, якими нині особливо зловживає молодь, а це призводить до багатьох серцево-судинних захворювань. А крім того – надмірна вага та гіподинамія. Тому й маємо ранні інфаркти, гіпертонію та інсульти і, як наслідок, — ранню інвалідизацію.

Більшість наших людей починають перейматися своїм здоров’ям аж тоді, коли, як кажуть, вдарить грім. І навіть у тому випадку далеко не всі йдуть до лікаря, а чекають, що стане легше. Легше не стає, тоді викликають швидку, яка привозить їх сюди. А хто має турбуватися за здоров’я людини?

— Сама людина.

— Саме так: кожен сам повинен турбуватися за своє здоров’я.

Як переконати людей турбуватися про своє здоров’я? Копійкою!

— І як переконати наших людей у цьому?

— Дуже легко – копійкою. Якщо людина порахує і зрозуміє, що їй це буде дуже дорого і невигідно, коли приїжджає швидка. Так, тебе завезуть у лікарню, але потім випишуть за роботу бригади швидкої чек, і тоді ти підрахуєш, що краще приїхати до лікаря на таксі і вирішити свій клопіт зі здоров’ям, поки той ще не переріс у серйозну проблему.

— Кажуть, найкраще лікування – це профілактика…

— Що, як правило, робить наша людина, якщо має проблему із здоров’ям? Шукає хорошого лікаря, щоб він її подивився, дістав пігулочку, бажано рожевого кольору, смачненьку, людина її випила і потім козликом пострибала й далі вела звичний спосіб життя. Є такий вислів: модифікація способу життя. Це означає – змінити свій спосіб життя. Це головна профілактика усіх захворювань, і серцево-судинних у тому числі. Про це у нас багато говорять, але, на жаль, мало хто втілює у реальність. Змінити свідомість наших громадян дуже непросто.

— Але чому? Це радянський спадок?

— Частково так. За здоров’я людини мала турбуватися держава, а людина за своє здоров’я не турбувалася взагалі. Це все нічого не коштувало, ліки видавалися і людина цим не переймалася. А що безкоштовно – те, як відомо, не цінується. А цінується тоді, коли людина за своє здоров’я починає платити свої гроші. Тоді вона починає задумуватися: а може, мені краще кинути курити, може, зменшити вагу тіла, може, не їхати одну зупинку тролейбусом, а пройтися пішки? Це буде економніше і для здоров’я краще. Звісно, все це непросто. Важко кинути курити чи відмовитися від алкоголю, тому що звик, схуднути взагалі нереально – бо як не з’їсти тортика чи миску смаженої картоплі з м’ясом? Але водночас і легко – треба тільки захотіти.

— А як долати стреси?

— Загалом немає універсальної поради, тому що дуже багато залежить від особистості. На одну й ту ж ситуацію кожна людина реагує по-різному: один візьме мотузку і піде вішатися, другий буде ходити пригнічений довгий час, а третій наступного дня уже все забуде.

— Маєте власні спостереження, чи віруючі люди легше долають стреси і взагалі захворювання?

— Легше, тому що вони мають міцну внутрішню установку, притримуються заповідей, тому зовсім по-іншому реагують на стресові ситуації.

IMG_8001_1024x683
IMG_8001_1024x683

Завідуючий кардіологічним відділенням Борис Степанчук і медсестра Діана Басан спостерігають за станом пацієнта у блоці реанімації та інтенсивної терапії.

Допомога – на рівні клініки сучасного європейського міста

— Ваше відділення – основне у Тернополі. Як вам працюється?

— Передусім хочу сказати про нашу лікарню, яка надає медичні послуги від приймання пологів й до кардіології і має певну повагу в містян. Окрім того, лікарня укладає угоди з громадами навколишніх сіл, які бажають, щоб їх мешканців обслуговували у нас.  Громади мають право вибрати собі лікарню, тобто представники громад можуть прийти і подивитися, які у нас умови, які послуги ми надаємо, оцінити їх якість.

А нещодавно міська лікарня №2 стала номінантом програми «Гордість міста». У рамках цієї програми два дні тривала перевірка, до якої ми абсолютно не готувалися, тож все було виявлено, як воно є насправді, — і це, варто відзначити, було досить непогано. І наше відділення перевіряли, ми теж вклали сюди свою працю.

Наразі ми єдина лікарня, яка проводить коронаграфію і стенування коронарних артерій при гострих коронарних синдромах, тобто коли людині стає раптово погано і є підозра на гострий інфаркт. Ми стараємося не відмовляти жодному пацієнтові нашої області, тому наше відділення, як правило, перевантажене. Відділення розраховане на 60 ліжок з блоком реанімації та інтенсивної терапії на 7 ліжок. Ми зробили непоганий ремонт, є гаряча вода. Чимось допомагає місцева влада, чимось — благодійники. Завдяки меценатам поміняли ліжка, закупили нові матраци, обладнали ванну, зробили ремонт у туалетах. Адже якщо людина перебуває в нормальних умовах, лежить на зручному ліжку, на чистому простирадлі, може привести себе до порядку, то разом з лікуванням усе це дає у комплексі позитивний ефект.

Щорічно міська рада на програму «Здоров’я тернополян» виділяє кошти на закупівлю частини ліків. У середньому на лікарню виділяється 400 тисяч гривень. Завдяки цій програмі ми маємо стенти (спеціальні металеві пружинки, які розширюють звужену судину), маркери некрозу міокарда, медичні препарати для надання первинної медичної допомоги при інфаркті міокарда.

Окрім того, завдячуючи програмі «Здоров’я тернополян» маємо тромболітичні препарати, які вводяться внутрівенно і розчиняють тромб, що закупорює судину в коронарній чи легеневій артерії. Загалом, ми непогано обладнані, проводимо якісну діагностику і можемо надати медичну допомогу хворим із серцевою недостатністю на рівні клініки сучасного європейського міста. У нас більшість лікарів з вищою категорією – це досвідчені лікарі, які мають багаторічний стаж роботи.

— Найближчим часом відкриють кардіоцентр на базі Тернопільської  університетської лікарні. Не хвилюєтеся, що ваших спеціалістів можуть переманити туди?

— Університетська лікарня готує своїх спеціалістів. Для міста й області це дуже добре, тому що не має функціонувати лише одне кардіологічне відділення в області, а має бути здорова конкуренція, людина повинна мати право вибрати, куди вона хоче звернутися. Крім того, це покращить нашу роботу, бо інколи ми досить завантажені. Зазвичай в усіх великих обласних центрах є два місця, де можуть надати кардіодопомогу, і я дуже радий, що Тернопіль нарешті теж стане таким.

— Яким бачите розвиток кардіологічного напрямку у світлі проведення медреформи?

— Дуже хотілося б, щоб медична реформа швидше вступала у дію. Зокрема,  щоб ми справді були згідно з задекларованою у рамках її проведення програмою повністю забезпечені ургентними ліками при невідкладній допомозі. Це дуже полегшило б нашу працю. Щоб у цій програмі було чітко розписано, що і при яких патологіях може виділити держава, а в чому людина може розраховувати на себе. Загалом же медики наразі стали заручниками системи, що склалася. Так не повинно бути. Для того, щоб медична галузь нормально функціонувала, повинна бути якісна діагностична апаратура, хороші ліки і кваліфікований спеціаліст, який усе це зведе докупи. Якщо якась ланка з того ланцюжка випадає – галузь не буде працювати. Водночас пацієнт повинен мати захист від недоброякісної медицини, а обов’язки медиків мають бути чітко розписані. Ось, скажімо, лежить у нас 80-річна жінка, яка потребує догляду. Вона збуджена, кричить, постійно кличе доньку. А донька не хоче до неї приходити. Хто біля тої жінки має сидіти? До нас вона потрапила з пролежнями, худа, видно, що недоїдала і лежала. Скажіть, будь ласка, ця жінка і її донька будуть задоволені нашою медициною? Ні. Тому що вони хочуть, щоб їхні проблеми вирішував хтось. Такого немає ніде у світі! А у нас схожих прикладів безліч. Лікарня – для лікування, а не для догляду за немічними людьми.

Стан сучасної медичної допомоги не влаштовує ні медиків, ні пацієнтів. Тому сподіваємося, що проведення медреформи надасть можливість розвивати медичну галузь так, аби вона відповідала вимогам сучасності.

Вибір читачів за тиждень

Відео