/ /Трагічна історія жителя Тернопільщини

21 Червня 2018, Четвер


Фоторепортаж
Футбольна команда з Збаража перемогла ФК «Тернопіль-Педліцей» (фоторепортаж)

20 Червня 2018, Середа


Погода
Яка погода чекає тернополян у найдовший день року?

Презентоване на Тернопільщині диво виявилося не всім по кишені

Анонс
На Тернопільщині увіковічнять пам’ять про Героїв

У Тернопільських маршрутках продовжуються крадіжки

У деяких тернопільських пенсіонерів будуть більші пенсії

Відео
У селі на Тернопільщині всі безкоштовно вчаться бойовому мистецтву (відео)

Тернопіль має на кого рівнятися: у сусідньому місті відібрали близько 80 локацій для вигулу собак

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

ОТГ на Тернопільщині матимуть план для підвищення фінансової спроможності

Анонс
Чим дивуватиме «лайтова» сцена фестивалю «Файне Місто»

Фотофакт
Тернопільське сміття може повторити долю львівського (фотофакт)

Підприємство на Тернопільщині захопило землі

Відео
ОТГ з Тернопільщини показала всій Україні приклад економії коштів (фото, відео)

Закупівельні ціни на молоко впали на 13% (Агро-новини )

Трьом колишнім  депутатам міськради з Тернопільщини доведеться заплатити штраф

Священик з Тернопільщини презентував книгу про капеланів

Тернопільську молодь готують змінювати Україну

Тернополяни зможуть недорого поїхати в Будапешт

На проспекті Бандери в Тернополі масштабна аварія

Фотофакт
На Тернопільщині град залишив жителів села без урожаю (фотофакт)

Молодь з Тернопільщини отримала нічне задоволення (фото)

З житлом на Тернопільщині пощастило двом сім’ям переселених

Спортсмени у тернопільському гідропарку матимуть роздягальні та туалети

На Тернопільщині знов виявили смертельну хворобу

Фоторепортаж
Різні вікна одного унікального тернопільського будинку (фото)

На скільки на Тернопільщині зросли ціни?

У Тернополі вводять «сухий закон» на один вечір

«Сльози Гронського» у Тернополі чекатимуть кращих часів

На Тернопільщині виявили небезпечний скарб

Вагітна п’яна з чотирма дітьми – тернополянку оштрафували за недогляд (фото)

На Тернопільщину приїхала жертва Голокосту у пошуках правди про батьків

Підпірну стінку в Тернополі, яка сипалась на дорогу, таки доремонтують

Нагороди за кращі вишиванки цього року отримає більше тернопільських випускників

Місто на Тернопільщині очистять від реклами (фото)

Тернопільську «Ниву» чекають контрольні матчі

Тернополянам на замітку: у суботу перекриють частину вулиць

Анонс
Тернополян запрошують на закриття концертного сезону

Що зроблять на Тернопільщині за понад 85 млн грн, які виділила Верховна Рада

Тернополяни зможуть шукати ліки онлайн

Відео
Тернополяни розповіли, чи дивляться скандальний чемпіонат з футболу (відео)

Тернопільщина тепер робитиме те, що вже роблять у 19-х областях України (фото)

Тернополяни вимагають чистої водойми

Це цікаво
20 червня в історії Тернопільщини

На Тернопільщині продовжують знаходити артилерійські снаряди

На Тернопільщині відбулась проща аграріїв (фото)

Як на Тернопільщині повертають людей до активного життя

На Тернопільщині діти проводять “канікули з Богом”

19 Червня 2018, Вівторок


Погода
Святий Федот тепло дає – жито в золото веде

Лише 30% тернополян обрали сімейного лікаря

Фоторепортаж
Марина Порошенко зробила те, на що у Тернопільській області  чекали два роки

Що призводить до сексуального насилля в зонах збройних конфліктів

Трагічна історія жителя Тернопільщини

— Андрій був у полоні місяць, а що пережили чоловіки, яких мордували там роками?!  Син дивився обмін полоненими і впізнав побратима, котрий був з ним у лігві сепаратистів, — каже мати учасника АТО пані Надія. 

Коли торік наприкінці грудня відбувався великий обмін полоненими між українською стороною та сепаратистами на Донбасі, 24-річний Андрій Крупа з села Плебанівка Теребовлянського району плакав перед екраном телевізора. Ніби страшне дежавю. Таке чоловік пережив восени 2014-го. Андрій місяць був у полоні в Сніжному на Донеччині. Лише двічі на кілька секунд йому дозволили зателефонувати до рідних. Потрапив у полон в Старобешевому, звідки мав бути направлений в Іловайськ. Андрій воював у складі 51-ої механізованої бригади. Місяць полону в період найактивніших жорстоких боїв — це було страшне пекло, від якого чоловік досі не може відійти. Повертатися до життя йому допомагають дружина, донечка, батьки та братик, пише nova.te.ua.

Ті, хто не пережили такого, ніколи не зрозуміють

— Андрій був у полоні місяць, а що пережили чоловіки, яких мордували там роками?!  Син дивився обмін полоненими і впізнав побратима, котрий був з ним у лігві сепаратистів, — каже мати учасника АТО пані Надія. — Тільки час лікує… Важко було вирвати сина з полону, але нелегкі й три роки після звільнення. Андрій став дратівливий, спалахує від будь-якої дрібнички, може плакати. До війни любив усіх веселити, жартувати, а тепер — серйозний, “рубає” правду. Після полону його дуже боліли внутрішні органи, казав, що візьме ножа і розріже живіт. Увесь час був на знеболюючих та заспокійливих. Наразі трохи підлікували, торішня осінь минула легше. Тепер на постійній дієті. Йому ще потрібна реабілітація, але він категорично відмовляється. Не забуду, як у перші дні вдома хтось із людей зачепив його недоречним словом, син впав серед дороги, почав дерти землю, ридати, здавалося, що божеволіє… Односельці викликали мене з роботи. Важко було щось вдіяти… Не хотів випити ліки, мені радили залити його горілкою, аби відключився на якийсь час. Ті, хто не пережили такого, ніколи не зрозуміють… Син не міг їздити автомобілем ввечері, бо кожен горбок йому видавався… трупом. Неподалік нашого обійстя траса, вистрелить колесо в автівці — Андрій відразу лежить. Долинуть якісь удари — йому здається, що «Гради» гатять, гул трактора нагадує звук танка. До року часу тривали жахіття, та день за днем помалу проходить.

Змушували викопувати… трупи

— У полоні Андрій перепоховував трупи, — каже пані Надія. — Пригадую, приїхав додому, ми раділи, але водночас після напруженого місяця ще були самі не свої. За день-другий я почула у коридорі дивний запах… Ніколи такого не чула. «Що це може бути?» — міркувала вголос. «Там мої берці та штани в сумці», — сказав Андрій. Вийняла штани — важкі, намасовані. Розповів, що сепаратисти змушували його перепоховувати тіла загиблих цивільних людей та військових. Коли вперше його привели на город копати, думав, будуть щось садити. Але на метровій глибині натрапили на труп літньої жінки… Під час боїв сепаратисти закопували загиблих нашвидкуруч, а коли фронт відійшов, взялися перепоховувати.

Полонені не витримували смороду, рвали, брали пов’язки на обличчя…

А скільки разів Андрія ставили на розстріл… Спершу не розповідав нам, а вже через рік-другий почав згадувати, як один чеченець спрямував на нього дуло автомата. Мій син — холерик, різкуватий, тож якось не витримав — стрибнув до сепаратиста. «Хочеш — стріляй, але не випробовуй нерви!» — випалив. За це його навіть заповажали, наскільки це можливо в такій ситуації. Дозволили зателефонувати додому на тридцять секунд. «Я живий. В полоні в Сніжному», — сказав. Головне, що я знала, що він живий. Наші хлопці не мали що їсти, полоненим, які працювали, давали по скибці хліба та ложці грису. Тим, котрі не працювали, взагалі нічого не перепадало. Спали у гаражах на цементі. Син сильно підірвав здоров’я через донецьку воду — гірку, як полин. У полоні з сином був воєнком із Бучача, котрому вдалося вирватися з полону під Андрієвим прізвищем. «Крупа!» — покликали, і він вийшов. Добре, що не перевіряли. Якби сепаратисти знали, хто він, то вбили б. Андрій розказував, як замордували одного офіцера: прив’язали до БТРа, тягали по асфальті… Тіло стало суцільною закривавленою раною… Кинули його помирати, полонені підійшли, дали йому байду хліба, вкусив двічі і відійшов у засвіти… Сепаратисти не відпускали з полону й іншого побратима мого сина, бо він — механік, ремонтував їм транспорт. Батько полоненого зібрав фуру продуктів і завіз сепаратистам, тільки тоді обміняли. Через півроку після того, як звільнили Андрія, сепаратисти відпустили і лікаря, який рятував наших полонених. Син ридав, коли побачив його на екрані. Розказував, що одному хлопцеві той лікар зчепив розпеченими дротиками переламану руку, так врятував її.

Надламані, але незламні

— Андрій не хоче подачок від держави, не хоче писати заяв на отримання допомоги, відмовляється від реабілітації. Я сама написала заяву на виділення земельної ділянки, заплатила за документи дві тисячі, віддала орендареві, тепер маємо зерно, печемо хліб, — каже пані Надія. — Нещодавно нам запропонували дві сотки землі під будівництво гаража між Теребовлею та Плебанівкою, там мають зводити цілий комплекс гаражів. Андрій відмовився. Тато написав заяву, тепер потрібно заплатити чотири тисячі гривень за приватизацію землі, а в нас зараз нема таких грошей. «Я воював, голодував, мучився, а держава не може заплатити за мене за ту землю… — обурюється. — Нехай влада забере собі той уділ, може, пригодиться їй…» Андрій каже, що якби його нині кликали воювати, то пішов би. Він не політикан, не в захваті від влади, але міркує, що зараз не можна підривати ситуацію всередині держави, важливо тримати оборону Донбасу, бо інакше сепаратисти дійдуть до Києва.

З пережитого разом із сином скажу, що батькам і дружинам тих, котрі були в полоні та воювали на Донбасі, потрібне велике терпіння. З нашими захисниками потрібно поводитися делікатно, стримано спілкуватися, підлаштовуватися під них. Це не їхні вибрики, а внутрішні проблеми. Я спілкувалася з матерями, сини яких воювали в Афганістані, то вони кажуть, що для відновлення воякові потрібно близько десяти років. Та я й сама переконалася у цьому — мій чоловік воював на афганському кордоні. Учасники АТО надламані, але, попри всі труднощі, — незламні.

367

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора