/ /Андрій Мандзій: «Німцям сани виготовляє BMW, а я свої роблю у гаражі»

20 Лютого 2018, Вівторок


Це цікаво
20 лютого в історії Тернопільщини

Нам так багато чого треба навчитися, аби змінити себе

Священик із Тернопільщини запевняє, що долі не існує

На Бережанщині ледь не згорів будинок

Радянське минуле на Тернопільщині (фото)

19 Лютого 2018, Понеділок


Погода
Погода у Тернополі 20 лютого

Незвичайні волонтери з’явились y Тернополі

Відео
Тернополяни показали пародію на шоу «Давай одружимось»

Тернополян попереджають про шахраїв

На Тернопільщині чоловік в’їхав у стовп та втік

У Кременці перевірили, чим займається молодь серед ночі

Анонс
20 лютого вшанують пам’ять Героїв Небесної Сотні

Фотофакт
Тернопільська «Красуня дня»

Фоторепортаж
Плитки шоколаду, лінії горизонту та засічки тернопільських фасадів (фото)

Відео
Стали відомі деталі вбивства тернополянки в Італії (відео)

Постраждалі на Майдані жителі Тернопільщини отримали грошову компенсацію

Фоторепортаж
Тернополяни показали свій посуд з історією

Тернополянам варто бути обережними: квартирні злодії не сплять

На Тернопільщині проведуть вибори ще у двох ОТГ

Троє нападників побили та відібрали цінні речі у тернополянина

Тернополяни можуть висловити свою думку про електронні підручники

На Тернопільщині авто виїхало на зустрічну смугу

Анонс
У Тернополі навчатимуть кататись на лижах дітей із малозабезпечених сімей

Вулицями Тернополя ходить майстер, який наточує ножі (фото)

Біля залізничого вокзалу зіткнулися два автомобілі

Тернополян просять допомогти врятувати доньку вчительки 3-ої школи

На Тернопільщині депутат допомогла отримати своєму чоловіку землю

З’явився оновлений електротрактор (Агро-новини)

Про мовні «перли», які можна почути і на Тернопільщині

На Бережанщині не розминулися два автомобілі

Фоторепортаж
Тернопільські будинки, які ховаються (фоторепортаж)

У Тернополі дітям допомагають пізнавати світ

Відео
Жителька Тернопільщини під час романтичного побачення опинилась в обіймах… вовка (відео)

Від семи до десяти років загрожує молодим людям за розбійний напад

Тернополяни розвернули усі крісла на «Голосі країни»

Тернопільські активісти закликають «не спускати на гальмах» справу обкрадання бійців АТО

Фермерам з Тернопільщини допомогли дізнатися, хто і як таємно розподіляє їхній мільярд

Тернополян просять стерегтись французьких устриць

У Тернополі закриють один із банків

Лісівники Тернопільщини задумали щось серйозне

З кого спитати за прибирання і ремонт місцевих доріг?

Тернополянам на замітку: долар впав, а євро виріс

Пиво, тютюн і горілка непогано поповнюють казну Тернопільщини

Анонс
Тернополяни подивляться фільм про життя та роботу Девіда Лінча

Тернопільське «Об’єднання добровольців» звинувачують у шахрайстві

Відомий тернополянин знову одружився

Тернополянам на замітку: про що і коли усім треба звітувати

Це цікаво
19 лютого в історії Тернопільщини

Це цікаво
10 неофіційних правил посту від священика

Тернопільщина потерпає від недобросовісних жителів

Жителів Тернопільщини просять про допомогу

Фотофакт
Жахлива буденність Бережан (фотофакт)

Андрій Мандзій: «Німцям сани виготовляє BMW, а я свої роблю у гаражі»

29-річний спортсмен з Кременця (Тернопільської області) пояснив, чому кинув свого часу стрибки з трампліна, зізнався, що майструє сани у гаражі і знімає свої спуски на камеру, а також розповів з якими складнощами перекладу вони з дворазовим олімпійським чемпіоном німцем Феліксом Лохом зіткнулися під час попередніх змагань у Південній Кореї.

У санному спорті наша збірна була представлена на усіх Олімпіадах, починаючи з першої в історії незалежної України у Лілехаммері-1994. Проте змагалися українські санкарі лише серед двомісних екіпажів, а також в індивідуальному виді програми у жінок. Ігри-2014 стали першими, де в чоловічих одномісних санях виступили два представники України. Андрій Кісь, для якого це була вже третья Олімпіада, завершив кар’єру після Сочі, де він посів 28 місце. А от Андрій Мандзій, який став тоді 31-м, продовжив виступи. Вже цими вихідними у латвійській Сігулді він стартуватиме на чемпіонаті Европи, який стане для нього і його товаришів по команді (Олени Стецків, Антона Дукача, Олександра Оболончика і Романа Захарківа) останньою перевіркою сил перед Олімпійськими іграми у Пхьончхані, пише other.sport.ua.

— Андрію, що було складніше: вперше в історії українського санного спорту відібратися в одиночці на Олімпіаду (2014) чи підтвердити невипадковість цього досягнення і здобути путівку на Ігри у Південній Кореї?
— Якщо чотири роки тому інтрига трималася до останнього Кубка світу, було незрозуміло відберуся я чи ні, то цього разу вже на першому етапі з п’яти мені вдалося набрати стільки очок, скільки необхідно було для здобуття олімпійської ліцензії.

— Це була щаслива траса? 
— Так було на усіх п’ятьох трасах цього сезону. Тож я спокійно і з великим запасом відібрався у Пхьончхан.

— В українському санному спорті ставка завжди робилася на двомісні екіпажі, чи пробували ви на початках виступати не індивідуально, а разом з напарником?
— Так, починав я саме з двійки, працював першим номером. Моїм напарником був Вадим Якцевич. Але він згодом зав’язав з санним спортом. А в мене стало краще виходити в одиночці і з рештою я вирішив зосередитись на ній. Як казали тоді тренери, я був першим одиночником за часів незалежної України.

— А наскільки відрізняються габарити, які необхідні для виступів в одномісних санях та у двійці?
— У двійці є така особливість: перший номер має бути високий, а другий — навпаки низенький, до 170. Хоча, в принципі, можуть виступати і два однакових на зріст спортсмена, але це не зовсім доцільно.

— Які результати насамперед згадуються, якщо озирнутися назад на минулі чотири роки — між Сочі та Пхьончханом?

— П’яте місце у командній естафеті на чемпіонаті Європи в Сочі. Щодо особистих результатів, то можу виділити минулорічний етап Кубка світу в Латвії. Я там у сумі став 20-м, але в заїздах показував навіть 15-й час.

Українська збірна на тренувальному тижні у центрі санних видів спорту «Альпензія», який вже зовсім скоро прийматиме учасників Олімпіади.

— У Кореї впродовж минулого року ви були двічі — у лютому виступали на етапі Кубка світу, у листопаді — брали участь в офіційному тренувальному тижні на олімпійській трасі у Пхьончхані. Чим вас вразили країнагосподар Олімпійських ігор2018?
— Від самої країни ніяких особливих вражень не має. Сеул ми бачили лишень з вікна автобусу, коли нас везли до готелю. Сам готель був розташований посеред поля, траса, на якій ми виступали — фактично так само. Довкола городи, місцеві мешканці щось садять, вирощують, збирають. А ще ми зрозуміли, що в Кореї дуже важко з англійською мовою. Здається, що її там взагалі не вчать. Особливо вразив контраст: відсотків п’ять з тих, до кого ми зверталися, володіли англійською практично ідеально, а решта знала максимум: «Hello».

Якось я сів у автобус, який за графіком якраз мав від’їжджати, а він все стоїть і стоїть. Там окрім мене було ще два німецькі спортсмени, до речі, один з них олімпійський чемпіон Фелікс Лох. Ми водію говоримо: «Та поїхали вже!» А він нам по-корейськи відповідає. І так декілька разів. Тут нарешті водій взяв аркуш паперу і почав щось писати на ньому. Ми зраділи, думали, що він напише час, коли автобус має відправитися. А він свої ієрогліфи намалював і нате вам — дивіться.

— Уявімо, що вам потрібно розповісти спортсмену, якій ще не знайомий з олімпійською трасою, які таємниці вона в собі приховує, і на що потрібно звернути увагу під час її проходження в першу чергу. 
— Зауважу, що спортсмен, який не здійснив на олімпійській трасі певну кількість спусків, просто не буде допущений до змаганнь. У нашому виді спорту дуже суворі правила щодо цього. Траса у Пхьончхані схожа на деяких ділянках на ту, що була у Сочі. Вона розкатиста, але є два нереально складні віражі — другий і дев’ятий. Вже на другому віражі ти їдеш на висоті двоповерхового будинку, і розганяє тебе дуже швидко. Це перша точка, а друга — це дев’ятий віраж, на якому в усіх виникають проблеми. Він має дуже відкритий вихід, плюс ти виходиш не в рівну пряму, вона — крива, і треба вийти обов’язково під лівий борт.

— Складається враження, що у бобслеї і скелетоні господарі траси отримують більшу перевагу, аніж у санному спорті, принаймні так виглядає з результатів попередніх Олімпіад. Чим це пояснюється, на вашу думку?  
— Санний спорт — надзвичайно технічний і топові країни, які вкладають в нього величезні кошти, відповідно мають набагато кращий інвентар. Як на мене, правила потрібно змінювати, щоб умови були більш рівні. Ви спробуйте на Запорожці наздогнати Ferrari! Я знаю, на чому їздить кореєць, в цьому плані він навіть для нас не особливо суперник. У корейській жіночій збірній ситуація трохи краща, до того ж вони під домашню Олімпіаду натуралізували німкеню Єйлін Фріш. Двійка у них також досить непогана, але одиночник слабенький.

Чому корейці сильніші в скелетоні і бобслеї? Ці види, на мою думку, менш технічні, аніж наш. Міжнародна федерація бобслею і скелетону побудувала свою політику таким чином, що там більше залежить від спортсмена, точніше від того, який в нього розгін. У нас, повторюся, вирішальну роль відіграють сани. І якщо, для збірної Німеччини їх виготовляє BMW, австрійська команда співпрацює з Mercedes, то я сам собі сани роблю у гаражі.

— А де берете для цього відповідні матеріали?  
— Цього року деталі нам допомогла купити Міжнародна федерація санного спорту. А взагалі з саньми — дуже велика проблема. Я навіть знаю, з чого їх можна зробити, але матеріалів немає. Дерево ще можна знайти, набагато важче з полозами, хоча їх можна замовити і в Україні. Але це дуже дороге задоволення. Пара полозів коштує від тисячі євро. Це інструментальна сталь або сталь, з якої роблять хірургічні ножі, її дуже дорого обробляти. Насправді інвентар у нас на дуже низькому рівні і на ньому показувати високі результати важко.

— Пропоную перейти до більш приємної теми. 19 лютого, через чотири дні після завершення програми змагань з санного спорту на Олімпіаді, у вас буде день народження. Святкуватимете 30—річчя ще в Кореї чи вже в Україні?
— Спочатку план був такий, що ми мали летіти назад якраз на мій день народження. Але згодом графік трохи змінили. 16 лютого ми вже будемо в Україні. Тож святкуватиму вдома з сім’єю і дівчиною, що навіть трохи незвично. Адже я вже багато років відзначаю день народження на зборах чи змаганнях. Тортик, апельсинки, пепсі купив — трохи посиділи разом з командою і далі працювати.

— Якою зазвичай буває реакція пересічних людей, коли ви кажете, що займаєтеся санним спортом?
— Багато хто навіть не знає, що це таке. Я тоді питаю: «А про бобслей щось чули?» Більшість відповідає ствердно. «Так от, це те ж саме тільки на санях» — кажу я. В Україні наш вид спорту не надто популярний. От де він мега розвинений та впізнаваний, так це у Німеччині. Тільки в’їжджаєш в країну і кажеш «Rodeln sport», далі продовжувати не треба.

— А ви самі, що знали про санний спорт, перш ніж почали ним займатися у Кременці?
— Що там на трасі працює мій дідусь. (Сміється). Насправді спочатку я займався стрибками з трампліна. Але там особливих перспектив не мав, тому що був трохи важким хлопцем. До трампліна мені було десять хвилин пішки, до санної траси — дванадцять. Тож перекваліфікуватися було не важко.

— Відомий канадський фігурист Курт Браунінг для виступів у шоу зробив номер, який називався «Mentality». Він чіпляв мікрофон і озвучував усі свої думки під час прокату. Якби мікрофон почіпили вам, що почули б вболівальники?
— Я деколи чіпляю на себе камеру і знімаю свій спуск. Мікрофон? Навіть не знаю…залежить від того, яка траса. Наприклад, на сочинській розкатистій, можна було б їхати і щось розповідати, на зразок: «тут треба придавити, там підтримати». У Кореї це буде важко зробити.

551

mm
teren.in.ua

Передрук та інше використання матеріалів, що розміщені на сайті, дозволяється за умови посилання на teren.in.ua.

Залишити коментар

  Коментарі Facebook

Схожі матеріали
Інші публікації автора