/ /Надійка Гербіш: «Ця книжка сама до мене прийшла»

14 Серпня 2018, Вівторок


Все, що треба знати тернополянам про депозити у банку

Фоторепортаж
Чотири непомітні деталі підвальних ґраток Тернополя

Аграрії-підприємці оподатковуватимуться за спрощеною системою (Агро-новини)

Анонс
Зборів запрошує на святкування Дня міста

Відео Фоторепортаж
Марічейка: мальовниче озеро з містичною історією (фото, відео)

У Тернополі біля багатоповерхівки оселилися щурі

На Тернопільщині ледь не трапилося лихо

Хлопчику, який постраждав у вибуху в Тернополі, провели операцію з пересадки шкіри

Відео
На Тернопільщині козаки пригощали гостей фестивалю смачними стравами (фото, відео)

Терміново
Тернополянка стала свідком страшної катастрофи

Відео
У Настасові не забувають про своїх героїв (відео)

Олігарху з Тернопільщини заборонили продавати свою віллу в Німеччині

Фоторепортаж
Мандрівка великою та малою Теребовлею (фоторепортаж)

Чи знають тернополяни усю правду про нітрати?

Під час матчу поранився футболіст

Фоторепортаж
У Тернополі мотоцикліст врізався в паркан: хлопець в реанімації (фото)

Фоторепортаж
На Тернопільщині звикли оригінально вирішувати будь-які проблеми (фото)

На Тернопільщині чоловік ледве не вбив сусіда через його дітей

Відео Фоторепортаж
Тернопільщина тепер буде не проста, а електронна (фото, відео)

На Тернопільщині жахлива ДТП: один загиблий, діти в реанімації

Це цікаво
14 серпня в історії Тернопільщини

Футболісти Тернопільщини грають на аматорському рівні

На Тернопільщині на одну проблему стало менше

На Тернопільщині триває ремонт доріг

На Тернопільщині відбулась піша проща родин мігрантів

13 Серпня 2018, Понеділок


Погода
У Спаса всього в запасі: і дощ, і вітер, і різна погода

Відео
Чотири рогатих міс обрали на «КозаФест»

Відео
На фестивалі у Козові діти перетворювалися у казкових героїв

Фотофакт
Центр Тернополя облагороджують (фотофакт)

Фоторепортаж
Чотири красивості тернопільської вулиці Опільського

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Відео Фоторепортаж
На Тернопільщині не святі горшки ліплять: майстер-клас з гончарства на «КозаФесті»

Через селфі в соняшниках довелось закрити ферму (Агро-новини)

Анонс
У Тернополі покажуть рай, намальований акрилом і аерозольними фарбами

Тернополяни мають останній шанс навчатися безкоштовно

Кому на Тернопільщині обіцяють платити 78 тисяч гривень

Фоторепортаж
На Тернопільщині освятили пам’ятник українським героям

Це цікаво
Що у місті на Тернопільщині встояло у двох війнах (фото)

Фотофакт
У Тернополі на одну завидну наречену стало менше

Через вибухи на Ломоносова жінка потрапила до лікарні

У Тернополі збили двох жінок, одна загинула

Відео Фоторепортаж
«Почесними громадянами Тернопільщини» можуть стати усі, хто загинув у зоні АТО (фото, відео)

Фотофакт
Водії на Тернопільщині перейшли межу (фотофакт)

Відео Фоторепортаж
Як особиста боротьба врешті приводить ісландку в Україну, розповіли у Тернополі (фото, відео)

На Тернопільщині збирають підписи, щоб змінити систему у місті

У Тернополі помер відомий освітянин

Тернополянам на замітку: долар та євро продовжують рости

Фоторепортаж
Давня тернопільська вілла з мушлею (фото)

На Ломоносова у Тернополі трапився вибух

Терміново
У Тернополі на смерть збили жінку

Це цікаво
13 серпня в історії Тернопільщини

Мешканців Тернопільщини запрошують взяти участь у цікавому проекті

Свою дитячу книжку для дорослих «Мене звати Мар’ям» Надійка Гербіш зі Збаража презентувала нещодавно в тернопільській книгарні «Є». Модерував захід Юрій Матевощук.

«Мар’ям втратила дім у всіх його сенсах, опинилася в чужій країні, зіткнулася з ворожістю, породженою стереотипами й історіями, зміст яких їй годі збагнути, пережила болючу втрату, однак здобула найкоштовніший дарунок любові й врятованого життя, — йдеться в анотації. — Ця книжка про те, що коли в місто приходить війна, тим, хто зумів вислизнути з-під її полум’яних язиків, залишається небагато: па-м’ять, любов і болюче бажання вберегти найдорожчих. Однак саме з цих трьох насінинок може вирости цілий новий світ — лиш би знайшлося для них трохи сприйнятливого грунту й турботи тих, хто поруч», пише vilne.org.ua.

Надійка Гербіш розповіла, що написання книжки було складним і простим водночас:

— Я створила її майже на одному подихові: приходила з пар і сідала за неї. Мені дуже хотілося написати її якомога швидше. Мій чоловік дуже допоміг, взявши на себе чимало моїх обов’язків на час написання. Тож я думала, що й далі буде так легко. Я надіслала текст у видавництво, мені сказали: «Чудова книжка, попередньо беремо». Але минув час і вони відмовили, бо її формат і тема дисонували з тогочасним видавничим планом. Надіслала іншому видавцеві й у той же день отримала відповідь: «Книжка грандіозна, беремо». Минуло два місяці після перемовин, і отримую ту ж відмову: заскладна тема для дітей. У третьому видавництві мені кажуть: «Книжка чудова, але ми видали надто багато сумних книжок цього року…» То було видавництво «Чорні вівці», і його головна редакторка (фантастична жінка, до слова!) порадила надіслати текст у Vivat. Там його одразу взяли, але минув цілий рік, перш ніж книжка вийшла друком. Тобто насправді було багато перешкод. А з іншого боку, ця книжка сама до мене прийшла — мені не треба було щось вигадувати. Складно пояснити, але коли до мене прийшла ця історія, я прийняла її, прожила, а потім відпустила. Це був складний процес. Потім, коли мені захотілося прочитати її бабці (хоча зазвичай не перечитую свої книжки), вона сказала: «Я розхвилююся, тиск підніметься». Спробувала заспокоїти: «Ба, та це ж я вигадала». А потім подумала: «Я справді вигадала? Я ж сама в неї вірю».

«Мене звати Мар’ям» Надійка Гербіш написала в час навчання у Польщі. Ця історія вплинула і на наукову роботу — заплановану тему магістерської змінила на освітні практики в інтеграції біженців:

— Я багато спілкувалася з людьми, котрі мали досвід біженців, робила інтерв’ю з тими, хто допомагає їм. Дослідила цю тему. Тішить, що мою магістерську високо оцінили. Тож у книжці частина мого академічного досвіду, а разом з тим — особисті переживання. Хоча я і не була біженкою, мешкаючи в Польщі, однак відчувала пронизливий брак спільнотного тепла й любові, якими оточена, живучи тут.

У книжці нема конкретних деталей – назви країни, з якої походить Мар’ям, чи тієї, куди вона переселяється.

— Тут є ниточка історії, на яку нанизані образи, а все інше можна додумати й переосмислити. До речі, американська редакторка, котра працювала над твором, сказала, що може вгадати всі ці місця по словах, які я використала. Вона здогадалася, що йдеться про іракських курдів — а з деталями побуту мене насправді знайомив мій одногрупник, іракський курд. Однак це можна трактувати по-різному — історія може бути про біженців із Сирії, Пакистану… Зрештою, коли почала писати книжку, думала передусім про наших переселенців. Але, якби я написала про дівчинку, котра приїжджає в, приміром, Галичину з Донбасу, виникло б багато запитань спекулятивного характеру. А так ми абстрагуємося і переносимось в абсолютно інший світ. Легше говорити про те, що відбувається у нас, дивлячись крізь призму іншості.

Книжка позиціонується як дитяча література, але, каже Надійка Гербіш, нею прагнула достукатися до дорослих.

— Коли робила дослідження для магістерської, побачила закономірності: війни не просто спіральні — одна сіє насіння наступної. Здається, наш світ цивілізований, люди мали б змінитись — побачити, що відбулося, і більше не повторювати тих же помилок. Але ми, на жаль, повторюємо.

Варто додати, що «Мене звати Мар’ям» отримала нагороду «Соціальна книжка року» від «Барабуки» — простору української дитячої книги. До речі, переможця в такій номінації визначали вперше.

— У нас книжки на соціальні теми щойно почали з’являтися. На Заході до таких тем вже не звертаються — у них немає гострої потреби за щось боротися. Там література стає більш розважальною. А нам ще потрібно все це проговорити.

На Франкфуртському книжковому ярмарку видавництва кількох країн, де нині криза із біженцями, взяли книжку на огляд. Наостанок Юрій Матевощук запитав про плани.

— Незабаром вийде продовження «Мандрівок із чарівним атласом» у ВСЛ. У мене є ідеї та контракти з видавцями, але нема часу на втілення – маленька дитина і її домашнє навчання, робота, дім та бажання відновити сили після затяжного періоду вигорання. У мене вже є дитячі книжки про Різдво, а тепер виношую ідею про дорослу. Мені дуже подобається писати нон-фікшн. А ще нині на нашому ринку бракує «живих» книжок для дітей, з яких дізнаєшся щось нове й важливе не тому, що в тебе це вимагають, а тому, що це страшенно цікаво.

123

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора