Фотомандрівка старим Зборовом (фото)
Ділимося із вами старими світлинами міста Зборів, що на Тернопільщині, які за останній рік вдалось зібрати нашому кореспонденту.
Зборів — місто Тернопілської області, центр Зборівського району. Територія, де розміщений сучасний Зборів, заселялася з давніх часів. Письмові згадки про Зборів зустрічаються в історичних документах, починаючи з XV ст. Він належав магнатам Зборівським, недовго — Вишневецьким, а з 1624 року перейшов у власність Я. Собеського. При ньому в місті було засновано римсько-католицьку парафію. Розвиткові Зборова сприяло те, що він стояв на важливому торговому шляху, який зв’язував Львів з Тернополем.
Історія говорить: Австрія 1772 року загарбала частину західноукраїнських земель, у тому числі й Зборів. Істотних змін у соціально-економічному устрої краю не відбулося, а псевдо-реформи, що мали на меті утримати трудящих від антифеодальних повстань і зміцнити основи кріпосницького ладу, австрійський уряд незабаром скасував. Закріпачене селянство мало відробляти на користь панського двору численні повинності. Головною формою експлуатації селян була панщина. Ланові й півланові господарства змушені були відробляти її переважно зі своїм реманентом і тягловою силою.
Протягом 1810—1815 рр. Зборів був прикордонним австрійським містом. Через нього проходили торгові шляхи зі Львова в Молдавію та Росію. Після 1815 року Зборів втратив значення торговельного центру і почав занепадати.
Зборів початку XX ст.— це порівняно невелике містечко зі слабо розвинутою промисловістю. 1906 року в ньому діяли невелика суконна фабрика, млин і кар’єр, де видобували гравій. На кожному з цих підприємств працювало 3—5 робітників.
В серпні 1914 року сюди вступили російські війська, а влітку наступного Зборів захопили австро-німецькі частини. Після прориву Південно-Західного фронту, в червні 1916 року до Зборова вдруге вступили частини російської армії. Жителі дружньо ставилися до російських солдатів, які ділилися з ними харчами, одягом.
Станом на 1930 рік тут діяло 3 млини, 4 цегельні, невеличкі напівкустарні фабрики оцту, содової води та горілчаних виробів. На кожному з цих підприємств працювало 5—10 чоловік. Тому не дивно, що багато жителів не мали роботи.
Викладання в семирічній школі велося лише польською мовою. 1925 року її відвідував 401 учень. Значна частина дітей шкільного віку, переважно з родин бідняків, не мала можливості відвідувати школу. 45 проц. населення Зборова залишалося неписьменним. З бібліотеки, що діяли в містечку, були невеликі, користувалося ними зовсім небагато людей.
Фото: tarnopolskie.fotopolska.eu, Зборівський музей “Зборівська битва” та інші.
Джерело: Книга “Зборівщина історія і сьогодення”
