/ //620-річний замок на Тернопільщині, що пам’ятає… 200 возів із золотом, старі клейноди та гори хутра (фоторепортаж)

19 Лютого 2018, Понеділок


Анонс
20 лютого вшанують пам’ять Героїв Небесної Сотні

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Фоторепортаж
Плитки шоколаду, лінії горизонту та засічки тернопільських фасадів (фото)

Стали відомі деталі вбивства тернополянки в Італії (відео)

Постраждалі на Майдані жителі Тернопільщини отримали грошову компенсацію

Фоторепортаж
Тернополяни показали свій посуд з історією

Тернополянам варто бути обережними: квартирні злодії не сплять

На Тернопільщині проведуть вибори ще у двох ОТГ

Троє нападників побили та відібрали цінні речі у тернополянина

Тернополяни можуть висловити свою думку про електронні підручники

На Тернопільщині авто виїхало на зустрічну смугу

Анонс
У Тернополі навчатимуть кататись на лижах дітей із малозабезпечених сімей

Вулицями Тернополя ходить майстер, який наточує ножі (фото)

Біля залізничого вокзалу зіткнулися два автомобілі

Тернополян просять допомогти врятувати доньку вчительки 3-ої школи

На Тернопільщині депутат допомогла отримати своєму чоловіку землю

З’явився оновлений електротрактор (Агро-новини)

Про мовні «перли», які можна почути і на Тернопільщині

На Бережанщині не розминулися два автомобілі

Фоторепортаж
Тернопільські будинки, які ховаються (фоторепортаж)

У Тернополі дітям допомагають пізнавати світ

Відео
Жителька Тернопільщини під час романтичного побачення опинилась в обіймах… вовка (відео)

Від семи до десяти років загрожує молодим людям за розбійний напад

Тернополяни розвернули усі крісла на «Голосі країни»

Тернопільські активісти закликають «не спускати на гальмах» справу обкрадання бійців АТО

Фермерам з Тернопільщини допомогли дізнатися, хто і як таємно розподіляє їхній мільярд

Тернополян просять стерегтись французьких устриць

У Тернополі закриють один із банків

Лісівники Тернопільщини задумали щось серйозне

З кого спитати за прибирання і ремонт місцевих доріг?

Тернополянам на замітку: долар впав, а євро виріс

Пиво, тютюн і горілка непогано поповнюють казну Тернопільщини

Анонс
Тернополяни подивляться фільм про життя та роботу Девіда Лінча

Тернопільське «Об’єднання добровольців» звинувачують у шахрайстві

Відомий тернополянин знову одружився

Тернополянам на замітку: про що і коли усім треба звітувати

Це цікаво
19 лютого в історії Тернопільщини

Це цікаво
10 неофіційних правил посту від священика

Тернопільщина потерпає від недобросовісних жителів

Жителів Тернопільщини просять про допомогу

Фотофакт
Жахлива буденність Бережан (фотофакт)

18 Лютого 2018, Неділя


Погода
Тиждень розпочнеться ясним та морозним понеділком

Фоторепортаж
«Майдан ридав, а сотня в небо йшла…» (фоторепортаж)

Попри заборону тернополяни гуляють крихкою кригою ставу

Ексклюзив Це цікаво
«До добра і краси» – перший художній фільм Галичини, який знімали на Тернопільщині (частина 2)

Відео
Підсумковий випуск відеоновин у Тернополі за тиждень

Відео
Стрибку тернополянина із балкону церкви встигли перешкодити (відео)

На Тернопільщині злодії дивують своїм вибором

Тернопільщина: за послугами звертаються рідше, але уваги вимагають більше

У Тернополі прощатимуться із 31-річною журналісткою Іриною Венгер  

На місці тристороннього годинника у Тернополі раніше цвіла унікальна рослина

Фоторепортаж
Пастелі старого міста (фоторепортаж)

620-річний замок на Тернопільщині, що пам’ятає… 200 возів із золотом, старі клейноди та гори хутра (фоторепортаж)

Цього року минає 620 літ з часу побудови Сидорівського замку.

Сьогодні пропоную зустріч із єдиним в Україні, а, можливо і у світі, «замком-кораблем». Ні, у його мури не б’ються морські хвилі, хоча тут колись і було море – Сарматське, але котило воно свої хвилі мільйони років тому, а потім із молюсків і затверділих решток морських організмів постав Товтровий кряж, Медобори, до яких – рукою подати.

Та нині він, Сидорівський замок стоїть, наче, дійсно, корабель серед лісистих хвилястих пагорбів, які здалеку направду чимось нагадують морську неспокійну поверхню…

Замок у «поважному» за віком селі, яке колись було містечком

– Хочете знати усе про наш замок, то їдьте до школи, там запитайте вчительку Галину Юстин. Вона все вам і розповість про той наш «корабель», на який кожен приїжджий бажає подивитися, – каже нам перший зустрічний у Сидорові чоловік, до поради якого ми і дослухаємось.

І ось, ми вже у школі, чекаємо великої перерви, аби зустрітися із вчителем географії та історії Галиною Юстин.

– Минулого року відзначали 470 літ з того часу, як наше, нині село отримало колись статус містечка, – каже пані Галина. –  Це сталося у 1547 році, завдяки коронному гетьману Якубу Потоцькому. Такий статус Сидорів тримав до 1790 року. Було тут три церкви, кляштор домініканів і костел, який збудував у 1730 році Мартін Калиновський. А перед цим, у 1600 році Сидорів став родинним гніздом магнатів Калиновських. І саме Мартін Калиновський, відомий польський діяч, полководець, чернігівський воєвода, побудував наш славнозвісний «замок-корабель». Колись річку Суходіл, яка й нині омиває замок, для захисту від ворогів перепиняли греблями. А з трьох інших сторін нашу фортецю оточували стави і болота, що додавало їй обороноздатності. А ще був глибокий рів і вал, залишки якого і досі помітні, – емоційно оповіла Галина Юстин.

Про підземелля, скарби, правду і кривду

Сільський історик переповіла нам і давні спомини, що передаються у Сидорові з уст в уста.

– Старі люди казали, що у замкових підземеллях були величезні скарби, – розповідає Галина Юстин. – Там ніби зберігався родинний скарб одного із володарів замку, який був навіть Галицьким старостою. А мав він дві доньки. Одна вийшла заміж за шляхтича із крутою вдачею, який міг навіть вбити кривдника. А іншу дочку, казали,  викрав і взяв собі за жінку, проти волі її батьків Адам Калиновський. Швагри просто ненавиділи один одного. Отож, після смерті власника замку, один із них, той що був зірвилоговою, потайки вивіз із замку усе багатство – злато-срібло, величезну кількість хутра, багатої одежі, старі клейноди. А ще – 70 бочок меду, зо три десятки діжок солоної риби, стільки ж бочок вина і горілки.

Переказують, що люди бачили, як із замку до маєтку того знавіснілого шляхтича вирушили тоді 200 навантажених добром возів, за якими йшли коні, череди корів, отари овець. Правда, пізніше Калиновський все це добро у сутичці із шляхтичем  повернув. Та я продовжу, про тих, хто володів замком. Пан Калиновський був  одружений із княгинею Геленою Корецькою. У 1648 році під час Корсунківської битви разом із Миколою Потоцьким потрапив у полон. Через два роки його звільнили і Мартін повернувся до Польщі, де за кілька років під час однієї із битв загинув. Тоді Сидорів разом із замком перейшов до власності його сина – Людовіка, який двічі одружувався – спочатку з Софією Потоцькою, а потім – із Ельжбетою Поніцькою, – каже Галина Юстин.

Жінка з такими подробицями описувала нам увесь перебіг ситуацій, які торкалися замку, що здавалося, ніби це все було зовсім недавно: смерті можновладців, битви за багатство, передавання спадку, в тому числі й сидорівської твердині, нові її власники, серед яких у 1868 році був навіть Корнель Пайгерт, відомий на той час економіст, посол Галицького сейму.

– А останній володар замку – Юзеф Пайгерт-молодший, який жив тут до вересня 1939 року і потім виїхав в еміграцію. До речі, на старому сільському цвинтарі нині ще є склеп родини Пайгертів,  – розповіла Галина Юстин і насамкінець сказала ще й таке.

– Я мушу бігти га урок, а вам би порадила таки поїхати до замку, там сьогодні якраз має бути група туристів з екскурсоводом, то, можливо, він щось вам  більше розкаже, – додала вчителька.

Твердиня, що знає точну дату свого народження

Дійсно, коли того дня ми дісталися височезного урвища, над яким граціозно здіймався замок у вигляді корабля, уже всередині, на старому замчищі, побачили групу людей, які слухали відомого на Тернопільщині історика, археолога, дослідника фортифікаційних споруд краю, завідуючого відділом обласного краєзнавчого музею Олега Гаврилюка. Привітавшись, долучились до групи туристів-екскурсантів.

– А ви знаєте, що Сидорівський замок – один із небагатьох на Тернопільщині, який має точну дату заснування? Це – 7 жовтня 1398 року, коли польський король Владислав Ягайло дозволив заселити пустище за назвою Береш над річкою Сидорів, – розповів Олег Гаврилюк. – У 1547 році село, яке належало Якубу Потоцькому, отримало німецьке право і статус містечка з дозволом проведення торгів по п’ятницях. Кам’яний замок збудував польський магнат з родини Калиновських у першій половині XVII ст. у межиріччі правого берега Збруча та його притоки – потічка Суходіл. Довжина замку 178 м, а ширина 30 м. Найпотужнішою трикутною триярусною вежею, яка виконувала одночасно і функцію дозорної, й поступово звужувалася до верху, була та, що знаходилася у північно-західній частині. Вона разом з двома напівкруглими вежами, з’єднаних між собою поперечною стіною, була останнім оплотом захисників замку.

З боку плато замок мав на кутах по дві напівкруглі вежі, між якими був утворений прямокутний виступ з чотирикутною вежею на вершині. Оборона споруда відділялася вся від напільної сторони ще й глибоким ровом. На двох бічних стінах розміщувалися напівкруглі вежі. У кожній з веж – амбразури для гармат. Арочний в’їзд розташовувався у середній вежі західної стіни замку, яка підсилювалась двома контрвиступами. Ще була невелика хвіртка арочного типу перед першою напівкруглою вежею західної стіни замку. На території твердині уздовж східної стіни, товщина якої 2,45–3 м, були збудовані два житлові приміщення, під якими розташовувалися каземати, – розповів Олег Гаврилюк.

Замок, що став магнатською резиденцією

А ще із розповіді Олега Гаврилюка ми дізналися, що під час турецького нашестя 1672 року замок був захоплений, але наступного року звільнений від османів. В ньому розмістився польський гарнізон, який тут знаходився аж до серпня 1675 року. Комендантом твердині призначають капітана полку драгунів Яна Самуеля Хшановського. Пізніше замок залишили поляки, які відступили до Теребовлі і його захопили турки. У зруйнованому стані він простояв до поч. XVIII ст., коли був відреставрований за наказом кам’янецького каштеляна Марціна Калиновського – одного з нащадків фундатора замку. Реставрацію завершують 1718 року, про що свідчать вмуровані три кам’яні плити, розміщені у вигляді перевернутої літери Т з гербами «Калінова» і «Роля» та латинським написом над в’їздом до замку.

Власники твердині перетворили її на магнатську резиденцію. На рівні другого ярусу, у північній та центральній частині стін замку, були прорубані вертикальні прямокутні отвори для вікон. Після смерті Людвіка Калиновського у 1770 році замок дістався його доньці Теклі, яка була заміжня за Антоном Бельським. Вже на той час замок не мав частини вікон, дверей та даху. Наступні власники замку родини Мйончиньських, Коритовських, Пайгертів не дбали про збереженість замку і він поступово руйнувався .

До наших днів добре збереглася північна та центральна частина замку, а від південної – збереглися лише невисокі, порослі травою підвищення там, де були колись дві вежі.

Фото автора

698

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора